Рішення

від 08.09.2016 по справі 921/490/16-г/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2016 р.Справа № 921/490/16-г/8 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М. розглянув справу

за позовом Спільного Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф-Матіс", вул. Автобазівська, буд. 6, м. Полтава, Полтавська область, 36008

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-2", вул. Раївська, буд. 60, м. Бережани, Тернопільська область

про cтягнення коштів в сумі 1 316 376 грн 63 коп.

За участі представників:

Позивача: не прибув

Відповідача: не прибув

В судовому засіданні 29.08.2016 р. повноважному представнику позивача роз'яснювались процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

В порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Спільне Товариство з обмеженою відповідальністю "Ф-МАТІС", м. Полтава, надалі - позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-2", м. Бережани, надалі - відповідач, про стягнення коштів в сумі 1 316 376 грн 63 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про врегулювання боргу від 17.07.2008 р., зі змінами внесеними додатковими угодами №1 від 29.06.2010 р. та №2 від 31.12.2010 р., зокрема в частині своєчасної сплати коштів, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення до суду із даним позовом.

В обґрунтування наведеного до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору про врегулювання боргу від 17.07.2008 р. та додаткових угод до нього №1 від 29.06.2010 р. та №2 від 31.12.2010 р., Договору поруки від 26.06.2008 р., платіжного доручення №258 від 18.07.2008 р., а також інших документів.

Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 16.08.2016 р. на 14:45 год. 29.08.2016 р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 09:30 год. 08.09.2016р. з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 08.09.2016 р. повноважний представник позивача не прибув, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України (розписка - в матеріалах справи). Поряд з цим, в судовому засіданні 29.08.2016 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та посилаючись на долучені до позову документи.

Відповідач явку свого повноважного представника в судове засідання 08.09.2016 р. не забезпечив, витребовуваних ухвалами суду від 16.08.2016 р. та від 29.08.2016 р. документів не надав, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Зокрема, ухвалу суду від 29.08.2016 р. про відкладення судового засідання на 08.09.2016 р. отримано відповідачем 06.09.2016 р., про що свідчить витяг з реєстру поштових відправлень (відстеження пересилання поштових відправлень) "Укрпошти" (в матеріалах справи).

Поряд із цим, беручи до уваги, що явка представників позивача та відповідача не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторін, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без їх участі, зокрема, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні 29.08.2016 р. доводи та пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне:

26.06.2008 р. між ВАТ "ВіЕйБі Банк", як Кредитором, ТОВ "Надія-2", як Боржником, та Спільним ТОВ "Ф-Матіс", як Поручителем, укладено договір поруки (надалі - Договір поруки), за умовами якого Поручитель солідарно відповідає перед Кредитором за виконання ТОВ "Надія-2" зобов'язань у повному обсязі за Кредитним договором № 04/07К від 10.06.2007 р., який укладено між Кредитором та Боржником та додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, згідно з яким Боржнику надано кредит в сумі 1 200 000 грн, для ведення поточної діяльності, із сплатою процентів за ставкою 19 % річних, терміном повернення "30" червня 2010 р. (надалі - Кредитний договір). Вказані зобов'язання Поручителя перед Кредитором є безумовними і ніяких умов, крім передбачених даним Договором, не потребують. Поручитель погоджується з тим, що при зміні Боржника, зміні змісту та обсягу (зміна суми кредиту, плати за користування кредитом, суми комісій та інших плат згідно з Кредитним договором) забезпеченого цією порукою зобов'язання (в тому числі новація зобов'язання) за Кредитним договором/Договором кредитної лінії, цей Договір буде діяти до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором. Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом Кредитного договору/Договору кредитної лінії, і заперечень щодо нього немає.

Згідно п. 3.1 Договору поруки, у випадку невиконання зобов'язань по Кредитному договору та даного Договору Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

П.п. 2.2.- 2.3. Договору поруки сторони передбачили, що Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором своїми грошовими коштами та всім своїм майном. Кредитор зобов'язується письмово повідомити Поручителя про невиконання Боржником своїх зобов'язань.

Поручитель зобов'язується у разі невиконання та/або порушення Боржником своїх зобов'язань перед Кредитором погасити протягом 50 днів з моменту отримання повідомлення Кредитора про невиконання боржником своїх зобов'язань заборгованість по Кредитному договору/Договору кредитної лінії, а саме: погасити основну суму кредиту; погасити суму процентів, згідно з кредитним договором; погасити суми штрафів, пені, комісій, збитків, витрат по зверненню стягненню на предмет застави, та інші платежі, згідно з Кредитним договором/Договором кредитної лінії (п. 2.1 Договору поруки).

Ст. 546 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою , гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч.1, 2 ст. 554 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку із неналежним виконанням Позичальником умов Кредитного договору та допущенням заборгованості за ним, Банк звернувся до СП ТОВ "Ф-Матіс", як Поручителя за Договором поруки, із претензією за № 499 від 17.07.2008р. про сплату в десятиденний строк з моменту її отримання простроченої заборгованості в загальній сумі 1 316 376,63 грн, яка утворилась у ТОВ "Надія-2"/Позичальника за Кредитним договором станом на 18.07.2008 р.

На виконання умов Договору поруки та вимог претензії за № 499 від 17.07.2008 р., позивач (поручитель) здійснив на користь Кредитора/Банку оплату по Кредитному договору на загальну суму 1 316 376,63 грн, чим виконав умови Договору поруки в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 258 від 18.07.2008 р. та випискою з банківського рахунку позивача за 18.07.2008 р.

П. 2.5 Договору поруки встановлено, що після виконання зобов'язань перед Кредитором Поручитель має право регресної вимоги до Боржника, а також набуває прав заставодержателя та Іпотекодержателя, відповідно до договорів забезпечення від 21 червня 2007 року, посвідчених приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Салій О. В.

Згідно з ч. 2 ст. 556 ЦК України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, у зв'язку із виконанням поручителем (позивачем у справі) забезпеченого договором поруки б/н від 26.06.2008 р. зобов'язання за Кредитним договором №04/07К від 10.06.2007 р. перед Банком, до позивача перейшли всі права кредитора за даним зобов'язанням.

Окрім того, з метою врегулювання ситуації, що склалась внаслідок виконання перед Кредитором зобов'язань Боржника за Кредитним договором Поручителем, останніми (ТОВ "Надія - 2"/Боржник та СП ТОВ "Ф-Матіс"/Кредитор) 17.07.2008 р. було укладено Договір про врегулювання боргу. Зокрема, п. 1 даного договору сторони визначили, що Кредитор відповідно до Договору поруки від 26.06.2008 р. в якості поручителя погасив у повному розмірі залишок кредиту перед ВАТ "ВіЕйБі Банк", внаслідок чого набув прав кредитора відносно Боржника на суму 1 316 376,63 грн.

Також, п. 2-5 Договору про врегулювання боргу сторони визначили, що: боржник не сплачуватиме Кредитору жодних відсотків за користування коштами та інфляційних нарахувань згідно ст. 625 ЦК України; Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами; Договір діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань, а також те, що борг Боржника перед Кредитором, визначений у п. 1 Договору буде погашено до 01 липня 2010 р.

Додатковими угодами № 1 від 29.06.2010 р. та № 2 від 31.12.2010 р. сторони зносили зміни до Договору про врегулювання боргу в частині строку погашення останнього. Зокрема, востаннє, додатковою угодою № 2 від 31.12.2010 р. узгодили, що борг Боржника перед Кредитором, визначений у п. 1 Договору (1 316 376,63 грн), буде погашено до 31.12.2013 р.

У зв'язку із неналежним виконання ТОВ "Надія - 2" умов Договору про врегулювання боргу, СП ТОВ "Ф-Матіс" зверталося до боржника з вимогою за вих. №03/16-02 від 03.03.2016 р. Зокрема, повідомило, що станом на 03.03.2016 р. його заборгованість становить 1 316 376,63 грн та просило протягом семи днів з моменту пред'явлення вимоги її погасити.

Однак, як стверджує позивач та дане вбачається з матеріалів справи, боржник/відповідач заборгованість не сплатив, а лише листом-відповіддю за № 1/16 від 29.03.2016 р. повідомив про важке фінансове становище підприємства та відсутність можливості сплатити борг (лист - в матеріалах справи), що і зумовило позивача звернутись із даним позовом до суду.

Ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначені положення кореспондуються і зі ст. 526 ЦК України.

Згідно ч.2 ст. 1 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вже зазначалось вище, факт належного виконання позивачем взятих на себе за Договором поруки від 26.06.2008 р. зобов'язань та сплати Кредитору простроченої заборгованості Позичальника (відповідача у справі) за Кредитним договором від 10.06.2007 р. підтверджено наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 258 від 18.07.2008 р. та випискою з банківського рахунку позивача за 18.07.2008 р.

Відповідач в судове засідання 08.09.2016 р. не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача як і не надав суду доказів своєчасного, повного виконання зобов'язань за договором про врегулювання боргу та сплати СП ТОВ "Ф-Матіс" коштів в розмірі 1 316 376,63 грн.

З огляду на наведене вище, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги СП ТОВ "Ф-Матіс" щодо стягнення з ТОВ "Надія-2" коштів в сумі 1 316 376,63 грн підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та не спростовані відповідачем.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", мінімальна заробітна плата на 1 січня 2016 року установлена у розмірі 1 378 грн 00 коп.

П. 1 п. 2. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір судового збору, що підлягає до сплати заявником при поданні до господарського суду позовної заяви із вимогами майнового характеру. Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем заявлено вимогу майнового характеру: про стягнення коштів в сумі 1 316 376,63 грн. Відтак, до сплати підлягав судовий збір в розмірі 19 745,65 грн. Позивачем згідно платіжного доручення № 170 від 26.07.2016 р. сплачено судовий збір в розмірі 19 745,66 грн. Отже, сума зайво сплаченого позивачем судового збору становить 0,01 грн.

Згідно п. 7 Закону України "Про судовий збір", в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 745,65 грн. Підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. Для повернення позивачу зайво сплаченого судового збору у розмірі 0,01 грн йому необхідно звернутися до суду із відповідним клопотанням.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-2", вул. Раївська, буд. 60, м. Бережани, Тернопільська область (ідентифікаційний код 31130702) на користь Спільного Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф-МАТІС", вул. Автобазівська, буд. 6, м. Полтава, Полтавська область, 36008 (ідентифікаційний код 23557419) кошти в сумі 1 316 376 грн 63 коп. та 19 745 грн 65 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (складення повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 09.09.2016 р.

Суддя І.М. Гирила