Постанова

від 06.09.2016 по справі 924/448/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2016 р. Справа № 924/448/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб:

- Хмельницької РДА: не з'явився

- ОСОБА_2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Копистин, Хмельницького району Хмельницької області

на рішення господарського суду Хмельницької області

від 26.07.16 р. у справі № 924/448/16 (суддя Димбовський В.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Хмельницький

до Копистинської сільської ради, с.Копистин, Хмельницького району Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Хмельницької районної державної адміністрації, м.Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, м.Хмельницький

про визнання незаконним та скасування рішення Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 15.10.2015р. №4 "Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки иа продаж ОСОБА_2 земельної ділянки"

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.07.2016р. у справі №924/448/16 у позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Копистинської сільської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Хмельницької районної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 15.10.2015р. №4 "Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та продаж ОСОБА_2 земельної ділянки", - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм чинного законодавства;

- стверджує, що приймаючи рішення про продаж спірної земельної ділянки ОСОБА_2 сільською радою порушено вимоги вищезазначених норм закону, зокрема, не було повідомлено в письмовій формі орендаря про намір продати земельну ділянку третій особі із зазначенням її ціни та інших умов, на яких вона продається та не отримано згоду орендаря на продаж цієї земельної ділянки, не вчинено дій до припинення правовідносин щодо цієї земельної ділянки із позивачем, якому земельна ділянка була надана в оренду строком на 30 років (договір від 15.03.2005р.);

- обґрунтовує наявність підстав визнати незаконними та скасувати рішення Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 15.10.2015р. №4 "Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та продаж ОСОБА_2 земельної ділянки";

- покликається на те, що місцевим господарським судом зроблено висновок, зокрема: що предметом договору оренди від 15.03.2005р. є земельна ділянка площею 0,6765га, яка знаходиться за межами населеного пункту с.Копистин, Хмельницького району, та передана позивачу в оренду з метою обслуговування будівель виробничої бази. В той час, як предметом договору купівлі-продажу від 01.12.2015р., укладеного на підставі оспорюваного рішення, є земельна ділянка площею 0,6712га, яка знаходиться в АДРЕСА_2 та передана для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;

- додає, що саме тому позивачем (враховуючи, що предметом позовних вимог у справі є визнання незаконним та скасування рішення Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 15.10.2015р. №4, підставою позовних вимог є доводи позивача щодо порушення його права на земельну ділянку) для визначення площі та конфігурації земельних ділянок позивача та ОСОБА_2, наявності/відсутності нашарування такої земельної ділянки на земельну ділянку, передану у власність згідно оспорюваного рішення було заявлено клопотання про призначення у справі №924/448/16 земельно-технічної експертизи. Однак у клопотанні позивача суд відмовив.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.08.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 06.09.2016р..

Позивач в судовому засіданні 06.09.2016р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 26.07.2016р. у справі №924/448/16 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Відповідач та треті особи не скористалася правом подачі письмових відзивів на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Відповідач та треті особи в судове засідання 06.09.2016р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 15.08.2016р. про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення до розгляду на 06.09.2016р. всім учасникам судового процесу надіслана у встановленому порядку, що підтверджується відміткою канцелярії суду у лівому нижньому куті на зворотній стороні зазначеної ухвали (а.с.131).

Вказана ухвала надіслана на адресу третьої особи - ОСОБА_2, а саме: АДРЕСА_3, однак повернулась з відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання" (а.с.153-155).

Згідно наявних у матеріалах справи документів місце проживання ОСОБА_2 зазначена адреса: АДРЕСА_3.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також, ухвалою суду від 15.08.2016р. про прийняття апеляційної скарги до провадження участь учасників судового процесу в судовому засіданні визначалась на власний розсуд, нові докази не витребовувались та повідомлено, що неявка уповноважених представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників відповідача та третіх осіб, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників останніх.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2005р. між Хмельницькою райдержадміністрацією (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки НОМЕР_6 (далі - договір), який зареєстровано у регіональній філії центру земельного державного кадастру у Хмельницькому районі, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №21 від 16.03.2005р., згідно п.1 якого, орендодавець, на підставі розпорядження голови адміністрації №1454/04-р від 28.12.2004р., надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться за межами населеного пункту с.Копистин, Хмельницького району, Хмельницької області (а.с.9-11).

Відповідно до п.п.2, 3.1 договору, в оренду передається земельна ділянка площею 0,6765га. Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування будівель виробничої бази, тощо.

У відповідності до п.3.2 договору, він укладається строком на 30 років, починаючи з дати його реєстрації і до 2035р., тощо.

Договір оренди земельної ділянки від 15.03.2005р. НОМЕР_6 підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Приймання-передачу земельної ділянки в оренду оформлено актом, складеним за участю орендодавця і орендаря та скріплено його печатками останніх.

Рішенням тридцять сьомої сесії Копистинської сільської ради №4 від 15.10.2015р. "Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та продаж ОСОБА_2 земельної ділянки" вирішено затвердити звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 24.09.2015р. площею 6712м.кв. по АДРЕСА_2 для обслуговування виробничо-складських приміщень. Вирішено продати ОСОБА_2 земельну ділянку площею 6712м.кв. по АДРЕСА_2 для обслуговування виробничо-складських приміщень за ціною 604348грн. без урахування податку на додану вартість, на підставі експертної грошової оцінки земельної ділянки від 24.09.2015р. (а.с.47).

На підставі рішення тридцять сьомої сесії Копистинської сільської ради №4 від 15.10.2015р., між Копистинською сільською радою (продавець) та громадянином ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01.12.2015р. (далі - договір купівлі-продажу), посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Балац Т.П. та зареєстрований в реєстрі за №1069, згідно п.1.1 якого, Копистинська сільська рада передає у власність, а ОСОБА_2, приймає у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,6712га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка має такі характеристики, зокрема, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 (а.с.13, 113).

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 договору купівлі-продажу, право власності продавця на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.07.2015р. за №10488945, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 684795968250, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №48709143, виданим реєстраційною службою Хмельницького міськрайонного управління юстиції 30.11.2015р. Представник продавця стверджує, що на момент укладення цього договору вказана вище земельна ділянка не перебуває під арештом чи забороною, щодо неї не ведуться судові спори, вона не заставлена, у податковій заставі не перебуває, щодо неї не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами, обмеження, обтяження та земельні сервітути відсутні, треті особи не мають прав на земельну ділянку. Окрім обмеження у використанні земельної ділянки, а саме, охоронної зони навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи площею 0,0659га, що виникло на підставі Постанови КМУ №209 від 04.03.1997р., строк дії якого безстроковий.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01.12.2015р. підписаний сторонами та скріплений печаткою Копистинської сільської ради.

У матеріалах справи наявні данні про вихідну земельно-кадастрову інформацію, згідно п.п.1.1, 1.3, 1.4 якої земельна ділянка, яка була запроектована до відведення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, має площу 6765м.кв. та кадастровий номер НОМЕР_2. Цільове використання вказаної земельної ділянки: землі іншої комерційної діяльності (а.с.48).

Відповідно до інформаційної довідки №62765229 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 05.07.2016р., земельна ділянка, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2, має площу 0,31га та зареєстрована за ОСОБА_4, як приватна власність на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку. Цільовим призначенням земельної ділянки вказано: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.42-43).

Відповідно до інформаційної довідки №62183656 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 24.06.2016р., земельна ділянка, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1, має площу 0,6712га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.12.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Балац Т.П. та зареєстрованого в реєстрі за №1069 (а.с.38-41).

Також. до матеріалів справи долучено свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів НОМЕР_3 від 24.10.2014р., НОМЕР_4 від 22.10.2014р., витяги з реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.10.2014р., від 22.10.2014р., від 24.11.2015р. та від 01.12.2015р., договір оренди земельної ділянки НОМЕР_5 від 15.07.2015р., акт приймання передачі від 15.07.2015р. до договору оренди НОМЕР_5 від 15.07.2016р. договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01.12.2015р. (а.с.109-119).

