Постанова

від 01.09.2016 по справі 909/210/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2016 р. Справа № 909/210/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фомич" б/н від 14.06.2016 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2016 року

у справі № 909/210/16

за позовом: Виконавчого комітету Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, с. Поляниця, Яремчанська сільська рада

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фомич", м. Івано-Франківськ

про : визнання договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури села між виконавчим комітетом Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю " Фомич" укладеним у запропонованій позивачем редакції.

За участю представників :

від позивача - ОСОБА_2 - представник;

від відповідача - ОСОБА_3 -представник;

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 909/210/16 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.16 скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 21.07.16.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.16 розгляд справи за клопотанням сторін відкладено на 01.09.16.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2016 року у справі № 909/210/16 (суддя Гриняк Б.П.) позов задоволено повністю. Визнано договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури села між виконавчим комітетом Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фомич" укладеним у запропонованій позивачем редакції.

При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що посилання відповідача на наявність Декларації про готовність об'єкта до експлуатації як підставу звільнення від обов'язку укладення договору та відповідно не укладення Договору про пайову участь є безпідставним, оскільки невиконання замовником обов'язку, передбаченого Законом, щодо укладення договору про пайову участь в терміни для його добровільного укладення, не може надавати йому переваг перед іншими замовниками, що виконали обов'язок щодо укладення договору про пайову участь.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 27.05.16 у справі №909/210/16 скасувати та прийняти нове рішення яким в позові відмовити.

При цьому, скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин у справі.

Зокрема, апелянт вказує на те, що позивачем не надано належних доказів надсилання проекту договору на адресу відповідача.

Крім того, скаржник вважає помилковим висновок місцевого господарського суду з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп- 2002 щодо права позивача звернутися до суду з позовом про спонукання до укладення договору без надіслання відповідачу пропозиції такий договір укласти, оскільки як зазначено вище, судом визнано необхідність дотримання загального порядку укладення господарських договорів, що підтверджується посиланням на пропозицію укласти договір від 01.03.14.

Також, апелянтом зазначено, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки приписами ст.40 Закону, як зазначає скаржник, визначено граничний термін укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, а саме - до введення об'єкта в експлуатацію.

Апелянт також вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме прийнття судом заяви про зміну предмету позову після початку розгляду справи.

20 липня 2016 року до суду апеляційної інстанції від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначено про законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у зв'язку з чим просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, позивач покликається на те, що ним було надіслано пропозиції про укладення договору про пайову участь з примірним проектом договору, затвердженого рішенням сесії від 05.03.13 №130-22-2013 Поляницької сільської ради, а протилежні твердження апелянта є необгрунтованими.

Також, позивач зазначає, що неукладення відповідачем спірного договору у встановлений термін для добровільного укладення не звільняє його від обов'язку такий договір укласти, оскільки обов'язковість укладення таких договорів передбачена Законом.

1 вересня 2016 року до суду апеляційної інстанції від позивача також надійшли заперечення на апеляційну скаргу в яких додатково обгрунтовано позицію, щодо законності та обгрунтованості рішення місцевого господарського суду.

Також, 01.09.16 до суду від скаржника надійшли додаткові пояснення, в яких скаржник посилається на практику Вищого господарського суду України в обгрунтування позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні присутні представники сторін навели свої доводи, міркування та заперечення.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, з метою збільшення потенційних джерел надходжень фінансових ресурсів до дохідної частини бюджету села, Поляницькою сільською радою прийнято рішення №13-22-2013 від 05.03.13 «Про затвердження Положення про пайову участь замовників будівництва у створення і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури села».

25 лютого 2014 року Державною фінансовою інспекцією прийнято рішення № 820-14/290 «Про усунення перешкод, виявлених ревізією» в якому зазначено про необхідність проведення претензійно - позовної роботи із забудовниками, зокрема ТОВ «Фомич», якими завершено будівництво об'єктів на території с.Поляниця, щодо укладення договорів про пайову участь.

Як вбачається з матеріалів справи, Виконавчим комітетом Поляницької сільської ради надіслано на адресу ТОВ «Фомич» лист - повідомлення від 24.03.14 №72/20/02-20 про необхідність укладення договору про пайову участь в термін до 01.04.14.

Відповіді та реагування на вказаний лист Поляницькою сільською радою не отримано.

Вказана обставина, а також законодавчо встановлена необхідність укладення договору про пайову участь стали підставою для звернення Виконавчого комітету Поляницької сільської ради до ТОВ «Фомич» з позовом про визнання договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури села між виконавчим комітетом Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю " Фомич" укладеним у запропонованій позивачем редакції.

При цьому, посилаючись на здачу об'єкта в експлуатацію, що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією держархбудконтролю в Івано-Франківській області за №ІФ143133500822 від 16.12.2013р., відповідач проти позову заперечив.

Як зазначено вище, місцевим господарським судом позов задоволено.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 5 п. а) ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно із ч.ч. 5, 8, 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції Закону № 3038-VI від 16.10.13, чинної на момент здачі об'єкта в експлуатацію) величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

За приписами п. 1.2 Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури села, затвердженого рішенням 22 сесії Поляницької сільської ради від 05.03.13 замовники будівництва залучаються до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села виключно на підставі укладених з виконавчим комітетом договорів про пайову участь.

Відповідно до п. 1.3 Положення замовник будівництва зобов'язаний повідомити виконавчий комітет про будь-які вчинені ним дії щодо забудови земельної ділянки, відповідно до діючого законодавства та укласти договір на пайову участь.

Згідно з абзацом 2 п. 3.1 Положення замовник зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, крім випадків, передбачених пунктом 5.8 цього положення.

Замовник подає в установленому порядку заяву про укладення договору на пайову участь ( на ім'я сільського голови) ( п 4.2 Положення) .

Відповідно до п.6.2.- 6.3 Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури села, договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села укладається між Виконавчим комітетом сільської ради в особі сільського голови та замовником будівництва, який скріплюється печатками двох сторін. Договір укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до введення об'єкта в експлуатацію.

Таким чином, обов'язок звернутись до органу місцевого самоврядування з заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту законом покладено саме на замовника такого будівництва. Ухилення замовника від укладення договору пайової участі до прийняття об'єкту нерухомого майна до експлуатації, є порушенням зобов'язань та вимог, які прямо передбачені законом та встановленим органом місцевого самоврядування порядком.

Виходячи з приписів Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту є обов'язковою для замовника будівництва у відповідному населеному пункті, що обумовлює право відповідного органу місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва виконання обов'язку щодо пайової участі.

Крім того, листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України № 23-11/6294/0/6/11 від 22.07.11 «Про пайову участь забудовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів» визначено, що нормами абзацу першого частини дев'ятої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено строки, протягом яких укладається договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту - не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Тобто, замовник будівництва має звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування зі зверненням щодо укладення договору про пайову участь не пізніше ніж за 15 робочих днів до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію з тим, щоб протягом зазначеного часу таким органом було підготовлено необхідний розрахунок величини пайової участі та проект договору про пайову участь, який замовник після ознайомлення має підписати з дотриманням вимоги щодо строку - до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Також, згідно з ОСОБА_1 Державної архітектурно - будівельної інспекції України №40-12-2518 від 09.04.12 зазначено, що процедура прийняття об'єктів в експлуатацію носить суто технічний характер і полягає в тому, що саме об'єкт будівництва, його стійкість, міцність, надійність є предметом при перевірці його готовності до експлуатації, а тому перевірка сплати пайової участі суперечить ідеології самої процедури прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Крім того, Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 08.04.2011 № 439, не передбачено повноваження щодо здійснення контролю за перерахуванням замовником коштів до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури.

Також, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та постановами Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 В«Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктівВ» і № 466 В«Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робітВ» при реєстрації декларації про початок виконання підготовчих робіт /декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації/ (далі - декларація) не передбачено надання будь-яких інших документів, окрім двох примірників зазначеної декларації.

Таким чином, при реєстрації декларації Державна архітектурно-будівельна інспекція або її територіальний орган не має права вимагати додаткові документи.

Відтак, колегія суддів зазначає, що при прийнятті об'єкта в експлуатацію Державна архітектурно-будівельна інспекція не перевіряє наявність укладеного договору про пайову участь та факт сплати замовником пайового внеску.

Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено обов'язок замовника будівництва прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який реалізується шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному Законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування.

Також, відповідно до п. 1.4 Положення, в разі, якщо замовник не звернувся про укладання Договору та не підписав його у встановлені терміни, виконавчий комітет вправі подати позовну заяву про укладання Договору в судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази звернення замовника до органу місцевого самоврядування щодо укладення договору про пайову участь на об'єкт, який введено в експлуатацію згідно Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією держархбудконтролю в Івано-Франківській області за №ІФ143133500822 від 16.12.2013р.

Правовий аналіз частин 8 та 9 ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» у сукупності з іншими положеннями цієї статті Закону дозволяє дійти висновку про те, що обов'язок щодо ініціювання укладення такого договору покладено саме на замовника будівництва, оскільки пов'язується з його зверненням до органу місцевого самоврядування .

Такий договір має бути укладеним в обов'язковому порядку, в межах строку, встановленого ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» .

Неукладення договору свідчить про недотримання вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади, тому у даному випадку необхідним є з'ясування причини його неукладення.

Також, колегія суддів зазначає, що, як зазначено вище, органи місцевого самоврядування знаходяться поза межами процедури прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію та позбавлені можливості контролювати момент його здійснення, відтак неукладення такого договору з підстав невиконання замовником обов'язку щодо звернення до органу місцевого самоврядування з відповідною пропозицією свідчить про його ухилення від укладення договору та може бути оскаржено в судовому порядку, у тому числі і після прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію (постанова ВГС України від 20.04.16 у справі №909/946/15 та від 28.07.16 у справі №909/1416/15.

При цьому, посилання скаржника на відсутність в матеріалах справи доказів звернення позивача з листом про укладення договору та самим договором про пайову участь для його укладення, а саме відсутність в матеріалах справи листа від 01.03.14, оцінюється судом критично, оскільки відсутність в матеріалах справи такого доказу не можу бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку звернутися за укладенням договору про пайову участь. Крім того, як зазначено вище, в матеріалх справи міститься лист від 24.03.14 №72/20/02-20 (а.с.75), яким повідомлено відповідача про необхідність укладення договору про пайову участь та проект договору з розрахунком суми пайового внеску. Також варто зазначити, що об'єкт здано в експлуатацію після прийняття рішення сільської ради про затвердження Положення про пайову участь замовників будівництва та оприлюднення на веб - сайті інформації щодо необхідності укладення договорів про пайову участь та тексту примірного договору.

Водночас, посилання місцевого господарського суду на лист від 01.03.14 не вплинуло на правильність прийняття рішення у даній справі та не може бути підставою для його скасування, оскільки, відповідно до п.12 Постанови Пленуму ВГС України №7 від 17.05.11 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Відтак, в контексті наведеного, твердження скаржника про те, що ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено присічний строк протягом якого може бути укладено відповідний договір і сплив цього строку звільняє сторони від необхідності його укладення колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає помилковими.

Відтак, як зазначено вище, будівництво є завершеним, а об'єкт - два житлових будинки готельного типу в с. Поляниця участок Вишні готовим до експлуатації, однак в порушення вимог законодавства, ТОВ «Фомич» не взяло участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Поляниця шляхом укладення відповідного договору.

Згідно з частиною третьою статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору.

Разом із тим, частиною першою статті 648 ЦК України встановлено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не надав суду жодних доказів про вжиття ним заходів з метою виконання обов'язку щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вищеописані норми Закону України В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» є імперативними та визначають обов'язок замовника будівництва (відповідача) укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту.

Посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права у зв'язку з прийняттям заяви про зміну предмету позову після початку розгляду справи, спростовується судом апеляційної інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до п.3.12 Постанови Пленуму ВГС україни від 26.12.11 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Як вбачається з протоколів судових засідань Господарського суду Івано - Франківської області від 29.03.16, від 12.04.16 та від 25.04.16, місцевим господарським судом розгляд справи по суті до моменту подання заяви про зміну предмету позову не розпочинався, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про прийняття такої заяви, оскільки така подано до початку розгляду справи.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки, обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, не підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції не знайшла підстав для її задоволення та скасування рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 27.05.16 у даній справі.

Судові витрати покласти на скаржника відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Івано - Франківської області від 27.05.16 у справі № 909/210/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фомич" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.09.16

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.