Ухвала
від 18.10.2016 по справі 275/346/16-ц
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №275/346/16-ц Головуючий у 1-й інст. Лівочка Л. І.

Категорія 53 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Широкової Л.В.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файдал УА», третя особа директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Файдал УА» - ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Файдал УА» на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 09 вересня 2016 року,

встановила:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Файдал УА » № 39 від 14 квітня 2015 року в частині його звільнення з посади комірника - вантажника з 14 квітня 2015 року у зв`язку із призивом на військову службу (п. 3ст. 36 КЗпП України), поновити його на вказаній посаді з 15 квітня 2015 року та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 34142 грн.16 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 10 листопада 2014 року працював у відповідача на посаді комірника - вантажника.

06 квітня 2015 року подав до відділу кадрів товариства повістку про призов на військову службу. На вимогу працівника відділу кадрів написав заяву про звільнення у зв`язку із призовом на військову службу, останній пояснив, що це передбачено законом.

14 квітня 2016 року його було звільнено з роботи у зв`язку із призовом на строкову військову службу згідно п. 3ст. 36 КЗпП України.

Вважає звільнення незаконним, оскільки на час його звільнення згідноУказу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014діяв особливий стан і на нього поширювались вимоги ч. 3ст. 119 КЗпП України.

Законом були передбачені додаткові гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків, а саме, за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийнятті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) ведення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посади), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 09 вересня 2016 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Файдал УА» №39 від 14 квітня 2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади комірника -вантажника з 14 квітня 2015 року у зв`язку із призивом на військову службу (п. 3ст. 36 КЗпП України) і поновлено позивача на вказаній посаді з 15 квітня 2015 року. Також стягнуто із відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 34142 грн.16 коп. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ТОВ «Файдал УА» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Товариство посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування всіх фактичних обставин справи. Суд не в повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення цивільного спору, а також надав не належну оцінку всім доказам. Крім того, при винесенні рішення суд не врахував ту обставину, що позивач не міг бути призваний на військову службу на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року №15/2015, а був призваний на підставі Указу Президента України «Про строки проведення чергових призивів, чергові призиви громадян України на строкову військову службу та звільнення в запас військовослужбовців» від 17 лютого 2015 року №88/2015 (зі змінами). Також суд не врахував, що позивач проходить строкову військову службу, тому дія особливого періоду на нього не поширюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із таких підстав.

Відповідно дост. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Згідно положень ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 10 листопада 2014 року по 14 квітня 2015 перебував у трудових відносинах з відповідачем. Позивач був звільнений наказом № 39 від 14.04.2015 року за п.3 ст. 36 КЗпПУ (а.с. 10-13).

16 квітня 2015 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 зараховано ОСОБА_1 солдатом строкової служби до списків особового складу частини (а.с. 16). На час звернення до суду останній перебував на військовій службі.

Відповідно до положень ст.1 Закону України«Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частинами 1 та 2статті 2 цього ж законупередбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Строкова військова служба, згідно ч. 6 ст. 2 Закону України«Про військовий обов`язок і військову службу», є видом військової служби.

Відповідно до положень ч.2ст. 119 КЗпП України(чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених Законами України«Про військовий обов`язок і військову службу»,«Про альтернативну невійськову службу»,«Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України«Про військовий обов`язок і військову службу»(у редакції ЗУ від 15.01.2015 № 116-V111, чинній з 08.02.2015) за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або)введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізаціяце комплекс заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, підприємств, організацій, установ на функціонування в умовах особливого періоду.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом № 1126-VII від 17.03.2014 року було оголошено проведення часткової мобілізації.

Згідно Указу Президента України від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію», який був затверджений Законом № 113-VIII від 15.01.2015 року, оголошено проведення протягом 2015 року часткової мобілізації, і Кабінету Міністрів України доручено перевести національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду.

Відповідно до пункту сьомого цього Указу Президента України, керівникам органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності доведено до відома, що згідно із статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статтею 119 КЗпП України, за громадянами України, які проходять військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року.

Із урахуванням вище наведених норм матеріального закону та на підставі наданих сторонами у справі доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність звільнення позивача на підставі п.3ст. 36 КЗпП України, оскільки за ним мало зберігатися місце роботи та середній заробіток на підприємстві відповідача.

Також колегія суддів погоджується із визначеним судом розміром середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, оскільки розрахунок проведено у відповідності до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які представник відповідача посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до положень ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд визнає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування та ухвалення нового рішення не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Файдал УА» відхилити.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 09 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді:

СудАпеляційний суд Житомирської області
Дата ухвалення рішення18.10.2016
Оприлюднено29.09.2022
Номер документу62150329
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —275/346/16-ц

Ухвала від 15.02.2017

Цивільне

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Луспеник Дмитро Дмитрович

Ухвала від 12.12.2016

Цивільне

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Луспеник Дмитро Дмитрович

Ухвала від 09.11.2016

Цивільне

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Луспеник Дмитро Дмитрович

Ухвала від 18.10.2016

Цивільне

Апеляційний суд Житомирської області

Борисюк Р. М.

Ухвала від 18.10.2016

Цивільне

Апеляційний суд Житомирської області

Борисюк Р. М.

Ухвала від 04.10.2016

Цивільне

Апеляційний суд Житомирської області

Борисюк Р. М.

Ухвала від 04.10.2016

Цивільне

Апеляційний суд Житомирської області

Борисюк Р. М.

Ухвала від 26.07.2016

Цивільне

Брусилівський районний суд Житомирської області

Лівочка Л. І.

Ухвала від 09.09.2016

Цивільне

Брусилівський районний суд Житомирської області

Лівочка Л. І.

Рішення від 09.09.2016

Цивільне

Брусилівський районний суд Житомирської області

Лівочка Л. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні