Ухвала

від 23.02.2017 по справі 805/3424/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 року м. Київ К/800/25505/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Борисенко І.В., Бухтіярової І.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський млинкомбінат до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський млинкомбінат на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Маріупольський млинкомбінат (далі - позивач, ТОВ Маріупольський млинкомбінат ) звернулось до суду з позовом в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, правонаступником якої на час розгляду справи є Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, ДПІ), № 0000022202 від 12.02.2015 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 620000 грн. та за штрафними санкціями в сумі 155000 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а позивачем доведено реальність здійснення господарських операцій із задекларованим контрагентом.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої, мотивував своє рішення тим, що у позивача були відсутні підстави відображення наслідків господарських операцій з ТОВ ЗЕРНОРЕСУРС ГРУП в податковому обліку, оскільки такі не підтверджені належними первинними документами які б у повній мірі відображали зміст господарських операцій, а тому вищевказане податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято правомірно.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішення суду апеляційної інстанції, як такого, що постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково. У доводах касаційної скарги зазначає, що подані всі необхідні первинні документи які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та ТОВ ЗЕРНОРЕСУРС ГРУП .

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ТОВ Маріупольський млинкомбинат зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 15.03.2001 року, що підтверджується Довідкою з ЄДР (код ЄДРПОУ 31419401, 75510, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т. Луніна, 50).

В період з 25.12.2014 року по 20.01.2015 року працівниками відповідача, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ ЗЕРНОРЕСУРС ГРУП з податку на додану вартість за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року, за результатами якої 27.01.2015 року складено акт перевірки № 119/05-81-22-02/31419401.

У висновках вказаного акту перевірки відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ ЗЕРНОРЕСУРС ГРУП .

На підставі висновків акту перевірки, керівником податкового органу 12.02.2015 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000022202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 620000 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 155000 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської операції, передбачає наявність у кожній операції розумної економічної причини (ділової мети), самостійної від податкової економії.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Отже, в даному випадку, враховуючи специфіку придбаних у контрагента послуг, судовими інстанціями перевірялись фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його контрагента надати обумовлені договорами послуги, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентом з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням, можливість поставки продукції за договором самостійно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем, як замовником та його контрагентом укладено 01.07.2014 року та 01.08.2014 року договори № 01/07-2014 та № 01/08-2014 року відповідно, предметом яких є виконання технічного обслуговування виробничих ліній на об'єктах замовника, предметом яких є надання певних послуг.

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надані копії договорів, додатків до договорів, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши докази, дійшов висновку, що надані позивачем документи бухгалтерського обліку у повній мірі не відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники, не підтверджують фактичне здійснення таких, з огляду на наступне.

Форма та зміст актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) доводить їх невідповідність встановленим вимогам до первинних документів, оскільки в таких не зазначено місце складання та даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які підписали ці акти з обох сторін. В матеріалах справи відсутні та позивачем не надано дані щодо осіб, які безпосередньо брали участь у здійснені господарських операцій з технічного обслуговування виробничої лінії на об'єктах позивача, що унеможливлює встановлення обставин щодо виконання таких саме працівниками контрагента чи залученими таким особами.

З наявних в матеріалах справи копій первинних документів неможливо встановити місце розташування об'єктів на яких здійснювались ревізійно-ремонтні роботи зазначені в первинних документах, технічні паспорти правила експлуатації, правила техніки безпеки щодо використання відповідного обладнання.

Позивачем не спростовано доводів відповідача про відсутність доказів того, що працівники позивача не могли виконати обумовлені договорами послуги в силу своїх трудових обов'язків внаслідок чого є нагальною потреба у залученні сторонніх осіб сторони-підрядника (контрагента позивача).

Відсутні наряди на проведення робіт, інструктаж з техніки безпеки, документ, який підтверджує передачу обладнання для надання послуг та його повернення.

Судом апеляційної інстанції не встановлено наявності у контрагента позивача по договору поставки власних або орендованих офісних та складських приміщень, власних, орендованих або залучених транспортних засобів, трудових ресурсів необхідних для здійснення звичайної господарської діяльності та, зокрема, для виконання спірних операцій.

Наявність належним чином оформлених первинних документів за спірними операціями не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки не підтверджує реальність господарських операцій у своїй сукупності.

Таким чином, вказані первинні документи, які засвідчують певні юридичні факти, не містять підтвердження реальності господарської операції між позивачем та ТОВ ЗЕРНОРЕСУРС ГРУП .

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм матеріального права та встановлених обставин, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про нереальність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього платника податків .

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеними договором не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які б у повній мірі відображали зміст господарської операції та їх вартісні показники, а тому у позивача були відсутні підстави відображення наслідків цих господарських операцій в податковому обліку та податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000022202 від 12.02.2015 року винесено правомірно.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський млинкомбінат відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року у справі № 805/3424/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

І.В. Борисенко

І.О. Бухтіярова