Постанова

від 26.06.2007 по справі 6/492-06-13477

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/492-06-13477

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"26" червня 2007 р. Справа № 6/492-06-13477

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,

(згідно розпорядження Голови суду  В. С. Балуха №44 від 03.05.2007 р., склад колегії суддів змінений з колегії суддів у складі суддів: Петрова М. С.,  Бєляновського В. В. та Колоколова С. І. на  колегію суддів у складі суддів: Мирошниченко М. А., Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.),

при секретарі   -   Юзьковій І.В.,

за участю представників:

позивача  – Судаков В.В.,                                                                                   

відповідача –Котельникова Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу    ТОВ „Армсервіс”, м. Одеса

на  рішення господарського суду Одеської області від 19.04.2007 р.  

у справі   №6/492-06-13477

за позовом  ТОВ „Армсервіс”, м. Одеса

до Державного підприємства Морський торговельний порт Усть - Дунайськ, м. Вилкове Одеської області        

про стягнення 384014,08 грн.,

    ВСТАНОВИЛА:

19.12.2006 р. (вх. №16503) ТОВ „Армсервіс” у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до Державного підприємства Морський торговельний порт Усть - Дунайськ про стягнення 304 138,98 грн. (а.с. 3-7, т.1). Свої  вимоги воно мотивувало наступним.

3 травня 2003 р. з Державною Дунайською стівідорною компанією Морського торговельного порту Усть - Дунайск було укладено договір № 03/05 (договір № 1), відповідно до якого відповідачем було отримано нафтопродуктів, які не оплачені на 18 грудня 2006 р., що підтверджується Додатковими накладними, довіреностями та виставленими рахунками. 11 листопада 2004 р. наказом начальника морського торгівельного порту Усть - Дунайськ № 228 Державна Дунайська стівідорна компанія ліквідована і 1 грудня 2005 р. виключена з ЄДРПОУ. Всі права та обов'язки перейшли до Державного Підприємства Морський торговельний порт Усть - Дунайськ. Відповідно до п. 6.1 договору, за порушення строків оплати відповідач зобов'язався сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Борг з урахуванням індексу інфляції складає:

За накладною від 22 жовтня 2004 р.:

21 755 х 101,6 % х 102,4 % х 110,3 % х 101,2 % х 101,8 % х 99,7 % х 99,6 % х 100,5% х 100,1 % х 100,9 % х 100,0% х 102,0 % х 102,6 % х 101,8% = 27 618,3 грн.

За накладною від 10 листопада 2004 р.:

25 584,98 x 110,3 % х 101,2 % х 101,8 % х 99,7 % х 99,6 % х 100,5% х 100,1 % х 100,9 % х 100,0 % х 102,0 % х 102,6 % х 101,8% = 30 421,41 грн.

За накладною від 24 грудня 2004 р.:

57 953 х 110,3 % х 101,2 % х 101,8 % х 99,7 % х 99,6 % х 100,5% х 100,1 % х 100,9 % х 100,0 % х 102,0 % х 102,6 % х 101,8% = 70 716,49 грн.

Всього борг з урахуванням індексу інфляції: 128 756,2 грн.

3 % річних складають:

За накладною від 22 жовтня 2004 р.:

21 755 х 3 % х 781/365 = 1 396,49 грн.

За накладною від 10 листопада 2004 р.:

25 584,98 х 3 % х 746/365 = 1 568,74 грн.

За накладною від 24 грудня 2004 р.:

57 953 х 3 % х 699/365 = 3 359,52 грн.

Всього 3% річних: 6 324,75 грн.. Всього заборгованість (за договором № 1):128 756,2+17 899,81+6 324,75 = 152 980,76 грн.

1 липня 2005 р. було з відповідачем укладено договір поставки (договір № 2), відповідно до якого відповідачем було отримано нафтопродуктів, які не оплачені станом на 18 грудня 2006 р., що підтверджується податковими накладними, довіреностями та виставленими рахунками. Відповідно до п.6.5 договору, оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на р/рахунок протягом 30 днів з дня передачі товару та отримання виставленого рахунку. Відповідно до п.8.2 договору, у випадку прострочення сплати, відповідач зобов'язався сплачувати пеню в розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення від суми заборгованості.

№Датапоставки, згідно накладнихДата виставлення рахункуДата виникнення зобов'язань по сплатіСумапоставки, грн.Кількість простроченихдібПеня, грн.

1111 серпня 2006 р.11 серпня 2006 р.11 вересня 2006 р.30 509,75982 989,96

2230 серпня 2006 р.30 серпня 2006 р.30 вересня 2006 р.35 425,35792 798,60

3308 вересня 2006 р.08 вересня 2006 р.08 жовтня 2006 р.35 425,35712515,20

4422 вересня 2006 р.22 вересня 2006 р.22 жовтня 2006 р.36 387,52572 074,09

Всього:

137 748,12

10 377,85

Борг з урахуванням індексу інфляції складає:

За накладною від 11 серпня 2006 р.:

30 509,75 х 102,6 % х 101,8% = 31 866,46 грн.

За накладною від 30 серпня 2006 р.:

35 425,35 х 102,6 % х 101,8% = 37 000,64 грн.

За накладною від 8 вересня 2006 р.:

35 425,35 х 101,8% = 36 063,01 грн.

За накладною від 22 вересня 2006 р.:

34 387,52 х 101,8% = 35 006,46 грн.

Всього борг з урахуванням індексу інфляції: 139 936,57 грн.

3 % річних складають:

За накладною від 11 серпня 2006 р.: 30 509,75 х 3 % х 98/365 = 245,75 грн.

За накладною від 30 серпня 2006 р.: 35          425,35 х 3% х 79/365 = 230,22 грн.

         За накладною від 8 вересня 2006 р.: 35 425,35 х 3% х 71/365 = 206,73 грн.

За накладною від 22 вересня 2006 р.: 34 387,52 х 3% х 57/365 = 161,10 грн.  

Всього 3% річних: 843,8 грн.. Всього заборгованість (за договором № 2): 139 936,57 + 10 377,85 + 843,8 = 151 158,22 грн.. Всього заборгованості: 152 980,76 грн. + 151 158,22 грн. = 304 138,98 грн. В обґрунтування свого позову позивач послався на  ч.2 ст. 625 ЦК України.

         09.01.2007 р. (вх. №16) позивач подав до суду доповнення до позовної заяви (а.с. 63-67, т.1), в якому просив стягнути з відповідача борг за договорами поставки у сумі 373149,24 грн..

10.01.2007 р. (вх. №153) позивач подав до суду доповнення до позовної заяви (а.с. 86-90, т.1), в якому просив стягнути з відповідача борг за договорами поставки у сумі 377600,81 грн..

          26.01.2007 р. судом до справи залучений відзив відповідача на позов (а.с. 93-96, т.1), в якому він, розглянувши позов з урахуванням доповнень, вказав, що порт визнає його частково з наступних підстав. Згідно даних порту, за Договором № 03/05 від 03.05.03 р., укладеним між позивачем та структурним підрозділом порту "Державна дунайська стивідорна компанія", заборгованість порту складає суму у розмірі 56 388 грн. 67 коп.. Пози вачу зазначений факт відомий, бо 12.12.06 р. портом підписаний Акт звірення взаєморозрахунків з позивачем станом на 01.11.06 р. лише за Договором від 11.07.05 р., яким підтверджено суму боргу в розмірі 206 761 грн. 78 коп. (тобто за другим Договором). Наданий позивачем для підписання Акт звірення взаєморозрахунків від 28.12.06 р. (у зв'язку з пред'явленням позову) на загальну суму 312 054 грн. 93 коп. за обома Договорами портом підписаний не був, у зв'язку з тим, що за першим Договором порт не погоджувався з боргом на суму 105 292 грн. 98 коп., а визнавав борг лише на суму 56 392 грн. 67 коп. (до того ж борг за поставкою від 11.08.06 р. був віднесений позивачем до боргу за першим Дого вором, а фактично ця поставка була здійснена за умовами другого Договору). Не визнання портом   зазначеної  суми   боргу мале  місце,  у   зв'язку  з   наступним. 25.08.04 р. порту був виставлений позивачем рахунок за № 266 за поставку пали ва на суму 48 904 грн. 31 коп., котрий й був сплачений відповідачем 10.11.04 р., що під тверджується випискою з банку № 192 від вказаної дати. Ця проплата платежу здійснювалась як і всі інші: в рахунку на оплату вказувалась лише кількість това ру та сума до оплати, без посилання на документ, що підтверджував поставку. Це не суперечило умовам укладеного Договору: пункт 4.2. Договору передбачає, що покупець здійснює оплату товару, згідно виставленого рахунку шляхом перераху вання грошових коштів на р/рахунок продавця у вигляді передплати або по факту поставки, якщо немає інших домовленостей. Позивач не заперечує проти отри мання зазначених коштів, але не зміг підтвердити документально свої вимо ги стосовно даної суми боргу, тобто факт самої поставки. На підтвердження цієї партії поставки палива позивач пред'являє накладну від 25.08.04 р. № 324, однак на отримання цього товару порт довіреність не видавав (позивач не запере чував факт відсутності у нього довіреності на цю партію товару) і фактично його не отримував. Не зміг підтвердити цей борг позивач й у Актах звірення взаєморозрахунків ще від 01.10.05 р. та від 31.10.06 р., котрі складені позивачем та ним під писані. У зазначених Актах саме ця сума, начебто, була заборгована портом за поставку палива за накладною № 324 від 25.08.04 р., але порт не видавав довіреності на отримання цього палива та фактично його не отримував. Надалі позивач вже не включає цю суму в загальні взаєморозрахунки, не довівши, чим викликані такі зміни, та не надавши відповідні докази. Однак порт вважає, що оскільки позивач не заперечує проти виставлення порту рахунку за поставку палива на суму 48 904 грн. 31 коп. та отримання від порту зазначеної суми за вищезазначеним рахунком, та, враховуючи, що у порту є доказ сплати цієї суми, загальна сума боргу за першим Договором повинна бути зменшена на суму отриманих коштів та складає су му у розмірі 56 392 грн. 67 коп. (105 292 грн. 98 коп. - 48 904 грн. 31 коп.). З вищевикладених підстав, порт також не погоджується із нарахованою сумою інфляції та 3% річних за Договором № 03/05 від 03.05.03 р. (перший Договір), бо нарахована сума зменшиться, якщо буде нараховуватися на існуючу суму боргу (56 392 грн. 67 коп.), та від зміненої, у зв'язку з цим дати, заборговано сті. Крім того, порт взагалі не погоджується з нарахуванням пені за боргом по вказаному Договору, бо, відповідно до ст. 258 ЦК України, до ви мог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено скорочений термін позовної давності - 1 рік. Домовленості, відповідно до ст. 259 ЦК України, між позивачем та відповідачем не було. Таким чином, якщо (відповідно до розрахунку пені, вказаному позивачем в позові) датою вини кнення зобов'язань порту по сплаті боргу є 29.10.04 р., то звернутися до суду за стягненням пені за цією поставкою позивач мав право в термін до 28.10.05 р. вкл., якщо 01.12.04 р. - до 30.11.05 р. вкл., якщо 17.01.05 р. - до 16.01.06 р. вкл.. Тобто, як вбачається з вищевикладеного, позивачем пропущено встановлений термін позовної давності для звернення до суду за стягненням пені на борг за першим Договором, з яких підстав, на думку порту, в цих позовних вимогах позивачеві повинно бути відмовлено. До того ж, відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено законом або договором. Як видно з умов Договору, такої домовленості у сторін також не було. Таким чином, нарахування позивачем порту пені за весь термін прострочення сплати боргу за першим Договором є неправомірним. Враховуючи вищевикладене, порт визнав вищезазначений позов частково у сумі 223 304 грн. 43 коп. - сума боргу з нарахуванням пені, інфляції та 3% річних за Договором від 01.07.05 р. (другий Договір). З позовними вимогами за Договором № 03/05 від 03.05.03 р. (перший До говір) порт не погодився з підстав, викладених вище, визнав їх частково у сумі боргу 56 388 грн. 67 коп., не визнавши суму нарахованої пені, та вважає за необхідне перерахувати суму нарахованих 3% річних та інфляції на суму боргу за цим Договором.

26.01.2007 р. (вх. №1844) позивач подав до суду заяву про зміни позовних вимог (а.с. 113-115а, т.1), в якій просив стягнути з відповідача борг за договорами поставки у сумі 375560,90 грн.

14.02.2007 р. до справи судом залучене клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 6350,58 грн. (а.с. 116-117, т.1).

14.02.2007 р. судом до справи залучене уточнення до відзиву відповідача на позов (а.с. 124-125, т.1), в якому він, звіривши пред'явлені  позивачем  накладні  на поставку товару за першим договором та відповідні платіжні документи порту за цю поставку, порт визнав за цим (першим) договором суму боргу у розмірі 55349  грн. 58 коп.. Зовсім не визнав нарахування пені з причин, викладених у відзиві на позовну заяву. Не погодився з розміром інфляції та 3 % річних на підставі наступного: враховуючи, що сплата сум за поставку палива здійснювалась не шляхом сплати за конкретними рахунками, а шляхом простого перерахування сум, у тому числі і передплатою, порт вважає, що позивач повинен здійснити перерахунок сум інфляції та 3 % річних, виходячи з суми боргу, що визнається відповідачем, та з дат, з яких складалася сума боргу наростаючим висновком, а не з дат поставки товару. Відповідно до Ухвали суду від 26.01.07 р. по зазначеній справі, порт 7.01.07 р. надав позивачу Акт звірення взаєморозрахунків до першого договору, Акт розбіжностей, які підписані ним не були. 08.01.07 р. портом повторно подаються зазначені документи, які знов залишаються позивачем без підпису. Відповідно до другого договору, порт підтверджує, що визнає суму боргу, суму нарахованої інфляції та 3 % річних. Але не визнає суму нарахованої пені. Згідно умов договору від 01.07.05 р., у випадку прострочення розрахунку, боржник повинен сплатити пеню в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожний день затримки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. З цих підстав, на думку порту, позивач повинен перерахувати суму нарахованої пені, обмеживши її подвійною обліковою ставкою НБУ за кожний розрахунковий період.

14.02.2007 р. до справи судом залучено заяву позивача про зміну позовних вимог (а.с. 130-136, т.1), в якій він просив стягнути з відповідача борг за договорами поставки у сумі 441257,39 грн..

04.04.2007 р. до справи судом залучено заяву позивача про зміну позовних вимог (а.с. 5-11, т.4), в якій він просив стягнути з відповідача борг за договорами поставки у сумі 382868,61 грн..