Крім того, у матеріалах справи наявна копія ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2016р. у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Хмельницькій області про визнання недійсними електронних торгів та скасування протоколів про їх проведення (а.с.62-64).

Із зазначеної вище ухвали вбачається, що позивач вважає, що електронні торги з реалізації належного йому майна, а саме: виробничого цеху, компресорної підстанції, підстанції електромереж, приміщення прохідної, в'їзних металевих воріт та огорожі із залізобетонних панелей, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, проведені з порушенням вимог чинного законодавства. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09.02.2015р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 18.03.2015р., у позові відмовлено.

Однак, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2016р. рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09.02.2015р. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 18.03.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За вказаних обставин, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Копистинської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 15.10.2015р. №4 "Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та продаж ОСОБА_2 земельної ділянки" (а.с.2-3).

Обґрунтовуючи позовну заяву, ФОП ОСОБА_1, покликається на те, що земельна ділянка, орендарем якої він являється згідно договору оренди НОМЕР_6 від 15.03.2005р., в порушення вимог ст.9 Закону України "Про оренду землі", продана громадянину ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу від 01.12.2015р., який укладено на підставі рішення Копистинської сільської ради Хмельницького району від 15.10.2015р. №4. На переконання позивача, приймаючи рішення про продаж спірної земельної ділянки ОСОБА_2, сільською радою порушено вимоги статті 9 Закону України "Про оренду землі", зокрема, його, як орендаря, не було повідомлено в письмовій формі про намір продати земельну ділянку третій особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких вона продається, не отримано його згоди, як орендаря, на продаж цієї земельної ділянки, не вчинено дій до припинення правовідносин щодо цієї земельної ділянки як з орендарем, якому вона надана в оренду строком на 30 років.

Ухвалою господарського суд Хмельницької області від 24.05.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №924/448/16.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 05.07.2016р. залучено до участі у справі №924/448/16 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Хмельницьку районну державну адміністрацію та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, вважаючи їх необґрунтованими. На його думку, право оренди ОСОБА_1 припинено 22.10.2014р. в момент посвідчення свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та набуттям ОСОБА_2 права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на спірній земельній ділянці. На обґрунтування своєї позиції посилається на ті обставини, що ОСОБА_2, у встановленому ст.128 Земельного кодексу України порядку, звернувся до відповідача із заявою щодо продажу йому земельної ділянки, на якій розташовані належні йому виробничо-складські приміщення та яка перебувавала у його користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки НОМЕР_5 від 15.07.2015р., площею 0,6712га, яка розташована в АДРЕСА_2. У встановленому законом порядку, відповідачем прийнято рішення від 15.10.2015р. №4 "Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та продаж ОСОБА_2 земельної ділянки", на підставі якого 01.12.2015р. між відповідачем та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. Посилаючись на ч.ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України, ч.3 ст.7, абз.8 ч.1 ст.31 Закону України "Про оренду землі", а також на позицію Вищого господарського суду України, викладену у постановах від 09.07.2015р. у справі №910/23058/14, від 23.03.2016р. у справі №924/350/15, робить висновок, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Наголошує, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, а припиняється в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки. Також, у письмових поясненнях відповідач відзначив, що органи місцевого самоврядування не ведуть реєстрацію речових прав на нерухоме майно, у Копистинській сільській раді відсутні відомості про власників обертів нерухомого майна. Посилаючись на ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, робить висновок, що приймаючи розпорядження №1454/04-р від 28.12.2004р. та укладаючи договір оренди земельної ділянки НОМЕР_6 від 15.03.2005р., Хмельницька районна державна адміністрація вийшла за межі своїх повноважень, оскільки не мала права передавати в оренду земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для обслуговування будівель виробничої бази.

В подальшому, на відзив відповідача позивачем подано додаткові пояснення, згідно яких позивач покликається на приписи ст.120 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України, ст.31 Закону України "Про оренду землі" та робить висновок, що законодавець пов'язує момент набуття права власності на нерухомість новим власником із припиненням землекористувачем права користування земельною ділянкою під нерухомістю. Однак, процес такого переходу права користування (оренди) на земельну ділянку повинен бути неавтоматичним - з огляду на закон. Вказує, що у Земельному кодексі України міститься норма, яка фактично не допускає такої автоматичності. Це ч.1 ст.116 ЗК України, у якій ідеться про те, що громадяни та юридичні особи набувають право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Земельні ділянки, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, передаються в користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування тільки після припинення користування ними в порядку, визначеному законом. Ця норма прямо перегукується зі ст.141 ЗК України, яка вказує на те, що набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, розташовані на земельній ділянці, є лише підставою для припинення права користування земельною ділянкою, а не фактом припинення такого права. На підтвердження своєї позиції посилається на позицію Вищого господарського суду України, викладену у постанові від 15.03.2012р. у справі №6/82/5022-1391/2011, у постанові від 20.05.2015р. у справі №5024/2507/2011, від 15.04.2015р. у справі №28/5005/5627/2012.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Хмельницька районна державна адміністрація надала письмові пояснення, згідно яких повідомила наступне: на підставі розпорядження голови Хмельницької райдержадміністрації від 13.07.2004р. №834/04-р "Про створення постійно діючої комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів" було проведене засідання комісії та складено акт вибору та обстеження земельної ділянки, передбаченої до відведення ПП ОСОБА_1 під приватизованими будівлями для виробничої бази на землях Копистинської сільської ради Хмельницького району за межами с. Копистин. В обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки комісією було зазначено, що на ділянці, яка передбачена до відведення, знаходяться приватизовані будівлі (склад і гараж). Ділянка відповідає необхідним вимогам для заявленої мети: для виробничої бази. Умови передачі земельної ділянки: в оренду з правом викупу. Вказує, що розглянувши клопотання ПП ОСОБА_1, комісія вважає, що обстежена земельна ділянка придатна для влаштування виробничої бази. На підставі розпорядження голови Хмельницької райдержадміністрації №1454/04-р від 28.12.2004р. "Про передачу в оренду ПП ОСОБА_1 земельної ділянки для обслуговування будівель виробничої бази на території Копистинської сільської ради" райдержадміністрація уклала договір НОМЕР_6 від 15.03.2005р. з ПП ОСОБА_1 В оренду була передана земельна ділянка площею 0,6765га для обслуговування будівель виробничої бази строком на 30 років, яка знаходиться за межами населеного пункту с.Копистин, Хмельницького району Хмельницької області. Договір зареєстровано у регіональній філії центру земельного державного кадастру у Хмельницькому районі, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №21 від 16.03.2005р.. На підставі письмового звернення ОСОБА_1 від 25.07.2012р. було прийнято розпорядження голови Хмельницької райдержадміністрації від 30.08.2012р. №1490/2012-р "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 15.03.2005р. НОМЕР_6". Розпорядженням було визначено розірвати договір оренди з ПП ОСОБА_1 у зв'язку з добровільною відмовою. Юридичним відділом апарату райдержадміністрації було підготовлено угоди про розірвання договору оренди від 15.03.2005р. НОМЕР_6 у 3 примірниках та надано ОСОБА_1 для підписання та проведення державної реєстрації. Стверджує, що ОСОБА_1 не було зареєстровано дані угоди. Причини невідомі. 01.02.2013р. було направлено лист ОСОБА_1 з роз'ясненням чинного на той час законодавства про проведення державної реєстрації та повторно надіслано 3 примірника угоди про розірвання, один з яких він мав повернути в юридичний відділ райдержадміністрації. ОСОБА_1 не було вчинено вказаних дій. Причини невідомі. З огляду на викладені вище обставини, третя особа робить висновок, що оскільки угода про розірвання договору оренди від 15.03.2005р. НОМЕР_6 не була підписана ОСОБА_1 та не зареєстрована, договір оренди земельної ділянки від 15.03.2005р. НОМЕР_6 вважається чинним.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 у письмовій позиції вважає, що позов задоволенню не підлягає з тих підстав, що позивачем не надано жодних переконливих доказів про те, що оскаржуване ним рішення стосується земельної ділянки, щодо якої Копистинською сільською радою було надано дозвіл на її продаж. Обґрунтовуючи свою позицію посилається на те, що з копії договору оренди та акту прийомки-передачі встановити, яка ж саме земельна ділянка була передана в оренду ОСОБА_1 не представляється за можливе, адже жодного посилання на адресу ділянки, її кадастровий номер та інші родові ознаки, які б надавали можливість ідентифікувати земельну ділянку в доданих до позову документах не містяться. Єдиною ідентифікуючою ознакою є інформація, що вказана ділянка знаходиться за межами с.Копистин. Окрім цього, розмір ділянки переданий в оренду та розмір ділянки придбаний ОСОБА_2 теж відрізняється. Окрім того, звертає увагу, що на ділянці, яка була придбана ОСОБА_2, знаходяться об'єкти нерухомості, які 06.10.2014р. придбані ОСОБА_2 у власність на прилюдних торгах. Вважає, що саме придбання вказаного майна, відповідно до вимог ст.120 Земельного кодексу України, ст.7 та ст.31 Закону України "Про оренду землі" та інших нормативних актів, стало підставою для автоматичного, в силу закону, припинення прав попереднього власника чи користувача земельної ділянки та відповідно права на укладення із Копистинською сільською радою спочатку відповідно договору оренди земельної ділянки від 15.07.2015р., а потім і договору її купівлі-продажу від 01.12.2015р. Хоча жодної інформації про належність вказаної земельної ділянки у власності чи користуванні іншої особи, ні ОСОБА_2, ні Копистинській сільській раді на час укладання зазначених договорів відомо не було. Така інформація також була відсутня і в державному реєстрі прав на нерухоме майно.

26.07.2016р. до господарського суду Хмельницької області від позивача надійшло клопотання про призначення по даній справі земельно-технічної експертизи, проведення якої просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення судової експертизи просить поставити наступні питання:

- З урахуванням вимог чинного законодавства встановити, якої площі та конфігурації земельна ділянка (земельні ділянки), яка знаходиться за межами населеного пункту - АДРЕСА_2, надана 15.03.2005р. за договором оренди земельної ділянки НОМЕР_6 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та земельна ділянка (земельні ділянки) передана у власність ОСОБА_2 рішенням Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 15.10.2015р. №4 "Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та продаж ОСОБА_2 земельної ділянки" згідно з договором від 01.12.2015р. купівлі - продажу вказаної земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,6712га станом на час прийняття оспорюваного рішення сільської ради (15.10.2015р.)?

- Чи не відбулось нашарування на земельну ділянку (яка знаходиться за межами населеного пункту - АДРЕСА_2, надана 15.03.2005р. за договором оренди земельної ділянки НОМЕР_6 Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1) відповідно до рішення Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 15.10.2015р. №4 "Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та продаж ОСОБА_2 земельної ділянки" станом на час прийняття оспорюваного рішення сільської ради (15.10.2015р.)?

- У разі наявності нашарування - визначити, в якій площі із схематичним зображенням відповідної конфігурації з прив'язкою до земельної ділянки.

Обґрунтовуючи клопотання про призначення експертизи, позивач посилається на те, що підставою позовних вимог є доводи щодо порушення його права на земельну ділянку, тому вважає за необхідне, що питання визначення площі та конфігурації земельних ділянок позивача та ОСОБА_2, наявності/відсутності нашарування такої земельної ділянки на земельну ділянку, передану у власність згідно оспорюваного рішення, потребують спеціальних знань, що обумовлює призначення у справі земельно-технічної експертизи.

У зв'язку з відсутністю дійсної потреби у спеціальних знаннях, а також, враховуючи предмет спору та предмет доказування, у клопотанні про призначення експертизи в судовому засіданні місцевим господарським судом відмовлено.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.07.2016р. у справі №924/448/16 у позові відмовлено (а.с.123-126).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст.16 ЦК України, договором або іншим законом.

Приписи статей 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.142 - 145 Конституції України, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

В силу ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування, в межах повноважень, встановлених законом, приймають рішення, що є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян (ст.46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

В силу ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У відповідності до п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст.21 ЦК України, визначено загальний порядок визнання судом незаконними та скасування правових актів індивідуальної дії, а також нормативно-правових актів, виданих органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо вони суперечать актам цивільного законодавства й порушують цивільні права або інтереси.

Конституційний Суд України в п.5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009р. №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Верховний Суд України в постановах від 06.10.2015р. у справі №21-1306а15, від 30.09.2015р. у справі №911/3396/14, від 11.11.2014р. у справі №21-405а14, Вищий господарський суд України у постановах від 06.04.2016р. у справі №909/921/15, від 22.03.2016р. у справі №915/36/15, від 18.02.2016р. у справі №918/630/15, від 09.12.2015р. у справі №910/6852/15-г, від 01.12.2015р. у справі №911/5314/14, виклав правову позицію, яка стосується самостійного позову про визнання незаконним та скасування рішень органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади про передачу земельних ділянок у власність та оренду.

У відповідності до позицій Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, позов, предметом якого є визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність чи оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Тобто, самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин, що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

Як свідчить зміст позовних вимог, позивач оскаржує лише одне рішення сільської ради і оскаржуване рішення є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який передбачає конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта - фізичної особи, і дійсно не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цього ненормативного акту вичерпується фактом його виконання). У свою чергу, не виключається можливість оскарження зазначеного акту у поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цього оскаржуваного акту.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що предметом договору оренди від 15.03.2005р. є земельна ділянка площею 0,6765га, яка знаходиться за межами населеного пункту с.Копистин, Хмельницького району, та передана позивачу в оренду з метою обслуговування будівель виробничої бази, в той час, як предметом договору купівлі-продажу від 01.12.2015р., укладеного на підставі оспорюваного рішення, є земельна ділянка площею 0,6712га, яка знаходиться в АДРЕСА_2 та передана ОСОБА_2 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що договір оренди від 15.03.2005р. не містить кадастрового номеру земельної ділянки. Однак, не дивлячись на те, що у договорі оренди відсутній кадастровий номер земельної ділянки, позивач, посилається на вихідну земельно-кадастрову інформацію, стверджуючи, що кадастровим номером орендованої земельної ділянки є НОМЕР_2. Також, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 05.07.2016р., земельна ділянка, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2, зареєстрована за іншою особою, до того ж, на праві приватної власності та з площею 0,31га.. У свою чергу, кадастровий номер земельної ділянки за договором купівлі-продажу інший - НОМЕР_1. Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не містить жодних відомостей про право оренди у позивача на земельну ділянку з вказаним кадастровим номером.

Отже, враховуючи вище вказане, а також те, що розгляд даного позову не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування спірною земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків), колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком господарського суду Хмельницької області про відсутність підстав для задоволення позову, а тому, у ньому слід відмовити.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

При цьому, згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

За наведених обставин, рішення господарського суду Хмельницької області від 26.07.2016р. у справі №924/448/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 26.07.2016р. у справі №924/448/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Копистин, Хмельницького району Хмельницької області - без задоволення.

2. Справу №924/448/16 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2, 3, 4 - ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1;

АДРЕСА_4),

АДРЕСА_5

5 - Копистинській сільській раді

(31345, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., с.Копистин, вул.Леніна, буд.89),

6 - Хмельницькій РДА (29016, м.Хмельницький, вул.Кам`янецька, 122/2),

7 - ОСОБА_2 (АДРЕСА_3),

8 - в наряд.