Рішення

від 22.08.2016 по справі 917/998/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2016 р. Справа №917/998/16

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

за участю представників 04.08.2016 р.:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,(після перерви-не з'явились)

від відповідача: ОСОБА_3,

за участю представників 16.08.2016 р. та 22.08.2016 р.:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія", вул. Шевченка, 15, м. Чернігів, 14000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олеандр", вул. Сумська, 69, м. Кременчук Полтавська область, 39617

про повернення майна (дизельних двигунів внутрішнього згорання) та стягнення 519 008,22 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олеандр" про повернення майна (дизельних двигунів внутрішнього згорання: "WOLA "12 H 71" №244448 та "WOLA "12 H 71" №214658), яке є власністю позивача та стягнення 519 008, 22 грн., з яких 400 000,00 грн. - основного боргу, сплаченого за ремонт двигунів, 19 298,63 грн. - 3% річних, 99 709,59 грн. - пені.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що 23 жовтня 2014 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олеандр" для капітального ремонту було передано дизельний двигун внутрішнього згоряння "WOLA "12 Н 71" №244448 по ОСОБА_2 №1 передання - прийняття для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту від 23.10.2014 року, та дизельний двигун внутрішнього згоряння "WOLA "12 Н 71" №214658 по ОСОБА_2 №1 передання - прийняття для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту від 23.10.2014 року (копії а.с. 15-16).

Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" неодноразово зверталось на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олеандр" з вимогами про виконання договірних зобов’язань, але відповіді так і не отримано. Зазначені дизельні двигуни внутрішнього згоряння "WOLA "12 Н 71" №244448 та "WOLA "12 Н 71" №214658 з ремонту так і не надійшли.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо повернення вказаних двигунів та стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору, яка складається з:

400 000,00 грн. - основного боргу, що сплачений як передоплата за ремонт двигунів;

19 298,63 грн. - 3% річних;

99 709,59 грн. - пені.

Ухвалою суду від 21.06.2016 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.07.2016 р.

12.07.2016 р. позивач надав суду для приєднання до матеріалів справи платіжне доручення про сплату судового збору №140 від 08.07.2016 р., опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 19 січня 2016 року, від 25 січня 2016 року, від 01.06.2016 року, копію витягу з кримінального провадження №12015270010008920, копію листа від 14.06.2016 р. №14/6, копію наказу №37-к від 01.07.2016 р.

Також, позивач подав заяву про уточнення позовної заяви (вх. №8649 від 12.07.2016 р.). Вказана заява прийнята судом до уваги, як така, що інформує про зміну банківських реквізитів позивача.

04.08.2016 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує через їх необґрунтованість.

15.08.2016 р. позивач надав суду клопотання про залучення до матеріалів справи довідки про наявність дизелів ВОЛЯ-Н на обліку ДП "Чернігівнафтогазгеологія" за даними проведених інвентаризацій за 2014-2016 рр. також, від позивача надійшли додаткові пояснення по суті спору (вх. №10093 від 15.08.2016 р.).

16.08.2016 р. від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. №10158) та клопотання (вх. №10159), які долучені до матеріалів справи.

22.08.2016 р. від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. 310408).

В судовому засіданні 04.08.2016 р. представником позивача позовні вимоги підтримано у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язання за укладеним між сторонами договором №80 від 01.10.2014 року про надання послуг по капітальному ремонту дизельних двигунів внутрішнього згорання.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву б/н від 04.08.2016р., зазначаючи, що в частині вимоги про повернення дизельних двигунів спір відсутній, оскільки відповідачем направлено пропозицію позивачу про готовність передати належне йому майно при його з'явленні до відповідача, щодо вимоги про стягнення 400 000,00 грн. - вказана сума повинна бути зменшеною до 158 460,00 грн., так на суму 227 740,00 грн. були виконані роботи щодо ремонту інших двох двигунів позивача, стосовно вимоги про стягнення пені та 3 % річних - вважає такі вимоги незаконними.

Ухвалою суду від 04.08.2016 р. відкладено розгляд справи на 16.08.2016 р., зобов'язано сторони надати суду оригінали документів на які вони посилаються у позові та відзиві.

Представник позивача в судове засідання 16.08.2016 р. не з'явився, причин щодо того суду не повідомив.

В судовому засіданні 16.08.2016 р. оголошено перерву до 22.08.2016 р.

В судовому засіданні 22.08.2016 р. відповідач підтримав свою правову позицію викладену у відзиві та письмових поясненнях.

Рішення виноситься після перерви оголошеної в судовому засіданні 16.08.2016 р.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Відтак, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що 01.10.2014 р. між Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" (надалі Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олеандр" (надалі Виконавець, відповідач) було укладено договір №80.

При цьому сторони узгодили наступне:

- предметом договору є надання послуг по капітальному ремонту дизельних двигунів внутрішнього згорання з заміною колінчастого валу (далі обладнання) (п. 1.1 Договору);

- Замовник зобов’язується на умовах, визначених договором, передати в ремонт та прийняти з ремонту якісно відремонтоване обладнання і оплатити Виконавцю вартість ремонтних робіт (п. 1.2 Договору);

- Виконавець зобов’язується на умовах, визначених Договором прийняти в ремонт, провести якісний ремонт та передати Замовнику відремонтоване обладнання та комплектуючі в кількості і асортименті вказаному у специфікації (п. 1.3 Договору);

- орієнтовна вартість Договору визначається за погодженням сторін згідно протоколу погодження договірної ціни (додаток №1 до даного договору) і складає 400 000,00 грн. ( чотириста тисяч гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 66 666,67 грн. (п. 2.1 Договору);

- в разі виявлення неякісного ремонту чи комплектуючих Виконавець у 10-ти денний термін з дня письмового повідомлення його Замовником зобов'язується усунути недоліки за власний рахунок (п. 3.2 Договору);

- Виконавець протягом 10-ти днів після отримання обладнання в ремонт зобов'язується провести дефектацію в присутності представника Замовника, даного обладнання з обов’язковим укладенням відповідного двохстороннього акту (п. 4.1. Договору);

- здавання-приймания робіт здійснюється сторонами з обов'язковим укладенням двохстороннього акту (п. 4.2 Договору);

- Замовник протягом 5-ти днів з дня отримання акту здавання-приймання робіт і звітних документів зобов'язаний направити Виконавцю підписаний акт здавання-приймання виконаних робіт або мотивовану відмову.

- Виконавець зобов’язаний: своєчасно прийняти обладнання в ремонт згідно даного договору; якісно провести ремонтні роботи в повному обсязі в термін одного місяця з дня підписання договору та повернути обладнання з ремонту Замовнику (п. 5.1. Договору);

- Замовник зобов'язаний: передати обладнання в ремонт згідно даного договору; прийняти обладнання з ремонту після проведеною ремонту; своєчасно провести оплату отриманих послуг згідно даного договору; дотримуватись відповідних технічних регламентів при експлуатації відремонтованого обладнання (п. 5.2 Договору);

- приймання-передача обладнання в ремонт і з ремонту здійснюється по акту прийому-передачі за місцем знаходження Виконавця (п. 7.1 Договору);

- Виконавець надає Замовнику такі документи: рахунок на виконані ремонтні роботи; податкові накладні; акт прийому обладнання в ремонту; акт повернення обладнання з ремонту; дефектні відомості; перелік матеріалів та комплектуючих необхідних для ремонту; калькуляція вартості ремонтних робіт; акт виконаних робіт (п. 7.2 Договору);

- сторони несуть відповідальність за неналежне виконання умов договору відповідно чинного законодавства України та цього Договору (п. 9.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи 07.10.2014 року позивач згідно рахунку СФ-000046 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 400 000,00 грн. в якості передплати на капітальний ремонт двигунів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2016 р. позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. №19/287/ 275 від 24.05.2016 р., якою вимагав повернуті передані для ремонту двигуни "WOLA "12 Н 71" №244448, "WOLA "12 Н 71" №214658 та перерахувати 4000 000,00 грн.

Відповідно до п. 7.1 Договору приймання-передача обладнання в ремонт і з ремонту здійснюється по акту прийому-передачі за місцем знаходження Виконавця.

Згідно відповіді на претензію вих. №14/6 від 14.06.2016 р. (а.с. 106)., відповідач вимогу про повернення двигунів задовольнив та запропонував з'явитись представнику позивача до відповідача за отриманням двигунів та оформлення їх передачі, як того вимагає п. 7.1 Договору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів направлення на адресу відповідача свого представника чи вчинення будь-яких інших дій для отримання свого обладнання та підписання відповідних актів, як того вимагають умови договору.

Враховуючи викладене, повернення двигунів після ремонту не відбулось лише з вини позивача, що не дає підстав для примусового повернення двигунів. Крім того, згідно п.7.1. Договору повернення двигунів здійснюється після складання двостороннього ОСОБА_2 приймання-передачі із зазначенням виконаних робіт, що є підставою для остаточних розрахунків. Як зазначає відповідач, ним виконані ремонтні роботи, однак їх вартість не узгоджена сторонами, в зв'язку з чим вимоги про повернення двигунів та повернення передоплати не можуть бути задоволені в даному судовому засіданні.

Стосовно заявленої до стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до п. 9.1 Договору сторони несуть відповідальність за неналежне виконання умов договору, відповідно до чинного законодавства України та цього договору.

Як роз'яснив Пленум Вищого Господарського суду України у п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

При укладені договору №80 від 01.10.2014 р. сторонами не передбачено такої міри відповідальності за порушення умов договору як пеня, а тому у позивача відсутні правові підстави для її нарахування.

Щодо заявлених вимог в частині стягнення 3% річних відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору (п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Як роз'яснив Пленум Вищого Господарського суду України у п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку повернення сум авансу, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Виконання робіт по ремонту двигунів згідно укладеного договору №80 не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України, а сплата 400 000,00 грн., згідно рахунку-фактури №СФ-000046 була здійснена позивачем в якості передплати на капітальний ремонт двигунів.

При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Судовий збір відповідно до вимог статті 49 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області на протязі 10 днів.

Повне рішення складено 23.08.2016 р.

Суддя Кульбако М.М.