Ухвала

від 05.09.2016 по справі 200/16833/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1041/16 Справа № 200/16833/15-к Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

За участю:

прокурора ОСОБА_6

представників третьої особи, щодо

майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 , директора ТОВ «Мегабуд ЛТД», на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2015 року про арешт майна, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.08.2015 р. про арешт майна та постановлення нової ухвали, якою у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити в повному обсязі, з вирішенням, за необхідності, питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 14.08.2015 р. задоволено клопотання слідчого СУ ГУ МВС в Дніпропетровській області ОСОБА_9 та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках № НОМЕР_1 (код валюти 840), НОМЕР_1 (код валюти 890), відкритих ТОВ «Мегабуд ЛТД» (код ЄДРПОУ 37494458) в ПАТ «КБ» Глобус», МФО 380526, пров. Куренівський, 19/5 у м. Києві.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що клопотання слідчого підлягає задоволенню зважаючи на те, що виявлені на розрахункових рахунках ТОВ «Мегабуд ЛТД » грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, оскільки є предметом кримінального правопорушення, а отримання грошових коштів на вказані рахунки стало можливим лише завдяки незаконному їх відкриттю за документами померлої особи.

Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, апелянт зазначає, що ухвала слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська є необґрунтованою, незаконною, постановлена з порушенням норм міжнародного права, кримінального процесуального закону, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Вказує, що оскаржувану ухвалу було постановлено без виклику та участі представника ТОВ «Мегабуд ЛТД», при цьому жодного з працівників цього підприємства з часу реєстрації даного кримінального провадження не було допитано та з ними не було проведено жодної процесуальної дії.

Зазначає, що слідчим та прокурором не було надано слідчому судді будь-яких доказів того, що грошові кошти на рахунках підприємства, які було арештовано, відповідають вимогам закону щодо речових доказів, а копії документів, подані слідчим та прокурором на обґрунтування клопотання, не відповідають вимогам законодавства щодо порядку їх засвідчення.

Також вказує на процесуальні порушення, що, на його думку, були допущені слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали, а саме на те, що не зазначено строк її дії, не наведене достатнє мотивування прийнятого рішення, а журнал судового засідання відсутній, що відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку.

Заслухавши суддю-доповідача; представників ТОВ «Мегабуд ЛТД», що апеляційну скаргу підтримали; прокурора, що проти задоволення апеляційної скарги заперечував; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Вирішуючи питання про дотримання ОСОБА_7 , директором ТОВ «Мегабуд ЛТД», строку апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з того, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без виклику представника даного підприємства, а отже за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України строк її апеляційного скарження для останнього обчислюється з дня отримання ним копії даної ухвали. Інших правил визначення моменту початку строку апеляційного оскарження у цих правовідносинах процесуальний закон не містить.

Оскільки з наданих матеріалів не вбачається, що копія даної ухвали була у встановленому порядку отримана ТОВ «Мегабуд ЛТД» або його представниками, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про пропущення строку апеляційного оскарження та необхідність розгляду і вирішення питання про його поновлення.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з наданих матеріалів, об`єктивна сторона розслідуваного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, полягає у тому, що особи, не встановлені на час внесення відомостей про нього до Єдиного реєстру досудових розслідувань, шахрайським шляхом, з використанням завідомо підроблених документів від імені ОСОБА_10 як засновника та директора ТОВ «Мегабуд ЛТД», після смерті останнього, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрили зазначеному підприємству 25.06.2015 р. рахунки № НОМЕР_1 (код валюти 840) та НОМЕР_1 (код валюти 890), в ПАТ «КБ» Глобус» (м. Київ, МФО 380526), за якими у подальшому здійснювали незаконні фінансові та розрахункові операції за допомогою обчислювальної техніки.

Зазначені обставини підтверджуються наданими слідчим матеріалами, в тому числі відомостями про особу ОСОБА_10 , які ставлять під сумнів те, що останній дійсно міг бути власником та керівником комерційного підприємства з великими грошовими оборотами, та відомостями про смерть останнього у травні 2015 р., - достатньою мірою для вжиття на даному етапі досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження, а також не спростовуються доводами апеляційної скарги,

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні розслідуваного кримінального правопорушення дає підстави для висновку, що грошові кошти на банківських рахунках ТОВ «Мегабуд ЛТД», відкритих шляхом обману з використанням документів від імені померлої особи, були набуті цим підприємством внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, ці кошти відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів, а отже оскаржувана ухвала слідчого судді є обґрунтованою та відповідає вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не спростовують вищенаведених висновків колегії суддів.

Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України застосовується виключно з підстав відповідності цього майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та може бути накладений незалежно від суб`єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, проведення або не проведення у відповідному кримінальному провадженні будь-яких інших процесуальних дій за участю будь-яких осіб.

Посилання апелянта на недоведеність відповідності арештованих грошових коштів вимогам процесуального закону щодо речових доказів та недостатню вмотивованість оскаржуваної ухвали колегія суддів оцінює критично з міркувань, наведених вище щодо обґрунтованості підозри у вчиненні розслідуваного кримінального правопорушення та відповідності арештованого майна критеріям ст. 98 КПК України.

Доводи апелянта щодо процесуальних порушень, допущених слідчим при складанні клопотання та слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не вбачається достатніх підстав для скасування правильного по суті судового рішення.

Так, посилання апелянта на необхідність визначення в ухвалі слідчого судді про арешт майна строку її дії не є обґрунтованими зважаючи на те, що кримінальний процесуальний закон, зокрема ч. 5 ст. 173 КПК України, не містить таких вимог до ухвал даного виду, а також не встановлює процедури продовження згаданого строку.

Що стосується доводів апелянта про необхідність скасування оскаржуваної ухвали на підставі положень п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України, то з ними не можна погодитися, оскільки зазначена норма закону підлягає застосуванню у випадку відсутності журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксоване судове провадження в суді першої інстанції, що згідно п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України є частиною стадії судового провадження. Натомість розгляд слідчим суддею питання про арешт майна, виходячи з положень п. 10 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 107 КПК України, є окремою процесуальною дією, що проводиться на іншій стадії кримінального провадження під час досудового розслідування, а отже не може вважатися провадженням у суді першої інстанції.

З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2015 року про арешт майна залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3