Рішення

від 29.08.2016 по справі 910/10404/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016Справа №910/10404/16

За позовомКомунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3" Шевченківського району м.Києва" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Медургент" простягнення грошових коштів Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача: Косенко Н.Ю. за довіреністю; від відповідача: Козлова О.В. за довіреністю; Моргунова О.Б. (директор).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3" Шевченківського району м. Києва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медургент" про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 04.07.2016.

В судових засіданнях 04.07.2016 та 01.08.2016 судом оголошувалися перерви до 01.08.2016 та 09.08.2016 відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 також, було продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

В судових засіданнях 09.08.2016, 16.08.2016 та 23.08.2016 судом оголошувалися перерви до 16.08.2016, 23.08.2016 та 29.08.2016 відповідно.

Через відділ канцелярії господарського суду від відповідача 26.08.2016 надійшли пояснення та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

В судове засідання 29.08.2016 представники сторін з'явилися, надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем його зобов'язань по відшкодуванню земельного податку та комунальних послуг.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав відсутності у нього зобов'язань по відшкодуванню земельного податку та комунальних послуг.

У судовому засіданні 29.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач та відповідач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджується матеріалами справи, 28.08.2008 між Поліклінікою № 3 Шевченківського району м. Києва, правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3" Шевченківського району м. Києва, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медургент", як орендарем було укладено Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого було визначено, що орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 92/92 від 28.08.2008 передає, а орендар приймає нерухоме майно за адресою: вул. Ризька, 1, корп. 1 для надання медичних послуг хірургічного профілю, лікування патологій хребта. Вказаний Договір закінчив свою дію 26.08.2014, що встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у справі № 910/21685/14.

Пунктом 3.8. Договору вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

Пунктом 4.9. Договору було визначено, що орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т. п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж.

Спір у справі виник стосовно наявності у відповідача зобов'язань по відшкодуванню позивачу вартості комунальних послуг та податку на землю за період з вересня 2012 року по грудень 2015 року включно за актами виконаних робіт № 314, № 315, № 316, № 317 від 30.11.2015 про відшкодування відповідачем позивачу податку на землю за жовтень - листопад 2012 року, за 2013 рік, за 2014 рік, за січень - жовтень 2015 року та № 308, № 309, № 310, № 311, № 312, № 313 від 26.11.2016 та № 33 від 26.01.2016 про відшкодування відповідачем позивачу комунальних послуг за 2012 рік, за 2013 рік, за 2014 рік, за січень - жовтень 2015 року, за жовтень - грудень 2015 року.

Правовідносини сторін, що виникли на підставі зазначених актів, за твердженням позивача, є результатом неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 28.08.2008 (п. 3.8., 4.9. договору).

Як встановлено судом, пункти 3.8. та 4.9. Договору відповідачем виконані не були, окремі договори на надання комунальних послуг відповідачем з відповідними організаціям не укладалися, вартість фактично спожитих відповідачем комунальних послуг постачальникам таких послуг відповідачем не сплачувалася, що не заперечується сторонами, і доказів зворотнього матеріали справи не містять. При цьому, орендоване за Договором майно використовувалося відповідачем, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Так, постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у справі № 910/21685/14 за позовом Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3" Шевченківського району м. Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медургент" про зобов'язання звільнити приміщення було позовні вимоги задоволено повністю, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Медургент" звільнити займане ним орендоване нежиле приміщення загальною площею 65, 0 кв.м., розташоване за адресою: вул. Ризька, 1, корп. 1, поверх 3, та передати його за актом прийому - передачі Комунальному некомерційному підприємству "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3" Шевченківського району м. Києва".

Представник позивача в судовому засіданні надав суду пояснення, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 була виконана відповідачем тільки в примусовому порядку, і звільнення орендованого приміщення та його передача відповідачем позивачу за актом приймання - передачі була здійснена в рамках виконавчого провадження 29.02.2016. Зазначені пояснення позивача підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 29.02.2016 по виконавчому провадженню № 49740807, копія якої міститься в матеріалах справи.

В подальшому, після прийняття вищевказаної постанови апеляційним судом, в листопаді 2015 року між сторонами були підписані акти виконаних робіт № 314, № 315, № 316, № 317 від 30.11.2015 про відшкодування відповідачем позивачу податку на землю за жовтень - листопад 2012 року, за 2013 рік, за 2014 рік, за січень - жовтень 2015 року на загальну суму 3 613, 48 грн. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені круглими печатками сторін, без жодних зауважень щодо їх змісту, а також містять посилання на рахунки - фактури № 286, № 287, № 288, № 289 від 30.11.2015 та на Договір.

Також, в листопаді 2015 року між сторонами були підписані акти виконаних робіт № 308, № 309, № 310, № 311, № 312, № 313 від 26.11.2016 та № 33 від 26.01.2016 про відшкодування відповідачем позивачу комунальних послуг за 2012 рік, за 2013 рік, за 2014 рік, за січень - жовтень 2015 року, за жовтень - грудень 2015 року, та у зв'язку з донарахуванням за фактично займані відповідачем площі понад орендовані на загальну суму 90 646, 51 грн. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені круглими печатками сторін, без жодних зауважень щодо їх змісту, а також містять посилання на рахунки - фактури № 280, № 281, № 282, № 283, № 284, № 285 від 26.11.2015 та № 31 від 26.01.2016 та Договір.

Листом вих. № 958 від 04.12.2015 позивач просив відповідача своєчасно оплатити рахунки - фактури №№ 280, 281, 282, 283, 284, 285 від 26.11.2015. Зазначений лист відповідачем був отриманий 04.12.2015, про що свідчить наявна на ньому відмітка про отримання.

Листом вих. № 09/12/15 від 09.12.2015 відповідач повідомив позивача, що отримав рахунки - фактури на відшкодування комунальних послуг від 26.11.2015 №№ 280, 281, 282, 283, 284, 285 та відповідно до них акти виконаних робіт від 26.11.2015 №№ 308, 309, 310, 311, 312, 313 які були погоджені ним; що платіж згідно рахунку - фактури № 284 та відповідно акту № 312 було проведено 09.12.2015; що відповідач буде помісячно сплачувати по рахункам - фактурам та гарантує до грудня 2016 року включно відшкодувати комунальні послуги.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач свої зобов'язання визначені вищенаведеними актами виконаних робіт виконав частково на загальну суму 15 499, 94 грн. Так, 09.12.2015 відповідачем було сплачено на користь позивача 1 276, 44 грн з призначенням платежу "відшкодування комунальних послуг згідно рахунку фактури № 284 від 26.11.2015", 18.02.2016 - 2 442, 18 грн з призначенням платежу "плата часткова згідно рахунку - фактури № 282 від 26.11.2015 відшкодування комунальних послуг січень 2015", та 11 781, 32 грн з призначенням платежу "відшкодування комунальних послуг згідно рахунку - фактури № 31 від 26.01.2016".

Отже, предметом позову є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього 3 610, 57 грн заборгованості по відшкодуванню податку за землю та 75 146, 57 грн заборгованості по відшкодуванню комунальних послуг за період з вересня 2012 року по грудень 2015 року включно.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

На підставі вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що між сторонами в листопаді 2015 року на підставі вищезазначених актів виконаних робіт (підписаних сторонами) та рахунків - фактур виникли правовідносини по відшкодуванню відповідачем позивачу земельного податку та комунальних послуг за період фактичного користування орендованим за Договором майном, тобто були укладені (- ний) договір (договори) у спрощений спосіб про відшкодування податку на землю та комунальних послуг (загалом 11 актів). Підписання сторонами актів виконаних робіт в листопаді 2015 року та січні 2016 року про відшкодування земельного податку та комунальних послуг за спірний період фактичного користування відповідачем нерухомим майном позивача, у визначеному сторонами розмірі свідчить про досягнення між ними відповідної домовленості.

Статтею 627 ЦК України внормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, сторони не обмежені чинним законодавством в укладанні такого (таких) договорів. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Матеріали справи не містять доказів недійсності в судовому порядку підписаних сторонами актів (договорів).

Положеннями ч. 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Акти виконаних робіт підписані сторонами та рахунки - фактури, посилання на які містяться в актах, не встановлюють строків їх оплати, відповідно момент виникнення у відповідача обов'язку щодо їх оплати визначений моментом пред'явлення вимоги.

Водночас підписані сторонами акти виконаних робіт, як зазначалося судом, містять посилання на рахунки - фактури, що свідчить, зокрема, про отримання відповідачем таких рахунків в день підписання актів виконаних робіт. Оскільки факт підписання уповноваженим представником відповідача актів виконаних робіт про відшкодування податку на землю та комунальних послуг за Договором, при наявності в таких актах посилань на рахунки - фактури, свідчить про обізнаність відповідача про зміст відповідних рахунків, а відтак і про їх отримання відповідачем. І доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Рахунок - фактура - в комерційній практиці документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, по якій вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага і т. д.), умови постачання і відомості про відправника і одержувача. Рахунок-фактура є основним документом, згідно з яким оплачуються отримані товари чи послуги відповідно до вказаних умов. В міжнародній практиці використовується інвойс, який є аналогом рахунку-фактури.

Судом встановлено, що письмовою вимогою про здійснення відшкодування земельного податку та комунальних послуг є наявні в матеріалах справи рахунки - фактури № 280, № 281, № 282, № 283, № 284, № 285 від 26.11.2015, № 286, № 287, № 288, № 289 від 30.11.2015 та № 31 від 26.01.2016, в яких встановлено строк оплати останніх до 04.12.2015, окрім рахунку - фактури № 31 від 26.01.2016, строк оплати якого визначено до 04.02.2016.

Таким чином, на момент розгляду справи строк виконання відповідних зобов'язань для відповідача є таким, що настав.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, взяті на себе актами виконаних робіт (договорами у спрощеній формі) зобов'язання відповідач виконав лише частково, оплативши 15 499, 94 грн із обумовленої сторонами суми відшкодування комунальних послуг. Здійснення часових оплат за актами виконаних робіт свідчить при визнання відповідачем наявності у нього відповідних зобов'язань щодо відшкодування земельного податку та комунальних послуг.

Враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату, заборгованість відповідача перед позивачем по відшкодуванню комунальних послуг за спірний період складає 75 146, 57 грн (90 646, 51 - 15 499, 94 = 75 146, 57), заборгованість відповідача по відшкодуванню земельного податку за спірний період складає 3 613, 48 грн.

Доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості у визначених судом розмірі та/або в будь - якому іншому розмірі матеріали справи не містять.

Оскільки суд не наділений правом виходу за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони, згідно положень ст. 83 ГПК України, позовні вимоги розглядалися судом в межах визначених позивачем.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення заборгованості з відшкодування податку на землю в розмірі 3 610, 57 грн (визначеному позивачем) та відшкодування комунальних послуг в розмірі 75 146, 57 грн, загалом в розмірі 78 757, 14 грн обґрунтований, підтверджується зібраними у справі доказами, відтак підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому, судом відхиляються доводи відповідача що даний спір уже був предметом судового розгляду, за результатами якого було винесене рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/6580/15-г, яке набрало законної сили. З огляду на те, що предметом розгляду у справі № 910/6580/15-г було стягнення заборгованості з підстав неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Медургент" Договору, в той же час предметом розгляду даної справи є стягнення відшкодування комунальних послуг та земельного податку за укладеними між сторонами договорами у спрощеній формі у листопаді 2015 року та січні 2016 року відповідно (акти виконаних робіт).

Заперечення відповідача на те, що вищезазначені акти виконаних робіт від листопада 2015 року та січня 2016 року не мають юридичної сили, оскільки в останніх міститься посилання на Договір, який припинив свою дію 26.08.2014, визнаються судом необгрунтованими, оскільки вказівка на Договір не змінює правової природи таких актів, які породжують виникнення для сторін нових прав та обов'язків. Крім того, сторони є вільними в укладанні договору та визначені умов такого договору. При цьому, як зазначалося судом вище, доказів недійсності укладених сторонами у спрощений спосіб договорів про відшкодування матеріали справи не містять.

Доводи відповідача надані в судовому засіданні про те, що такі акти виконаних робіт були підписані зі сторони відповідача проти його волі, із застосуванням фізичної сили, що має наслідком недійсність таких договорів, до уваги судом не беруться, з підстав їх недоведеності.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК України), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися у незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Отже, для визнання правочину недійсним через вчинення його під впливом насильства або погрози, необхідна наявність фізичного або психічного впливу на особу з метою спонукання до укладення правочину, що і має бути доведено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи викладене вище позов підлягає задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медургент" (04112, м. Київ, вул. Ризька, буд. 1, поверх 3; ідентифікаційний код 24258358) на користь Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3" Шевченківського району м. Києва" (04112, м. Київ, вул. Ризька, буд. 1; ідентифікаційний код 38945945) в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", заборгованість в сумі 78 757 (сімдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн 14 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.09.2016.

Суддя О. М. Дупляк