Ухвала

від 07.09.2016 по справі 808/576/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2016 рокусправа № 808/576/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Семененка Я.В. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2016р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК ОІЛ ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ВІК ОІЛ ПЛЮС» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2016р. позов задоволено.

Суд постановив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 15.10.2015 № 0001582201 та від 29.12.2015 № 0002452201.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано відсутність доказів виконання угод позивача з ТОВ «Автохімія Стандарт» та ТОВ «Дніпровський будівельник».

Представник відповідача Шавло Р.О. апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача Деревянко Д.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі акту перевірки №949/08-28-22-01/36977514 від 04 вересня 2015 року, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001562201 від 15 жовтня 2015 року - за платежем податок прибуток приватних підприємств всього на суму 745 914грн. (в т. ч. за основним платежем - 497 276 грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) у розмірі 248 638 грн.); №0001582201 від 15 жовтня 2015 року - за платежем податок на додану вартість всього на суму 577 371грн. (в т. ч. за основним платежем - 384 916грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) у розмірі 192 457грн.).

За результатами рішення про результати розгляду первинної скарги №4697/10/08-01-10-04-13 від 24 грудня 2015 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002452201 від 29 грудня 2015 року за платежем податок на прибуток приватних підприємств всього на суму 564 678грн. (п'ятсот шістдесят чотири тисячі шістсот сімдесят вісім грн. 00 коп.), в тому числі за основним платежем - 376 452,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) у розмірі 188 226,00 грн.

Актом перевірки встановлено порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 376 452,00 грн. в тому числі по періодах: за 2012 рік на суму 113 242,00 грн.; за 2013 рік на суму 263 210,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у 2012 - 2013 роках на загальну суму 384 914,00 грн., в т.ч. по періодах: за жовтень 2012 року у сумі 35 117,00 грн.; за листопад 2012 року у сумі 35 631,00 грн.; за грудень 2012 року у сумі 37 102,00 грн.; за січень 2013 року у сумі 26 465,00 грн.; за лютий 2013 року у сумі 954,00 грн.; за березень 2013 року у сумі 15 158,00 грн.; за квітень 2013 року у сумі 25 550,00 грн.; за травень 2013 року у сумі 33 171,00 грн. за червень 2013 року у сумі 27 661,00 грн.; за липень 2013 року у сумі 31 791,00 грн.; за серпень 2013 року у сумі 77 953,00 грн.; за вересень 2013 року у сумі 20 157,00 грн.; за жовтень 2013 року у сумі 3 721,00 грн.; за листопад 2013 року у сумі 13 333,00 грн. за грудень 2013 року у сумі 1 150,00 грн.

Податкові повідомлення-рішення позивачем було оскаржено до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що наявність у позивача накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, та до складу валових витрат, приймаючи до уваги, що зазначені накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих накладних вимогам Податкового кодексу України, акт перевірки не містить, доводить правомірність включення позивачем суми податку на додану вартість по отриманим ним послугам (товарам) до складу податкового кредиту та суми податку до складу валових витрат, оскільки його право підтверджується належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.

Як свідчать матеріали справи, в перевіреному податковою періоді, позивачем було укладено угоди на постачання паливних матеріалів з ТОВ «ТД «Автохімія Стандарт» від 01.02.2012 та ТОВ «Дніпровський будівельник» від 12.08.2013.

Судом першої інстанції також було встановлено, що підставою донарахування податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за 2012-2013р. є те, що по-перше, під час перевірки встановлено відсутність транспортування зі складу ТОВ «ТД «Автохімія Стандарт» на склад ТОВ «ВІК ОІЛ ПЛЮС», відсутні підтверджуючі документи на реалізацію нафтопродуктів та по, друге, те, що довідкою «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Дніпровський будівельник» (код за ЄДРПОУ 33984492), щодо господарських відносин із платником податків ТОВ «Вест-Кепітел» (код за ЄДРПОУ 38238212) їх реальності та повноти відображення в обліку №99/18-11-22/33984492 від 11 липня 2014 року не підтверджено здійснення операцій між ТОВ «Дніпровський будівельник» та контрагентом ТОВ «Вест Кепітел» та подальша реалізація контрагентам покупцям.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що із акту перевірки вбачається, що у ТОВ «ВІК ОІЛ ПЛЮС» наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких діючим законодавством платники податків підтверджують право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та до складу витрат підприємства.

Сертифікати якості (відповідності) не є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не фіксують факту здійснення господарських операцій та на їх підставі не ведеться ні бухгалтерський, ні податковий облік платника податків.

Щодо відсутності документів про транспортування, то судом першої інстанції вірно було встановлено, що як вбачається з опитування директора підприємства ТОВ «ВІК ОІЛ ПЛЮС» ОСОБА_3, проведеного старшим оперуповноваженим ОУ ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя ДФС у Запорізькій області, майором податкової міліції Смірновим Є.Ю. (відображеного в акті перевірки), транспортування нафтопродуктів відбувалося зі складу постачальника (ТОВ «ТД «Автохімія Стандарт») на склади покупців ТОВ «ВІК ОІЛ ПЛЮС».

Всі документи, підтверджуючі реалізацію нафтопродуктів були надані під час проведення перевірки та на їх основі перевіряючи підтвердили дані доходів підприємства, задекларовані у відповідних деклараціях.

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання відповідача на наявність розбіжності у податкових зобов'язаннях ТОВ «Дніпровський будівельник» по взаємовідносинам з ТОВ «ВІК ОІЛ ПЛЮС», як на підставу для нарахування податкових зобов'язань позивача, оскільки якщо саме ТОВ «Дніпровський будівельник» не задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ, то відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як було встановлено матеріалами справи ТОВ «Автохімія Стандарт» та ТОВ «Дніпровський будівельник», на час здійснення відповідних господарських операцій були у встановленому законодавством порядку зареєстровані як платники ПДВ та надали позивачу належним чином оформлені та зареєстровані податкові накладні.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом не було встановлено обізнаності позивача щодо можливого протиправного характеру діяльності своїх контрагентів та/або їх контрагентів-постачальників в ланцюгу постачання товарів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Таким чином, фактичне виконання угод з ТОВ «Автохімія Стандарт» та ТОВ «Дніпровський будівельник» підтверджено наданими копіями первинних бухгалтерських документів, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Розрахунки здійснювались у безготівковій формі, наявні докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

В судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарської операції, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується, що посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, не спростовує факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2016р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК ОІЛ ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк