Постанова

від 05.09.2016 по справі 910/1463/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2016 р. Справа№ 910/1463/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Мовчан О.М., довіреність №б/н від 10.02.2016;

від відповідача - Волтарніст М.О., довіреність №б/н від 17.07.2015,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче товариство "ДНІПРО-МТО" на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/1463/16 (суддя Усатенко І.В.) за позовом Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова Національної академії наук України до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче товариство "ДНІПРО-МТО" про стягнення 127 365, 36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Інститут проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова Національної академії наук України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче товариство "ДНІПРО-МТО" основної заборгованості в сумі 92 978, 86 грн., пені в сумі 32 226, 23 грн. та штрафу в сумі 2 160, 27 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/1463/16 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 92 978, 86 грн., пеню в сумі 32 226, 23 грн. та штраф в сумі 2 160, 27 грн.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині здійснення орендної плати та плати за комунальні послуги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/1463/16 змінити в частині задоволення вимоги про стягнення пені в сумі 32 226, 23 грн., зменшивши її розмір до 18 508, 86 грн.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не було враховано погоджений сторонами графік погашення заборгованості, яка виникла станом на 17.08.2015, яким перенесено строки оплати по 3-м місяцям.

В судовому засіданні 05.09.2016 року представник апелянта - відповідача у справі, підтримав вимоги за апеляційною скаргою та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині визначення суми пені, з наступних підстав.

Між Інститутом проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова Національної академії наук України, як орендодавцем на підставі дозволу Національної академії наук України (розпорядження від 12.02.2014 № 84) та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче товариство "Дніпро-МТО", як орендарем 01.03.2014 укладено договір № 02/14 нерухомого та/або іншого індивідуально визначеного майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансах установ, організацій та підприємства НАН України, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти в строкове платне користування державне майно (кімнату № 117, № 117а, № 118, № 122-123) загальною площею 171,8 кв.м., розміщене за адресою: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 15 на першому поверсі будівлі ИЛК, що перебуває на балансі Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова НАН України.

Відповідно до п. 1.2 договору оренди майно передається в оренду з метою виробництва медичного устаткування.

Згідно п. 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання самого договору та акту приймання-передачі майна.

У п. 3.1 договору оренди сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорційно її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 № 786 зі змінами та доповненнями або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - січень 2014 за всю орендовану площу - 10 637,34 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2014 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий 2014 року.

Крім орендної плати, орендар сплачує орендодавцю по рахункам орендодавця: відшкодування податку на землю, а також відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до п. 3.3 договору оренди розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця (п. 3.4 договору).

Згідно п. 3.7 договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 2 % від суми заборгованості (п. 3.8 договору).

За умовами п. 3.9 договору оренди зайва сума орендної плати, що надійшла до балансоутримувача, підлягає заліку в рахунок подальших платежів.

Пунктом 3.11 договору сторони визначили, що у разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, Балансоутримувачу.

Пунктом 5.4 договору оренди було закріплено один з основних обов'язків орендаря - обов'язок своєчасно сплачувати орендну плату.

У разі припинення або розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п.5.15 договору оренди).

Відповідно до п. 10.1 договору оренди цей договір укладено строком на 10-ть місяців та він діє з 01.03.2014 до 31.12.2014 включно.

Згідно з п. 10.4 договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені ним. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.

Сторони 31.12.2014 підписали додаткову угоду № 1 до договору оренди, в якій домовилися про продовження договору на новий термін з 01.01.2015 по 31.12.2015 включно на підставі розпорядження Управління справами НАН України від 12.02.2014 № 84.

На виконання абз. 3 п. 3.1 та п. 5.19 договору оренди, 01.03.2014 сторони уклали договір № 1/02/14 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Пунктом 1.2 договору про відшкодування витрат передбачено, що балансоутримувач - Інститут проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова Національної академії наук України забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ-164, вул. Генерала Наумова, 15, загальною площею 8 392,1 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих орендодавцем за цим договором.

Відповідно до абз. 3 п.п. 2.1.1 договору про відшкодування витрат розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними організаціями та іншими суб'єктами, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача.

Надання орендарю комунальних послуг забезпечується балансоутримувачем за діючими розцінками і тарифами (п.п. 2.1.2 договору).

Згідно з п.п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат орендар зобов'язався не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, отримувати рахунки та внести плату на рахунок балансоутримувача (або організації, що обслуговує будівлю), за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодувати податок на землю.

У п. 5.1, п. 5.4 договору про відшкодування витрат сторони встановили, що його укладено строком на 10 місяців і він діє з 01.03.2014 по 31.12.2014 включно, а у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені ним.

Згідно з додатковою угодою від 31.12.2014 сторонами було продовжено строк дії договору про відшкодування витрат на новий термін з 01.01.2015 по 31.12.2015 включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 5.4. договору).

Долученим до матеріалів справи двостороннім актом приймання-передачі нерухомого державного майна підтверджується факт передачі 01.03.2014 від позивача відповідачу приміщення площею 171,8 кв.м., а саме: кім. №117, 117А, 118, 122, 123.

Листом від 28.12.2015 № 225/3-437 позивач повідомив відповідача про припинення з 31.12.2015 дії, зокрема, договору оренди № 02/14 від 01.03.2014. Крім цього, у вказаному листі позивач вимагав від відповідача звільнити орендовані приміщення та підписати акт приймання-передачі, та заборонив користуватися електроенергією та послугами теплопостачання, водопостачання та каналізацією з 31.12.2015 року.

Відповідачем вказаного виконано не було.

Так, орендар продовжував користуватись орендованим майном та споживати комунальні послуги.

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, за твердженням позивача, прострочення відповідача за вищевказаними договорами в частині своєчасного внесення орендної плати, відшкодування земельного податку, комунальних платежів, витрат на утримання будинку та прилеглої території за період з травня 2015 року по листопад 2015 року включно, а згідно з заявою про уточнення від 21.03.2016 - за період з червня 2015 року по березень 2016 року включно щодо орендної плати і земельного податку та з травня 2015 по лютий 2016 щодо комунальних платежів та витрат на утримання будинку та прилеглої території.

Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача договірну неустойку за договором оренди в вигляді пені та штрафу, що нараховані на суму орендної плати.

Судом першої інстанції вказані вимоги задоволено повністю.

При цьому, щодо погодженого сторонами графіку погашення заборгованості, яка виникла станом на 17.08.2015 суд зазначив про те, що погодження сторонами такого графіку не звільнило відповідача від обов'язку сплати пені та штрафу, що були нараховані йому позивачем та заявлялися до сплати у претензіях до моменту такого погодження.

Так, за доводами місцевого господарського суду, розстрочення сум основного боргу і пені за договорами від 01.03.2014 за травень-липень 2015 жодним чином не позбавляє позивача права вимагати від відповідача сплати пені, нарахованої на прострочені за травень-липень 2015 року платежі до моменту підписання даного графіку та зазначені в самому графіку.

Відповідач не погоджуючись із вказаним висновком, звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в який зазначає про не врахування місцевим господарським судом погодженого сторонами графіку погашення заборгованості, яка виникла станом на 17.08.2015.

Колегія суддів, розглянувши матеріали даної справи, дійшла висновку про обґрунтованість доводів апелянта та відповідно про зміну рішення в частині визначення суми пені, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця (п. 3.4 договору оренди).

Договір № 1/02/14 від 01.03.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг орендарю є договором послуг, який є похідним від договору оренди та користуванням майном орендарем, та забезпечує компенсацію витрат позивача відповідачем як особою, що є орендарем за договором № 02/14.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 Цивільного кодексу України)

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст. 902 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п.п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат орендар зобов'язався не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, отримувати рахунки та внести плату на рахунок балансоутримувача (або організації, що обслуговує будівлю), за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодувати податок на землю.

У заявленому позові та відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 21.03.2016, Інститут проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова Національної академії наук України розраховує заборгованість відповідача за період з 01.05.2015 по 31.12.2015 (в межах строку дії договору) і фактичного користування приміщенням після закінчення строку дії договору - з 01.01.2016 по 21.03.2016.

Так, листом від 28.12.2015 року №225/3-437 позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди №02/14 від 01.03.2014 за закінченням строку дії, а про припинення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг орендарю № 1/02/14 від 01.03.2014 позивач не повідомляв відповідача.

Отже, договір оренди припинив свою дію з 31.12.2015.

Стосовно нарахування позивачем орендної плати за період після припинення дії договору, слід зазначити наступне.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до положень ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, основне зобов'язання відповідача - сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється після спливу строку договору, оскільки таке припинення у розумінні статті 795 Цивільного кодексу України пов'язано не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами відповідного акта про повернення орендарем предмета договору оренди.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 02.09.2014 у справі № 927/1215/13.

Станом на час прийняття оскаржуваного рішення у даній справі відповідачем орендоване приміщення орендодавцю повернуто не було (акту, який є належним доказом, не складено), отже орендар продовжував ним користуватись і після припинення договору.

Тому, враховуючи користування відповідачем орендованим майном і після припинення дії договору, позивач обґрунтовано вимагає здійснення орендарем орендних платежів за весь спірний період.

Дослідивши матеріали справи, що містять розгорнутий розрахунок орендних платежів та платежів за договором про відшкодування витрат, банківські виписки, акти виконаних робіт та рахунки на оплату платежів за договорами від 01.03.2014, суд першої інстанції вірно встановив, що станом на 18.04.2016 відповідач не має заборгованості з орендної плати та відшкодування земельного податку за 2015 рік, тоді як за 2016 рік його борг становить 56 993,94 грн. орендної плати (по 18 997,98 грн. в місяць) та 4 175,79 грн. (по 1 391,93 грн. в місяць) земельного податку з урахуванням ПДВ.

Простроченими платежами за договором про відшкодування витрат є комунальні платежі в сумі 24 384,31 грн. за період з червня 2015 року по лютий 2016 року включно та витрати балансоутримувача на утримання будинку та прибудинкової території в сумі 7 424,82 грн.

Так, у період з 01.05.2015 по 29.02.2016 відповідачу було нараховано 29 888,58 грн. комунальних платежів та 8 955,46 грн. витрат на утримання будинку та прибудинкової території.

За розрахунком позивача, проведеним станом на 21.03.2016 та згідно з наявними у справі банківськими виписками, оплаченими відповідачем є 7 034,91 грн. (5 504,27 грн. та відповідно 1 530,64 грн.).

Отже, загальна сума основного боргу відповідача за договором оренди та договором про відшкодування витрат складає 92 978, 86 грн.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу в сумі 92 978, 86 грн. підтверджується матеріалами справи, що наведено вище у даній постанові.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову у вказаній частині.

Також, окрім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення неустойку за договором оренди в вигляді пені в сумі 32 226, 23 грн. та штрафу в сумі 2 160, 27 грн., що нараховані на суму орендної плати.

Вказані вимоги було задоволено судом першої інстанції у повному обсязі.

Колегія суддів, погоджується із задоволенням в повному обсязі вимоги про стягнення штрафу, разом з тим, вважає необґрунтованим задоволення вимоги про стягнення пені в повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 вказаної статті).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 вказаної статті).

Відповідальність у вигляді пені та штрафу сторони погодили у п. 3.7 та п. 3.8 договору оренди, що наведені вище.

Згідно з підписаним сторонами графіком погашення заборгованості, що виникла станом на 17.08.2015, за договором від 01.03.2014 № 02/14 сплату боргу в сумі 62 273,51 грн., з яких: 59 040, 11 грн. - основний борг, 3 224, 40 грн. - пеня, було розстрочено на три місяці.

Так, відповідач був зобов'язаний сплатити:

- у вересні 2015 року 19 391, 65 грн. боргу з орендної плати та 656, 76 грн. пені;

- у жовтні 2015 року 19 791, 57 грн. боргу з орендної плати та 921,78 грн. пені;

- у листопаді 2015 року 19 865, 89 грн. боргу з орендної плати та 1 645, 86 пені.

Вказані суми є розмірами несплаченої орендної плати за травень, червень та липень 2015р відповідно.

Отже, вказаним графіком перенесено строки оплати орендної плати за травень до кінця вересня, за червень до кінця жовтня та за липень до кінця листопада 2015р.

За договором від 01.03.2014 № 1/02/14 сплату боргу за комунальні послуги в сумі 6 258, 64 грн. відповідач зобов'язався сплатити протягом вересня - листопада 2015 року (2 078, 84 грн. - у вересні 2015 року, 1 484, 06 грн. - у жовтні 2015 року та 2 696, 04 грн. - у листопаді 2015 року).

Суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що погодження сторонами такого графіку погашення боргу не звільнило відповідача від обов'язку сплати пені та штрафу, що були нараховані йому позивачем та заявлялися до сплати у претензіях до моменту такого погодження, тобто, розстрочення сум основного боргу і пені по договорам від 01.03.2014 за травень-липень 2015 жодним чином не позбавляє позивача права вимагати від відповідача сплати пені, нарахованої на прострочені за травень-липень 2015 року платежі до моменту підписання даного графіку та зазначені в самому графіку.

З наведеним висновком колегія суддів не погоджується, оскільки сторони погодивши вказаний графік погашення заборгованості, змінили строки виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань.

Статтею 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Таким чином, оскільки сторони погодили графіком інший строк виконання грошового зобов'язання відповідачем за договорами, тобто змінили цей строк, нарахування позивачем пені до моменту погодження вказаного графіку є необґрунтованим.

Так, для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено відповідачем поза межами строків, визначених графіком.

Аналогічної позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 16.04.2015 у справі № 910/17844/13 та Верховний Суд України у постанові від 07.10.2015 у справі №3-883гс15.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що погодження сторонами графіку погашення боргу не звільнило відповідача від обов'язку сплати пені, що була нарахована йому позивачем до моменту такого погодження, є необґрунтованим.

При цьому, апеляційним судом було здійснено перерахунок пені виходячи з визначених позивачем періодів та виключенням з них періодів до дати затвердження графіку. Перерахунок здійснювався за допомогою системи «Законодавство».

Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що позивачем нараховано пеню на суми орендної плати за січень та лютий 2016 року та задоволено вимогу і в цій частині, тоді як договір оренди було припинено за закінченням строку дії 31.12.2015, що вірно було встановлено судом. Тому, при здійсненні перерахунку, апеляційним судом були виключені суми пені, нараховані на суми боргу за вказані місяці, оскільки закінчення строку дії договору виключає право нарахування договірної санкції - пені за період користування приміщенням після припинення договору.

При цьому, позивач має право захистити свої порушені права в інший спосіб, шляхом заявлення законної неустойки, яка передбачена ЦК за прострочення повернення об'єкту оренди.

Враховуючи наведене, колегією суддів було здійснено перерахунок, заявленої до стягнення позивачем пені, та встановлено, що її обґрунтованим розміром, який підлягає задоволенню є 17 944, 36 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право змінити рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині визначення суми пені. В решті рішення залишається без змін.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна заборгованість в сумі 92 978, 86 грн., пеня в сумі 17 944, 36 грн. та штраф в сумі 2 160, 27 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче товариство "ДНІПРО-МТО" на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/1463/16 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/1463/16 змінити в частині визначення суми пені.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова Національної академії наук України до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче товариство "ДНІПРО-МТО" про стягнення 127 365, 36 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче товариство "Дніпро-МТО" (02094, м. Київ, бульв. Верховної ради, 22, ідентифікаційний код 19133152) на користь Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова Національної академії наук України (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 15, ідентифікаційний код 05516949) 92 978 грн. 86 коп. боргу, 17 944 грн. 36 коп. пені, 2 160 грн. 27 коп. штрафу та 1 696 грн. 23 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.».

4. Стягнути з Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова Національної академії наук України (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 15, ідентифікаційний код 05516949) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче товариство "Дніпро-МТО" (02094, м. Київ, бульв. Верховної ради, 22, ідентифікаційний код 19133152) 2 101 грн. 48 коп. судового збору за апеляційною скаргою.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Матеріали справи №910/1463/16 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко