Рішення

від 19.04.2007 по справі 6/492-06-13477

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/492-06-13477

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" квітня 2007 р.Справа  № 6/492-06-13477

За позовом:     Товариства з обмеженою відповідальністю «Армсервіс»

До відповідача: Державного підприємства „Морський торговельний порт Усть-Дунайськ»

Про стягнення 384014,08грн.

                                                                                         Суддя                                 Демешин О.А.

Представники сторін

Від позивача :   Судаков В.В. . - довіреність

Від відповідача : Котельникова Л.П. - довіреність

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю «Армсервіс»(далі-Позивач) надано позов до Державного підприємства „Морський торговельний порт Усть-Дунайськ»(далі-Відповідач) про стягнення 304148,98грн.

          Позовні вимоги позивачем неодноразово уточнювались та змінювались.   

         16.04.2007р. (вх.8454) позивачем до господарського суду Одеської області надано заяву

про зміну позовних вимог,  відповідно до якої ТОВ «Армсервіс»просить стягнути з ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» 384014,08грн., з яких:

          а) по договору № 03\05 від 03.05.2003р.  - 106048,48грн. основного боргу,  9102,38грн. пені, 29438,79грн. інфляційних та 7394,21грн. сплати 3%річних

          б) по договору поставки від 01.07.2005р. –206761,95грн.основного боргу, 16699,75грн. пені, 6191,61грн. інфляційних та 2376,91грн. сплати 3% річних.

          Відповідач з позовом частково згоден. Як вбачається з уточнень до відзиву, наданих в судовому засіданні –загалом по двом договорам відповідач визнає борг в сумі 291138,6грн.       

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 19.04.2007р.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

          03.05.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Армсервіс»та Державним підприємством „Морський торговельний порт Усть-Дунайськ»було укладено Договір № 03\05 на поставку нафтопродуктів.

          Аналогічний договір було укладено між сторонами 01.07.2005р.

          По вказаним договорам позивач поставляв відповідачу нафтопродукти відповідно до специфікацій, а відповідач повинен був здійснювати розрахунки з позивачем у встановлені договорами строки.

           За прострочення платежів відповідач зобов`язався сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (по договору від 03.05.2003р.) та  у розмірі 0,1%, але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ (по договору від 01.07.2005р.

           Строки здійснення оплати за умовами договорів встановлювались наступні: протягом 5 банківських днів на підставі виставленого рахунку (пункт 4.2. договору від 03.05.2003р.) та протягом 30 днів з моменту передачі товару та отримання виставленого рахунку (п.6.5. договору від 01.07.2005р.).

             У зв`язку з невиконанням ВАТ «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ»своїх договірних зобов`язань щодо оплати за одержані нафтопродукти, позивач просить стягнути з відповідача вищевказані суми заборгованості, пеню, інфляційні та 3%річних.

             Відповідач, частково позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві та доповненнях до відзиву.

             Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

             Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

              Пунктом 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

               За невиконання або неналежне виконання зобов`язань, зокрема щодо строків здійснення оплати за одержаний товар) чинним законодавством та умовами вищевказаних договорів передбачено нарахування пені у розмірі, що встановлена договором, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

               Доданими до матеріалів справи копіями накладних, довіреностей, витягів з банківського рахунку та платіжних доручень вбачається, що сума боргу відповідача за одержані нафтопродукти по договору  від 01.07.2005р. становить 206761,95грн. На вказану суму у відповідності з вимогами чинного хакнодавства позивачем правильно нараховано пеню (16699,75грн.),  інфляційні (6191,61грн.) та сплату 3%річних (2376,91грн.).

                Відповідачем , також здійснено розрахунок пені, інфляційних та 3% річних. Однак, цей розрахунок виконано за меншу кількість днів прострочення. Зокрема, по розрахунку пені – за 181 день, замість 183 днів прострочення.

                 Таким чином, в частині позовних вимог по стягненню з відповідача боргу по договору від 01.07.2005р. позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

                 Що стосується вимог по договору № 03\05 від 03.05.2003р.,  то суд вважає, що частина з них необґрунтовані та не доведені позивачем, а саме:

                 Згідно статті 33 ГПК України –кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.           

                Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

                Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

               На підтвердження своїх вимог позивачем надано копію накладної №324 від 25.08.2004р. про одержання Державним підприємством «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ»17,407тон дизельного пального на суму 48904,73грн.

               Відповідач в запереченнях посилається на те, що вказаного дизельного пального порт від позивача не одержував.

               Відповідно до вимог статті 34 ГПК України суд вважає, що належними доказами отримання товару є підписана уповноваженою особою покупця видаткова накладна, що виписується продавцем та довіреність, що видається особі на отримання товарно-матеріальних цінностей та передається підприємству-продавцю в підтвердження належних повноважень відповідної особи на отримання товару.

            Надана позивачем  копія вищевказаної накладної № 324 від 25.08.2004р.  не містить   відомостей про особу, яка отримала нафтопродукти. Наявність печатки т\х «Портовий-25»Усть-Дунайського порту не є належним підтвердженням того, що дизельне пальне було отримано саме юридичною особою - Державним підприємством «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», яка була стороною договору № 03\05 від 03.05.2003р. та є відповідачем по цій справі.

   Крім того,  пунктом 2 Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і

використованих довіреностей на одержання цінностей», затвердженої   наказом Мінфіну

від 16.05.96 N 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N293/1318 встановлено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба,

насіння, добрива,  інструмент,  товари,  основні  засоби  та  інші  товарно-матеріальні  цінності,   а   також  нематеріальні  активи, грошові документи і цінні папери –відпускаються покупцям  або  передаються   безплатно   тільки   за  довіреністю одержувачів.

            Таким чином, належним доказом в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 48904,73грн., також, мала бути відповідна довіреність Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ».  Позивачем такої довіреності не надано, а відповідач стверджує, що вона взагалі не видавалась і дизельне пальне по вищевказаній накладній не одержувалось.   

            Виходячи з викладеного, суд вважає, що наявність в накладній №324 від 25.08.2004р. відбитку печатки особи, яка не є стороною по договору, відсутність в цій накладній відомостей щодо особи, якою було одержано дизельне пальне та відсутність довіреності порту, виданої уповноваженій особі, на одержання товарно-матеріальних цінностей, - свідчить про те, що позивачем не доведено своїх позовних вимог в  частині стягнення з відповідача 48904,73грн.  

           За таких обставин в цій частині у задоволені позову слід відмовити.

           Сума основного боргу по договору № 03\05, яка підлягає до стягнення, становить 106048,48грн. –48904,73грн. =  57143,75грн.

            Також слід відмовити в задоволенні позовних вимог і в частині, безпідставно нарахованих позивачем на 48904,73грн. інфляційних та 3%річних.

           Тобто, виходячи із здійсненого позивачем розрахунку, суму позовних вимог, яка підлягає задоволенню, слід зменшити на 14542,99грн  інфляційних та 3926,25грн. сплати 3%, виходячи з наступного розрахунку:

           48904,73грн. х 101,6% (індекс інфляції за листопад 2004р.) х 102,4% (грудень2004р.) х 110,3% (індекс за 2005рік) х 111,6% (за 2006р.) х 100,5% х 100,6% х 100,2% (відповідно за січень, лютий, березень 2007року) = 63447,72грн. –48904,73грн. = 14542,99грн.

           48904,73грн. х 3%  :  365днів  х  958днів (з 31.08.2004р. по 15.04.2007р.) = 3926,25грн.

           Позивач просить стягнути з відповідача по договору №03\05 від 03.05.2003р. 29438,79грн. інфляційних та 7394,21грн. сплати 3%річних.

            Виходячи з викладеного, до стягнення підлягають:   29438,79грн. - 14542,99грн. =  14895,8грн. інфляційних;      7394,21грн. - 3926,25грн. = 3467,96грн.сплати 3%річних.

            Крім того, пунктом 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

             Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

             Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України –сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

             Приймаючи до уваги те, що відповідачем заявлено про сплив позовної давності щодо вимог про стягнення пені за прострочення платежу по договору № 03\05 від 03.05.2003р. –у задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 9102,38грн. слід відмовити.

              Таким чином, на користь позивача по договору №03\05  підлягає до стягнення 75507,51 грн., з яких  57143,75грн. основного боргу,  14895,8грн - інфляційних та 3467,96грн. сплати 3%річних.

               Всього по двом договорам з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 307537,73грн., з яких 263905,7грн.(57143,75грн.+206761,95грн.) основного боргу,   21087,41грн. (14895,8грн. +6191,61грн.) інфляційних,  5844,87грн.(3467,96грн +2376,91грн.) сплати 3%річних та 16699,75грн. пені.

                Виходячи з викладеного, позов підлягає частковому задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та послуг на ІТЗ судового процесу в розмірі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково ;

2.          Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ»(68355, Одеська область, м.Вилкове, вул..Придунайська. 2, код 25421464) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Армсервіс»(юридична адреса: 65078, м.Одеса, вул..Терешкової, 27\4, фактична адреса: 65005, м.Одеса, вул..Михайлівська, 25, код 22497917)  263905 гривень 70коп. боргу, 21087гривень 41коп. інфляційних,  5844гривні 87коп. сплати 3%річних,  16699гривень 75коп. пені, 3075гривень 38коп. державного мита  94гривні 40коп. витрат на ІТЗ судового процесу та 1600гривень витрат на послуги адвоката.

3.          В решті позову відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку

з дня його прийняття

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя