Ухвала

від 07.09.2016 по справі 826/17615/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17615/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

07 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Василенка Я.М.,

Губської О.А.,

за участю секретаря Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Артбудкомфорт" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артбудкомфорт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2015р. №№0002092205, 0002122205, 0002102205, 0002132205 та 0002112205, які прийняті на підставі Акту перевірки від 14.04.2015р. №1687/26-58-22-05/35489446.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07.05.2015р. №№0002092205, 0002122205, 0002102205 та 0002112205. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення у цій частині та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва в частині задоволення позовних вимог є незаконним, тобто таким, що не ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року. відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 24 травня 2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного судувід 24 травня 2016 року клопотання представника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про зупинення провадження задоволено частково та зупинено провадження у справі для витребування доказів.

29 червня 2016 року апеляційне провадження у справі поновлено та призначено до розгляду на 12 липня 2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного судувід 12 липня 2016 року клопотання представника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено частково та зупинено провадження у справі для витребування доказів до 31 серпня 2016 року.

Ухвалою від 31 серпня 2016 року апеляційне провадження у справі поновлено та призначено на 07 вересня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову позивачем не оскаржується, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не переглядає постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 0002132205 від 07.05.2016, прийнятого Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Артбудкомфорт» (код за ЄДРПОУ 35489446) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2013 по 31.12.2014, про що складено акт перевірки від 14.04.2015р. №1687/26-58-22-05/35489446 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення:

- п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.54. п.14.1 ст. 14, ст.134, ст.135, п.п.137.1 ст.137., п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього у сумі 3 435 717 грн., в тому числі по періодах: 2013 рік - 2 099 213 грн., 2014 рік - 1 336 504 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності за 2014 рік в сумі 3 448 313 грн.;

- ст.22, п.44.1 статті 44, ст.138., ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.200.1 ст. 200, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму 154 476 грн., що призвело до заниження ПДВ в сумі 150 666 грн., у т.ч. за вересень 2014 року у сумі 150 669 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22 - рядок 23.1 - рядок 23.2) за грудень 2014 року на суму 3 807грн.

- ст.33, п.46.1 ст.46, п.п.49.1., п.49.2 ст.49 , п.50.1. ст.50, п. 54.3 ст.53 розділу II ПК України та розділу VI наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 «Про затвердження форм і Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22 - рядок 23.1 - рядок 23.2) за квітень 2013 року на суму 224 168 грн. (загальна декларація), що призвело до заниження ПДВ всього у сумі 224 168 грн., у т.ч. за червень 2013 на суму 70 159 грн., за липень 2013 на суму 12 267 грн., за серпень 2013 на суму 11 398 грн., за вересень 2013 року на суму 18 969 грн., за жовтень 2013 на суму 18 575 грн., за листопад 2013 року на суму 14 000 грн., за березень 2014 на суму 55 404 грн., за квітень 2014року на суму 22 246 грн., за липень 2014р. на суму 1 150 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.05.2015р.:

- № 0002092205, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» на 3 435 717 грн. за основним платежем та на 1 717 858 грн. за штрафними санкціями,

- № 0002132205, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 224168 грн. за основним платежем та на 112084грн. за штрафними санкціями,

- № 0002122205, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 150669 грн. за основним платежем та на 75334,50грн. за штрафними санкціями,

- № 0002102205, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 448 313 грн.,

- № 0002112205, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту з ПДВ наступного періоду у розмірі 3 807 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних рішень до Головного управління ДФС у м. Києві скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Даючи правову оцінку обставинам справи в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно проаналізовано норми податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини. Крім того, суд апеляційної інстанції окремо зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 у справі №2а-14377/122670, від 03.11.2015 у справі №826/14081/14, від 15.12.2015 від 826/13848/13-а.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що спірним в даній справі є реальність взаємовідносин щодо реалізації продукції між позивачем ТОВ «Артбудкомфорт» з наступними контрагентами ТОВ «Екос-ТМ», ТОВ «Юстон плюс», ТОВ «Інтерлайт» та ТОВ «Енергомур».

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що ТОВ «Артбудкомфорт» мало фінансово-господарські відносини щодо реалізації продукції з наступними контрагентами

1) ТОВ «Екос-ТМ» (код за ЄДРПОУ 38930409), відносини з яким здійснювалися на підставі договору постачання від 05.11.2013 року №114, відповідно до якого ТОВ «Артбудкомфорт» на адресу ТОВ «Екос-ТМ» виписано видаткові та податкові накладні на загальну суму з ПДВ 2584810грн., зокрема у 2013 році на суму 679042,63грн. (ПДВ 113173,77грн.) та у 2014 році на суму з ПДВ 1905767,37грн. (ПДВ 317627,91грн.). Номенклатура поставки накладних - полуфабрикати, курча бойлерів тощо. Перелік вказаних документів та їх реквізити визначені в Акті перевірки у табличному вигляді (т.1 а.с. 138-139, 167-169).

Зазначено, що розрахунки проведені у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку про надходження на рахунок ТОВ «Артбудкомфорт» коштів. Станом на 31.12.2014 кредиторська заборгованість по ТОВ «Екос-ТМ» становить 44654,09грн.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними ТОВ «Артбудкомфорт» включено до податкових зобов'язань відповідного періоду.

Надалі вказується, що ТОВ «Артбудкомфорт» до перевірки зазначений договір не надано. Товарно-транспортні накладні, які б підтверджували автомобільного перевізника, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, пункт навантаження, перевезення та вивантаження товару, відомості про вантаж, доручення на отримання товару до перевірки не надано.

Стосовно ТОВ «Екос-ТМ» в Акті перевірки зазначається, що згідно з інформацією з ЄДРПН встановлено, що ТОВ «Екос-ТМ» не зареєструвало в Єдиному державному реєстрі податкові накладні за період з 01.11.2013 по 30.04.2014.

Згідно з обліковою карткою суб'єкта фіктивного підприємництва від 27.06.2014 №1123/26-15-07-24, СФП ГУ Міндоходів у м. Києві надана інформація щодо відпрацювання СФП: анульовано свідоцтво платника ПДВ - 10.04.2014, опитано засновника гр.ОСОБА_3, яка повідомила, що не має відношення до реєстрації підприємства.

Також вказується про надходження акту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.06.2014 №477/26-57-22-01-10/38930409 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Екос-ТМ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2013 по 30.04.2014», яким не підтверджено реальності господарських взаємовідносин з платниками податків, в тому числі за договором постачання №114 від 05.11.2013, укладеного з ТОВ «Екос-ТМ».

2) ТОВ «Юстон плюс» (код за ЄДРПОУ 37962619), відносини з яким здійснювалися на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2013 №90, відповідно до якого ТОВ «Артбудкомфорт» на адресу ТОВ «Юстон плюс» виписано видаткові та податкові накладні на загальну суму з ПДВ 5571603,41грн., зокрема у 2013 році на суму 5531943,31грн. (ПДВ 921990,58грн.) та у 2014 році на суму з ПДВ 39660,10грн. (ПДВ 6610,02грн.). Номенклатура поставки накладних - полуфабрикати, курча бойлерів тощо. Перелік вказаних документів та їх реквізити визначені в Акті перевірки у табличному вигляді (т.1 а.с. 140-141, 170-172).

Зазначено, що розрахунки проведені у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку про надходження на рахунок ТОВ «Артбудкомфорт» коштів. Станом на 31.12.2014 кредиторська заборгованість по ТОВ «Юстон плюс» становить 687296грн.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними ТОВ «Артбудкомфорт» включено до податкових зобов'язань відповідного періоду.

Надалі вказується, що ТОВ «Артбудкомфорт» до перевірки не надано документи, які б фактично підтверджували реалізацію товару, а саме товарно-транспортних накладних, які б підтверджували автомобільного перевізника, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, пункт навантаження, перевезення та вивантаження товару, відомості про вантаж, доручення на отримання товару.

Стосовно ТОВ «Юстон плюс» в Акті перевірки зазначається, що згідно з обліковою карткою суб'єкта фіктивного підприємництва від 27.06.2014 №1124/26-15-07-24 СФП ГУ Міндоходів у м.Києві надана інформація щодо відпрацювання СФП: зареєстровано у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею у володіння чи управління підставним особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження. При проведенні перевірки використано акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.06.2014р. №473/26-57-22-01-10/37962619 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Юстон плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2013 по 30.06.2013 та з 01.08.2013 по 31.03.2014», яким не підтверджено господарські взаємовідносини з платниками податків, в тому числі за договором купівлі-продажу від 20.05.2013 №90 з ТОВ «Юстон плюс».

Також вказується, що службовою запискою ОУ ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.06.2014 № 3547/вн/26-57-07-03 надано інформацію, що під час відпрацювання зазначеного підприємства було здійснено виїзд за адресою реєстрації і встановлено, що за вказаною адресою розташована адміністративна будівля. При обстеженні приміщення не встановлено виробничі та трудові потужності ТОВ «Юстон плюс». Директор, бухгалтер та засновник підприємства гр.ОСОБА_4 повідомила про свою непричетність до діяльності та створення підприємств. Крім того, отримано акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 04.07.2013 №79/22-00/24884883 по КТП "ПРОМТОРГ" (код ЄДРПОУ 24884883) (не є контрагентом позивача за спірними операціями) з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансового-господарських операцій з контрагентами за період з 01.04.2013 року по 31.05.2013 року, яким не підтверджено господарські взаємовідносини з платниками податків, в тому числі з ТОВ «Юстон плюс».

3) ТОВ «Інтерлайт» (код за ЄДРПОУ 37145049), відносини з яким здійснювалися на підставі договору купівлі-продажу від 02.01.2013 №65, відповідно до якого ТОВ «Артбудкомфорт» на адресу ТОВ «Інтерлайт» виписано видаткові та податкові накладні на загальну суму з ПДВ 10973929,89грн., зокрема у 2013 році на суму 10973929,89грн. (ПДВ 1828988,37грн.) Номенклатура поставки накладних - полуфабрикати, курча бойлерів тощо. Перелік вказаних документів та їх реквізити визначені в Акті перевірки у табличному вигляді (т.1 а.с. 142-144, 173-176).

Зазначено, що розрахунки проведені у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку про надходження на рахунок ТОВ «Артбудкомфорт» коштів. Станом на 31.12.2014 кредиторська заборгованість по ТОВ «Інтерлайт» відсутня.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними ТОВ «Артбудкомфорт» включено до податкових зобов'язань відповідного періоду.

Вказується про ненадання ТОВ «Артбудкомфорт» до перевірки товарно-транспортних накладних, які б фактично підтверджували реалізацію товару.

Стосовно ТОВ «Інтерлайт» в Акті перевірки зазначається, що відкрита кримінальна справа за №42013150050000054 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України (за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Інтерлайт»).

Також вказується про надходження акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.06.2014 №1165/26-55-22-07/37145049 від 17.04.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтерлайт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.11.2012 по 28.02.2014 року», яким не підтверджено господарські взаємовідносини з платниками податків, в тому числі за договором купівлі - продажу №65 від 02.01.2013. з ТОВ «Інтерлайт». Звіркою ТОВ «Інтерлайт» не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.11.2012 по 28.02.2014 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

4) ТОВ «Енергомур» (код за ЄДРПОУ 38490543), відносини з яким здійснювалися на підставі договору купівлі-продажу від 01.08.2013 року №112, відповідно до якого ТОВ «Артбудкомфорт» на адресу ТОВ «Енергомур» виписано видаткові накладні на загальну суму з ПДВ 480000грн., зокрема у 2013 році на суму 461572,25грн. (ПДВ 76928,71грн.) та у 2014 році на суму 18427,75 (ПДВ 3071,29грн.). Номенклатура поставки накладних - полуфабрикати, курча бойлерів тощо. Перелік видаткових накладних та їх реквізити визначені в Акті перевірки у табличному вигляді (т.1 а.с. 145-146, 177).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Артбудкомфорт» на адресу ТОВ «Енергомур» виписано податкову накладну від 13.08.2013 №86/4 на загальну суму з ПДВ 480000грн. (у т.ч. ПДВ 80000грн.), яка виписана у зв'язку з проведенням попередньої оплати (за правилом першої події), що ДПІ в Акті перевірки не заперечується.

Зазначено, що розрахунки проведені у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку про надходження на рахунок ТОВ «Артбудкомфорт» коштів. Станом на 31.12.2014 кредиторська заборгованість по ТОВ «Енергомур» відсутня.

Суми ПДВ у зазначеній податковій накладній ТОВ «Артбудкомфорт» включено до податкових зобов'язань відповідного періоду.

Надалі вказується, що ТОВ «Артбудкомфорт» до перевірки зазначений договір не надано. Товарно-транспортні накладні, які б підтверджували автомобільного перевізника, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, пункт навантаження, перевезення та вивантаження товару, відомості про вантаж, доручення на отримання товару до перевірки не надано.

Стосовно ТОВ «Енергомур» в Акті перевірки зазначається, що відкрита кримінальна справа за №42013150050000054 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України (за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Енергомур»).

Враховуючи наведене, ДПІ в Акті перевірки зроблено висновок (т.1 а.с. 179), що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Артбудкомфорт» по взаємовідносинам із ТОВ «Екос-ТМ», ТОВ «Юстон плюс», ТОВ «Інтерлайт» та ТОВ «Енергомур» в повній мірі не набула належним чином цивільної право-дієздатності, що вказує на ознаки можливого вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

З таким висновком податкового органу суд апеляційної інстанції погодитися не може з огляду на таке.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Екос-ТМ», ТОВ «Юстон плюс», ТОВ «Інтерлайт» та ТОВ «Енергомур» щодо поставки вказаним підприємствам продукції, як зазначалося вище, взаємовідносини між вказаними особами здійснювались на підставі договорів купівлі-продажу від 05.11.2013 року №114, від 20.05.2013 №90, від 02.01.2013 №65 та від 01.08.2013 року №112, копії яких залучено до матеріалів справи, за умовами яких ТОВ «Артбудкомфорт» (Продавець) зобов'язувався передати, а Покупці (вказані вище підприємства) прийняти й оплатити м'ясопродукти із курки бройлера на умовах даних договорів. Всі вказані договори є типовими.

Положеннями п. 4.1. Договорів передбачено, що продукція постачається партіями згідно заявок Покупця.

Згідно п. 3.5. Договорів оплата за продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.2. Договорів, постачання продукції здійснюється на умовах EXW (франко-склад) (у відповідності з правилами Інкотермс 2000). За згодою сторін доставка Покупцеві може здійснюватися транспортом Продавця або транспортом третіх осіб. У цьому випадку вартість доставки Продукції включається в ціну Продукції.

Вказаний термін EXW (франко-склад, франко-завод) покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

З наведеного у сукупності вбачається, що позивач в даному конкретному є постачальником продукції та з урахуванням особливостей, передбачених договорами, може бути учасником транспортних відносин (поставки) або ж забезпечити таку поставку за рахунок третіх осіб, однак таке правило не є безумовним, а тому наявність у нього транспортних документів (ТТН) не є обов'язковою умовою.

Відтак, викладені в акті перевірки доводи ДПІ про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ «Екос-ТМ», ТОВ «Юстон плюс», ТОВ «Інтерлайт» та ТОВ «Енергомур» у зв'язку із ненаданням до перевірки товарно-транспортних накладних та інших документів, які підтверджують транспортування, не можуть безумовно свідчити про порушення позивачем податкового законодавства та формування спірних сум податкових вигод, оскільки, як правильно зазначено судом першої інстанції, з урахуванням особливостей, передбачених договорами, наявність у позивача транспортних документів в даному випадку не є обов'язковою умовою.

Крім того, позивачем до матеріалів справи було надано належним чином оформлені товарно-транспортні накладні, де замовником та вантажовідправником визначено позивача, а вантажоодержувачем - відповідного контрагента, якому постачався товар. При цьому, як вбачається з Акту перевірки, до перевірки були надані укладені позивачем із перевізниками (фізичними особами-підприємцями) договори про надання транспортних послуг, наявність яких також не заперечувалась та визнавалась ДПІ в ході розгляду справи.

Слід зазначити, що у наданих до справи вказаних ТТН визначено пункти навантаження за адресами: вул. Гагаріна, 24, м. Золотоноша, Черкаська обл., а також смт. Березна, Менський р-н, Чернігівської обл., які відповідають адресам розташування птахозабійних цехів позивача.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Астра трей лайн» судом апеляційної інстанції встановлено з матеріалів справи, що господарська діяльність між ними у перевіряє мий період здійснювались на підставі таких договорів, а саме: №0109 від 01.09.2014; №0209 від 02.09.2014; №0309 від 03.09.2014; №0409 від 04.09.2014; №0509 від 05.09.2014; №0809 від 08.09.2014; №0909 від 09.09.2014; №1009 від 10.09.2014; №1109 від 11.09.2014; №1209 від 12.09.2014, копії яких залучено до матеріалів справи, за умовами яких ТОВ «Астра трей лайн» (Підрядник) зобов'язувався власними і залученими силами виконати будівельно-ремонтні роботи на об'єктах ТОВ «Артбудкомфорт» (Замовника), зокрема, ремонт птахозабійних цехів за адресами вул. Гагаріна, 24, м. Золотоноша, Черкаська обл. та смт. Березна, Менський р-н, Чернігівської обл.

На підтвердження фактичного виконання умов договорів з ТОВ «Астра трей лайн» щодо виконання підрядних робіт позивачем до матеріалів справи надано підписані сторонами угод акти приймання виконаних робіт (Ф № КБ-2), довідки про вартість виконаних робіт (Ф № КБ-3), локальні кошториси на будівельні роботи (Ф №1), підсумкові відомості ресурсів до локальних кошторисів, договірні ціни (ф. №9), належним чином оформлені податкові накладні, докази проведення розрахунків між сторонами, які містяться в матеріалах справи та у сукупності підтверджують фактичне виконання підрядних робіт та їх реальний характер.

При цьому суд враховує, що ДПІ по суті не заперечується та визнається наявність у позивача об'єктів (птахозабійних цехів), де здійснювався ремонт за умовами вказаних договорів.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку перевіряючого органу , що ТОВ «Астра трей лайн» здійснювало діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам слугувала податкова інформацію ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області від 14.02.2015 №22/05-15-22-02-38972612 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Астра трей лайн» за вересень - грудень 2014 року», якою не підтверджено господарські взаємовідносини з платниками податків, в тому числі за договорами на виконання будівельно-ремонтних робіт. Проведеним аналізом встановлено відсутність ТОВ «Астра трей лайн» за податковою адресою та відсутність будь-якої інформації про наявність автомобільного чи іншого транспорту, складських приміщень, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, не встановлено отримання ТОВ «Астра трей лайн» дозвільних документів на проведення діяльності, яка їх потребує.

Стосовно взаємовідносин позивача із СПД - фізичними особами (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16.) щодо придбання позивачем транспортних послуг, слід зазначити, що, як вказує позивач та визнається ДПІ в Акті перевірки, відносини між вказаними особами здійснювались на підставі договорів про надання таких послуг: №004Г від 01.09.2013, №006Г від 01.10.2013, №271113 від 27.11.2013, №01-02-14/1 від 05.02.2014, №190514 від 01.05.2014, №01102014 від 01.10.2014, №003 Б від 01.03.2012, №027Б від 25.05.2012, №001 Б від 01.03.2012, №103-А від 16.10.2013, №070Б від 01.04.2013 та №07014 від 01.01.2014, №009 Б від 01.03.2012 відповідно.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується ДПІ, що вказані договори є типовими угодами, згідно умов яких всі вказані СПД є фізичні особи - ФОП, що діють на підставі свідоцтва, іменовані Перевізники, з однієї сторони та ТОВ «Артбудкомфорт» (Замовник) з іншої сторони, взяли на себе обов'язки з перевезення вантажу, що належить Замовнику, до місця призначення або безпосередньо одержувачу (ям), в т.ч. приймають на себе обов'язки по отриманню, перевірці кількості та якості вантажу, який повернено одержувачем, його збереження під час перевезення, тощо.

Відносно надання вказаних послуг до матеріалів справи залучено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), складені позивачем з вищевказаними із СПД - фізичними особами щодо перевезення товарів за спірними операціями між містами України (Золотоноша, Київ, Черкаси, Дніпропетровськ, Донецьк, Житомир, Єнакієво, смт. Березна та інші) за періоди що охоплюють періоди спірних операцій, відомості щодо чого не спростовані ДПІ під час розгляду справи. При цьому у Актах зазначено вид наданих послуг - «транспортні послуги, послуги з перевезення вантажів», вказано автомобіль, яким здійснювалось перевезення, маршрут перевезення, зазначено водія, тощо. Відтак, визначена у Актах номенклатура послуг та інша інформація фактично відтворює зміст операції з наданих СПД - фізичними особами позивачу послуг та не дає підстав для позбавлення вказаних документів юридичного значення.

Таким чином, доводи ДПІ про невідображення змісту послуг у вказаних актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) спростовуються наведеним та є безпідставними.

Слід зазначити, що на підтвердження здійснення перевезень СПД - фізичними особами до матеріалів справи надано належним чином оформлені товарно-транспортні накладні, де замовником та вантажовідправником визначено позивача, а автомобільним перевізником - відповідного контрагента (ФОП). В ТТН зазначено вид та кількість вантажу, містяться відмітки водія-експедитора, ідентифіковані транспортні засоби, а також містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій, - постачальника та покупця. Вказані у ТТН відомості кореспондуються із відомостями, вказаними у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Що стосується висновків ДПІ про відсутність зв'язку придбаних позивачем транспортних послуг з господарською діяльністю підприємства, які, як зазначає ДПІ, не призвели до отримання прибутку підприємством, то колегія суддів суддів зазначає, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) і судом таких не встановлено.

Натомість, сукупність наданих до матеріалів справи вищевказаних договорів та первинних документів щодо реалізації позивачем продукції (м'яса птиці) таким підприємствам як ТОВ «Екос-ТМ», ТОВ «Юстон плюс», ТОВ «Інтерлайт» та ТОВ «Енергомур», за умовами яких передбачалось право позивача на здійснення доставки продукції як самостійно так і з залученням третіх осіб, беручи до уваги кореспонденцію відомостей у таких документах із ТТН та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що укладені позивачем із СПД - фізичними особами, підтверджують фактичне виконання спірних операцій, а також їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача, та не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій. При цьому суд враховує, що ДПІ визнається в Акті перевірки факт отримання позивачем вказаних транспортних послуг.

В контексті наведеного суд не вбачає також порушень щодо формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по отриманим від ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13 та ФОП ОСОБА_16 податковим накладним.

Загалом, як вбачається з Акту перевірки, висновки ДПІ про порушення позивачем податкового законодавства по суті ґрунтуються на наявності податкової інформації, яка зазначена в актах про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагентам, зокрема щодо відсутності контрагентів за юридичною (податковою) адресами, наявності показів посадових осіб підприємств (контрагентів позивача) про свою непричетність до діяльності та створення таких підприємств, наявність кримінальних проваджень тощо.

Окремо, суд апеляційної інстанції зазначає, що зустрічна звірка може бути проведена податковим органом у разі наявності у його розпорядженні первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, адже за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється з метою документального підтвердження господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків (пункти 1, 2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1232; підпункт 4.4 пункту 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України 22.04.11 № 236).

Таким чином, відсутність у розпорядженні податкового органу первинних документів бухгалтерського обліку однозначно унеможливлює проведення зустрічної звірки та відповідно формування будь-яких висновків, крім висновку про неможливість проведення такої зустрічної звірки.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин між платниками податків, оскільки додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, в якому не передбачено необхідність робити висновок щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Отже, податковий орган не мав визначених законом підстав для формування висновків про нереальність господарських операцій з контрагентами позивача виключно на підставі вказаних актів "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання" цього контрагента позивача.

Крім того, ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на ТОВ "Артбудкомфорт" не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Окремо апеляційний суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Що стосується посилання ДПІ на протоколи допиту свідків, а саме: гр.ОСОБА_3 щодо відсутності відношення до реєстрації ТОВ «Екос-ТМ», гр.ОСОБА_4 щодо відсутності відношення до реєстрації ТОВ «Юстон плюс», а також посилання на наявність кримінальних проваджень щодо розгляду кримінальних проваджень №42013150050000054 та за №32015100090000116 щодо діяльності позивача та його контрагентів - ТОВ «Інтерлайт» та ТОВ «Енергомур», судом апеляційної інстанції у відповідності до ч.ч.4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вжито передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, та витребувано у відповідача додаткові докази, у зв'язку з чим судом неоднарозово зупинялося провадження.

На виконання вимог ухвал Київського апеляційного адміністративного суду про витребування доказів від 24 травня 2016 року та 12 липня 2016 року податковим органом надано постанову старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ДФС у м. Києві від 23 червня 2016 року про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015100090000116 від 29.05.2015 за ч. 3 ст. 212 КК України у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб ТОВ «Артбудкомфорт « вказаного складу кримінального правопорушення (Т. 10 а.с.97-101).

Крім того, на виконання вимог ухвал апеляційного суду про витребування доказів , податковим органом надано до матеріалів справи лист СУ ГУ Нацполіції у Львівській області від 15.07.2016 №7807/16/05-2016, яким повідомлено, що за результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42013150050000054 від 26.02.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 2019 КК України вказане кримінальне провадження було закрито 02.08.2013 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення ( Т. 10, а.с.122).

Тобто, на час проведення перевірки ТОВ «Артбудкомфорт» (квітень 2015 року) вказане кримінальне провадження №42013150050000054 відносно діяльності контрагентів позивача - ТОВ «Інтерлайт» та ТОВ «Енергомур» вже було закрито (серпень 2013 року), а тому посилання податкового органу на інформацію щодо наявності такого кримінального провадження свідчить про те, що аргументи податкового органу не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами та такі не можуть спростовувати реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Також судом взято до уваги, що контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки - є безпідставними, оскільки фінансово-господарська діяльність суб'єкта господарювання відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість - є незаконними.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході апеляційного розгляду справи та не підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції в частині, що оскаржується, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030001) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 535 (п'ятсот тридцять пять ) гривень 92 копійки.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.09.2016

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Я.М. Василенко

О.А. Губська

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Губська О.А.

Василенко Я.М.