Рішення

від 27.07.2016 по справі 910/10030/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2016Справа №910/10030/16

За позовом Командитного товариства "Донтехгума і компанія"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

2. Державного підприємства "Донецька залізниця"

про стягнення грошових коштів

Суддя Ю.В. Цюкало

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача-1: Корсун Ю.Ю. - за довіреністю від 29.04.2016 року;

від відповідача-2: не з'явились.

В судовому засіданні 27 липня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У травні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Командитного товариства "Донтехгума і компанія" (позивач) до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач-1), Державного підприємства "Донецька залізниця" (відповідач-2) про стягнення 305 339,69 грн. основного боргу, 4 216,20 грн. 3% річних, 17 677,00 грн. інфляційних втрат, 60 482,36 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору поставки № Д/НХ-15393/НЮ від 29.09.2015 року.

Відповідач-1 звернувся до суду із відзивом, у якому за викладених підстав проти позову заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/10030/16. Розгляд справи призначено на 06.07.2016 року.

У судове засідання, призначене на 06.07.2016 року, представник відповідача-2 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання з'явились, надали усні пояснення, відповіли на запитання суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 року відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 27.07.2016 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-1, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2015 року між Державним підприємством «Донецька залізниця» (покупець) та Командитним товариством «Донтехгума і компанія» (постачальник) укладено Договір поставки № Д/НХ-15393/НЮ від 29.09.2015 року (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. предметом договору є поставка постачальником покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.2. Договору найменування продукції: гумо-технічні вироби до рухомого складу.

Відповідно до п. 4.1. Договору товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 20 календарних днів від дня надання заявки покупцем.

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару та підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами договору.

Загальна сума договору складає 310 714,78 грн. (п. 5.2. Договору).

Згідно з п. 6.2. Договору покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 15 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної та акту прийому-передачі на отримання товару.

Пунктом 14.1. Договору сторони погодили, що покупець згідно з п. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України має право у односторонньому порядку відмовитись від виконання умов договору повністю або частково, повідомивши про це письмово постачальника.

Позивачем на виконання умов Договору поставлено відповідачу-2 товар на загальну суму 305 339,69 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1219 від 11.11.2015 року та актом прийому-передачі товару від 11.11.2015 року.

Листом № 2600/1464 від 30.12.2015 року відповідач-2 на підставі п. 14.1. Договору та п. 3. ст. 651 Цивільного кодексу України відмовився від поставки товару за Договором на суму 5 375,09 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем-1, як правонаступником відповідача-2, допущено неналежне виконання зобов'язань за Договором поставки № Д/НХ-15393/НЮ від 29.09.2015 року щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим просить стягнути 305 339,69 грн. основного боргу, 4 216,20 грн. 3% річних, 17 677,00 грн. інфляційних втрат, 60 482,36 грн. пені

Відповідач у відзиві зазначив, що ПАТ «Українська залізниця» є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є правонаступником прав і обов'язків ДП «Донецька залізниця», яке на даний час не є припиненим.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за Договором щодо поставки товару на загальну суму 305 339,69 грн. виконав (з урахуванням того, що відповідач-2 відмовився від Договору на суму 5 375,09 грн.), проте відповідач-2 всупереч п. 6.2. Договору, свого зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, зворотного суду не довів.

Щодо тверджень відповідача-1 про те, що ПАТ «Українська залізниця» не є правонаступником прав і обов'язків ДП «Донецька залізниця», суд відзначає наступне.

За загальним правилом, передбаченим частинами 1, 2 статті 104 Цивільного кодексу України та частиною 3 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" припинення у разі злиття юридичних осіб вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Разом з тим, Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" урегульований особливий порядок утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідно до преамбули вказаного Закону зазначений нормативно-правовий акт визначає правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі - Товариство), управління і розпорядження його майном та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави.

Згідно з частиною 2 розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 1 статті 2 цього Закону передбачено, що утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частин 6, 7 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Оприлюднення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється Товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб'єктів господарювання.

На виконання зазначеного Закону, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 № 200 (опублікована в Урядовому кур'єрі, 2014, 07, 4 липня 2014 року № 118), було утворено публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Серед наведеного у додатку 1 до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України № 200 переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", значиться й державне підприємство "Донецька залізниця".

Згідно зі Статутом (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735) Залізниця є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Пунктом 1 наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 30 листопада 2015 № 512-Ц/од "Про деякі питання щодо реорганізації підприємств, установ залізничного транспорту" визначено, що датою закінчення господарської діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) і підприємств та установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200, є 30 листопада 2015 року.

З урахуванням викладеного, ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником ДП "Донецька залізниця", а тому відповідні твердження відповідача-1, якими спростовувався вказаний факт, судом відхиляються.

Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару за Договором, відповідно до п. 6.2. останнього настав, приймаючи до уваги, те що доказів оплати товару станом на день розгляду справи відповідачем-1 та відповідачем-2 не надано, а також те, що ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником ДП "Донецька залізниця", обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 на користь позивача заборгованість за Договором поставки № Д/НХ-15393/НЮ від 29.09.2015 року в розмірі 305 339,69 грн. основного боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, суд, з урахуванням умов Договору, фактичних обставин справи, дійшов висновку про правильність такого розрахунку, у зв'язку із чим з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 4 216,20 грн. 3% річних (з 03.12.2016 року по 18.05.2016 року) та 17 677,00 грн. інфляційних втрат (з грудня 2015 року по квітень 2016 року).

Щодо стягнення з відповідача-1 60 482,36 грн. пені, суд повідомляє наступне.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.2. Договору у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Враховуючи викладене, з урахуванням п. 9.2. Договору, за розрахунком суду з відповідача-1 за період з 03.12.2015 року по 18.05.2016 року на користь позивача підлягає стягненню 30 247,12 грн. пені.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладаються на відповідача-1.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Командитного товариства «Донтехгума і компанія» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Казанцева, будинок 7-Б, офіс 66/1, ідентифікаційний код 00152342), грошові кошти: 305 339,69 грн. (триста п'ять тисяч триста тридцять дев'ять гривень 69 копійок) основного боргу, 4 216,20 грн. (чотири тисячі двісті шістнадцять гривень 20 копійок) 3% річних, 17 677,00 грн. (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят сім гривень) інфляційних втрат, 30 247,12 грн. (тридцять тисяч двісті сорок сім гривень 12 копійок) пені та 5 362,20 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят дві гривні 20 копійок) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 29.08.2016 року.

Суддя Ю.В. Цюкало