Ухвала

від 06.09.2016 по справі 495/6870/16-ц

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/6870/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2016 м. Білгород - Дністровський

Суддя Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1, розглянувши у порядку досудової підготовки позовну заяву Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області в особі представниказа довіреністю К.Ю, Тимотіної звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, який мотивований наступним.

У 2014 році Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області було прийнято рішення про передачу з комунальної власності у приватну власність земельної ділянки, яка розташована за адресою :вул.. Приморська, 51/3 у смт. Затока, м. Білгород-Дністровського, Одеської області. Однак, як вказує позивач, жодних рішень Затоківська селищна рада щодо передачі вказаної земельної ділянки не приймала, сесії Затоківської селищної ради з цього питання не проводилась, тобто вказана земельна ділянка вибула з комунальної власності поза волею власника - Затоківської селищної ради. Крім того, як вказує позивач, відповідачами було змінено цільове призначення вказаної земельної ділянки - з земель, які відносились до земель для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення на землі, призначені для індивідуального дачного будівництва, та, як вказує позивач, відповідачами було оформлено або переоформлено право власності на неї, що порушує права територіальної громади.

У відповідності до положень статті 21 ЗК, позивач вказує, що вказані обставини, а саме : порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною.

На підставі викладеного позивач просить суд витребувати у відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Затоківської селищної ради земельну ділянку площею 0, 0108 га, яка розташовнаа за адресою : вул.. Приморська, 51/3 у смт. Затока, м. Білгород-Дністровського, Одеської області.

У належним чином оформленій заяві про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити його позовні вимоги, мотивуючи свою заяву тим, що, як вказано позивачем у позові, жодних рішень Затоківська селищна рада щодо вказаної ділянки не приймала і ця ділянка вибула із комунальної власності Затоківської селищної ради поза волею власника цієї земельної ділянки, тому у Затоківської селищної ради є всі підстави вважати, що відповідачі можуть відчужити вказану земельну ділянку, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду та спричинить значну шкоду інтересам територіальної громади. також позивач вказує, що дізнавшись про існування поданого позову, відповідачі також можуть намагатися відчужити вказану земельну ділянку.

Згідно ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено : 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

Згідно ч. 3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЦПК України, у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності, слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Розглянувши матеріали цивільної справи, заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що між сторонами по справі дійсно існує спір, який сторони вирішують у судовому порядку, тому відповідачами дійсно можуть бути вчинені дії, спрямовані на відчуження вказаної земельної ділянки, що, в свою чергу, утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є обґрунтованою матеріалами справи, доведеною, достатньою та співмірною із заявленими позовними вимогами, тобто такою, що підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 151- 153 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про забезпечення позову у справі за позовом Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Накласти арешт у формі заборони відчуження на земельну ділянку площею 0, 0108 га., кадастровий номер 5110300000:02:028:0171, яка розташована з адресою : вул.. Приморська, 51/3, Центральний район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судової ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: