Постанова

від 29.08.2016 по справі 826/25984/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2016 року м. Київ № 826/25984/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Індіго М’юзік Київ» до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індіго М’юзік Київ» (далі - позивач або ТОВ «Індіго М’юзік Київ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач або ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2015р. №0003482204 та №0003492204.

По суті висновків ДПІ, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних рішень, позивач зазначає, що зазначені висновки ґрунтуються на оцінці обставин взаємовідносин позивача з контрагентом позивача ТОВ «Інтервенто». Зокрема, ДПІ дійшла до висновку про нездійснення спірних операцій та, відповідно, про відсутність підстав для формування податкових вигод. Позивач вважає доводи ДПІ надуманими та зазначає, що спірні операції з поставки товарів фактично проведені та документально оформлені, а відтак вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваних рішень та просить їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачає, оскільки, на думку ДПІ, контрагент позивача не міг та не виконував спірні операції, фактична поставка товарів не відбулася, а відтак відсутні передбачені ПК України підстави для формування спірних сум податкових вигод.

На підставі ч 4 ст. 122 КАС України у судовому засіданні 07.04.2016р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі п.п.78.1.11 ст.78 Податкового кодексу України, наказу від 07.07.2015р. №811 ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Індіго М'юзік Київ» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Інтервенто» (код ЄДРПОУ 38198809) за період з 01.03.2012р. по 31.03.2015р., про що складено акт перевірки від 20.07.2015р. №3025/26-56-22-04-09/36336977 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначається, що ДПІ було отримано Постанову слідчого з ОВС першого відділу КР ГУ ДФС у м. Києві лейтенанта податкової міліції Котюха І.М. від 10.03.2015 про призначення позапланової документальної перевірки фінансово - господарської діяльності ТОВ «Індіго М'юзік Київ» (код ЄДРПОУ 36336977) по взаємовідносинам із ТОВ «Інтервенто» (код ЄДРПОУ 38198809) за період з 01.03,2012р. по 30.03.2015р. В додаток до постанови надано також протокол допиту директора ТОВ «Інтервенто» ОСОБА_3, який показав, що зареєстрував товариство за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.

Зокрема, що стосується безпосередньо відносин позивача із ТОВ «Інтервенто» під час перевірки встановлено, що взаємовідносини між ними у спірному періоді здійснювалися на підставі договору поставки №151112 від 15.11.2012, відповідно до умов якого ТОВ «Інтервенто» (Постачальник), в особі директора ОСОБА_3, з одного боку та ТОВ «Індіго М'юзік Київ» (Покупець), в особі директора ОСОБА_4, з іншого боку, домовилися, що Постачальник постачає і передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує Товари згідно з замовленнями Покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору.

Відповідно до додаткової угоди до договору №1 від 28.12.2013 термін дії договору поставки №151112 від 15.11.2012 продовжено до 31.12.2013р.

В Акті перевірки зазначається, що на підставі вказаного договору ТОВ «Інтервенто» у спірному періоді були виписані видаткові та податкові накладні на загальну суму без ПДВ - 2 398 295,80 грн., сума ПДВ - 479 659,16 грн., номенклатура поставки яких - навушники, гарнітури, мікрофони, кабелі тощо. Перелік вказаних документів та їх реквізити визначені в Акті перевірки у табличному вигляді (стор. 6-9 Акту).

Вказано, що розрахунки між сторонами проведені у безготівковій формі.

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включено ТОВ «Індіго М'юзік Київ» до податкового кредиту у спірному періоді.

Однак, ДПІ зазначає, що ТОВ «Індіго М'юзік Київ» до перевірки не було надано первинних документів, які передбачють реальність спірної поставки та використання таких товарів в господарській діяльності, а саме: заявки замовника з переліком необхідної кількості товарів, а також документів щодо транспортування продукції від ТОВ «Інтервенто» (товарно-транспортних накладних та вантажно-митних декларацій тощо).

Стосовно контрагента ТОВ «Інтервенто» в Акті перевірки зазначається, що останнє знаходиться на обліку в ДПІ у Амур - Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська та має стан « 16 - припинено (ліквідовано, закрито)», припинено за судовим рішенням у зв'язку з визнанням юридичної особи банкрутом (904/3155/14).

Згідно фінансової звітності суб'єкта малого підприємництва, поданої ТОВ «Інтервенто» за 2013 рік, основні фонди відсутні. Основний вид діяльності: Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Згідно податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН, встановлено, що ТОВ «Інтервенто» за період з 01.12.2012р. по 31.01.2014р. не придбавало товару, який надалі постачався ТОВ «Індіго М'юзік Київ». Крім того, податкові накладні, виписані ТОВ «Інтервенто», містять код УКТЗЕД, а отже товар є імпортованим, але згідно АІС «Митниця» вантажно-митні декларації відсутні, таким чином неможливо встановити походження даного товару.

Тобто, як вказує ДПІ, ТОВ «Інтервенто» не імпортувало зазначену в накладних продукцію, відповідно і не мало можливості її реалізовувати позивачу, що, на думку контролюючого органу, свідчить про безтоварний характер операцій.

Враховуючи наведене, ДПІ в Акті перевірки прийшла до висновку (стор. 28 Акту), що ТОВ «Індіго М'юзік Київ» порушено пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.137.1 ст.137, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 469 921 грн., у т.ч. за 2012 рік у сумі 191 780 грн., за 2013 рік у сумі 205 782 грн. та за 2014 рік у сумі 72 359 грн., а також п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ у 2012-2014 роках на загальну суму 447 943 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.07.2015р.:

- №0003482204, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 447 943 грн. за основним платежем та на 111 986 грн. за штрафними санкціями;

- №0003492204, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 469 921 грн. за основним платежем та на 117 481 грн. за штрафними санкціями.

Вирішуючи спір по суті та проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час оформлення операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат), а саме: п/п. 14.1.27. ПК України (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами); ст.187 (щодо дати виникнення податкових зобов'язань),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі податкової накладної та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо складення п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг), п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця/продавця права на формування сум податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод, та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою; (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому суть останнього слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність зазначених обставин та підстав, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків витрат та податкового кредиту, зокрема, недоведеність факту придбання товарів/робіт/послуг (нездійснення операцій/ оформлення «безтоварних» операцій), вказує на юридичну дефектність складених за такими операціями первинних документів, позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій (їх невиконання), про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які внаслідок наведеного не мають юридичної значимості, що у сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Висновок відносно наведеного ґрунтуються на наступному.

Так, згідно умов договору № 151112 від 15.11.2012р. щодо поставки позивачу товару, постачальник (ТОВ «Інтервенто») зобов'язувався передати покупцеві товар на умовах CPT (правила Інкотермс-2010), місце поставки - м. Київ.

Термін CPT Фрахт/перевезення оплачені до (…назва місця призначення) - означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Відтак, виходячи із змісту договору відносно обов'язку постачальника доставити продукцію, беручи до уваги характер спірних операцій щодо поставки продукції, задекларованих обсягів поставки, вбачається, що за загальним правилом виконання таких операцій супроводжується перевезенням продукції.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, крім іншого, товарно-транспортна накладна.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається перевізнику.

Таким чином, незалежно від того, за чий рахунок здійснюється перевезення продукції та за чим замовленням (продавця чи покупця), поставка супроводжується оформленням ТТН та один екземпляр ТТН передається вантажоодержувачу/покупцю. Товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим, що підтверджується законодавчо та судовою практикою, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.05.2013 у справі № К/800/7365/13.

Проте, на підтвердження фактичного здійснення перевезення продукції та, відповідно, реальності поставки товарів контрагентом під час розгляду справи позивачем не надано жодної товарно-транспортної накладної, з якої б вбачалось перевезення продукції від контрагента до складу позивача у м. Києві, а отже не надано доказів фактичного перевезення, відвантаження, отримання товару.

Окрім того, неможливо встановити факт надходження товару на склади, а також осіб, які відвантажили та прийняли товар. В контексті цього позивачем не надано суду довіреностей на отримання матеріальних цінностей тощо.

Слід додати, що під час розгляду справи судом не встановлено та матеріали справи не містять доказів наявності у ТОВ «Інтервенто» власних або орендованих транспортних засобів, доказів здійснення перевезення іншими особами за замовленням контрагента (у разі залучення контрагентом інших осіб), у т.ч. не надано доказів оплати за оренду т/з (у разі залучення т/з у інших осіб) або списання контрагентом пального у разі перевезенням продукції власними силами, що у сукупності та додатково дає підстави для висновку про недоведеність виконання спірних операцій контрагентом позивача.

Під час розгляду справи не встановлено й наявності у ТОВ «Інтервенто» власних або орендованих офісних та складських приміщень, необхідних для здійснення звичайної господарської діяльності та, зокрема, для виконання спірних операцій.

На підтвердження реальності спірних операцій суду не надано доказів придбання контрагентом продукції, яка обумовлювалась надалі поставкою позивачу, у заводу виробника або інших осіб, у т.ч. імпортування такої продукції (договори, акти приймання-передачі, транспортні документи, накладні, ВМД тощо).

Також не надано доказів наявності у контрагента власне і трудових ресурсів для здійснення спірних операцій, при цьому згідно фінансової звітності, поданої ТОВ «Інтервенто» за 2013 рік, основні фонди у останнього відсутні. Судом ж не встановлено наявності у останнього ресурсів, які зазвичай необхідні для виконання таких операцій, враховуючи характер спірних операцій та обумовлені обсяги постачання (на суму більше двох з половиною мільйонів гривень).

Слід зазначити, що обізнаність позивача відносно наявності у контрагента відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється звичайною діловою практикою та характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Суд також наголошує на тому, що позивачем не надано і будь-яких доказів подальшої реалізації спірного товару або ж доказів його використання у власній господарській діяльності чи складського обліку товару. Під час розгляду справи позивачем не надано і технічної документації на продукцію (навушники, гарнітури, мікрофони, кабелі тощо), яка зазвичай супроводжує виконання операцій такого роду.

Відносно ж наданих позивачем оборотно-сальдових відомостей, суд зазначає, що такі відомості, за відсутності сукупності доказів здійснення фактичної поставки, зокрема щодо наявності у контрагента ресурсів товарів, що надалі були обумовлені поставкою позивачу, за відсутності доказів доставки продукції, не є самостійною та достатньою підставою для висновку про реальність здійснення операцій. Таким же чином судом оцінюються і складені з контрагентом видаткові накладні, які, за відсутності доказів транспортування, не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей здійснення контрагентом поставки товару на умовах СРТ та, відповідно, для цілей формування спірних сум податкових вигод.

Враховуючи наведене у сукупності, беручи до уваги специфіку та особливості зазначених операцій, виходячи з наявної податкової інформації, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які виходячи з умов договору та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

В контексті наведеного суд зазначає, що з метою необхідності перевірки обставин щодо фактичного виконання спірних операцій під час розгляду справи судом двічі постановлялася ухвала про виклик свідка, а саме директора ТОВ «Інтервенто» - ОСОБА_3 Відповідні повістки про виклик до суду вказаної особи не були вручені йому та повернуті без вручення із незалежних від суду причин, з огляду на що та виходячи з положень ч. 4 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України повістки про виклик вважаються врученими належним чином, однак вказана особа до суду не з'явилася, а відтак допитати її не виявилося можливим. При цьому жодних документів, що стосуються предмету розгляду даного спору, контрагентом позивача до суду надано не було.

До того ж, суд не бере до уваги наданий позивачем висновок експертного економічного дослідження, здійсненого за листом ТОВ «Індіго М’юзік Київ», оскільки вказаний висновок не є судовою експертизою в розумінні ст. ст. 81, 82 КАС України. Крім того, вказаний висновок аналізує виключно правильність відображення в бухгалтерських документах позивача проведених господарських операцій та не спростовує доводи відповідача та вищенаведені висновки суду у даній справі.

Також не підтверджує реальності спірних операцій і додана до матеріалів справи копія заяви гр. ОСОБА_3, оскільки у вказаній заяві взагалі не згадується про наявність у ТОВ «Інтервенто» будь-яких господарських операцій із ТОВ «Індіго М’юзік Київ», у т.ч. щодо спірної поставки товарів. При цьому суд враховує, що жодних доказів на підтвердження викладених у цій заяві обставин до матеріалів справи не надано, а відтак, відповідно, наведені в ній доводи суд не може вважати достовірними. Перевірити ж їх у судовому засіданні шляхом допиту гр. ОСОБА_3 в якості свідка, як вже вказано вище, не виявилося за можливе.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку самостійною підставою для формування спірних сум вигод, оскільки, крім іншого, рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Так, частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З наведеного правила слідує, що обов'язок доказування покладається на сторін і це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Цей обов'язок у рівній мірі покладається на обох сторін, тобто кожна сторона повинна доказати факти, на які вона посилається, переконати суд у достовірності наведених фактів.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.6 ст.71 КАС України).

В даному випадку позивачем в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 1 ст. 71 КАС України, не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірним по суті, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго М’юзік Київ» - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко