Постанова

від 06.12.2016 по справі 910/10404/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р. Справа№ 910/10404/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Косенко Н.Ю. - дов. № 01/П від 01.02.2016

від відповідача Козлова О.В. - дов. № 02/10 від 21.10.2016

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Медургент»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 29.08.2016 (суддя Дупляк О.М.)

у справі № 910/10404/16

за позовом Комунального некомерційного підприємства «Центр

первинної медико-санітарної допомоги № 3»

Шевченківського району м. Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медургент»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі № 910/10404/16 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медургент» на користь Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження» заборгованість в сумі 78 757, 14 грн. та 1 378, 00 грн. судового збору.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що акти виконаних робіт від листопада 2015 та січня 2016 не мають юридичної сили, оскільки в останніх міститься посилання на договір, яки припинив свою дію 26.08.2014. На думку апелянта, спірні акти виконаних робіт складені з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не відображають натуральний вираз операції (які саме комунальні послуги, їх об'єм, кількість, вартість за одиницю тощо) та не містять відповідних обов'язкових реквізитів тощо.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу № 910/10404/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 25.10.2016.

В судових засіданнях 25.10.2016 та 29.11.2016 на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва, останній раз на 06.12.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 за клопотанням сторін продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст. 69 ГПК України.

В судове засідання з'явились представники сторін, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити за наведених в скарзі підстав, рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 28.08.2008 між Поліклінікою № 3 Шевченківського району м. Києва, правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Шевченківського району міста Києва (позивачем, орендодавцем за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медургент» (відповідачем, орендарем за договором) було укладено попередній Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (надалі - Договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 92/92 від 28.08.2008 передає, а орендар приймає нерухоме майно за адресою: вул. Ризька, 1, корп. 1 для надання медичних послуг хірургічного профілю, лікування патологій хребта.

Згідно п 2.1 Договору орендодавець зобов'язався передати орендарю нежиле приміщення на 3 поверсі загальною площею 65 м.кв. згідно з викопіюванням з поверхового плату, що складає невід'ємну частину цього договору.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради № 34/91 від 28.09.2006 р. та на дату підписання Договору становить 30, 00 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 1 950, 00 грн.

Відповідно до п. 3.8 Договору вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

Пунктом 4.9 Договору визначено, що орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж.

За умовами п. п. 9.1, 9.2 Договору він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 28.08.2008 р. до дати затвердження незалежної оцінки. Усі зміни та доповнення до Договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами.

Договір припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який він був укладений (п. 9.5 Договору).

Як встановлено матеріалами справи, постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у справі № 910/21685/14 зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Медургент» звільнити займане ним орендоване нежиле приміщення загальною площею 65,0 кв.м за адресою: вул. Ризька, 1, корп. 1, поверх 3, та передати його за актом прийому-передачі Комунальному некомерційному підприємству «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Шевченківського району міста Києва.

Крім цього, Київським апеляційним господарським судом з урахуванням висновків Господарського суду міста Києва від 04.07.2013 у справі № 5011-11/7815-2012 встановлено, що строк дії Договору продовжено до 26.08.2014. Водночас встановлено, що 08.07.2014 позивачем надіслано на адресу відповідача листа №428 з вимогою оплатити вартість фактичного користування приміщенням в зв'язку із закінченням строку дії Договору, закінченням терміна дії ліцензії на медичну практику ТОВ «Медургент», порушенням істотних умов Договору. На підставі наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач фактично не має бажання продовжувати строк дії Договору через несвоєчасну оплату відповідачем користання майном та вважає Договір припиненим, відтак Договір не було пролонговано та строк його дії закінчився 26.08.2014.

Обставини, встановлені у справі № 910/21685/14, є такими, що за приписами ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Крім цього, апеляційним судом встановлено, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у справі № 910/21685/14 виконана відповідачем лише в примусовому порядку - звільнення орендованого приміщення та його передачу відповідачем позивачу за актом приймання-передачі здійснено в рамках виконавчого провадження 29.02.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи постановою про закінчення виконавчого провадження від 29.02.2016 по ВП № 49740807.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач наголошував, що відповідач в порушення п. п. 3.8, 4.9 Договору окремих договорів на надання комунальних послуг з відповідними організаціями не уклав, в зв'язку з чим орендодавець (позивач) змушений був щомісячно виставляти окремі рахунки на їх оплату. Однак, починаючи з вересня 2012 року відповідач не відшкодовував в повному обсязі витрати за комунальні послуги та податок на землю, не сплатив їх в повному обсязі й на момент виселення. Тому позивач посилаючись на ст. 224 ГК України просив стягнути з відповідача 3 610, 57 грн. заборгованості по відшкодуванню податку за землю та 75 146, 57 грн. заборгованості по відшкодуванню комунальних послуг за період з вересня 2012 по грудень 2015 включно.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на акти виконаних робіт №314, № 315, № 316, № 317 від 30.11.2015 про відшкодування відповідачем позивачу податку на землю за жовтень - листопад 2012, за 2013 рік, за 2014 рік, за січень - жовтень 2015, акти виконаних робіт № 308, № 309, № 312, № 313 від 26.11.2015 та № 33 від 26.01.2016 про відшкодування відповідачем позивачу комунальних послуг за 2012, за 2013, за 2014, за січень - жовтень 2015, за жовтень - грудень 2015 та акти виконаних робіт № 310, № 311 від 26.11.2015 про відшкодування комунальних послуг в зв'язку з донарахуванням за 33, 00 кв.м. та за 10, 00 кв.м. відповідно.

Задовольняючи позов в повному обсязі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що в листопаді 2015 на підставі вищезгаданих актів виконаних робіт та рахунків-фактури між сторонами виникли правовідносини по відшкодуванню відповідачем позивачу земельного податку та комунальних послуг за період фактичного користування орендованим приміщенням за Договором, тобто фактично були укладені (-ний) договір (договори) у спрощеній формі про відшкодування податку на землю та комунальних послуг (загалом 11 актів). Підписання сторонами цих актів в листопаді 2015 та січні 2016 у визначеному сторонами розмірі свідчить, на думку суду першої інстанції, про досягнення сторонами відповідної домовленості, а отже наявні підстави для сплати відповідачем відповідних коштів позивачеві.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками місцевого суду.

Так, дійсно як встановлено матеріалами справи, після прийняття Київським апеляційним господарським судом постанови у справі № 910/21685/14 про зобов'язання ТОВ «Медургент» звільнити займане ним орендоване нежиле приміщення загальною площею 65,0 кв.м за адресою: вул. Ризька, 1, корп. 1, поверх 3, в листопаді 2015 року між сторонами підписано акти виконаних робіт № 314, № 315, № 316, № 317 від 30.11.2015 про відшкодування відповідачем позивачу податку на землю за жовтень - листопад 2012 року, за 2013 рік, за 2014 рік, за січень - жовтень 2015 року на загальну суму 3 613, 48 грн., в яких є посилання на рахунки-фактури № 286, № 287, № 288, № 289 від 30.11.2015.

Крім цього, між сторонами підписано акти виконаних робіт № 308, № 309, № 312, № 313 від 26.11.2015 та № 33 від 26.01.2016 про відшкодування відповідачем позивачу комунальних послуг за 2012 рік, за 2013 рік, за 2014 рік, за січень - жовтень 2015 року, за жовтень - грудень 2015 року, а також акти виконаних робіт № 310, № 311 від 26.11.2015 про відшкодування комунальних послуг в зв'язку з донарахуванням за 33, 00 кв.м. та за 10, 00 кв.м. відповідно, які містять посилання на рахунки - фактури № 280, № 281, № 282, № 283, № 284, № 285 від 26.11.2015 та № 31 від 26.01.2016.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Частиною 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

За приписами ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин на підставі ст.193 ГК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Положеннями ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Підписуючи вищезгадані акти виконаних робіт щодо відшкодування відповідачем позивачеві комунальних послуг та податку на землю, сторони зазначали про їх нарахування на підставі Договору, строк дії якого на момент підписання актів закінчився (встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у справі № 910/21685/14). Тому згадані акти не можуть свідчити про досягнення між сторонами відповідної домовленості та/або укладення договору (договорів) про відшкодування податку на землю та комунальних послуг у спрощений спосіб, оскільки вони складені на виконання раніше укладеного між сторонами Договору й є підставою для сплати відповідачем на користь позивача відповідних коштів за Договором.

Крім цього, як вище згадувалось, в 2015 році Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» вже зверталось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медургент» про стягнення 133 781, 06 грн., в тому числі 112 129, 92 грн. неустойки в розмірі подвійної орендної плати, 1 642, 55 грн. відшкодування податку на землю та 20 008, 59 грн. відшкодування комунальних послуг за Договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2015 у справі № 910/6580/15-г, зокрема, встановлено, що оскільки відшкодування податку на землю є невід'ємною частиною орендної плати за нерухоме майно, яка підлягає обкладанню ПДВ в складі орендного платежу відповідно п. п. 185.1 і 188.1 Податкового кодексу України, а зміст укладеного між сторонами Договору окремих положень щодо обов»язку відповідача на відшкодування позивачу витрат на сплату земельного податку понад розмір визначеної Договором орендної плати не містить, як не містить й положень щодо обов'язку відповідача компенсувати позивачу понесені ним витрати на оплату комунальних послуг щодо спірного об'єкту, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Під час розгляду спору у даній справі, позивачем також не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтверлдення досягнення між сторонами домовленостей, як то додаткова угода до Договору та/або договір про внесення змін до Договору стосовно обов'язку відповідача компенсувати позивачу понесені ним витрати на оплату комунальних послуг та податку на землю, відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача податку на землю та комунальних послуг, які умовами Договору не передбачено.

Крім цього, на підтвердження своїх вимог позивачем до матеріалів справи долучено копії актів виконаних робіт № 310, № 311 від 26.11.2015 про відшкодування комунальних послуг в зв'язку з донарахуванням за 33, 00 кв.м. та за 10, 00 кв.м. відповідно, у яких є також посилання на Договір.

За приписами ст. 653 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Умовами п. 9.2 Договору сторони погодили, що усі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту їх підписання сторонами.

Оскільки Договір укладено в формі письмового двостороннього документа, всі зміни і доповнення до нього мають бути оформлені відповідним письмовим двостороннім документом.

Проте будь-яких додаткових угод (договорів про внесення змін) щодо збільшення площі орендованого приміщення згідно Договору матеріали справи не містять, як не містять й будь-якого іншого письмового погодження такої зміни.

Наданий позивачем акт огляду від 26.11.2015, згідно якого ТОВ «Медургент» займає нежилі приміщення в будівлі КНП «ЦПМСД № 3» Шевченківського району м. Києва загальною площею 108, 00 м.кв., не приймається апеляціним судом в якості належного та допустимого доказу про досягнення сторонами згоди на збільшення займаної відповідачем площі, оскільки Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3», як і головний державний фінансовий інспектор за участю якого проводився огляд, не є особами, до повноважень яких належить здійснення огляду займаних відповідачем приміщень та встановлення їх площі. Будь-яких інших доказів передачі позивачем відповідачу або самовільного зайняття останнім нежитлових приміщень площею 43 м.кв. (108 кв.м. згідно акту - 65 кв.м. за Договором) в будівлі КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» матеріали справи не містять.

Таким чином, за відсутності доказів на підтвердження досягнення сторонами домовленостей щодо обов'язку відповідача компенсувати позивачу понесені ним витрати на оплату комунальних послуг та податку на землю, про стягнення яких позивач вже звертався до суду, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача податку на землю та комунальних витрат за Договором апеляційний суд не знаходить.

Крім цього, в якості правового обґрунтування підстав стягнення 3 610, 57 грн. заборгованості по відшкодуванню податку за землю та 75 146, 57 грн. заборгованості по відшкодуванню комунальних послуг, позивач, зокрема, посилався на вимоги ст. 224 ГК України.

Так, положеннями ст.224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Проте для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. Отже, для відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Слід також довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. При цьому розмір збитків (шкоди) має довести сторона, яка їх зазнала. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку із відшкодування збитків.

Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів реального понесення ним витрат в зв'язку зі сплатою замість відповідача податку на землю та комунальних послуг (платіжних доручень, банківських виписок, квитанцій тощо), вартість яких він просить відшкодувати в порядку ст. 224 ГК України.

Таким чином, на підставі поданих сторонами доказів, вимог чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки між сторонами відсутні будь-які домовленості щодо обов'язку відповідача компенсувати позивачу понесені ним витрати на оплату комунальних послуг та податку на землю, зокрема, й Договором, позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення відповідачем його прав, в тому числі спричинення збитків, відтак немає підстав для стягнення грошових коштів в розмірі 78 757, 14 грн. (3 610, 57 грн. податку на землю + 75 146, 57 грн. вартості комунальних послуг), розмір яких, як і їх реальне понесення позивачем не доведено в суді, тому в позові слід відмовити.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про задоволення позову, оскаржене рішення як незаконне підлягає скасуванню з прийняттям нового - про відмову в позові. Тому доводи апелянта по суті апеляційної скарги заслуговують на увагу, а його скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медургент» задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі № 910/10404/16 скасувати та прийняти нове рішення:

В задоволенні позову Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Шевченківського району міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медургент» про стягнення 78 757,14 грн. відмовити повністю.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Шевченківського району міста Києва (04112, м. Київ, вул. Ризька, буд. 1, ідентифікаційний код 38945945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медургент» (04112, м. Київ, вул. Ризька, буд. 1, поверх 3) 1 515, 80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/10404/16 повернути за належністю до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук