Рішення

від 05.09.2016 по справі 906/705/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" вересня 2016 р. Справа № 906/705/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника позивача : ОСОБА_1- дов. № 10 від 01.07.2016р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"

до Управління Держгеокадастру у Коростенському районі Житомирської області

про стягнення 194811,42 грн.

Позивач подав позов про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 13.11.2013р. в розмірі 194811,42 грн., з яких 99600,00 грн. - основного боргу; 87747,60 грн. - інфляційні; 7463,82 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 21.07.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16.08.2016р.

Ухвалою суду від 16.08.2016р. розгляд справи відкладено на 05.09.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив. Вимоги суду, викладені в ухвалі від 16.08.2016р. не виконав. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 56).

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, правом на участь в судовому засіданні не скористався, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2013р. між Державним підприємством "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (виконавець, позивач) та Управлінням Держземагенства у Коростенському районі Житомирської області (замовник, відповідач) укладено договір № 4 на складення технічної документації із землеустрою щодо проведення робіт з інвентаризації земель з відповідними додатками (а.с. 12-23).

Постановю КМ України від 10.09.2014 р. № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" вирішено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агенство земельних ресурсів України шляхом перетворення.

Згідно п. 5 Постанови № 442 центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Отже Управління Держгеокадастру у Коростенському районі є правонаступником Управлінням Держземагенства у Коростенському.

За умовами п. 1.1. договору замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню протягом 2013 року робіт із складання технічної документації із землеустрою щодо проведення робіт з інвентаризації земель на території Коростенського району Житомирської області.

Відповідно до п. 1.2 договору, метою виконання робіт є інвентаризація земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Коростенського Житомирської області загальною площею 830,00 га та складання за їх результатами технічної документації із землеустрою.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що загальна вартість робіт за цим договором становить 99600,00 гривень (Дев'яносто дев'ять тисяч шістсот гри. 00 коп.), у тому числі ПДВ - 16600,00 гривень (Шістнадцять тисяч шістсот грн. 00 коп.).

Загальна вартість робіт визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт (додаток 3), що складається на підставі погодженого сторонами кошторису на виконання робіт (додаток 4).

Приписами п. 2.2 договору встановлено, що оплата робіт здійснюється:

- у вигляді попередньої оплати на підставі виставленого рахунку в межах 30 відсотків загальної вартості цього Договору на термін не більше одного місяця;

- згідно акту наданих послуг, після завершення відповідного етапу виконаних робіт;

- шляхом перерахування вартості фактично виконаних робіт, визначених у акті здавання-приймання.

Відповідно до п. 3.2 договору, після завершення робіт виконавець передає замовнику акт здавання-приймання робіт у 2-х примірниках , 3 комплекти документації із землеустрою та інші матеріали, передбачені технічним завданням і умовами договору.

На виконання умов договору позивачем надано послуг відповідачу на загальну суму 99600,00 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №1 від 13.11.2013р.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань вартість наданих позивачем послуг не оплатив, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 99600,00 грн.

02.04.2014р. позивачем за № 130 направлено на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату заборгованості в сумі 99600,00 грн. (а.с. 24-25).

У відповідь на претензію відповідач повідомив позивачу, що на погашення кредиторської заборгованості в сумі 99600,00грн. був затверджений кошторис на 2014 рік, але згідно плану асигнувань загального фонду бюджету дана сума була запланована на листопад 2014р., а потім ці кошти були зняті з плану (а.с. 26).

За таких обставин, станом на день звернення з позовом до суду у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 99600,00 грн.

Крім того, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача за неналежне виконання грошових зобов'язань 87747,60 грн. інфляційних та 7463,82 грн. 3 % річних.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач звернувся з даним позовом до суду з метою захисту свого порушеного права.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 4 на складання технічної документації із землеустрою щодо проведення робіт з інвентаризації земель, який за свою правовою природою являється договором про надання послуг.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу послуг за актом № 1 від 13.11.2013р.на загальну суму 99600,00 грн., що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами п. 2.2 договору, сторонами передбачалась попередня оплата в межах 30 % загальної вартості даного договору та шляхом перерахування вартості фактично виконаних робіт, визначених у акті здавання-приймання.

Оскільки відповідач не виконав умови договору щодо здійснення попередньої оплати, у останнього виник обов'язок оплатити надані позивачем послуги після їх прийняття.

Однак, умови договору не містять умов щодо строку проведення розрахунків за надані послуги після підписання акту здачі-приймання робіт

За таких обставин, сторонам слід керуватись нормами ч.2 ст. 530 ЦК України.

Як вже встановлено судом, позивачем в порядку ст. 530 ЦК України направлялась відповідачу претензія з вимогою оплатити заборгованість в сумі 99600,00грн.(а.с. 24-25).

Таким чином, враховуючи вимогу позивача, останнім днем для добровільного виконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг є 12.04.2014р. Прострочка в оплаті у відповідача виникла з 13.04.2014р. (02.04.2014р. (дата направлення претензії) + 3 дні на пересилання згідно Наказу Міністерства Інфраструктури України № 958 від 28.11.2013р. "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" +7 пільгових днів згідно чинного законодавства)

Заборгованість відповідача на день судового засідання не змінилась та становить 99600,00 грн. Доказів погашення заборгованості у вказаній сумі матеріали справи не містять.

Відповідно до норм ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормою ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За таких обставин, вимога позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 99600,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 87747,60 грн. інфляційних та 7463,82 грн. 3 % річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку (а.с.11), 3 % річних позивачем заявлено за період з 01.01.2014р. по 30.06.2016р. на суму заборгованості 99600,00 грн., які склали 7463,82 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що позивачем невірно визначено початкову дату розрахунку (01.01.2014р.), в той час як судом встановлено, що прострочено заборгованість в розмірі 99600,00 грн. є з 13.04.2014р.

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок 3 % річних за період з 13.04.2014р. по 30.06.2016р. на суму заборгованості 99600,00грн., які становлять 6626,83 грн.

Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних є обґрунтованою, заявленою у відповідності до норм чинного законодавства та підлягає задоволенню в сумі 6626,83 грн.

В частині стягнення 836,99 грн. 3 % річних (7463,82 грн. - 6626,83 грн.) суд відмовляє за безпідставністю вимог.

В частині вимог про стягнення з відповідача 87747,60 грн. інфляційних нарахувань судом встановлено, що останні заявлені за період з січня 2014 року по травень 2016 року на суму заборгованості 99600,00 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних суд встановив, що позивачем допущено аналогічну помилку, що й при нарахуванні 3 % річних.

Із врахуванням вищевикладених обставин щодо строків проведення відповідачем розрахунків, судом здійснено власний розрахунок інфляційних на суму заборгованості 99600,00 грн. за період з квітня 2014 р. по травень 2016 р. , які становлять 82341,27 грн.

Відтак вимога про стягнення з відповідача інфляційних є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню в сумі 82341,27 грн.

В частині стягнення 5406,33 грн. інфляційних (87747,60 грн. - 82341,27 грн.) суд відмовляє.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь у розгляді справи не скористався, письмового відзиву та доказів погашення заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими згідно з вимогами чинного законодавства, підтвердженими належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 188568,10 грн., з яких: 99600,00 грн. - основний борг, 82341,27 грн. - інфляційні, 6626,83 грн. - 3% річних.

В частині стягнення 5406,33 грн. інфляційних та 836,99 грн. 3% річних та суд відмовляє за безпідставністю вимог.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління Держгеокадастру у Коростенському районі Житомирської області (115002, Житомирська область, м. Коростень, вул. Грушевського,22, код ЄДРПОУ 40061975)

на користь Державного підприємства "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (10002, м. Житомир, вул. Довженка, 45 , код ЄДРПОУ 00698236)

- 99600,00 грн. основного боргу;

- 82341,27 грн. інфляційних;

- 6626,83 грн. 3% річних.

- 2828,53 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.09.16

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1-в справу

2- позивачу (рек. з пов.)

3- відповідачу (рек. з повід)