Постанова

від 05.09.2016 по справі 924/443/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2016 р. Справа№ 924/443/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Бака Ю.А. (директор, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Новоград-Волинським МРВ УМВС України в Житомирській області 08.02.2000 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» в особі філії «Славутський маслоробний комбінат»

на рішення господарського суду Київської області від 04.08.2016 р.

у справі №924/443/16 (суддя Грєхов А.С.)

за позовом Фермерського господарства «Дар землі»

до Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» в особі філії «Славутський маслоробний комбінат»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Дар землі» звернулось до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» в особі філії «Славутський маслоробний комбінат» про стягнення боргу у розмірі 41786,88 грн., 2089,74 грн. інфляційних втрат, 1074,52 грн. процентів за порушення зобов'язання, 40000,00 грн. моральної шкоди.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.08.2016 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 41786,88 грн. основного боргу, 1585,66 грн. інфляційних втрат, 1047,52 грн. 3% річних та 720,54 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішенням, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені у рішенні висновки суду, не відповідають обставинам справи та не мають належного правового підгрунтя.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 22.08.2016 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

21.03.2015 р. між Фермерським господарством «Дар землі» (продавець) та Приватним підприємством «Консалтингова фірма «Прометей» в особі філії «Славутського маслоробного комбінату» (покупець) укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 1/210315, відповідно до умов якого продавець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину - молоко коров'яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ № 3662-97, надалі товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.4. договору, перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцем знаходження виробничих потужностей (виробництва) покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки покупця про прийом товару на товарно-транспортній накладній.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що оплату за товар покупець проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною до даного договору.

Згідно п. 2.5. договору, розрахунки за даним договором здійснюються шляхом безготівкового розрахунку безпосередньо між сторонами. За домовленістю сторін може проводитись готівковий розрахунок та/або розрахунок векселем. Зміна форми розрахунку закріплюється сторонами у додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною до даного договору.

За змістом п.п. 3.1.6, 3.1.6.1, 3.1.6.2. договору, при передачі товару покупцю (або його уповноваженим представникам) продавець зобов'язаний правильно оформити усі супровідні документи та видати їх у день передачі товару, а саме: товарно-транспортна накладна в якій також зазначаються висновки щодо показників лабораторного аналізу (надається кожного дня при передачі товару); податкова накладна, оформлена відповідно до вимог Податкового кодексу України (надається щомісячно до 5 числа місяця наступного за звітним).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що строк даного договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 даного договору, та діє до 31.12.2015 р., але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на суму 41786,88 грн., що підтверджується копією прийомної квитанції № 54 за період з 01.05.2015 р. по 31.05.2015 р. (а.с. 37).

Вказана квитанція підписана без зауважень та відсутності з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору, тобто, відповідач не заперечував ціни, загальної вартості, якості переданого товару та строків поставки за підписаними накладними.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо передачі товару у відповідності до умов договору. Проте, відповідач свої зобов'язання по оплаті прийнятого товару не виконав. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, заборгованість відповідача станом на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції складає 41786,88 грн., що відповідачем не спростовано.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 2, 7 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 1/210315 від 21.03.2015 р.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 41786,88 грн. основного боргу за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 1/210315 від 21.03.2015 р. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1074,52 грн. 3% річних та 2089,74 грн. інфляційних втрат за період з 31.05.2015 р. по 31.03.2016 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову в цій частині у розмірі 1585,66 грн. В частині стягнення 504,08 грн інфляційних втрат слід відмовити, як безпідставно заявлені.

Перевіривши розрахунок 3% річних, колегія суддів встановила, що арифметично вірним розміром 3% річних, нарахованих за період з 31.05.2015 р. по 31.03.2016 р., є 1050,97 грн., проте оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних є обгрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 40000,00 грн. моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи зазначену вимогу, позивач зазначає, що через несвоєчасний розрахунок з позивачем, останній був позбавлений можливості проводити подальші і в більшому обсязі заготовки продукції. Крім того, позивач зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача про погашення боргу, але останній не реагував на його звернення, на думку позивача це було не тактовно зі сторони відповідача, а тому позивач вважає, що йому заподіяна моральна шкода, а тому він має право на компенсацію за моральні страждання і втрачену вигоду, у зв'язку з цим, просить суд на підставі ст. 23 ЦК України, стягнути з відповідача 40000,00 грн моральної шкоди.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено суду, що діями відповідача щодо неоплати отриманої продукції позивачу завдано моральної шкоди у розмірі 40000,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 40000,00 грн моральної шкоди є необгрнутованою, недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи та не мають належного правового підгрунтя, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Київської області від 04.08.2016 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» в особі філії «Славутський маслоробний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 04.08.2016 р. у справі №924/443/16 залишити без змін.

Справу №924/443/16 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець