Постанова

від 05.09.2016 по справі 918/280/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"05" вересня 2016 р. Справа № 918/280/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

озглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Рівненської філії ПАТ «Укртелеком»

на рішення господарського суду Рівненської області від "14" червня 2016 р.

у справі № 918/280/16

за позовом Заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Березнівської районної ради

до відповідачів:

1)Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації;

2)Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Рівненської філії ПАТ «Укртелеком»

за участю третіх особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Територіальні громади Березнівської міської ради, Соснівської селищної ради, Балашівської сільської ради, Бистрицької сільської ради, Білківської сільської ради, Бронської сільської ради, Великопільської сільської ради, Вітковицької сільської ради, Голубненської сільської ради, Городищенської сільської ради, Грушівської сільської ради, Губківської сільської ради, Друхівської сільської ради, Зірненської сільської ради, Кам'янської сільської ради, Малинської сільської ради, Марининської сільської ради, Москвинської сільської ради, Поліської сільської ради, Полянської сільської ради, Прислуцької сільської ради, Тишицької сільської ради, Хмелівської сільської ради, Яринівської сільської ради, Яцьковицької сільської ради

про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання повернення орендованого майна вартістю 12 313,62 грн.

за участю представників сторін:

прокурор - Маринич В.В.

від позивача - не з'явився.

від відповідачів:

1) не з'явився.

2) ОСОБА_1

від Березнівської міської ради - ОСОБА_2

від інших третіх осіб: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 14 червня 2016 року у справі № 918/280/16 було задоволено позов Заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Березнівської районної ради до відповідачів: 1)Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації 2)Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» в особі Рівненської філії ПАТ В«УкртелекомВ» про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання повернення орендованого майна вартістю 12 313,62 грн.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив з того, що 05 січня 2015 року між Управлінням освіти , молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації та Публічним акціонерним товариством В«УкртелекомВ» укладено Договір № 3-138/3 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна (далі - Договір), що перебуває у спільній власності територіальних громад Березнівського району.

Відповідно до умов Договору Управлінням освіти , молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації передав, а Публічне акціонерне товариство В«УкртелекомВ» прийняло в строкове платне користування нерухоме майно, а саме частину приміщення Курганської загальноосвітньої школи, площею 18,63 кв. м. що знаходиться за адресою: с. Кургани, Березнівського району, Рівненської області та перебуває на балансі управління освіти, молоді та спорту.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що об'єкт оренди передається з метою розміщення автоматичної телефонної станції.

Згідно із п. 2.1. Договору Публічне акціонерне товариство В«УкртелекомВ» вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передачі вказаного майна.

Відповідно до п. 2.2. Договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у Публічного акціонерного товариство В«УкртелекомВ» права власності на це майно. Останнє залишається спільною власністю територіальних громад сіл, селища, міста, району, а Публічне акціонерне товариство В«УкртелекомВ» володіє і користується ним протягом строку оренди.

На виконання умов Договору 5 січня 2015 року між Управлінням освіти , молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації та Публічним акціонерним товариством В«УкртелекомВ» було складено Акт приймання-передачі майна.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджується із наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 14 березня 2016 року (т. 1. а.с. 29-30 ) будівля Курганської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, розташована за адресою: вул. Шкільна, 1, с. Кургани, Березнівського району, Рівненської області, загальною площею 983, 7 м. кв., до якої належить й об'єкт оренди відповідно до вищезазначеного Договору, на праві комунальної власності належить територіальним громадам сіл, селища Березнівського району та міста Березне в управлінні Березнівської районної ради Рівненської області (т. 1 а.с. 29-30).

Господарським судом було вказано, що факт перебування зазначеного майна у власності територіальних громад на момент укладення Договору підтверджується також рішенням сесії Березнівської районної ради № 611 "Про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району від 10.04.2009 р., яке втратило чинність у зв'язку із прийняттям вищезазначеного рішення № 932 "Про перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району" від 28 травня 2015 року.

Судом першої інстанції було досліджено питання та зроблено висновок, що Курганська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів є юридичною особою і діє на підставі статуту (т. 1 а.с. 38-45).

При вирішені спору судом першої інстанції на підставі вищевикладеного, а також статуту Курганської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів було встановлено, що приміщення Курганської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів є власністю територіальних громад в особі Березнівської районної ради.

В обґрунтування своїх висновків, суд першої інстанції вказав на те, що ч. 4 ст. 61 Закону України "Про освіту", п. 105 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27.08.2010 року № 778, визначено, що додатковими джерелами фінансування навчальних закладів, заснованих в тому числі на комунальній власності, можуть бути доходи від надання в оренду приміщень, однак оренда приміщень у них дозволяється лише у випадках, якщо об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для навчально-виховного процесу, що передбачено ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту".

Господарським судом було встановлено, що предметом Договору є розміщення автоматичної телефонної станції.

Вирішуючи питання про те, чи наявні визначені законом підстави для задоволення позовних вимог, судом першої інстанції було прийнято до уваги відповідні положення Цивільного Кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про освіту", Закону України «Про загальну середню освіту», Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад" від 27.08.2010 р. № 778

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора щодо визнання договору оренди недійсним та зобов'язання повернення орендованого майна вартістю 12 313,62 грн.

Відносно тверджень Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» про залишення позовної заяви заступника прокурора без розгляду з підстав відсутності обґрунтування подання позову в інтересах держави, судом першої інстанції зазначено наступне.

Прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією з сторін є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається друга сторона.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України визначено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді і шляхом пред'явлення цього позову реалізуються зазначені повноваження.

Нормами статті 23 Закону України В«Про прокуратуруВ» передбачено ,що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 3 згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту.

Предметом позову, як вже було встановлено судом є визнання недійним договору оренди приміщення Курганської загальноосвітньої школи I-II ступенів, який укладено в порушення імперативної норми, визначеної вимог ч. 5 ст. 63 Закону України В«Про освітуВ» .

Володіючи інформацією про використання спірного приміщення не для цілей визначених Законом України В«Про освітуВ» , Березнівською районною радою, як органом, уповноваженим здійснювати управління вказаним приміщенням, не здійснено захист інтересів держави, у зв'язку з чим органом прокуратури встановлено підстави для захисту інтересів держави шляхом пред'явлення вказаної позовної заяви.

Судом встановлено, що до звернення до суду із даним позовом, листом від 25 березня 2016 року №36.1-504 вих-16 прокурор повідомляв Березнівську районну раду про наявність підстав для представництва Березнівської районної ради у суді.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції встановив, що саме до компетенції Березнівської районної ради віднесені повноваження здійснювати нагляд за використанням вищезазначеного майна, а відтак, правомірним є звернення прокурора до суду із зазначеним позовом в особі Березнівської районної ради.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство В«УкртелекомВ» в особі Рівненської філії ПАТ В«УкртелекомВ» звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 14 червня 2016 року у справі № 918/280/16 скасувати, а позов Заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Березнівської районної ради залишити без розгляду.

Скаржник вказує, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

До суду звернулася не уповноважена особа, оскільки представництво інтересів громадянина або держави в суді здійснюється прокурором в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

При подані позовної заяви Заступником керівника Сарненської місцевої прокуратури, не було подано обґрунтування підстав позову з метою захисту інтересів держави з поданням відповідних доказів, а тому на момент подання позову не було дотримано вимог ст.23. Закону України "Про Прокуратуру України".

Судом першої інстанції було порушене конституційне право Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» в особі Рівненської філії ПАТ В«УкртелекомВ» , а саме право на захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері господарських правовідносин відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; верховенство права; законність; рівність усіх учасників процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість процесу.

Скаржник вказує, що судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст.150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

Однак, клопотання Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» в особі Рівненської філії ПАТ В«УкртелекомВ» про зупинення розгляду справи і зверненням з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, про порушення перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції закону України а саме ст. 23. Закону України "Про прокуратуру України" стосовно підтвердження представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурором та ст. 45 ГПК України ст. 44 ГПК України стосовно відкритого розгляду справ у господарських судах, а саме допущення прокурора, прийняття його позовної заяви без підтвердження судом його повноважень залишено без розгляду.

Тому, скаржник вважає, що судом були порушені конституційні права Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» в особі Рівненської філії ПАТ В«УкртелекомВ» у зв'язку із допущенням прокурора до розгляду справи без підтвердження його повноважень.

