Рішення

від 07.09.2016 по справі 471/266/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №471/266/16-ц 07.09.2016 07092016 07.09.2016

Справа № 471/266/16-ц Головуючий в 1 інстанції - Марценюк С.А.

Провадження № 22ц/784/1941/16 Доповідач - Маляренко І.Б.

Категорія:

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі :

Головуючого: Маляренко І.Б.

Суддів: Данилової О.О., Темнікової В.І.

За участю секретаря: Лівшенка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Добробут» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила усунути перешкоди у здійснення її права власності в частині володіння, розпорядження та користування земельною ділянкою площею 8.9291 га, які чинить Приватне акціонерне товариство «Добробут» (далі - ПАТ «Добробут»), шляхом накладення заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме, здійснювати на зазначеній земельній ділянці будь-які сільськогосподарські роботи.

На обґрунтування заявлених вимог пояснила, що земельна ділянка площею 8.93 га належала на праві приватної власності ОСОБА_2, яка згідно із Договором оренди землі передала її відповідачу в оренду строком на 10 років. 10 серпня 2011 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2007 р., якою строк дії оренди земельної ділянки був продовжений до 08 лютого 2016 року. ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла усе своє майно позивачці. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після отримання Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивачка зареєструвала своє право власності на вищезазначену земельну ділянку. 10.09.2015 року відповідно до умов Договору оренди позивачка звернулась до відповідача щодо припинення після закінчення дії Договору оренди обробітку земельної ділянки, однак останній земельну ділянку не повернув і чинить перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою.

Вважаючи, що дії відповідача незаконні і порушують її права та інтереси, позивачка просила усунути перешкоди у здійсненні права власності на земельну ділянку площею 8.9291 га, кадастровий номер НОМЕР_1, які чинить ПАТ «Добробут», шляхом накладення заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме, здійснювати на даній земельній ділянці будь-які сільськогосподарські роботи.

Крім того просила стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2016 року у задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи і наявним у ній доказам, порушенням судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції встановив, і ці обставини сторонами не оспорюються,

Що згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2 виданим 18 лютого 2004 року, ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 8.93 га в межах території Миролюбівської сільської ради Братського району Миколаївської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

22 жовтня 1999 року ОСОБА_2 як орендодавець з одної сторони, та ЗСАТ "Добробут" в особі голови правління як землекористувач з другої сторони, уклали Договір на право тимчасового користування землею (на умовах оренди), площею 8.93 га, строком на 10 років.

01 липня 2003 року ОСОБА_2 як орендодавець з одної сторони, та ЗАТ "Добробут" в особі голови правління як орендар з другої сторони, уклали Договір оренди земельної ділянки, площею 8.93 га, строком на 5 років.

01 вересня 2007 року між тими ж сторонами було укладено Договір оренди земельної ділянки, щодо якої ОСОБА_2 було отримано Державний акт на право власності на землю НОМЕР_2 від 18.02.2004 року.

10 серпня 2011 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2007 року, в якій строк дії оренди земельної ділянки був продовжений до 08 лютого 2016 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Згідно зі Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 06 липня 2015 року та Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 06 липня 2015 року, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 є ОСОБА_1 Спадщина, на яку видане це Свідоцтво , складається з права на земельну ділянку площею 8.9291 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Миролюбівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 липня 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 8.9291 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Миролюбівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те,

що межі земельної ділянки в натурі не встановлені, а отже позивачкою не доведено,

що відповідач вчиняє будь-які дії та чинить перешкоди позивачці у користуванні належною їй земельною ділянкою та що дана земельна ділянка розташована на землі, яка знаходиться у користуванні відповідача.

При цьому суд послався на вимоги ст. 60 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної цивільної справи не в повній мірі дотримався вимог діючого цивільного процесуального права.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді даної цивільної справи суд першої інстанції не в повній мірі виконав покладені на нього ч.4 ст. 10 ЦПК України обовязки.

Між тим, із наданої представником апеллянта технічної документації з передачі в натурі земельної частки (паю) в приватну власність гр. ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності СПТ імені Щорса Братського району Миколаївської області вбачається, що було затверджено Схему поділу земель колективної власності, складено Акт про передачу та прийом земельної частки (паю) в натурі від 09.09.1999 року, згідно з яким межі земельної ділянки проходять згідно із Схемою паювання землі і закріплені 4 знаками довгострокового зберігання. Зовнішні межі погоджені з суміжними власниками землі і землекористувачами, питань немає.

Замовником технічної документації зазначено СПТ ім. Щорса Братського району, її затвердження відбулося у вересні 1999 року.

Наведене свідчить про те, що відповідачеві було відомо про межі земельних ділянок, які було їм передано громадянами за договорами оренди, і та обставина, що межові знаки ним було знищено внаслідок обробки тривалий час земельних ділянок єдиним масивом, не викликає обов'язку власника землі виготовляти нову технічну документацію.

Саме на це було закцентовано увагу позивачкою ОСОБА_1 у заяві про небажання переукладати договір оренди земельної ділянки, де вона просила погодити разом з представником Товариства виділення належної їй земельної ділянки на місцевості згідно з вищезазначеною Схемою поділу земель колективної власності.

За такого колегія суддів вважає безпідставною відмову судом першої інстанції у задоволенні позову.

Згідно із ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивачки підлягають понесені нею витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 1133.52 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 303,307,309,316 ЦПК України,

колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2016 року

скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Добробут" про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - задовольнити, усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 як власником права володіння, розпорядження та користування земельною ділянкою площею 8.9291 га, кадастровий № НОМЕР_1, заборонивши

Приватному акціонерному товариству "Добробут" вчиняти на даній земельній ділянці будь-які сільськогосподарські роботи.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Добробут" на користь ОСОБА_1 1133 гривні 52 копійки судового збору.

Рішення набирає чинності негайно, але протягом 20 днів може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: