Рішення

від 29.08.2016 по справі 916/1451/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" серпня 2016 р.Справа № 916/1451/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Мукієнко Д.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.06.2016р.,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 30.06.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСТРОЙ» (65104, м. Одеса, вул. 25 Чапаєвської дивізії, буд. 2, оф. 309, код ЄДРПОУ 39238543)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДБУДОВА» (65031, м. Одеса, вул. Поштова, буд. 2/4, код ЄДРПОУ 30747538)

про: стягнення 92350,62 грн., -

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСТРОЙ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДБУДОВА» про стягнення 92801,71 грн., з яких: 64100 грн. боргу, 15320,83 грн. пені, 8552,24 грн. 24% річних та 4828,64 грн. індексу інфляції.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди механізму №19/09/15 від 19.09.2015р. в частині повної та своєчасної: оплати послуг з доставки та монтажу механізму та сплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2016р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 11.07.2016р. о 14:00; витребувано додаткові документи.

11.07.2016р. за вх.№17312/16 до суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У відзиву на позовну заяву відповідач частково визнав позовні вимоги на суму 12969,09 грн., з яких: 7125 грн. боргу, 3379,94 грн. пені, 1893,22 грн. 24% річних та 570,93 грн. індексу інфляції; заперечив проти задоволення решти позовних вимог з підстав відсутності дати підписання на акті приймання-передачі техніки до договору оренди механізму №1909/2015 від 19.09.2015р., нездійснення позивачем монтажу крану безпосередньо для його передачі відповідачу, передачу відповідачу раніше змонтованого крану для Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛСТРОЙ», невідповідності кількості фактично відпрацьованих машино-змін зазначеним у довідках виконаних робіт.

11.07.2016р. за вх.№17314/16 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи, в т.ч. докази сплати судового збору у встановлених законодавством порядку та розмірі.

11.07.2016р. за вх.№2-3687/16 до суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів у зв’язку зі складністю справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2016р. задоволено клопотання відповідача і продовжено строк розгляду справи до 30.08.2016р.; розгляд справи відкладено на 22.08.2016р. о 14:00; витребувано додаткові документи.

17.08.2016р. за вх.№20214/16 до суду від позивача надійшли уточнення розрахунку штрафних санкцій, які за своєю правовою суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду та відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 92350,62 грн., з яких: 64100 грн. боргу, 14984,35 грн. пені, 8368,70 грн. 24% річних та 4899,57 грн. індексу інфляції, а також додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 22.08.2016р. оголошувалась перерва до 29.08.2016р. о 14:00.

29.08.2016р. за вх.№21030/16 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

26.08.2016р. за вх.№2-4450/16 до суду від відповідача надійшло клопотання в порядку ст. 38 ГПК України про витребування доказів, а також додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому клопотанні відповідач просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛСТРОЙ»: докази щодо замовника доставки та монтажу крану МКГ-25, належного Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСТРОЙ», за адресою виконання будівельних робіт, а саме: м. Одеса, 8 станція Великого Фонтану, праве крило Аркадія; докази дати доставки та монтажу крану МКГ-25 за адресою виконання будівельних робіт, а саме: м. Одеса, 8 станція Великого Фонтану, праве крило Аркадія; докази щодо того, чи було демонтовано кран МКГ-25 з будівельного майданчику за адресою: м. Одеса, 8 станція Великого Фонтану, праве крило Аркадія, після закінчення дії договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛСТРОЙ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСТРОЙ» щодо оренди вищезазначеного крану.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання про витребування доказів, просив суд його задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання про витребування доказів, надав суду докази щодо своїх договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛСТРОЙ» приводу оренди крану.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розглянувши клопотання відповідача за вх.№2-4450/16 від 26.08.2016р., господарський суд дійшов висновку про наступне.

Частину документів, які відповідач просить витребувати, позивач надав самостійно, необхідність витребування решти документів відповідачем не доведено.

Окрім того, господарським судом враховано наступне.

Застосовуючи відповідно до вимог ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи, ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов’язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами , утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989р. у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов’язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

За таких обставин, з огляду на не доведення відповідачем неможливості об’єктивного, повного та всебічного розгляду справи без витребування зазначених ним документів, з огляду на самостійне наданням позивачем частини цих документів, а також враховуючи, що строк розгляду справи закінчується 30.08.2016р., господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача в порядку ст. 38 ГПК України про витребування доказів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні частково визнав позовні вимоги на суму 12969,09 грн., заперечив проти задоволення решти позовних вимог, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

19.09.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСТРОЙ» (Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДБУДОВА» (Орендар, відповідач) укладений договір оренди механізму №19/09/15, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду за відповідну плату кран МКГ-25 (механізм), для використання його у своїй виробничій діяльності на об’єкті за адресою: м. Одеса, 8 станція Великого Фонтану, праве крило Аркадія, в подальшому - об’єкт.

Згідно з п.п. 2.2, 2.3 договору механізм вважається переданим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. По закінченні строку дії цього договору або при його достроковому розірванні Орендар зобов’язаний повернути механізм Орендодавцю в технічно справному стані по акту приймання-передачі і в належному зовнішньому вигляді з урахуванням нормального зносу.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що доставка та монтаж механізму на виробничому об’єкті Орендаря, вказаному в п.2.1 цього договору, здійснюється за рахунок Орендаря на підставі рахунку-фактури Орендодавця.

Відповідно до п.п. 3.1.1-3.1.4 договору Орендодавець зобов’язується: передати механізм в технічно справному стані згідно акту приймання-передачі, який складається в момент передачі механізму; здійснити доставку механізму на об’єкт Орендаря, вказаний у п.2.1 цього договору; здійснити монтаж механізму на об’єкті Орендаря, вказаному у п.2.1 цього договору; здійснити демонтаж механізму та вивезти його з об’єкту Орендаря, вказаному у п.2.1 цього договору, по закінченні строку оренди.

Згідно з п.3.2.1 договору Орендар зобов’язується своєчасно сплачувати орендну плату за експлуатацію механізму.

Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що розмір орендної плати становить 1400,00 (одна тисяча чотириста гривень 00 коп.) грн. з ПДВ за 1 (одну) машино-зміну (8 годин) користування механізмом. Вартість послуги з доставки та монтажу механізму складає 12000,00 (дванадцять тисяч гривень 00 коп.) грн., з ПДВ.

Відповідно до п.4.3 договору порядок розрахунків Орендарем за оренду механізму за цим договором: - 12000 (дванадцять тисяч гривень 00 копійок) грн., у т.ч. ПДВ 20% - 2000,00 (дві тисячі гривень 00 коп.) грн. - 100% передплата вартості доставки та монтажу механізму протягом 2 (двох) банківських днів з моменту підписання цього договору.

Згідно з п.п. 4.4, 4.5 договору розрахунки між сторонами здійснюються щомісяця з моменту підписання акту приймання передачі механізму в оренду, шляхом перерахування Орендарем грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця в національній валюті України. Оплата фактично відпрацьованого часу механізмом на виробничому об’єкті Орендаря здійснюється на підставі оформленого належним чином та підписаного сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 5 (п’яти) банківських днів з моменту його підписання.

Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що мінімальний термін оренди механізму складає 6 (шість) календарних місяців. Термін оренди механізму складає 12 (дванадцять) календарних місяців з можливістю подальшої пролонгації договору у разі згоди обох сторін.

Відповідно до п.9.1 договору за порушення прийнятих зобов’язань сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України. Порушенням зобов’язань є їх невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язань.

Згідно з п. 9.3 договору у разі порушення термінів оплати Орендар, в першу чергу, зобов’язаний сплатити Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суму боргу за кожний календарний день прострочення, протягом всього часу прострочення, також у відповідності зі ст. 625 ЦК України 24% річних від простроченої суми на протязі всього часу прострочення, а потім оплатити суму основного боргу. При цьому, під час надходження грошових коштів від Орендаря за надані послуги за цим договором, Орендодавець спочатку зараховує нараховану суму пені та річних. Крім вищезазначених пені та річних у разі прострочення платежу терміном понад 30 календарних днів, Орендодавець зобов’язаний оплатити додатково штраф у розмірі 20% від простроченої суми.

Пунктами 7.1, 7.2 договору передбачено, що договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами; строк дії договору складає один рік та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв наступний механізм - Кран МКГ-25 за відповідним актом приймання-передачі техніки.

З наявних в матеріалах справи підписаних сторонами довідок про виконані роботи (послуги), підписання яких відповідачем не заперечується, вбачається, що механізм було використано відповідачем за період з 21.09.2015р. по 09.11.2015р. загальною тривалістю 322 машино-години.

З наявних в матеріалах справи підписаних сторонами та скріплених печатками сторін відповідних актів приймання-передачі наданих послуг вбачається, що:

- відповідач користувався краном МКГ-25 у період з 01.10.2015р. про 31.10.2015р. загалом в кількості - 36,5 машино-змін (292 год.), вартість оренди становить 51100 грн. (акт №3 від 30.10.2015р.);

- відповідач користувався краном МКГ-25 у період з 01.11.2015р. про 30.11.2015р. загалом в кількості - 5,625 машино-змін (45 год.), вартість оренди становить 7875 грн. (акт №4 від 30.11.2015р.)

Позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки №3 від 30.10.2015р. та №4 від 30.11.2015р., які отримано відповідачем (про що вказано в актах приймання-передачі наданих послуг).

Відповідачем послуги з доставки та монтажу механізму не оплачено, орендну плату за договором оренди механізму №19/09/15 від 19.09.2015р. сплачено частково, про що свідчать наявні в матеріалах справи виписки по рахунку позивача.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди механізму №19/09/15 від 19.09.2015р. в частині повної та своєчасної: оплати послуг з доставки та монтажу механізму та сплати орендної плати стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов’язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Згідно з ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв кран МКГ-25.

Пунктом 2.5 укладеного між сторонами договору сторони передбачили, що доставка та монтаж механізму здійснюється за рахунок Орендаря.

Доводи відповідача про відсутність дати підписання на акті приймання-передачі техніки до договору оренди механізму №1909/2015 від 19.09.2015р. судом до уваги не приймаються, оскільки: сам факт використання крану відповідачем не заперечується, підписання акту приймання-передачі крану засвідчує факт передачі позивачем та приймання відповідачем механізму, період, за який відповідач використовував механізм, підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг.

Посилання відповідача на нездійснення монтажу крану безпосередньо для його використання відповідачем господарський суд до уваги не приймає, вказане спростовується наявними матеріалами справи.

По-перше, сторони під час підписання акту приймання-передачі крану засвідчили, що механізм придатний до експлуатації, тобто змонтований належним чином. Таким чином, підписавши акт приймання-передачі, відповідач засвідчив факт монтажу крану МКГ-25.

По-друге, з наявних матеріалів справи та письмових пояснень позивача вбачається, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛСТРОЙ» були наявні договірні відносини, в процесі яких позивачем надані Товариству з обмеженою відповідальністю «СОЛСТРОЙ» послуги по монтажу та демонтажу крану МКГ-25, які останнім повністю оплачені. Окрім того, суд зазначає, що відносини позивача з третіми особами за попередніми договорами оренди крану МКГ-25 жодним чином не відносяться до взаємовідносин сторін за договором оренди механізму №19/09/15 від 19.09.2015р.

На виконання умов договору відповідач використовував кран МКГ-25 у жовтні 2015р. загалом в кількості 36,5 машино-змін (292 год.) на загальну суму 51100 грн., у листопаді 2015р. - загалом в кількості 5,625 машино-змін (45 год.) на загальну суму 7875 грн.

Орендну плату за користування механізмом відповідачем сплачено частково на загальну суму 6875 грн., а саме: згідно платіжного доручення №429 від 16.03.2016р. на суму 1000 грн. (призначення платежу - за оренду крана згідно рахунку №1 від 30.11.2015р.); згідно платіжного доручення №477 від 26.04.2016р. на суму 875 грн. (призначення платежу - за оренду механізмів зг. ДГ №19/09/15 від 19.09.2015); згідно платіжного доручення №471 від 25.04.2016р. на суму 5000 грн. (призначення платежу - за оренду механізмів зг. ДГ №19/09/15 від 19.09.2015).

Таким чином відповідачем самостійно визначено призначення платежу - сплата орендної плати.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про помилковість зарахування позивачем сплачених відповідачем за договором №19/09/15 від 19.09.2015р. коштів в якості оплати монтажу крану.

На даний час у відповідача наявний борг перед позивачем на загальну суму 64100 грн., з яких: 12000 грн. вартості послуг монтажу, 45225 грн. за оренду у жовтні 2015 року, 6875 грн. за оренду у листопаді 2015 року.

Посилання відповідача на невідповідність кількості фактично відпрацьованих машино-змін зазначеним у довідках виконаних робіт судом до уваги не приймаються, оскільки кількість відпрацьованого часу підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі наданих послуг.

Іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За встановлених господарським судом обставин, приймаючи до уваги загальні засади цивільного законодавства, зокрема, свободу договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, господарський суд дійшов висновку про правомірність, обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСТРОЙ» в частині стягнення з відповідача 64100 грн. боргу.

Щодо стягнення 14984,35 грн. пені господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені передбачена п.9.3 укладеного між сторонами договору та обчислена в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення, протягом всього часу прострочення.

Господарський суд не може в повному обсязі прийняти до уваги виконаний позивачем розрахунок пені з огляду на визначення зарахування позивачем сплачених відповідачем за договором №19/09/15 від 19.09.2015р. коштів в якості оплати монтажу крану, в той час як відповідачем в якості призначення платежу було вказано оренду механізму, окрім того позивачем неправильно обрано складові обрахунку пені - не враховано кількість днів у високосному році.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з’ясовувати обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв’язку з порушенням грошового зобов’язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов’язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з’ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов’язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов’язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Така ж правова позиція викладена і у п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» (з наступними змінами і доповненнями).

Господарським судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов’язання, виконано розрахунок пені та визначено, що пеня за визначений позивачем період складає 16669,47 грн., між тим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 14984,35 грн. пені.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони .

З огляду на відсутність в матеріалах справи відповідного клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в заявленій сумі 14984,35 грн.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача 8368,70 грн. 24% річних та 4899,57 грн. індексу інфляції господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.3 укладеного між сторонами договору передбачено сплату відповідачем 24% річних від простроченої суми протягом всього часу прострочення.

Господарський суд не може в повному обсязі прийняти до уваги виконані позивачем розрахунки 24% річних та індексу інфляції з огляду на визначення зарахування позивачем сплачених відповідачем за договором №19/09/15 від 19.09.2015р. коштів в якості оплати монтажу крану, в той час як відповідачем в якості призначення платежу було вказано оренду механізму, окрім того позивачем неправильно обрано складові обрахунку - не враховано кількість днів у високосному році.

Господарським судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов’язання, виконано розрахунок 24% річних та індексу інфляції та визначено, що 24% річних за визначений позивачем період складають 9294,71 грн., між тим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8368,70 грн. 24% річних. Індекс інфляції за визначений позивачем період складає 5299,71 грн., між тим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4899,57 грн. індексу інфляції.

З огляду на відсутність в матеріалах справи відповідного клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 24% річних в заявленій сумі 8368,70 грн. та індексу інфляції в заявленій сумі 4899,57 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСТРОЙ» підлягають повному задоволенню.

Іншого відповідачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСТРОЙ» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДБУДОВА» (65031, м. Одеса, вул. Поштова, буд. 2/4, код ЄДРПОУ 30747538) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСТРОЙ» (65104, м. Одеса, вул. 25 Чапаєвської дивізії, буд. 2, оф. 309, код ЄДРПОУ 39238543) 64100 (шістдесят чотири тисячі сто) грн. боргу, 14984 (чотирнадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят чотири) грн. 35 коп. пені, 8368 (вісім тисяч триста шістдесят вісім) грн. 70 коп. 24% річних, 4899 (чотири тисячі вісімсот дев’яносто дев’ять) грн. 57 коп. індексу інфляції та 1385 (одну тисячу триста вісімдесят п’ять) грн. 29 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області.

Повне рішення складено 05 вересня 2016 р.

Суддя Ю.С. Бездоля