Постанова

від 06.09.2016 по справі 644/5811/16-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 р. Справа № 644/5811/16-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.08.2016р. по справі № 644/5811/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова

про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просив:

визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо неврахування до страхового стажу періоду роботи на ВАТ Завод "Потенціал" з 01.04.2010 року по 14.12.2011 року;

зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова зарахувати до страхового стажу період роботи на ВАТ Завод "Потенціал" з 01.04.2010 року по 14.12.2011 року;

внести зміни до персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

За наслідками розгляду справи в скороченому провадженні постановою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 03.08.2016 року відмовлено в задоволенні позову.

ОСОБА_1 (далі - позивач) не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати постанову Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 03.08.2016 року та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, не повне з'ясування обставин справи, що привело до невірного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України справа розглянута в письмовому провадженні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01.04.2010 року по 14.12.2011 року працював на підприємстві ВАТ Завод "Потенціал" інженером -електриком, з жовтня 2014р. є пенсіонером, що підтверджується копією трудової книжки, пенсійного посвідчення. (а. с. 11 , 12).

В спірний період ВАТ Завод « Потенціал» нараховувало позивачу страхові внески із заробітної плати , проте не перераховувало їх до Пенсійного Фонду України , що підтверджується довідкою ВАТ « Завод Потенціал» від 23.12.2014р., та індивідуальними відомостями про застраховану особу, виданими управлінням пенсійного фонду у Харківському районі Харківської області 22.11.2012р.

02.10.2012р. ухвалою Господарського суду Харківської області було розпочато процедуру банкротства ВАТ Завод « Потенціал» , заборгованість підприємства перед УПФУ по сплаті страхових внесків була включена до другої черги реєстру вимог кредиторів, в подальшому юридичну особу ВАТ Завод «Потенціал» було ліквідовано відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області від 15.12.2015р. (а.с.15-18)

18.01.2016р. позивачем отримані з пенсійного фонду індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) відповідно до яких період з квітня 2010р. по грудень 2011р. не містить позначку про сплату страхових внесків . (а.с.14)

21.01.2016 року позивач звернувся з заявою до відповідача в якій просив зарахувати страховий стаж за період роботи на підприємстві ВАТ Завод "Потенціал" з 01.04.2010 року по 14.12.2011 року (а. с. 19).

27.01.2016 року листом відповідача № 483-09/32 надано відповідь про те, що підприємством на якому працював позивач страхові внески в період з квітня 2010р. по грудень 2011р. не сплачувалися, а відтак підстав для зарахування страхового стажу за вказаний період немає . (а. с. 20).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова, пенсію там не отримує, а тому відповідач не є суб'єктом , уповноваженим на здійснення перерахунку пенсії позивачу. Крім того, страхувальник ЗАТ « Завод Потенціал» відповідних відрахувань за спірний період до пенсійного фонду не здійснював, а тому у пенсійного органу відсутні підстави враховувати спірний період роботи позивача на цьому підприємстві до страхового стажу.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст.15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1.,2 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з п. 4 ст. 20 Закону № 1058, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду. Згідно з пунктом 5 вказаної статті, страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Абзацом 6 п. 6 ст. 20 Закону встановлено, що фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

З положень ст. 106 Закону 1058, встановлено, що відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працювала особа, так як обов'язок по нарахуванню таких внесків із заробітної плати покладено саме на підприємство.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що із заробітної плати ОСОБА_1 щомісячно утримувалися страхові внески до Пенсійного фонду України за період з 01 квітня 2010р. по 14 грудня 2011р., проте не перераховувалися до пенсійного фонду, що підтверджується довідкою голови ліквідаційної комісії ВАТ Завод «Потенціал».

Крім того, як вбачається ухвали Господарського суду Харківської області ВАТ Завод « Потенціал» ліквідовано, відповідач був кредитором 2 черги, вимоги якого не були погашені. Відповідно до п .5 ст.45 Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги, не задоволені за недостатністю майна , вважаються погашеними.

Доказів на спростування зазначених обставин відповідачем суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що підприємство, де працював позивач, було зареєстровано в Орджонікідзевському районі м. Харкова, до відповідача страхувальником ВАТ Завод «Потенціал» подавалися відомості про застрахованих осіб, нарахування та виплату страхових внесків, відповідачем здійснювався облік відомостей про застрахованих осіб, в тому числі і щодо позивача.

З матеріалів справи вбачається, що індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 станом на 2012р. містили позначку про сплату страхованих внесків за 2010,2011р. ( у вигляді слова "так"), проте станом на 2016р. в відомостях зазначена інша позначка про не сплату страхових внесків ( у вигляді слова "ні").

Відповідачем не доведена правомірність внесення змін до індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача в частині проставлення позначки про сплату страхових внесків.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що відмова відповідача в зарахуванні позивачу до страхового стажу спірного періоду є неправомірною, оскільки із заробітної плати позивача щомісячно утримувалися страхові внески.

Висновки суду першої інстанції та відповідача щодо відсутності підстав для зарахування зазначеного періоду роботи позивача до страхового стажу через неперерахування ВАТ Завод « Потенціал» страхових внесків до Пенсійного фонду , колегія суддів вважає помилковими тому, як відповідно до ст.106 Закону № 1058 відповідальність за не сплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працював позивач, так як саме воно нараховувало страхові внески із заробітної плати застрахованої особи.

Висновки суду про відсутність у відповідача повноважень щодо самостійного внесення змін до системи персоніфікованого обліку відомостей щодо ОСОБА_1 колегія суддів вважає помилковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону 1058, органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках.

Згідно з абз. 4 п. 1.3 ст. 1 Порядку оформлення та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 р. № 7-6 (далі - Порядок), коригування або скасовування відомостей облікової картки застрахованої особи здійснюється за будь-які роки функціонування системи персоніфікованого обліку тільки на підставі наданих у встановленому порядку документів страхувальника.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що пенсійний орган веде облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, а отже має повноваження щодо коригування відомостей щодо страхового стажу , оскільки на такий орган покладено обов'язок по здійсненню обліку та забезпеченню функціонування банку відомостей про застрахованих осіб.

У відповідності до п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.202 КАС України неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції невірно встановив обставини справи, що привело до неправильно вирішення справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову.

Оскільки за наслідками апеляційного провадження апеляційна скарга задоволена, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 1157,53 грн. відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п.3 ч.1 ст. 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.08.2016р. по справі № 644/5811/16-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на ВАТ Завод "Потенціал" з 01.04.2010 року по 14.12.2011 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на ВАТ Завод "Потенціал" з 01.04.2010 року по 14.12.2011 року та внести зміни до персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду УК;раїни в Орджонікідзевському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 1157, 53 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят сім гривень 53 копійки).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Русанова В.Б. Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В.