Рішення

від 01.09.2016 по справі 908/4937/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 2/110/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2016 Справа № 908/4937/15

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства В«ОСОБА_1 АвальВ» в особі Херсонської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства В«ОСОБА_1 АВАЛЬВ» , м. Херсон,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳгма-ЗахистВ» , м. Запоріжжя,

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство В«Таврійська будівельна компаніяВ» , м.Херсон,

про стягнення 6 324 239,83 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 (довіреність №167 від 18.03.2016 р.);

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулось публічне акціонерне товариство В«ОСОБА_1 АВАЛЬВ» в особі Херсонської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства В«ОСОБА_1 АВАЛЬВ» з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ѳгма-ЗахистВ» про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/Р2-01-03-3-0/003 від 10.02.2014р. в розмірі 6324239,83 грн., з яких: 5268608,72 грн. - заборгованість по кредиту, 907788,50 грн. - заборгованість зі сплати процентів, 123918,07 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 23924,54 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ТО «ѳгма-ЗахистВ» на підставі договору поруки № 12/Р2-01-03-3-0/004 від 10.02.2014 р., укладеного із АТ В«ОСОБА_1 АвальВ» , виступило поручителем ПАТ В«Таврійська будівельна компаніяВ» за зобов'язаннями, що виникають із кредитного договору № 010/Р2-01-03-3-0/003 від 10.02.2014 р., укладеного останнім із АТ В«ОСОБА_1 АвальВ» в рамках генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/Р2-01-03-3-0/002 від 10.02.2014 р. Станом на 30.07.2015 р. загальна заборгованість ПАТ В«Таврійська будівельна компаніяВ» за кредитним договором становить 6 324 239,83 грн., що включає заборгованість по кредиту в сумі 5 268 608,72 грн., заборгованість по процентах - 907 788,50 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 123 918,07 грн., пеню за несвоєчасне повернення процентів - 23 924,54 грн. Оскільки зобов'язання за кредитним договором не виконані, позивач у даному позові просить стягнути суму заборгованості за кредитним договором з поручителя - ТО «ѳгма-ЗахистВ» .

Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 543, 553, 559, 611, 615, 1050 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.09.2015р. прийнято позовну заяву, присвоєно справі номер провадження 2/110/15 та призначено розгляд справи на 22.10.2015р.

Клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції №140-7-0-502 від 07.10.2015р. та №140-7-0-515 від 15.10.2015р. залишені без задоволення ухвалою суду від 22.10.2015р.

Ухвалою суду від 22.10.2015р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, позичальника за кредитним договором - ПАТ В«Таврійська будівельна компаніяВ» та відкладено розгляд справи на 06.11.2015р.

Ухвалою суду від 06.11.2015 р. за клопотанням позивача суд продовжив строк розгляду справи на 15 днів та відклав розгляд справи на 20.11.2015 р.

20.11.2015 р. позивач подав заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з перерахунком пені з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. На підставі зазначеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по кредиту в сумі 5 268 608,72 грн., по відсотках за користування кредитом - в сумі 907 788,50 грн., пеню за тілом кредиту в сумі 114 171,55 грн., пеню за відсотками в сумі 24 177,00 грн. При цьому пеня за відсотками нарахована за період з 14.02.2014 р. по 24.12.2014 р. по день винесення ухвали про банкрутство основного боржника.

Заява про зменшення позовних вимог прийнята до розгляду ухвалою суду від 20.11.2015р. У зв'язку з цим має місце нова ціна позову - 6 314 745,77 грн.

Даною ухвалою також суд залишив без задоволення клопотання третьої особи про продовження строку вирішення спору, оскільки строк вирішення спору вже продовжувався ухвалою суду від 06.11.2015 р. на 15 днів, а відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України продовження строку можливе не більше як на 15 днів.

Судом було встановлено, що заборгованість, яка пред'явлена у даній справі, зокрема: повна сума основного боргу, частина процентів та пені є предметом розгляду господарського суду Херсонської області у справі № 923/1622/14, провадження в якій порушено раніше. До вирішення по суті цієї справи є неможливим розгляд позовних вимог у даній справі, оскільки обставини у справі № 923/1622/14 мають преюдиційне значення для розгляду даної справи.

У зв'язку з цим ухвалою від 20.11.2015 р. суд зупинив провадження в даній справі на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України до розгляду господарським судом Херсонської області справи №923/1622/14.

Від позивача 28.07.2016р. надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №908/4937/15 у зв'язку з винесенням господарським судом Херсонської області рішення від 09.06.2016р. у справі №923/1622/14.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 28.07.2016 р. провадження у справі було поновлено з 01.09.2016 р. та призначено розгляд справи на 01.09.2016 р.

19.08.2016 р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог з урахуванням того, що частина заборгованості, яка є предметом спору, була стягнута рішенням господарського суду Херсонської області від 09.06.2016р. у справі №923/1622/14. Відповідно до цієї заяви позивач просить стягнути заборгованість по процентах в сумі 693 868,55 грн. за період з 17.10.2014 р. по 30.07.2015 р., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 52 942,24 грн., пеню за несвоєчасне повернення процентів в сумі 13 669,07 грн. за період з 17.10.2014 р. по 24.12.2014 р.

Зменшення позовних вимог не суперечить ст. 22 ГПК України та прийнято судом до розгляду. У зв'язку з цим має місце нова ціна позову - про стягнення 760 479,86 грн.

В судовому засіданні 01.09.2016р. був присутній лише представник позивача, за заявою якого фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав зменшені позовні вимоги.

Відповідач не надав відзиву на позов, не направив у судове засідання свого представника, причин неявки не повідомив.

Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся ухвалами суду, які завчасно надсилались на адресу відповідача, зазначену в позові та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (вул. Ладозька, 40, м. Запоріжжя, 69121). За даними реєстру відповідач з 26.09.2014 р. перебуває в процесі припинення, однак з реєстру не виключений. Надіслана відповідачу кореспонденція повернулась до суду з відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, ухвала про порушення провадження у справі від 08.09.2015 р., а також інші ухвали суду надсилалась відповідачу на поштову адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: вул. Барикадна, буд. 11, офіс 1, 2, м.Дніпропетровськ, 49000. Надіслана на дану адресу кореспонденція до суду не поверталась.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 64 ГПК України, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Третя особа також повідомлялась про розгляд справи ухвалами суду, про розгляд справи була обізнана, однак відзиву на позов не надала.

Статтею 75 ГПК України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий без присутності представників відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні 01.09.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

10.02.2014 р. публічним акціонерним товариством В«ОСОБА_1 АвальВ» (кредитор, позивач у справі) та публічним акціонерним товариством В«Таврійська будівельна компаніяВ» (позичальник, третя особа у справі) був укладений генеральний договір на здійснення кредитних операцій №01/Р2-01-03-3-0/002 (далі - генеральний договір).

Відповідно до п. 1.1 генерального договору кредитор зобов'язується здійснювати на користь позичальника кредитні операції в межах загального ліміту та сублімітів, передбачених пунктами 1.2, 1.3 генерального договору, в порядку, визначеному статтею 2 генерального договору, а позичальник зобов'язаний виконати обов'язки, що витікають зі змісту кредитної операції, генерального договору, умов та договорів, здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредитної операції.

У п. 1.2 генерального договору встановлено, що загальний ліміт становить 5 544 800,00 грн. Останній день строку дії загального ліміту - 30.04.2016 р. або інша дата, визначена відповідно до ст. 10 генерального договору.

За умовами п. 1.3 генерального договору в межах загального ліміту сторони можуть здійснювати наступні кредитні операції відповідно до таких сублімітів: не відновлювальний субліміт на фінансування поточної діяльності в розмірі 5 544 800,00 грн. строком до 30.04.2016р. зі сплатою 19% річних, комісії - 0,8% від суми субліміту за графіком згідно кредитного договору, 300,00 грн. - за внесення змін до кредитних договорів, договорів забезпечення та поруки.

Пунктом 6.1 генерального договору встановлено, що позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному генеральним договором та договорами, не пізніше відповідного останнього строку дії ліміту кредитної операції, а зобов'язання щодо сплати комісії за обслуговування загального ліміту - не пізніше останнього дня строку дії загального ліміту.

Відповідно до п. 13.3.1 генерального договору позичальник на вимогу кредитора сплачує останньому за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором - пеню у відсотках річних від суми простроченого платежу в розмірі S х 2 (де S - облікова ставка Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня). Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним.

При цьому сторони погодили в п. 13.6 генерального договору, що до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням генерального договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у 5 років.

Пунктом 14.1 генерального договору встановлено, що генеральний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань відповідно до генерального договору.

До генерального договору сторони уклали кредитний договір №010/Р2-01-03-3-0/003, відповідно до пунктів 1.1-1.5, 1.9, 1.11 якого кредитор надає позичальнику кредит - невідновлювальний ліміт кредитної операції (ліміт) в розмірі 5 544 800,00 грн. з видачею кредитних коштів однією сумою. Цільове призначення - рефінансування існуючої заборгованості в РБА з Євро в національну валюту України по кредитному договору №010/03-022/019 від 21.03.2008 р. Плата за користування кредитом розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 19% річних. Останній день строку дії ліміту кредитної операції - 30.04.2016 р. Періодичність сплати процентів - не пізніше останнього банківського дня кожного місяця та остаточно в останній день строку дії ліміту кредитної операції. Порядок погашення - частинами відповідно до графіку погашення основної заборгованості (додаток №1 до договору).

Згідно з п. 1.12.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний в лютому 2014 року погасити не менш ніж 200 000,00 грн., в період з березня 2014 року по березень 2016 року щомісячно погашати не менш ніж 250 000,00 грн., в квітні 2016 року - в сумі не менш ніж 450 705,77 грн.

В суму платежу входять сума кредиту за графіком погашення кредитної заборгованості (додаток №1 до кредитного договору) та нарахована сума відсотків за користування кредитними коштами. В разі, якщо сума нарахованих відсотків за місяць та сума погашення кредитної заборгованості за графіком в цілому будуть менше, ніж щомісячна сума, яка підлягає сплаті щомісячно, то різниця повинна бути сплачена в рахунок погашення кредиту. У випадку перевищення зазначених сум до сплати (за рахунок збільшення сум відсотків) позичальник зобов'язаний сплатити суму згідно графіку та відсотки за фактичне користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між публічним акціонерним товариством В«ОСОБА_1 АвальВ» та товариством з обмеженою відповідальністю «ѳгма-ЗахистВ» (поручитель, відповідач у справі) укладено договір поруки №12/Р2-01-03-3-0/004, відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов'язаний повернути кредит в розмірі 5 544 800,00 грн.; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 19% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод о нього укладених після набуття чинності цим договором; сплатити комісії в розмірах, передбачених кредитним договором; сплатити пені, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов'язані з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.

Пунктом 1.2 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань.

За умовами п. 2.2 договору поруки поручитель зобов'язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. У п. 7.2 договору поруки сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін. Порука, встановлена договором, припиняється через 7 років від дня закінчення строку/настання терміну виконання забезпеченого зобов'язання.

Таким чином, умови договору поруки є діючими на момент вирішення даного спору судом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання кредитного договору банк перерахував на рахунок позичальника кредитні кошти в сумі 5 544 800,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №03 від 14.02.2014р.

У зв'язку порушенням позичальником умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісії публічне акціонерне товариство В«ОСОБА_1 АвальВ» звернулося з позовом до господарського суду Херсонської області до відповідачів: публічного акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» (позичальника), товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма-Захист» та товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК-Львів» (поручителів на підставі договорів поруки від 10.02.2014 р. №12/Р2-01-03-3-0/004 та №12/Р2-01-03-3-0/003) про солідарне стягнення за кредитним договором №010/Р2-01-03-3-0/003 від 10.02.2014 р., що укладений в рамках генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/Р2-01-03-3-0/002 від 10.02.2014 р., заборгованості в загальній сумі 5 554 465,91 грн., яка утворилася станом на 16.10.2014 р., з яких: 5 268 608,72 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 213 919,95 грн. заборгованості по процентах, 61 229,31 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 10 507,93 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів, 200,00 грн. заборгованості зі сплати комісії.

У зв'язку з тим, що в процесі розгляду судової справи №823/1804/14 про банкрутство публічного акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» спір між банком та позичальником був вирішений шляхом внесення вимог банку до реєстру вимог кредиторів станом на 24.12.2014 р. в сумі 5 824 662,13 грн., банк подав у справі №923/1622/14 заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої пред'явив вимоги тільки до поручителів.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 09.06.2016 р. у справі №923/1622/14 позов до поручителів задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма-Захист» та товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК-Львів» солідарно прострочену заборгованість по кредиту в розмірі 5 268 608,72 грн., а також 213 919,95 грн. заборгованості по процентах, 61 229,31 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 10 507,93 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів, 200,00 грн. заборгованості зі сплати комісії.

На виконання рішення господарського суду Херсонської області від 09.06.2016 р. у справі №923/1622/14, яке набрало законної сили 12.07.2016 р., видано наказ від 15.07.2016 р.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, встановлені рішенням господарського суду Херсонської області від 09.06.2016 р. у справі №923/1622/14 обставини не підлягають доведенню знову при розгляді даної справи, в якій беруть участь ті ж самі сторони, зокрема, не підлягає доведенню знову факт прострочення виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором №010/Р2-01-03-3-0/003 від 10.02.2014 р. і наявність простроченої заборгованості станом на 16.10.2014 р. по кредиту в розмірі 5 268 608,72 грн., по процентах - в розмірі 213 919,95 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 61 229,31 грн., пені за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 10 507,93 грн. В тому числі встановленим є факт порушення зобов'язань поручителем - товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма-Захист» щодо виконання вимог банку про сплату простроченої заборгованості.

Так, в рішенні господарського суду Херсонської області від 09.06.2016 р. у справі №923/1622/14 встановлено, що у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за генеральним договором та кредитним договором до нього банк 08.08.2014 р. надіслав позичальнику, а також поручителям вимогу-претензію від 07.08.2014 р. №140-7-0-384 про погашення у тридцятиденний строк заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 5 385 900,39 грн., з них 5 268 608,72 грн. заборгованості по кредиту (зокрема, 682 314,28 грн. простроченої заборгованості), 93 247,16 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 18 026,58 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 5 417,93 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом, 600,00 грн. заборгованості зі сплати комісії за кредитом. Суд дійшов висновку, що надсилання банком цих вимог у вказаний спосіб узгоджується з положеннями п. 14.6 генерального договору, п. 7.6 договорів поруки від 10.02.2014 р. №12/Р2-01-03-3-0/003 та №12/Р2-01-03-3-0/004. Судом зазначено, що факт надсилання банком цих вимог відповідачам підтверджується фіскальними чеками від 08.08.2014 р. поштового відділення, поштовим повідомленням та роздруківкою відомостей з інформаційного веб-сайту підприємства поштового зв'язку «Відстеження пересилання поштових відправлень». Факти отримання 13.08.2014 р. відповідачем-2 (ТОВ «Сігма-Захист») та 12.08.2014 р. відповідачем-3 (ТОВ «ТБК-Львів») підтверджуються відомостями зі вказаного інформаційного веб-сайту. У встановлені у цих вимогах строки жоден з відповідачів не задовольнив вимоги банку належним чином. Банк констатував, що на дату винесення даного судового рішення заборгованість за кредитом (зокрема, з повернення кредиту) набула статусу простроченої заборгованості позичальника перед банком. Відповідачами не надано доказів сплати повністю чи частково заявленої до стягнення заборгованості по кредиту в сумі 5 268 608,72 грн., по процентах в сумі 213 919,95 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 61 229,31 грн., пені за несвоєчасне повернення процентів в сумі 10 507,93 грн. та заборгованості зі сплати комісії в сумі 200,00 грн. У зв'язку з цим задовольнив позовні вимоги повністю.

З рішення господарського суду Херсонської області від 09.06.2016 р. у справі №923/1622/14 та копії позовної заяви з розрахунком позовних вимог з цієї справи вбачається, що заборгованість та пеня були розраховані позивачем та стягнуті судом станом на 16.10.2014р.

В даній справі (з урахуванням останньої заяви про зменшення позовних вимог) позивач просить стягнути з поручителя ТОВ «Сігма-Захист» заборгованість по процентах в сумі 693 868,55 грн. за період з 17.10.2014 р. по 30.07.2015р., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 52 942,24 грн. та пеню за несвоєчасне повернення процентів в сумі 13 669,07 грн. за період з 17.10.2014 р. по 24.12.2014р.

Спірні правовідносини сторін врегульовані договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов генерального договору та кредитного договору №010/Р2-01-03-3-0/003 позичальник не повернув у встановлені строки суму кредиту, не сплатив проценти та пеню за прострочення сплати кредиту та відсотків, у зв'язку з чим до поручителя була пред'явлена вимога про сплату заборгованості, що встановлено рішенням господарського суду Херсонської області від 09.06.2016 р. у справі №923/1622/14.

За період з 17.10.2014 р. по 30.07.2015р. проценти в сумі 693 868,55 грн. позичальником також не сплачені.

Пунктом 1.2 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань.

За умовами п. 2.2 договору поруки поручитель зобов'язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі.

В силу приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З моменту звернення позивача до суду з даним позовом відповідач не сплатив позивачу суму заборгованості по процентах. Доказів оплати заборгованості суду не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, враховуючи, що зобов'язання зі сплати процентів в сумі 693 868,55 грн. ні позичальником, ні поручителем на момент розгляду спору не виконано, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати процентів в сумі 693 868,55 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 13.3.1 генерального договору передбачена відповідальність позичальника за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором у вигляді пені у відсотках річних від суми простроченого платежу в розмірі S х 2 (де S - облікова ставка Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня). Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним.

Строку нарахування пені в генеральному договорі та кредитному договорі не визначено, тому нарахування пені слід здійснювати в межах шестимісячного строку з дня виникнення прострочення згідно приписами з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Позивач надавав у справу розрахунок пені, розрахованої з урахуванням шестимісячного строку нарахування пені (а.с. 148). Нового розрахунку пені відповідно до зменшених позовних вимог за період з 17.10.2014 р. по 24.12.2014 р. не було надано.

Суд перевірив розрахунок пені за загальний період з 17.10.2014 р. по 24.12.2014р. і встановив, що вона є меншою, ніж заявлено позивачем.

Так, в межах заявленого періоду по кожному простроченому платежу по кредиту стягненню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ:

- від суми боргу 166 580,36 грн. за період з 17.10.2014 р. по 27.10.2014 р. (11 днів) в сумі 1255,06 грн.;

- від суми боргу 169 217,88 грн. за період з 17.10.2014 р. по 26.11.2014 р. (41 день) в сумі 4946,73 грн.;

- від суми боргу 171 897,17 грн. за період з 17.10.2014 р. по 24.12.2014 р. (69 днів) в сумі 8717,31 грн.;

- від суми боргу 174 618,87 грн. за період з 17.10.2014 р. по 24.12.2014 р. (69 днів) в сумі 8855,33 грн.;

- від суми боргу 177 383,67 грн. за період з 17.10.2014 р. по 24.12.2014 р. (69 днів) в сумі 8995,54 грн.;

- від суми боргу 180 192,25 грн. за період з 17.10.2014 р. по 24.12.2014 р. (69 днів) в сумі 9137,97 грн.;

- від суми боргу 183 045,29 грн. за період з 31.10.2014 р. по 24.12.2014 р. (55 днів) у сумі 7527,42 грн.;

- від суми боргу 185 943,51 грн. за період з 01.12.2014 р. по 24.12.2014 р. (24 дні) у сумі 3423,40 грн.

Всього пеня за прострочення сплати кредиту становить 52 858,76 грн. та підлягає стягненню з відповідача. У стягненні пені за прострочення сплати кредиту в сумі 83,48 грн. (52 942,24 грн. - 52 858,76 грн.) суд відмовляє.

Також суд здійснив перерахунок пені за прострочення сплати процентів.

Так, в межах заявленого періоду по кожному простроченому платежу по сплаті процентів стягненню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ:

- від суми боргу 79 534,34 грн. за період з 17.10.2014 р. по 24.12.2014 р. (69 днів) в сумі 4033,37 грн.;

- від суми боргу 87 762,03 грн. за період з 17.10.2014 р. по 24.12.2014 р. (69 днів) в сумі 4450,62 грн.;

- від суми боргу 85 019,47 грн. за період з 01.11.2014 р. по 24.12.2014 р. (54 дні) в сумі 3438,05 грн.;

- від суми боргу 76 791,77 грн. за період з 01.12.2014 р. по 24.12.2014 р. (24 дні) в сумі 1413,81 грн.

Всього пеня за прострочення сплати процентів становить 13 335,85 грн. та підлягає стягненню з відповідача. У стягненні пені за прострочення сплати процентів в сумі 333,22 грн. (13 669,07 грн. - 13 335,85 грн.) суд відмовляє.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд позовних вимог покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

При цьому у ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» установлено в 2016 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня - 1378 грн.

Позивачем заявлено до стягнення згідно останньої заяви про зменшення позовних вимог 760 479,86 грн., звідси судовий збір за розгляд позовних вимог складає 11 407,20 грн.

Пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі: 760 063,16 грн. (задоволено) / 760 479,86 грн. (заявлено) х 11 407,20 грн. (судовий збір за розгляд заявлених позовних вимог) = 11 400,95 грн.

При поданні позову позивачем був сплачений судовий збір в сумі 73080,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №437201 від 25.08.2015 р. Отже, переплата становить 61 672,80 грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Переплата судового збору в сумі 61 672,80 грн. підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду в разі звернення позивача до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳгма-ЗахистВ» (вул. Ладозька, 40, м. Запоріжжя, 69121, ідентифікаційний код 32324253) на користь Публічного акціонерного товариства В«ОСОБА_1 АвальВ» (юридична адреса: вул. Лєскова, буд. 9, м. Київ, 01011, поштова адреса: вул. Велика Арнаутська, 72/74, м. Одеса, 65045, ідентифікаційний код 14305909) заборгованість по процентах в сумі 693 868,55 грн . (шістсот дев'яносто три тисячі вісімсот шістдесят вісім грн. 55 коп.), пеню за прострочення сплати кредиту в сумі 52 858,76 грн . (п'ятдесят дві тисячі вісімсот п'ятдесят вісім грн. 76 коп.), пеню за прострочення сплати процентів в сумі 13 335,85 грн. (тринадцять тисяч триста тридцять п'ять грн. 85 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 11 400,95 грн . (одинадцять тисяч чотириста грн. 95 коп.).

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 06.09.2016р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.