Постанова

від 06.09.2016 по справі 805/3424/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Давиденко Т.В.

Суддя-доповідач - Ханова Раїса Федорівна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року справа №805/3424/15-а

зал судового засідання № 1 у приміщенні суду за адресою: м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Василенко Л.А.

Гайдара А.В.

при секретарі

судового засідання Томах О.О.

за участю представників:

від позивача: Костюка І.В. на підставі дов. від 26.08.2016 р. № 260816

від відповідача: тБусела В.О. на підставі дов. від 05.07.2016 р. № 41

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 5 листопада 2015 року

по адміністративній справі № 805/3424/15-а (суддя Давиденко Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський млинкомбінат»

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріупольський млинокомбінат» (далі товариство, платник податків, позивач у справі) у серпні 2016 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі інспекція, податковий орган, відповідач у справі), з урахуванням ухвали від 09.08.2016 року про процесуальне правонаступництво, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.02.2015року № 0000022202, прийнятого Жовтневою ОДПІ м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 620000 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 155000 грн., з мотивів протиправності його прийняття (а.с.4-12).

Постановою суду першої інстанції від 5 листопада 2015 року, позовні вимоги товариства задоволено повністю, внаслідок чого, скасовано податкове повідомлення - рішення Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 12.02.2015року № 0000022202 (а. с. 124-127).

Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту за липень та серпень 2014 року, за взаємовідносинами з його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Зерноресурс груп», що доведено відповідними первинними документами, якими підтверджено виконання робіт по технологічному обслуговуванню обладнання, а саме виробничих ліній, тим самим спростовані висновки податкового органу щодо податкових правопорушень, які встановлені актом перевірки.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити у позові повністю (а.с.120-121).

В обґрунтування порушень норм матеріального права, заявник апеляційної скарги посилається на відсутність реально вчиненої господарської операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Зерноресурс груп» (далі контрагент позивача) та невідповідність прийнятих до обліку первинним документам встановлених для них вимогам. Відсутність доведеності здійснення господарських операцій на думку податкового органу унеможливлює формування за їх наслідками податкового кредиту.

Стосовно порушення судом норм процесуального права, відповідач пославшись на порушення судом окремих статей КАС України не вказав у чому саме полягають ці порушення.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 КАС України.

Представник позивача у суді апеляційної інстанції проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін. В судовому засіданні надав копії документів, завірені підприємством, а також письмові заперечення на апеляційну скаргу, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача під час апеляційного провадження доводи апеляційної скарги підтримав.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбинат" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 15.03.2001 року, що підтверджується Довідкою з ЄДР (код ЄДРПОУ 31419401, 75510, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т. Луніна, 50).

В період з 25.12.2014р. по 20.01.2015р. працівниками відповідача, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОРЕСУРС ГРУП» з податку на додану вартість за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 року, за результатами якої 27.01.2015 року складено акт № 119/05-81-22-02/31419401 (далі акт перевірки, а. с. 13-41).

На підставі висновків акту перевірки, керівником податкового органу 12.02.2015 року винесене спірне податкове повідомлення - рішення №0000022202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 620000 грн., та застосовані штрафні (фінансові) 155000 грн.(а.с.12).

Правовою підставою прийняття цього податкового повідомлення - рішення наведені положення п.198.1,п.198.2, п.198.3 ст.198.6 Розділу 5 Податкового кодексу України, підставою застосування штрафних фінансових санкцій наведені положення пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Під час апеляційного провадження встановлено, що між позивачем, як замовником та його контрагентом укладено 1 липня 2014 року та 1 серпня 2014 року договори №01\07-2014 та №01\08-2014 року, предметом яких є виконання технічного обслуговування виробничих ліній на об'єктах замовника, аналіз умов цих договорів дозволяє дійти висновку про те, що мають місце договори підряду, оскільки їх предметом є надання послуг, а не договори поставки, як помилково зазначив у судовому рішення суд першої інстанції (а. с. 44-45,56-57).

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надані акти приймання виконаних будівельних робіт складених за формою № КБ-2в, з визначенням найменування будівельних робіт «технічне обслуговування виробничих ліній», за липень 2014 року та серпень 2014 року (а. с. 46-52, 68-67).

Сторонами договору складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №89 від 31 липня 2014 року загальною сумою 1920000 грн., у тому числі податок на додану вартість 320000 грн. та №109 від 31 серпня 2014 року загальною сумою 1800000 грн., у тому числі податок на додану вартість 330000грн., при цьому в актах зазначено, що документами на підставі яких вони складені є виключно договори (а.с.53,64).

Для формування податкового кредиту по вищевказаним операціям контрагентом позивача виписані податкові накладні №10 від 31.07.2014 року та № 9 від 31.08.22014 року, податковий кредит за якими складає 320000 грн. та 300000 грн. (а. с. 54, 65).

За першою з подій позивачем сформовані валові витрати шляхом віднесення до їх складу 150000 грн., у першому кварталі 2015 року та податковий кредит березня 2015 року, шляхом включення до його складу 30000 грн.

Розрахунки між сторонами за зазначеним правочином проводились в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента позивача, про що зазначено актом перевірки (а. с. 29-30).

Спірним питанням у даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності формування позивачем податкового кредиту за липень та серпень 2014 року за його взаємовідносинами з ТОВ "Зерноресурс груп", як контрагентом позивача.

Аналіз покладених в основу податкового правопорушення норм Податкового кодексу України, щодо формування податкового кредиту є наступним.

Відповідно до п. п. «а» п. 198.1. ст. 198 ПК, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення, зокрема послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням послуг. Положення підпункту 198.6 цієї статті встановлюють правило за яким не відносяться до податкового кредиту суми податку, у зв'язку з придбанням у тому числі послуг, не підтверджені податковими накладними.

Вимоги до податкової накладної, як податкового документа визначенні статтею 201 ПК України. Право на віднесення суми податкового кредиту поставлене в залежність від здійснення операції зокрема отримання послуг відповідно до абзацу першого та четвертого (підпункт «в») пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України. Норми саме цієї статті у сукупності з положеннями пункту 198.3 цієї статті покладені в основу визначення податкового правопорушення, яке стало підставою для збільшення грошового зобов'язання.

Колегія суддів, вважає, що податкова накладна складається по факту здійснення господарської операції, у межах спірних відносин господарської операції з придбання послуг. Факт здійснення господарської операції підтверджується первинним документом.

Вимоги до первинного документа, як документа, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, в розумінні статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлені частиною 2 статті 9 цього Закону. Обов'язковими реквізитами відповідно до цієї статті є: назва документа, дата і місце складання, назва підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Огляд актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) доводить їх невідповідність встановленим вимогам до первинних документів, оскільки не отримує в собі місця складання, даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які підписали ці акти, при чому з обох сторін. Відсутні будь-які підтвердження щодо осіб, які брали участь у здійснені господарських операцій з технічного обслуговування виробничої лінії на об'єктах позивача. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про ці об'єкти взагалі, місце їх знаходження (розташування), технічні паспорти, правила експлуатації, травила техніки безпеки. Відсутні докази того, що ревізія та монтаж наведеного у Переліку 1 (додаток до договорів) не входить до обов'язків працівників товариства (позивача у справі) внаслідок чого є нагальною потреба у залученні сторонніх осіб сторони-підрядника (контрагента позивача). Відсутні наряди на проведення робіт, інструктаж з техніки безпеки, документ, який підтверджує передачу обладнання для проведення послуг та його повернення, не освідченні питання нагляду за роботою. Всі ці недоліки вказують на відсутність факту здійснення контрагентом позивача послуг з технічного обслуговування виробничої лінії на об'єктах товариства.

Недоведеність позивачем проведення його контрагентом господарських операцій з технічного обслуговування виробничої лінії унеможливлює погодження судом правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми у розмірі 620000 грн., за двома податковими накладними складеними та виданими його контрагентом.

З огляду на доведені податкові правопорушення, колегія суддів погоджує правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень рішень.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, при прийняті постанови, внаслідок чого наявні обставини для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. 24, ст. 41, ст. 70, ст. 71, ст. 79, ст. 167, ст. 184, ч.1 ст. 195, ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.1 п.4 ч. 1 ст. 202 , ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року у справі № 805/3424/15-а - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року у справі № 805/3424/15-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський млинкомбінат» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.02.2015 року № 0000022202 - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 6 вересня 2016 року. Повний текст постанови складений та підписаний у нарадчій кімнаті 6 вересня 2016 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Р.Ф. Ханова

Судді: Л.А. Василенко

А.В. Гайдар