Окрім того, скаржник в апеляційній скарзі звертає увагу не те, що судом першої інстанції винесено рішення на користь одного із відповідачів, а саме Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації, що є порушенням норм процесуального закону, оскільки рішення не може бути винесеним на користь відповідача при задоволені позову.

Від прокурора також надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На підтвердження своєї правової позиції, прокурор вказує на те, що згідно з статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійснені процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в cyдi законних інтересів держави у paзi порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у paзi відсутності такого органу.

Окрім того, предметом даного позову є визнання недійним договору оренди приміщення Курганської загальноосвітньої школи I-II ступенів, який укладено в порушення імперативної норми, визначеної вимог ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту», якою чітко встановлено заборону на використання об'єктів освіти і науки не за призначенням, а також зобов'язання повернення указаного приміщення. Натомість, згідно спірного Договору приміщення школи використовується для розміщення автоматичної телефонної станції ПАТ «Укртелеком».

Враховуючи вищенаведене, прокурором самостійно було визначено, що у даному випадку порушення інтересів держави полягає в незаконному, нецільовому використанні приміщення дитячого навчального закладу, загрозі збереження існуючої мережі навчальних закладів та їх матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психологічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності.

Щодо правильності визначення позивача у даній справі, прокурор вказує на наступне:

як вбачається Реєстру прав власності на нерухоме майно № 55069778 від 14.03.2016 р., будівля Курганівької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, розташована за адресою: вул. Шкільна, 1, с. Кургани, Березнівського району, Рівненської області, загальною площею 983, 7 м. кв., до якої належить й об'єкт оренди відповідно до Договору, на праві комунальної власності належить територіальним громадам сіл, селища Березнівського району та міста Березне в управлінні Березнівської районної ради Рівненської області. Підставою виникнення права власності, як вбачається із вищевказаного реєстру є свідоцтво про право власності та рішення виконавчого комітету Кам'янської сільської ради №31 від 19.04.2007 р.;

пунктом 2 рішення виконавчого комітету Кам'янської сільської ради №31 від 19.04.2007 р. вирішено оформити право комунальної власності на Курганівську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів за Березнівською Районною радою;

згідно рішення сесії Березнівської районної ради № 932 від 25.05.2015 р. «Про перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району», спірне майно є комунальною власністю власності територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району в особі Березнівської районної ради та було передано на баланс Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації

відповідно до пункту 1.3 статуту Курганської загальноосвітньої школи I-II ступенів, затвердженого рішенням Березнівської районної ради №523 від 15.02.2013 (далі - Статут), навчальний заклад заснований на спільній власності територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району, власником якого є територіальні громади сіл, селища, міста Березнівського району в особі Березнівської районної ради;

приписами частинами 1, 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження;

пунктами 20,30 ч.1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях районної обласної ради вирішується в установленому законом порядку питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад, та про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.

Володіючи інформацією про використання приміщення Курганівської ЗОШ І-ІІ ступенів не для цілей визначених нормами Закону України «Про освіту», та про те, що Березнівською районною радою, як органом уповноваженим здійснювати управління майном Курганівської ЗОШ І-ІІ ступенів, не здійснено захист інтересів держави, прокурором для захисту інтересів держави було пред'явлено позов в особі Березнівської районної ради, як органа, який уповноважений від імені територіальних громад сіл, селищ, міст управління об'єктом спірного Договору.

Відносно обґрунтування визначення Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації, як одного із відповідачів у даній справі, прокурор вказує на наступне:

згідно з статтею 11 Закону України «Про освіту», до органів освіти в України належать центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері oсвіти, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклали, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, місцеві державні адміністрації i органи місцевого самоврядування, а також утворені місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування структурні підрозділи з питань освіти (місцеві органи управляння освітою);

враховуючи, що центральним органом державного управління освітою в Україні є Міністерство освіти і науки України, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, повноваження якого визначено , Законом України «Про освіту» та Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 16.10.2014 р. Однак, вказаним Положенням не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти і науки, до суду про визнання незаконним рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження майном, визнання недійсним правочинів щодо відчуження чи передачі у користування об'єктів нерухомості державної та комунальної власності.

3 огляду на те, що Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації, яке є місцевим органом управління освітою та одночасно - стороною у спірному Договорі, якою було порушено ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» та не вжито жодних заходів з метою усунення такого порушення, то прокуратурою було його визначено, як відповідача у даній справі.

За наведеного вище, прокурор вважає, що оскаржене рішення є цілком законним, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

05 вересня 2016 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Представник пояснив, що суд першої інстанції при прийняті оскарженого рішення, не встановив чим підтверджені повноваження прокурора для представництва інтересів Березнівської районної ради, а також, що рішення винесено на користь одного із відповідачів, а саме - Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації.

Прокурор в судовому засіданні підтримала заперечення проти апеляційної скарги викладені у відзиві та додатково звертає увагу, що відповідачами при укладені Договору були порушені приписи ст. 63 Закону України «Про освіту», а саме використання приміщення не для цілей навчального процесу.

Представник третьої особи - Березнівської міської ради пояснив, що майно зареєстроване на територіальну громаду Березнівського району, знаходиться на території Кам'янської сільської ради та перебуває на балансі Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації. А також, що Березнівська міська рада немає відношення до спірного майна.

Представники Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації та третіх осіб в судове засідання не з'явилися.

Від Зірненської сільської ради надійшов лист (т.3 а.с. 188 ), відповідно до якого просить розглядати справу без участі представника сільської ради та просить підтримати позов та рішення господарського суду Рівненської області від 14.06.2016 р. у справі № 918/280/16.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що всі учасники судового процесу були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені останнім у справі (т.3 а.с. 163-187, т.3 а.с. 190-192) , а також те, що явка представників сторін та третіх осіб в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідача - Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації та третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення в частині повернення за актом приймання-передачі частини приміщення адміністративної будівлі Курганівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів площею 18,63 кв. м. Управлінню освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації скасувати, відмовивши в позові в цій частині, а в решті рішення залишити без змін з огляду на таке.

05 січня 2015 року між Управлінням освіти , молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації (далі - Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством В«УкртелекомВ» (далі - Орендар) укладено договір №3-138/3 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад Березнівського району (далі - Договір, т. 1 а.с. 22-24).

Згідно п. п. 1.1.,1.2 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме частину приміщення Курганської загальноосвітньої школи (далі - Майно), площею 18,63 м. кв., що знаходиться за адресою: с. Кургани, Березнівського району, Рівненської області та перебуває на балансі управління освіти, молоді та спорту. Об'єктом оренди передається з метою розміщення автоматичної телефонної станції.

Згідно із п. 2.1. Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передачі вказаного майна.

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно, проте воно залишається спільною власністю територіальних громад сіл, селища, міста, району, а Орендар володіє і користується ним протягом строку оренди.

Сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Березнівського району, затвердженої рішенням Березнівської районної ради від 30 грудня 2011 року № 315 і становить 389 грн. 57 коп. (триста вісімдесят дев'ять гривень п'ятдесят сім копійок), і визначену орендну плату Орендар зобов'язався сплачувати на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п. п. 3.1.,3.2. Договору)

Згідно з п. 10.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року включно.

На виконання п. 2.1. Договору 05 січня 2015 року між Орендодавцем та Орендарем складено Акт приймання-передачі вищезазначеного майна (т. 1 а.с. 25).

Як вбачається із наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 14 березня 2016 року будівля Курганської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, яка розташована за адресою: вул.Шкільна, 1а, с.Кургани, Березнівського району, Рівненської області, загальною площею 983, 7 м. кв., на якій знаходиться об'єкт оренди відповідно до Договору, на праві комунальної власності належить територіальним громадам сіл, селища Березнівського району та міста Березне в особі Березнівської районної ради Рівненської області (т. 1 а.с. 29-30).

28 травня 2015 року Березнівською районною радою було прийнято рішення № 932 "Про перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району" (т. 1 а.с. 67).

Відповідно до вищевказаного переліку майна територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району (т. 1 а.с. 67-76) належить Курганська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, розташована за адресою: вул. Шкільна, 1а, а в с. Кургани, Березнівського району, Рівненської області, балансоутримувачем якої є Управління освіти , молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації.

Нормами статей 28, 29 Закону України "Про освіту" передбачено,що система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура освіти включає: дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-технічну освіту, вищу освіту, післядипломну освіту та самоосвіту.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про загальну середню освіту" основними завданнями законодавства України про загальну середню освіту є забезпечення права громадян на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти; забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку загальної середньої освіти; забезпечення нормативно-правової бази щодо обов'язковості повної загальної середньої освіти; визначення структури та змісту загальної середньої освіти; визначення органів управління системою загальної середньої освіти та їх повноважень; визначення прав та обов'язків учасників навчально-виховного процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про загальну середню освіту.

Курганська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів є юридичною особою і діє на підставі статуту (т. 1 а.с. 38-45).

Відповідно до п. 1.3. Статуту навчальний заклад заснований на спільній власності територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району в особі Березнівської районної ради. Власником навчального закладу є територіальні громади сіл, селища, міста Березнівського району в особі Березнівської районної ради

Відповідно до п. 5.1. Статуту матеріально-технічна база навчального закладу включає будівлі, споруди, земельну ділянку, комунікації, обладнання, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено у балансі навчального закладу.

Згідно із п. 5.2. Статуту майно навчального закладу є спільною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району і закріплене за навчальним закладом на правах оперативного управління відповідно до чинного законодавства, рішення про заснування і Статуту навчального закладу.

Відповідно до п. 5.3. Статуту школи навчальний заклад відповідно до чинного законодавства користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог та норм з їх охорони.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальну середню освіту" матеріально-технічна база загальноосвітніх навчальних закладів включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно загальноосвітніх навчальних закладів належить їм на правах, визначених законодавством України.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що майно, яке є предметом Договору призначено для використання в навчальному процесі, перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району в особі Березнівської районної ради, а блансоутримувачем вказаного орендованого майна є Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є: визнання правочину недійсним.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 Закону України "Про освіту" встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, про що зазначено в п. 4 ст. 61 названого Закону.

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Частиною 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

За приписами ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації - об'єкти освіти.

В ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників), а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України "Про загальну середню освіту" вимоги до матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами і правилами, а також типовими переліками обов'язкового навчального та іншого обладнання (в тому числі корекційного), навчально-методичних та навчально-наочних посібників, підручників, художньої та іншої літератури.

Згідно з п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 року № 63, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Пунктом 101 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад" від 27.08.2010 року № 778 матеріально-технічна база закладу включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено у балансі.

Відповідно до п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 року № 306 "Про затвердження Положення про навчально-виховний комплекс "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" фінансово-господарська діяльність навчально-виховного комплексу провадиться відповідно до законодавчих та інших нормативно-правових актів. Утримання та розвиток матеріально-технічної бази навчально-виховного комплексу фінансуються за рахунок коштів його засновника (власника).

Як підтверджується наявним в матеріалах справи п. 2 ст. 2 Статуту Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» (т. 1. а.с. 100-117) визначеного предмет його діяльності, до якого віднесено:

- надання телекомунікаційних послуг, у тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, комп'ютерного зв'язку, радіозв'язку (з використанням радіочастот),послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг;

- будівництво і технічне обслуговування мереж ефірного теле- та радіомовлення і проводового радіомовлення в межах промислової експлуатації, супутникового зв'язку, транспортних телекомунікаційних мереж, телемереж, мереж електрозв'язку з рухомими об'єктами та інших телекомунікаційних мереж, надання в користування каналів електрозв'язку;

- здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного мовлення, ефірного радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж;

- розробка планів розвитку телекомунікаційних мереж та їх реалізація, здійснення проектування, фінансування, будівництва, ремонту, реконструкції, технічного переоснащення об'єктів електрозв'язку, житлових, громадських, виробничих та інженерних споруд, виконання топографо-геодезичних робіт, надання послуг та виконання робіт протипожежного призначення;

- монтаж, обслуговування інформаційних та комп'ютерних мереж, мереж передавання даних та комутаційного обладнання;

- оптова і роздрібна торгівля матеріально-технічною продукцією і товарами народного споживання.

Враховуючи, що предмет діяльності Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» не має відношення до навчально-виховного процесу, а також, що предметом оренди відповідно до Договору є розміщення автоматичної телефонної станції, колегія суддів дійшла до висновку, що при укладанні Договору № 3-138/3 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна від 05 січня 2015 року Орендодавцем та Орендарем було порушено норми ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", де законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (у тому числі на умовах оренди).

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України, ст.ст. 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог ч. 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 1, 3 ст. 207 ГК України передбачено, що якщо господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до ч. 2 ст. 208 ГК України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Частиною 3 ст. 207 ГК України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди) тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення. Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до ст. 216 ЦК України та ч. 2 ст. 208 ГК України.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Судом встановлено, що зміст Договору, пов'язаного з орендою об'єкту освіти і науки, суперечить законодавству, зокрема ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 року № 63, оскільки його використання здійснювалося не за цільовим призначенням, а саме площа було орендована для цілей, котрі не пов'язанні з навчально-виховним процесом.

Враховуючи вказане вище, Договір № 3-138/3 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна від 05 січня 2015 року підлягає визнанню недійсним.

Відносно посилання скаржника на те, що прокурор звернувся до суду без підтверджень відповідних повноважень, суд апеляційної інстанції бере до уваги наступні норми законодавства.

Згідно з пунктом 2 ст. 121 Конституції України визначено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді і шляхом пред'явлення цього позову реалізуються зазначені повноваження.

Відповідно до ст. 23 Закону України В«Про прокуратуруВ» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України В«Про прокуратуруВ» , передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту.

При зверненні до суду із позовною заявою, прокурором було додано лист від 25 березня 2016 року №36.1-504 вих-16 (т. 1 а.с. 84-86), в якому прокурор повідомляв Березнівську районну раду про наявність підстав для представництва Березнівської районної ради у суді, яка не заперечила щодо дій прокурора.

Судом першої інстанції до прийняття рішення у даній справі, ухвалою від 25 травня 2016 року було зобов'язано прокурора Сарненської місцевої прокуратури надати суду письмове обґрунтування підстав подання позову з метою захисту інтересів держави і в інтересах якого органу з поданням відповідних доказів.

На виконання вимог ухвали суду, прокурором подано лист від 10.06.2016 р. № 36.1-981 вих-16 в якому прокурор, вказує, що ним самостійно визначено, що у даному випадку порушення інтересів держави полягає в незаконному, нецільовому використанні приміщення дитячого навчального закладу, загрозі збереження існуючої мережі навчальних закладів та їх матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності.

Згідно із ст. 11 Закону України В«Про освітуВ» , до органів управління освітою в Україні належать центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, місцеві державні адміністрації і органи місцевого самоврядування, а також утворені місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування структурні підрозділи з питань освіти (місцеві органи управління освітою).

Центральним органом державного управління освітою в Україні є Міністерство освіти і науки України, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, повноваження якого визначено Законом України В«Про освітуВ» та Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 16.10.2014.

Міністерство освіти і науки України забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Міністерство освіти бере участь у виробленні державної політики в галузі освіти та втілення її в життя, у визначенні основних напрямків розвитку освіти, здійснює координаційні, науково-методичні, контрольні функції та державне інспектування, забезпечує зв'язок з іншими державами, організовує впровадження в практику досягнень науки і передового педагогічного досвіду; проводить атестацію та акредитацію навчально-виховних закладів республіканського значення

Однак, Положенням № 630 від 16.10.2014 р. не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти і науки, до суду про визнання незаконним рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження майном, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування об'єктів нерухомості державної та комунальної власності (постанова Вищого господарського суду України від 20.04.2016 у справі №922/1805/15).

Враховуючи, що Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації, яке є місцевим органом управління освітою та одночасно - стороною у спірному договорі, якою ж і порушено ч. 5 ст. 63 Закону України В«Про освітуВ» та не вжито жодних заходів з метою усунення такого порушення, то прокуратурою визначено управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації як одного із відповідачів у даній справі.

Водночас, прокурор при пред'явленні позову в інтересах держави в особі Березнівської районної ради, визначивши її як позивача виходив з наступного.

Відповідно до інформації із Реєстру прав власності на нерухоме майно № 55069778 від 14.03.2016, будівля Курганської загальноосвітньої школи I-II ступенів, розташована за адресою: вул. Шкільна,1а с. Кургани Березнівського району Рівненської області загальною площею 983,7 кв. м., в тому числі і об'єкт оренди згідно договору №3-138/3 від 05.01.2015 на праві комунальної власності належить територіальним громадам сіл, селища та міста Березнівського району в управлінні Березнівської районної ради.

Згідно рішення сесії Березнівської районної ради №932 від 25.05.2015 В«Про перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського районуВ» , спірне майно є комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району в особі Березнівської районної ради, яке передано на баланс управлінню освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації.

Як вже було встановлено судом, на момент укладення Договору, майно що є об'єктом оренди (частина приміщення адміністративної будівлі навчального закладу загальною площею 983,7 кв. м., розташованого за адресою: с. Кургани, вул. Шкільна,1а Березнівського району Рівненської області) також перебувало у власності територіальної громади сіл, селища, міста Березнівського району

Згідно із положеннями п.1.3 статуту Курганської загальноосвітньої школи I-II ступенів, затвердженого рішенням Березнівської районної ради №523 від 15.02.2013 (далі - Статут), навчальний заклад заснований на спільній власності територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району, власником якого є територіальні громади сіл, селища, міста Березнівського району в особі Березнівської районної ради.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 Закону України В«Про місцеве самоврядуванняВ» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Пунктами 20, 30 ч. 1 ст. 43 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїниВ» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад, та про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.

Володіючи інформацією про використання спірного приміщення не для цілей визначених Законом України В«Про освітуВ» , Березнівською районною радою, як органом, уповноваженим здійснювати управління вказаним приміщенням, не здійснено захист інтересів держави, у зв'язку з чим органом прокуратури встановлено підстави для захисту інтересів держави шляхом пред'явлення вказаної позовної заяви.

Оскільки саме до компетенції Березнівської районної ради віднесені повноваження здійснювати нагляд за використанням майна, а відтак, правомірним є звернення прокурора до суду із зазначеним позовом в особі Березнівської районної ради.

Посилання скаржника на те, що клопотання Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» в особі Рівненської філії ПАТ В«УкртелекомВ» про зупинення розгляду справи і зверненням з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, про порушення перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції закону України а саме ст. 23. ЗУ "Про прокуратуру України" стосовно підтвердження представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурором, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення клопотання Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» в особі Рівненської філії ПАТ В«УкртелекомВ» про зупинення розгляду справи, колегія суддів виходить з наступного.

В силу дії ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до положень п. 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Як вбачається зі змісту поданої до суду першої інстанції скаржником заяви № 17/20 від 26.04.2016 р. (т. 1 а.с. 141-147), скаржник як підставу для зупинення провадження у даній справі наводить той факт, що у зв'язку із тим, що судом першої інстанції при прийняті позовної заяви прокурора до провадження без належних доказів на наявність підстав для представництва позивача у даній справі, права скаржника гарантовані Конституцією України, а саме право на захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері господарських правовідносин відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень верховенство права; законність; рівність усіх учасників процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість процесу були порушені.

Відповідно до вказаної заяви скаржник просив зупинити провадження у справі та звернутися з мотивованою ухвалою до Верховного Суду України з подальшим зверненням до Конституційного Суду України для вирішення питання про відповідність Конституції України ст. 23 Закону України «Про Прокуратуру», ст. ст. 4-4,4-5 ГПК України.

При цьому скаржник не надав суду першої та апеляційної інстанції жодних належних доказів на підтвердження факту порушення господарським судом Рівненської області його конституційних прав та наявності реальної необхідності звернення з мотивованою ухвалою до Верховного Суду України з подальшим зверненням до Конституційного Суду України для вирішення питання про відповідність Конституції України ст. 23 Закону України «Про Прокуратуру», ст. ст. 4-4,4-5 ГПК України.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції щодо встановлення правових підстав для задоволення позовної вимоги та визнання Договору № 3-138/3 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна від 05 січня 2015 року недійсним, а також, що прокурором було обґрунтовано підстави подання позову, як такими, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не суперечить вимогам чинного законодавства.

При вирішенні питання повернення приміщення, яке є об'єктом Договору, колегія суддів бере до уваги наступне.

Нормами ст. 2 ГПК встановлено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Статтею 18 ГПК України передбачено, що до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до ст. 23 ГПК України позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.

Згідно з ст. 24 ГПК України Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Згідно з приписами статті 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, а у випадку подання позову до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Як підтверджується матеріалами справи, прокурор звернувся до суду з двома вимогами до двох відповідачів, а саме: визнання договору оренди недійсним та зобов'язання повернення орендованого майна.

Проте, як вбачається із наявної в матеріалах справи копії рішення сесії Березнівської районної ради № 932 від 25.05.2015 р. (т.1 а.с. 67) та копії переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району (т.1 а.с. 67-76), затвердженого рішенням сесії Березнівської районної ради № 932 від 25.05.2015 р. балансоутримувачем майна, яке є об'єктом спірного Договору є Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації.

Враховуючи викладене, вимога щодо повернення орендованого майна вартістю 12 313,62 грн. була сформульована на користь одного із відповідачів, а саме Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації.

В той же час з аналізу вищевикладеного випливає, що законодавством передбачено лише залучення іншого відповідача та заміну неналежного відповідача, проте не передбачено можливості господарському суду залучити чи замінити позивача, а також виключення з числа відповідачів і надання статусу позивача.

Вимоги до судового рішення встановлюються ст. 84 ГПК України. При задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії. Якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

У відповідності до п. 9.2 Постанови господарські суди у рішеннях щодо кількох відповідачів - як вирішено спір щодо кожного з них (з урахуванням вимог частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Оскільки позовна вимога відносно повернення орендованого майна вартістю 12 313,62 грн., сформульована на користь одного із відповідачів - Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації, оскільки воно є балансоутримувачем майна, господарському суду при винесені оскарженого рішення слід було відмовити в задоволені позовної вимоги щодо зобов'язання повернення орендованого майна.

Натомість, судом першої інстанції не враховано вказані вище положення ГПК України, що призвело до помилкового висновку відносно задоволення позовної вимоги про зобов'язання повернути орендоване майно вартістю 12 313,62 грн. Управлінню освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

За наведених обставин, судова колегія прийшла до висновку про скасування рішення господарського суду Рівненської області від 14.06.2016 р. у справі № 918/280/16 в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії ПАТ "Укртелеком" звільнити та повернути за актом приймання-передачі Управлінню освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації частини приміщення адміністративної будівлі Курганської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів площею 18, 63 кв. м., передану в оренду згідно договору оренди №3-138/3 від 05.01.2015 р. розташованого за адресою: вул. Шкілька, 1а, в с. Кургани, Березнівського району, Рівненської області.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що доводи апелянта в частині подання прокурором позову в інтересах позивача та одного із відповідачів є обґрунтованими, підтверджуються встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Рівненської області від 14.06.2016 р. у справі № 918/280/16 слід змінити, відмовивши в задоволені позову в частині зобов'язання повернення орендованого майна вартістю 12 313,62 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» в особі Рівненської філії ПАТ В«УкртелекомВ» задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 14.06.2016 р. у справі № 918/280/16 скасувати в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 18, код 21560766) в особі Рівненської філії ПАТ "Укртелеком" (33028, м. Рівне, вул. В. Чорновола,1, код ЄДРПОУ 01187526) звільнити та передати по акту приймання-передачі Управлінню освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації (34600, Рівненська обл., Березнівський район, місто Березне, ВУЛИЦЯ ІВАНА ФРАНКА, будинок 21, код 38314020) частини приміщення адміністративної будівлі Курганської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів площею 18, 63 кв. м., переданої згідно договору оренди №3-138/3 від 05.01.2015 р. та в частині стягнення з Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації (34600, Рівненська обл., Березнівський район, місто Березне, ВУЛИЦЯ ІВАНА ФРАНКА, будинок 21, код ЄДРПУО 38314020) 1378 грн. судового збору.

В задоволені позову в цій частині відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області (35500, Рівненська область, місто Сарни, вул. Демократична, 32) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 18, код 21560766) в особі Рівненської філії ПАТ "Укртелеком" (33028, м. Рівне, вул. В. Чорновола,1, код ЄДРПОУ 01187526) - 1515 грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Рівненської області видати накази на виконання даної постанови.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.