Ухвала

від 07.09.2016 по справі 804/15663/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року м. Київ К/800/17604/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства «Матеріал-Сервіс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 року

у справі № 804/15663/15

за позовом приватного підприємства «Матеріал-Сервіс» (далі - позивач, ПП «Матеріал-Сервіс»)

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Дніпродзержинська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ПП «Матеріал-Сервіс» звернулось у листопаді 2015 року до суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2015 року №0001252204 та № 0001272204.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм процесуального права, а саме з порушенням принципу офіційного з'ясування обставин справи, що призвело до неповноти та неправильності встановлення обставин справи.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу позивача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 05.05.2015 року по 20.05.2015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Матеріл-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2015 року, результати якої оформлено актом від 27.05.2015 року № 1377/54/04-03-22-04/25023172, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: пп. 14.1.36, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2, п. 135.4, пп. 135.5.4, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.8.1, пп. 138.10.3 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств за період 2014 рік на загальну суму 669 905,00 гривень; п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, пп. 14.1.36, пп. 14.1.191, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 367 748,00 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.06.2015 року: № 0001252204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 367 748,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 91 937,00 гривень; № 0001272204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 669 905,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 167 476,25 гривень.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

Відповідно до ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У ході розгляду справи судами встановлено, що у перевіряємий період позивач (виконавець) мав господарські взаємовідносини з ДП «Таксі-Сервіс» ВАТ «Автопромінь» (замовник) за договором про надання послуг від 01.04.2014 року № 289, за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги замовнику пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів та водіїв для здійснення пасажирських перевезень. Розрахунки між суб'єктами господарювання за вищевказані послуги за перевіряємий період не проводилися та станом на 31.03.2015 року по рахунку 361 між такими по договору від 01.04.2014 року № 289 враховується дебіторська заборгованість у сумі 8060,00 гривень. При цьому, в реєстрах виданих податкових накладних відсутні податкові накладні за вказаним правочином, виписані позивачем на адресу ДП «Таксі-Сервіс» ВАТ «Автопромінь». Крім того, податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 31.03.2015 року по договору від 01.04.2014 року № 289 ПП «Матеріал-Сервіс» не декларувало.

Доказів на спростування наведених обставин позивачем не надано.

Окрім того, судами встановлено, що згідно бухгалтерського та податкового обліку підприємства (оборотно-сальдових відомостей, видаткових накладних, податкових накладних, декларації з податку на додану вартість підприємства, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5), реєстрів отриманих та виданих податкових накладних) позивачем відображено фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Гіденіт» на загальну суму 295 000,00 гривень, у тому числі ПДВ у сумі 49 166,65 гривень, а також ТОВ «Прогрес ЮА» на загальну суму 317 000,00 гривень, у тому числі ПДВ у сумі 49 166,65 гривень. При цьому, згідно пошукової системи ГУ ДФС у Дніпропетровській області «Перегляд податкових накладних» встановлено, що вищевказані податкові накладні не зареєстровані вказаними контрагентами в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не спростовано позивачем відповідними доказами.

Разом з тим, згідно бухгалтерського та податкового обліку (декларація з податку на додану вартість за березень 2015 року, видаткової накладної, податкової накладної, оборотно-сальдової відомості по рахунку 631) позивачем відображено фінансово-господарські взаємовідносини з придбання ТМЦ (дизельне паливо) у ТОВ «Баріум Стіл» на загальну суму 600 000,12 гривень, у тому числі ПДВ у сумі 100 000,02 гривень, проте розрахунки за отриманий товар між суб'єктами господарювання за товар (дизельне пальне) не проводилися та станом на 31.03.2015 року (рахунок 631) враховується кредиторська заборгованість.

Судами встановлено, що як на момент перевірки, так і під час судового розгляду справи, у позивача відсутні: акти приймання нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП; товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) при транспортуванні придбаного пального автомобільним транспортом; товарно-транспортні накладні на відпущені зі складу нафтопродукти; відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП; журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП (додаток 6).

Водночас, будь-яких інших документів по вказаним господарським операціям позивачем не додано до матеріалів справи.

Крім того, у ході розгляду справи встановлено, що ПП «Матеріал-Сервіс» задекларовано податковий кредит по ПДВ у сумі 57 039,57 гривень по ТОВ «НПО Енергія», яким задекларовано податкові зобов'язання по ПДВ у сумі 58 527,17 гривень, розбіжність яких складає - (-) 1 487,60 гривень. Під час проведення перевірки підприємством було надано податкові накладні на загальну суму ПДВ у сумі 58 527,17 гривень. При цьому, у ході проведення перевірки встановлено, що податкова накладна від 30.04.2014 року №' 19 на суму ПДВ 18 720,58 гривень, коригування до неї від 30.04.2014 року № 19 на загальну суму ПДВ (-) 18 720,58 гривень та податкова накладна від 30.04.2014 року № 49 на загальну суму ПДВ 17 503,32 гривень на підприємстві відсутні.

За даними ПП «Матеріал-Сервіс» задекларовано податковий кредит по ПДВ у сумі 320,98 гривень по TOB «ТК АВТОТРЕНД», яким задекларовано податкові зобов'язання по ПДВ у сумі 2 224,72 гривень, розбіжність складає - (-) 1 903,74 гривні, однак під час проведення перевірки встановлено, що податкова накладна від 02.06.2014 року № 14 на загальну суму ПДВ у сумі 320,98 гривень у ПП «Матеріал-Сервіс» відсутня.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що з наявних матеріалів справи неможливо встановити реальність виконання господарських операцій, оскільки позивачем не надано суду документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання.

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.01.2014 року згідно первинних бухгалтерських документів, наданих для перевірки (оборотно-сальдові відомості по рахунку 631) за отриманий ТМЦ (дизельне пальне) у позивача враховується кредиторська заборгованість по суб'єктам господарювання: ПП «Віва Актив» на загальну суму 95 086,80 гривень (дата виникнення кредиторської заборгованості II квартал 2011); ТОВ «П'ятий фактор» на загальну суму 435 203,10 гривні (дата виникнення кредиторської заборгованості І квартал 2011 року).

Як встановлено судами, ТОВ «П'ятий фактор» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис про відсутність за місцезнаходження, а свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 19.05.2011 року. З 2011 року по березень 2015 року сума кредиторської заборгованості позивачем зазначеним контрагентам повернута не була.

Крім того, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

За змістом п. 135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Положеннями пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України визначено, що інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені п. 151.1 ст. 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому, доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на 31.12.2014 року за договорами поворотної фінансової допомоги, отриманої ПП «Матеріал-Сервіс» у 2013 році від фізичної особи - засновника ПП «Матеріал-Сервіс» ОСОБА_4 враховується кредиторська заборгованість у сумі 2 731 720,00 гривень. Позивачем за 2014 рік до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 03 ІД Декларації «Інші доходи») не включно відсотків, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги за 2013 рік, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги, а саме 174 688,03 гривень.

При цьому, судом апеляційної інстанції обґрунтовано не взято до уваги доводи позивача про те, що контролюючим органом не доведено сплив 365-денного терміну для повернення поворотної фінансової допомоги, оскільки такі спростовані даними, відображеними у таблиці, яка міститься на сторінці 10 акту перевірки. В ній зазначені номер та дата договорів, сума кредиторської заборгованості, граничний термін повернення, дата неповернення, кількість днів, сума умовно нарахованих відсотків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що суми поворотної фінансової допомоги, отримані позивачем від фізичної особи у 2013 році, які залишилися неповерненими після закінчення 365 днів, повинні включатись ним разом зі нарахованими умовними відсотками до складу іншого доходу підприємства.

З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Матеріал-Сервіс» - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 року у справі № 804/15663/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) Н.Є. Маринчак підпис (підпис) І.В. Приходько