Ухвала

від 13.10.2016 по справі 826/25984/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/25984/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

13 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Кузик М.А.

пр-к апелянта Сергієнко Є.М., Харченко А.А.

пр-к відповідача Кравчук В.О.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Індіго М'юзік Київ на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Індіго М'юзік Київ до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.07.2015 №0003482204 та №0003492204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій , вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Індіго М'юзік Київ з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ Інтервенто (код ЄДРПОУ 38198809) за період з 01.03.2012 р. по 31.03.2015 р., за наслідками якої складено акт перевірки від 20.07.2015 №3025/26-56-22-04-09/36336977.

В зазначеному акті зафіксовано порушення позивачем:

- пп. 14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.137.1 ст.137, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 469 921 грн., у т.ч. за 2012 рік у сумі 191 780 грн., за 2013 рік у сумі 205 782 грн. та за 2014 рік у сумі 72 359 грн.;

- п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ у 2012-2014 роках на загальну суму 447 943 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 31.07.2015:

- №0003482204, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 447 943 грн. за основним платежем та на 111 986 грн. за штрафними санкціями;

- №0003492204, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 469 921 грн. за основним платежем та на 117 481 грн. за штрафними санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності реального виконання спірних операцій.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між Позивачем (Покупець), з однієї сторони та ТОВ Інтервенто (Постачальник), з іншої сторони укладено №151112 від 15.11.2012, відповідно до умов якого ТОВ Інтервенто (Постачальник), в особі директора ОСОБА_7., з одного боку та ТОВ Індіго М'юзік Київ (Покупець), в особі директора Сергієчка Є.М., з іншого боку, домовилися, що Постачальник постачає і передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує Товари згідно з замовленнями Покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору.

Пунктом 2 вказаного Договору визначено Умови поставок.

Так, товари поставляються і передаються у власність Покупцю вільними від всіх і будь-яких зобов'язань і обтяжень перед третіми особами (включаючи сплату обов'язкових платежів, податків, мита), окремо до кожного пункту поставки Товару, зазначеного Покупцем у відповідному замовленні. Поставка Товарів здійснюється на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС - 2010), місце поставки - м.Київ (п.2.1 Договору).

Постачальник поставляє Товари разом з усією відповідною документацією (міжнародні сертифікати якості ISO гігієнічні висновки, інструкції з використання, гарантійні сертифікати, гарантійні талони тощо), які вимагаються відповідно за законодавством України (п. 2.3 Договору).

Товари приймаються за кількістю та якістю у відповідному пункті поставки на підставі товаросупровідних документів, які підтверджують якість, кількість, комплектність, номенклатуру та асортимент Товарів (п.2.11 Договору).

Відповідно до додаткової угоди до договору №1 від 28.12.2013 термін дії договору поставки №151112 від 15.11.2012 продовжено до 31.12.2013р.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивач надав суду першої інстанції копії наступних документів: податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, оборотно-сальдові відомості банківські виписки.

Разом з тим, позивачем взагалі не надано первинну документацію, яка мала б бути складена у випадку виконання умов договору. Зокрема, замовлення на поставку товарів, довіреності на отримання товару, товаросупровідну документацію, докази отримання посадовими особами позивача товару та прийняття їх в підоблік, сертифікати якості, інструкції з експлуатації тощо.

Будь-яких пояснень щодо способу доставки товару та подальшого його використання в господарській діяльності ані позовна заява, ані апеляційна скарга не містить.

Таким чином, позивачем не надано суду достовірних доказів на підтвердження реальності здійснених господарських операцій між ним та зазначеними вище контрагентом.

Неможливість поставки зазначеного товару контрагентом підтверджується наявною у відповідача податковою інформацією. Зокрема, стосовно ТОВ Інтервенто в Акті перевірки зазначається, що останнє знаходиться на обліку в ДПІ Амур - Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська та має стан 16 - припинено (ліквідовано, закрито) , припинено за судовим рішенням у зв'язку з визнанням юридичної особи банкрутом (904/3155/14).

Згідно фінансової звітності суб'єкта малого підприємництва, поданої ТОВ Інтервенто за 2013 рік, основні фонди відсутні. Основний вид діяльності: Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Згідно податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН, встановлено, що ТОВ Інтервенто за період з 01.12.2012р. по 31.01.2014р. не придбавало товару, який надалі постачався ТОВ Індіго М'юзік Київ . Крім того, податкові накладні, виписані ТОВ Інтервенто , містять код УКТЗЕД, а отже товар є імпортованим, але згідно АІС Митниця вантажно-митні декларації відсутні, таким чином неможливо встановити походження даного товару.

Тобто, ТОВ Інтервенто не імпортувало зазначену в накладних продукцію, відповідно і не мало можливості її реалізовувати позивачу, що, на думку контролюючого органу, свідчить про безтоварний характер операцій.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що факт реальності виконання господарських зобов'язань за договорами не підтверджується об'єктивними доказами та не просліджується за первісною бухгалтерською документацією.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, що викладена в у постановах від 05.03.2012 по справі № 21-421а11, від 22.09.2015 по справі № 21-887а15, від 01.12.2015 по справі № 21-3788а15, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

В матеріалах справи наявний протоколи допиту як свідка директора ТОВ Інтервенто ОСОБА_7 від імені якого підписано договори та первинні документи, який зазначав, що відношення до діяльності підприємств не має, жодні договори та первинні документи не підписував, а підприємства створив за грошову винагороду без мети ведення підприємницької діяльності.

Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для винесення податкових повідомлень-рішень, оскільки обвинувальних вироків в межах кримінальної справи не постановлялось, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 86.9 ст. 86 ПК України, в редакції, що діяла до 04.01.2013 року, було визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінальним процесуальним законодавством або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Однак, за змістом п 86.9 ст.86 Податкового кодексу України, в редакції, що діє з 04.01.2013 року, (чинній на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень) передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Отже, за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст.212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В інших випадках (за результатами перевірок платників податків відносно яких та/або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори) грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платників податків в загальновстановленому порядку.

Відтак обов'язковими обставинами, за яких застосовуються норми п. 86.9 ст.86, п. 58.4 статті 58 Податкового кодексу України, є те, що предметом кримінального провадження мають бути податки та/або збори та дане кримінальне провадження провадиться саме до посадових осіб платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка позивача проведена на підставі пп. 78.1.11 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, на підставі постанови слідчого з ОВС першого відділу КР ГУ ДФС у м. Києві від 10.03.2015 з питань правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства та інших обовязкових платежів по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ Інтервенто , по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 320141000000000 від 15.04.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 212 КК України щодо ТОВ Інтревенто .

Тобто, перевірка, на підставі якої винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, проведена на підставі постанови слідчого про призначення такої перевірки в межах здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення у кримінальному провадженні. Разом з тим, вказане кримінальне провадження не провадиться щодо посадових осіб позивача, що виключає необхідність винесення податкового повідомлення - рішення про визначення грошового зобов'язання саме за умови отримання контролюючим органом рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами).

Щодо посилань апелянта на рішення судів в справі № 804/6025/14, якими на думку апелянта встановлено факти ведення законної господарської діяльності з боку ТОВ Інтервенто , то предметом дослідження в зазначеній справі було питання дотримання вимог податкового законодавства контрагентом позивача ТОВ Інтервенто в інший період - січень 2014 року. Господарські операції позивача з ТОВ Інтервенто не досліджувалися.

Також, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що господарські операції з ТОВ Інтервенто мали реальний характер, з посиланням на висновок експерта № 94 від 20.01.2016 (т.2 а.с.121 - 162), оскільки зазначене дослідження не здійснювалось в межах розгляду судової справи. Обсяг поставлених на вирішення питань та наданих матеріалів не визначався судом. Висновки спеціаліста в даному випадку не носять вирішального характеру і оцінені судом першої інстанції в сукупності з іншими письмовими доказами в справі.

На підставі викладеного, суд першої інстанції вірно вважав, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операції між позивачем та його контрагентом є обґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Індіго М'юзік Київ залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 13.10.2016.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.