Ухвала

від 09.09.2016 по справі 275/346/16-ц

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 275/346/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2016 року смт Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Лівочки Л.І.,

при секретарі - Дубчак Н.В.,

за участю: представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Брусилів Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Файдал У А » про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю " Файдал У А " про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Просив поновити йому строк звернення до суду, визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Файдал У А » № 39 від 14 квітня 2015 року в частині його звільнення з посади комірника- вантажника з 14.04.2015 року у зв`язку із призивом на військову службу (п. 3 ст. 36 КЗпП України), поновити його на посаді комірника-вантажника Товариства з обмеженою відповідальністю « Файдал У А " з 15 квітня 2015 року та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 34142 гривні 16 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з 10 листопада 2014 року працював у відповідача на посаді комірника-вантажника . 06 квітня 2015 року він подав до відділу кадрів повістку оформлену відповідно до додатку 18 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого Постановою КМ України від 21 березня 2002 р. N 352.

Позивачу роз`яснили, що він підлягає звільненню у зв`язку із призовом на строкову військову службу і, що він зобов"язаний написати заяву про звільнення у зв"язку із призовом на строкову військову службу. Працівник відділу кадрів запевнив, що адміністрація відповідача діє у відповідності до Закону, 14.04.2016року позивача було звільнено з роботи у зв`язку із призовом на строкову військову службу згідно п. 3 ст. 36 КЗпП України.

Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки на час його звільнення згідно Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 діяв особливий стан і на нього поширювались вимоги ч. 3 ст. 119 КЗпП України. Крім того згідно частини 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (зі змінами станом на 15 січня 2015 року) були передбачені додаткові гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків, а саме, за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийнятті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) ведення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посади), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності.

Як на підставу для поновлення строку на звернення до суду з даним позовом позивач зазначив, що відразу після звільнення він 14.04.2015 року був призваний на строкову військову службу та 16.04.2015 року зарахований до складу військової частини НОМЕР_1 , де проходить службу по теперішній час.

В судове засідання позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи не з"явились , до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, просили позовні вимоги задовольнити.

В суді представник відповідача ОСОБА_1 , діюча за дорученням, позов не визнала та пояснила суду, що нова редакція ч. 3 ст. 119 КЗпП України діє з 11.06.2015 року, відповідно до якої слова «призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» змінено словами «призваним на строкову військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період». На момент виникнення спірних правовідносин, ч. 3 ст. 119 КЗпП України була викладена в редакції відповідно до якої «за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Оскільки позивач був призваний на строкову військову службу, то як наслідок станом на 14.04.2015 року у відповідача не було обов`язку зберігати за позивачем його робоче місце на час проходження ним строкової військової служби. Просила в задоволені позову відмовити.

Третя особа- директор ТОВ " Файдал У А ", будучи належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду справи, до суду не з"явився, від нього поступила заява про розгляд справи за його відсутності.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані суду докази, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 10.11.2014 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю « Файдал У А» на посаді комірника-вантажника.

Згідно наказу Товариства з обмеженою відповідальністю « Файдал У А » №39 від 14 квітня 2015 року ОСОБА_2 звільнено з посади комірника- вантажника з 14.04.2015 року у зв`язку із призивом на військову службу (п. 3 ст. 36 КЗпП України), що підтверджується копією трудової книжки на ім`я позивача та копією наказу відповідача.

Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16 квітня 2015 року № 82 підтверджується факт, що позивача ОСОБА_2 зараховано в списки особового складу частини з 16.04.2015 року, призваного на строкову військову службу Коростишівським ОМВК Житомирської області.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України (в редакції, що діяла на момент звільнення позивача) за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (в редакції, що діяла на момент звільнення позивача) підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника на військову службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року №15/2015 оголошено про проведення протягом 2015 року часткової мобілізації, у тому числі на території Житомирської області, та доведено до відома керівників органів державної влади, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, що згідно із статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статтею 119 КЗпП України, за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року.

Указом Президента України «Про строки проведення чергових призовів, чергові призови громадян України на строкову військову службу та звільнення в запас військовослужбовців» від 17 лютого 2015 року №88/2015 (зі змінами згідно Указу Президента 3255/2015 від 7 травня 2015 року) на 2015 рік визначено строки чергових призовів громадян України, а саме: квітень-червень, жовтень-листопад.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» № 116-VII від 15.01.2015 року, який набрав чинності 08 лютого 2015 року, було внесено зміни до ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та абз. 1 ч. 2 даної статті викладений наступним чином: «за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання».

Як вбачається з листа т.в.о. начальника Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних сил України № 322/2/2163 від 19.04.2016 р., відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303 затвердженого встановленим порядком, в Україні настав особливий період. Таким чином, початком особливого періоду є момент оголошення мобілізації. Особливий період буде завершено з оголошенням рішення Президента України про демобілізацію, терміни і порядок якої буде визначено відповідним Указом Президента України.

Таким чином, починаючи з 08.02.2015 року державні гарантії щодо збереження робочого місця розповсюджуються на громадян України, які призвані на строкову військову службу, на особливий період, чи оголошення рішення про проведення мобілізації.

Також звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 14 травня 2015 року № 433, внесено зміни до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, які набрали чинності 11 червня 2015 року.

Вказаними змінами частина 3 ст. 119 КЗпП України викладена в новій редакції, відповідно до якої «За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Як вбачається із пояснювальної записки до закону (законопроект № 2079 від 09.02.2015) його прийняття зумовлено необхідністю усунення неточностей у формулюванні положень чинного законодавства України, що регулює питання соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду, зокрема, узгоджено між собою положення ст. 36 та ст. 119 КЗпП України, уточнено часові межі, протягом яких за громадянам України, призваними на військову службу, зберігаються гарантії, передбачені КЗпП України.

Тобто, вказаним законом не запроваджено нових по суті норм, а лише усунуто неточність ч. 3 ст. 119 КЗпП України, шляхом конкретизації (тлумачення) її норми, чітко та однозначно зазначивши усі види військової служби, відбування якої не дає право роботодавцю звільняти працівника за п. 3 ст. 36 КЗпП України.

Оскільки призов позивача на строкову військову службу здійснювався під час дії Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», яким оголошено часткову мобілізацію, що проводилась у три черги протягом 210 діб 2015 року, у тому числі на території Житомирської області , то в даному випадку суд приходить до висновку, що звільнення позивача відбулося з порушенням норм пункту 3 ч. 1 ст. 36 та ч. 3 ст. 119 КЗпП України, ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», так як позивач був звільнений в зв`язку із призовом на строкову військову службу, яка проводилась під час мобілізації, а тому позовні вимоги про визнання незаконним, скасування наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Файдал У А » № 39 від 14 квітня 2015 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади комірника- вантажника з 14.04.2015 року у зв`язку із призивом на військову службу (п. 3 ст. 36 КЗпП України) є обґрунтованими на вимогах Закону та такими, що підлягають задоволенню.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що ч. 3 ст. 119 КЗпП України не поширюється на спірні правовідносини з позивачем, оскільки зміни до неї у вигляді розповсюдження її дії на військовослужбовців строкової служби внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 14 травня 2015 року № 433, набрали чинності лише з 11 червня 2015 року, тобто після звільнення позивача.

З таким обгрунтуванням суд погодитись не може, оскільки зміни в ст. 119 КЗпП України внесені на підставі змін, що внесені в частину 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» 15 січня 2015 року, та які діяли на час видачі відповідачем спірного наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки позивача звільнено незаконно, то він повинен бути поновлений судом на роботі на посаді комірника- вантажника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙДАЛ УА" з 15 квітня 2015 року, так як останнім робочим днем позивача є 14.04.2016 року ( дата звільнення).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

Відповідно до розділу ІІ Постанови КМУ "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року № 100 із змінами, внесеними Постановою КМУ від 26 вересня 2001 року № 1266 обчислення середньомісячної заробітної плати проводиться виходячи із виплат за останні 2 календарні місяці роботи, які передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Згідно розділу ІІІ Постанови усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до п. 8 Постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 34142 гривні 16 коп., враховуючи при цьому довідку видану відповідачем про заробіток ОСОБА_2 за лютий-березень 2015 року, згідно якої середньоденний заробіток позивача становить 109грн.43 коп.

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу проведено за період з 15.04.2015 року по 20.07.2016 року, представник позивача не збільшив позовні вимоги на час завершення розгляду справи та не заявив про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день постановлення судового рішення, а тому суд не вправі вийти за межі позовних вимог та здійснити відповідний перерахунок.

З урахуванням наведеного з Товариства з обмеженою відповідальністю «Файдал У А" на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 34142 грн.16 коп.

Суд, вирішуючи питання про поновлення позивачу строку на звернення до суду з даним позовом враховує наступне.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до положень ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Суд приймає до уваги поважність причин, на які посилається позивач, та вважає, що місячний строк на звернення до суду з даним позовом позивач пропустив з поважних причин, оскільки після звільнення з роботи, що відбулося 14 квітня 2015 року ОСОБА_2 був призваний на строкову військову службу та з 16.04.2015 року був зарахований в списки військової частини НОМЕР_1 .

З дня проходження строкової військової служби розпорядок дня військовослужбовця регулюється Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», який всі військовослужбовці повинні суворо дотримуватись.

Відповідно п. 200 Статуту, розподіл часу у військовій частині протягом доби і протягом тижня здійснюється згідно з розпорядком дня, яким встановлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання й побуту особового складу підрозділів, штабів.

Тому враховуючи викладене, суд вважає, що місячний строк для звернення до суду з даним позовом про поновлення на роботі, перебіг якого закінчився 15 травня 2015 року, позивач пропустив з поважних причин.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача згідно положень ч.3 ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1102,40 гривень, враховуючи, що позовні вимоги позивача носять одночасно немайновий та майновий характер (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 59, 60, 62, 88, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, ст. ст. 43, 55 Конституції України, п. 3 ч.1 ст. 36, ст. ст.119, 233, 235 КЗпП України ст. ст. 24, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» №15/2015 від 14.01.2015 року, затвердженого Законом України № 113-VIII від 15.01.2015 року, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15.01.2015 року № 116-VII, ст. 27 Закону України «Про оплату праці», суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Файдал У А" № 39 від 14 квітня 2015 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади комірника-вантажника з 14.04.2015 року у зв`язку із призивом на військову службу (п. 3 ст. 36 КЗпП України).

Поновити ОСОБА_2 на посаді комірника- вантажника Товариства з обмеженою відповідальністю «Файдал У А » з 15 квітня 2015 року.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Файдал У А " (ЄДРПОУ 33071801) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 34142грн.16коп.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю « Файдал У А »( ЄДРПОУ 33071801) судовий збір в дохід держави в розмірі 1102 гривні 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного судуЖитомирської області протягом 10 днів з дня отримання копії повного рішення, яке виготовлене 09.09.2016 року. Особи, які брали участь у справі , але не були присутні під час проголошенні судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії повного рішення.

СуддяЛ. І. Лівочка