04.04.2007 р. судом до справи залучене уточнення до відзиву відповідача на позов (а.с. 12-14, т.4), в якому він підтримав свої заперечення на по позовну заяву (відзив на позовну заяву від 23.01.07 р. та уточнення до відзиву на позовну заяву від 12.02.07 р.) та в доповнення надав наступні уточнення. Порт не погодився з сумою боргу за першим Договором та вважає, що вона повинна бути зменшена на наступні суми: на суму 50 000 грн.. Зазначена сума була перерахована портом на рахунок позивача у філії ВАТ „Морський транспортний банк” у м. Одеса через філію АБ "Експрес-банк" 11.10.04 р., що підтверджено портом у судовому засіданні випискою руху коштів по рахунку порту № 26002059321 за період з 10.10.04 р. по 28.02.05 р.. Зазначена виписка підтверджує, що вказана сума списана з рахунку порту, перерахована на рахунок позивача та повернення її не мало місця. Довідка, що надана у судове за сідання позивачем з ВАТ "Морський транспортний банк", не може бути достат нім доказом про надходження коштів з рахунку порту, бо ґрунтується на виборці даних стосовно надходження коштів. Сам же рух коштів на рахунку може під твердити лише виписка, але такий документ не був наданий позивачем. Помилка ВАТ "Морський транспортний банк" могла мати місце з тих підстав, що лише ця сума була перерахована з рахунку порту через філію АБ "Експрес-банк", всі інші розрахунки з позивачем здійснювались через філію ПУМБ в м. Одеса, що також було доведено  відповідним документом в судовому засіданні. Відповідний запит на адресу ВАТ "Морський транспортний банк" про зарахування коштів у сумі 50 000 грн. був зроблений портом 20.03.07 р. та Одеською філією АБ "Експрес-банк" 22.03.07 р., але на запит портом 02.04.07 р. отримана відмова на підставі ст. 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність". На суму 48 904 грн. 73 коп. Позивачем, у підтвердження поставки партії товару на зазначену суму, була надана у судове засідання накладна № 324 від 25.08.04 р., що містила печатку су дна порту "Портовий-25", яке, начебто, здійснювало приймання цього палива. Але, відповідно до п.5.2. Договору, поставка палива здійснюється на підставі довіреності, яку позивач не зміг надати суду з підстав (згідно його ж тверджень) її відсутності. Довіреність на отримання цієї партії товару по ртом позивач ніяк би не зміг надати до суду, бо порт такої довіреності не видавав (що було підтверджено портом в судовому засіданні шляхом надання Журналів реєстрації довіреностей порту на 2003-2004 р.р.) і цього товару не отримував. По силання позивача на те, що на витратній накладній стоїть печатка судна порту "Портовий-25" і це є доказ того, що порт прийняв це паливо, не може бути при йняте до уваги з тих підстав, що на дату, вказану в накладній, в порту були дійс ними 44 печатки, з них 18 печаток діяли на судах порту, в т.ч. і на зазначеному судні. Відпуск товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) повинен здійснюватися одержувачу тільки на підставі довіреності. Довіреність на отримання ТМЦ являється первинним документом, котрий фіксує рішення уповноваженої особи (керівника підприємства) про повноваження конкретної фізичної особи отримати для підприємства певний перелік та кількість ТМЦ. Основним документом, що регламентує порядок реєст рації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання таких цінностей, є Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена Наказом Мінфіна України №99 від 16.05.96 р. с подальшими змінами. Згідно п.2 зазначеної Інструкції, відпуск покупцям цінностей здійснюється тільки на підставі довіреностей одержувачів. Як виняток - без довіреності, але з відбитком печаті (штампу) на витратній накладній, допускається відпустка цінностей   тільки   при   централізовано-кільцевих перевезеннях  цінностей  (п.13 Інструкції),   що  до  даного  випадку  відношення не має. Бланки довіреностей є документами суворої звітності, що вимагає не тільки особистого порядку їх видачі, обліку та звітності підприємствами в процесі здійснення господарської діяльності, а  навіть  пред'являє  певні   вимоги  для   самих   продавців бланків довіреностей (наприклад, щоденне складання Реєстрів проданих бланків суворої звітності). П.6 Інструкції встановлює, що "довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей". Також, витратна накладна містить, як спеціальний реквізит, посилання на довіреність, згідно якої видані ТМЦ.   Загублення    бланків   довіреностей несе за собою  відповідальність матеріально-відповідальної особи - на нього підприємство накладає штраф у розмірі нанесених збитків, розмір котрого встановлений п.7 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання,  нестачі, знищення (псування) матеріальних-цінностей, затвердженого Постановою КМУ № 116 від 22.01.06 р. з подальшими змінами. Навіть Кодексом України про    адміністративні правопорушення встановлена відповідальність за невиконання вимог зазначеної Інструкції. Все вищевикладене, на думку відповідача, свідчить про те, що посилання позивача на відбиток печатки судна, належного порту, у витратній накладній не може прийматися як доказ постачання порту цієї партії товару (палива).  Позивач здійснив відпуск ТМЦ з порушенням діючих законодавчих норм, і, з цих підстав, зобов'язати порт оплатити, начебто, отриманий товар неможливо.

16.04.2007 р. (вх. №8434) позивач подав до суду заяву про зміну позовних вимог (а.с. 17-24, т.4), в якій просив стягнути з відповідача борг за договорами поставки у сумі 384014,08 грн.

19.04.2007          судом до справи залучене уточнення до відзиву відповідача на позов (а.с. 25-27, т.4), в якому він  підтримав свої заперечення на по зовну заяву (відзив на позовну заяву від 23.01.07 р. та уточнення до відзиву на по зовну заяву від 12.02.07 р. та від 02.04.07 р.) та в доповнення надав наступні уточнення стосовно визнання суми позовних вимог (окремо по кожному До говору та в розрізі кожної позовної вимоги: борг, пеня, інфляція, 3% річних). Порт не погодився з сумою позовних вимог за першим Договором та вважає, що вона складається з наступних складових: суми боргу загальним розміром 55 349 грн. 58 коп. з датою виникнення 17.08.05 р. (останній рахунок на поставку палива - № 401 від 24.12.04 р. на суму 57 953 грн. 90 коп.; останній платіж був здійснений портом 17.08.05 р. в сумі 8 823 грн. 15 коп., чим був сплачений залишок по попередньому рахунку та частко во сплачений останній рахунок; таким чином, залишок боргу за останнім рахун ком станом на 17.08.05 р. склав суму у розмірі 55 349 грн. 58 коп.); 3% річних - 2 706 грн. 82 коп.: 55 349 грн. 58 коп. х 3% х 595 дн./365 дн. (заборгованість за період з 17.08.05 р. по 04.04.07 р.: 136 дн. + 365 дн. + 94 дн. = 595 дн.); інфляція разом з сумою боргу - 64 600 грн. 98 коп.: 55 349 грн. 58 коп. х 100,4% х 100,9% х 101,2% х 100,9% х 111,6% х 100,5% х 100,6% (де рівень інфля ції наступний: ( 2005р.: за вересень - 100,4%, за  жовтень - 100,9%, за листопад - 101,2%, за грудень - 100,9%; 2006р.: загальний за рік - 111,6%; 2007р.: за січень - 100,5%, за лютий - 100,6%), з них безпосередньо сума інфляції - 9 251 грн. 40 коп.. Пеня не нараховується, у зв'язку з  простроченням термінів позовної давно сті. Разом сума боргу за 1-им Договором становить: 55 349 грн. 58 коп. (борг) + 2 706 грн. 82 коп. (3% річних) + 9 251 грн. 40 коп. (інфляція) = 67 307 грн. 80 коп.. Порт не погодився з сумою позовних вимог за другим Договором та вважає, що вона складається з наступних складових: суми боргу загальним розміром 206 761 грн. 95 коп. з датою виникнення, відповідно до позовних вимог; 3% річних - 2 627 грн. 56 коп., відповідно позовних вимог; інфляція разом з сумою боргу - 212 528 грн. 62 коп., відповідно позовних вимог, з них безпосередньо сума інфляції - 5 766 грн. 67 коп.; пені (облікова ставка НБУ з 10.06.06 р. становить 8,5%, нараховується до дня розгляду позовної заяви - 04.04.07 р. та обмежується, відповідно діючого законодавства, 6-ти місячним терміном нарахування) - 14 441 грн. 29 коп.: за поставкою з датою виникнення зобов'язань по сплаті 11.09.06 р. (з 12.09.06 р. по 11.03.07 р.): 30 509 грн. 75 коп. х (8,5% х 2) х 181 дн./365 дн. = 2 572 грн. 01 коп.; за поставкою з датою виникнення зобов'язань по сплаті 30.09.06 р. (з 01.10.06 р. по 31.03.07 р.): 35 425 грн. 35 коп. х (8,5% х 2) х 182 дн./365 дн. = 3 002 грн. 90 коп.; за поставкою з датою виникнення зобов'язань по сплаті 08.10.06 р. (з 09.10.06 р. по 04.04.07 р.): 35 425 грн. 35 коп. х (8,5% х 2) х 178 дн./365 дн. = 2 936 грн. 91 коп.; за поставкою з датою виникнення зобов'язань по сплаті 22.10.06 р. (з 23.10.06 р. по 04.04.07 р.): 36 387 грн. 52 коп. х (8,5% х 2) х 164 дн./365 дн. = 2 779 грн. 41 коп.; за поставкою з датою виникнення зобов'язань по сплаті 27.12.06 р. (з 28.12.06 р. по 04.04.07 р.): 34 725 грн. 59 коп. х (8,5% х 2) х 98 дн./365 дн. = 1 585 грн. 01 коп.; за поставкою з датою виникнення зобов'язань по сплаті 27.12.06 р. (з 28.12.06 р. по 04.04.07 р.): 34 288 грн. 24 коп. х (8,5% х 2) х 98 дн./365 дн. = 1 565 грн. 05 коп.. Разом сума боргу за 2-им Договором становить: 206 761 грн. 95 коп. + 2 627 грн. 56 коп. + 14 441 грн. 29 коп. = 223 830 грн. 80 коп.. Таким чином, порт визнав позовні вимоги у загальній сумі 291 138 грн. 60 коп..

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.04.2007 р. (суддя Демешин О.А.) позов задоволено частково, а саме стягнуто з ДП „МТП Усть-Дунайськ” на користь ТОВ „Армсервіс” 263905,7 грн. боргу, 21087,41 грн. інфляційних,  5844,87 грн. - 3% річних,  16699,75 грн. пені, 3075,38 грн. державного мита,  94,4 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 1600 грн. витрат на послуги адвоката; в решті позову відмовлено (а.с. 35-36, т.4). Таке рішення суд мотивував тим, що доданими до матеріалів справи копіями накладних, довіреностей, витягів з банківського рахунку та платіжних доручень вбачається, що сума боргу відповідача за одержані нафтопродукти по договору  від 01.07.2005р. становить 206761,95 грн.. На вказану суму, у відповідності з вимогами чинного законодавства, позивачем правильно нараховано пеню (16699,75 грн.),  інфляційні (6191,61 грн.) та сплату 3% річних (2376,91 грн.). Щодо вимог по договору № 03/05 від 03.05.2003р., суд зазначив, що частина з них необґрунтовані та не доведені позивачем. На підтвердження своїх вимог позивачем надано копію накладної №324 від 25.08.2004р. про одержання Державним підприємством “Морський торговельний порт Усть-Дунайськ” 17,407 тон дизельного пального на суму 48904,73 грн.. Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, суд вказав, що належними доказами отримання товару є підписана уповноваженою особою покупця видаткова накладна, що виписується продавцем, та довіреність, що видається особі на отримання товарно-матеріальних цінностей та передається підприємству-продавцю в підтвердження належних повноважень відповідної особи на отримання товару.              Надана позивачем  копія вищевказаної накладної № 324 від 25.08.2004р.  не містить   відомостей про особу, яка отримала нафтопродукти. Наявність печатки т/х “Портовий-25” Усть-Дунайського порту не є належним підтвердженням того, що дизельне пальне було отримано саме юридичною особою - Державним підприємством “Морський торговельний порт Усть-Дунайськ”, яка була стороною договору № 03/05 від 03.05.2003р. та є відповідачем по цій справі. Пунктом 2 Інструкції “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженої наказом Мінфіну від 16.05.96 N 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N293/1318, встановлено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива,  інструмент,  товари,  основні  засоби  та  інші  товарно-матеріальні  цінності,   а   також  нематеріальні  активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям  або  передаються   безплатно   тільки   за  довіреністю одержувачів. Таким чином, на думку суду, належним доказом в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 48904,73 грн., також, мала бути відповідна довіреність Державного підприємства “Морський торговельний порт Усть-Дунайськ”. Позивачем такої довіреності не надано, а відповідач стверджує, що вона взагалі не видавалась і дизельне пальне по вищевказаній накладній не одержувалось. Отже, наявність в накладній №324 від 25.08.2004р. відбитку печатки особи, яка не є стороною по договору, відсутність в цій накладній відомостей щодо особи, якою було одержано дизельне пальне, та відсутність довіреності порту, виданої уповноваженій особі на одержання товарно-матеріальних цінностей, свідчить про те, що позивачем не доведено своїх позовних вимог в  частині стягнення з відповідача 48904,73 грн.. Сума основного боргу по договору № 03/05, яка підлягає стягненню, становить 106048,48 грн. –48904,73 грн. =  57143,75 грн.. Виходячи зі здійсненого позивачем розрахунку, суму позовних вимог, яка підлягає задоволенню, суд зменшив на 14542,99 грн.  інфляційних та 3926,25 грн. 3% річних, виходячи з наступного розрахунку: 48904,73 грн. х 101,6% (індекс інфляції за листопад 2004р.) х 102,4% (грудень 2004р.) х 110,3% (індекс за 2005 рік) х 111,6% (за 2006р.) х 100,5% х 100,6% х 100,2% (відповідно, за січень, лютий, березень 2007р.) = 63447,72 грн. –48904,73 грн. = 14542,99 грн.. 48904,73 грн. х 3% : 365 днів х 958 днів (з 31.08.2004р. по 15.04.2007р.) = 3926,25 грн.. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що до стягнення підлягають:   29438,79 грн. - 14542,99 грн. = 14895,8 грн. інфляційних; 7394,21 грн. - 3926,25 грн. = 3467,96 грн. 3% річних. Місцевий суд, приймаючи до уваги те, що відповідачем заявлено про сплив позовної давності щодо вимог про стягнення пені за прострочення платежу по договору № 03/05 від 03.05.2003р., у задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 9102,38 грн. відмовив. Таким чином, на користь позивача по договору №03/05 суд стягнув 75507,51 грн., з яких 57143,75 грн. основного боргу, 14895,8 грн. інфляційних та 3467,96 грн. - 3% річних. Всього по двом договорам з відповідача на користь позивача стягнуто 307537,73 грн., з яких 263905,7 грн. (57143,75 грн. + 206761,95 грн.) основного боргу, 21087,41 грн. (14895,8 грн. + 6191,61 грн.) інфляційних, 5844,87 грн. (3467,96 грн. + 2376,91 грн.) - 3% річних та 16699,75 грн. пені. В обґрунтування свого рішення суд також послався на  ст.ст. 258,267,526,625 ЦК України, ст. 232 ГК України.

Частково не погоджуючись зі вказаним рішенням, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його змінити, збільшивши розмір стягнення з відповідача на 72 550,1 грн., всього стягнувши 384 014, 08 грн., перерахувавши, відповідно, розмір стягнених судових витрат, з тих підстав, що  доказ отримання відповідачем палива - наявність на накладній печатки теплоходу „Портовий –25” та підпис особи, яка отримала паливо, суд вбачив неналежним, оскільки теплохід „Портовий –25” не є стороною в договорі поставки і відповідачем. Такий висновок суду суперечить обставинам справи. Теплохід „Портовий –25” не є юридичною особою і належить відповідачу - Усть - Дунайському Морському торговому порту. Вимоги до накладної не містять обов'язок повної розшифровки посадового становища та прізвища особи, яка отримала матеріальні цінності. Постановка печатки на накладній свідчить про те, що паливо отримано посадовою особою, яка капітаном судна уповноважена його отримати, оскільки печатка теплоходу є предметом суворої відповідальності, і, в разі її втрати, має бути порушена кримінальна справа за ознаками ст. 357 або ст. 358 КК України. Доказів порушення кримінальної справи за цим фактом відповідачем суду не надано. Велика кількість накладних, за якими отримано паливо і не оспорюється відповідачем, містить печатку теплоходу „Портовий –25”. Тим більше, що, на час подачі позову, паливо, отримане відповідачем за оспорюваною накладною, сплачене, оскільки борг за договором стосується тільки накладних: № 430 від 24 жовтня 2004 р. на суму 22 509,6 грн., № 452 від 10 листопада 2004 р. на суму 25584,98 грн. та № 522 від 24 грудня 2004 р. на суму 57 953, 90 грн.. Саме на цю суму заборгованості нараховувалася пеня, індекс інфляції та 3% річних. Відмова відповідача від визнання факту отримання палива не є доказом, яким доводиться факт його отримання. Порушення порядку передачі палива (відсутність довіреності) не звільняє відповідача від обов'язку сплатити його вартість. А якщо вважати, що це паливо отримано відповідачем не на виконання умов договору, то воно або має бути сплачено, якщо вважати його отриманим на виконання договору, або повернуто, як безпідставно набуте майно (ст. 1213 ЦК України). Тому, на думку апелянта, у будь-якому разі відповідач має сплатити отримане паливо або на підставі договору, або як безпідставно набуте майно, оскільки воно вже витрачене. Як зазначено в п.11 роз'яснення президії ВАСУ від 16 квітня 1993 р. № 01-6/438 „Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів”, „Якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо. За цих обставин, строк позовної давності слід обчислювати щодо кожного дня прострочення зобов'язання ...”. Оскільки на час подання апеляційної скарги зобов'язання не виконані, то й і не минув, як вважає скаржник, строк позовної давності.  

              Відповідач не оскаржив в апеляційному порядку вищезазначене судове рішення.

           Розгляд справи було призначено на 05.06.2007 р., про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.  

           Відповідно до ст. 77 ГПК України, за клопотанням відповідача, який не з'явився в судове засідання 05.06.2007р., розгляд справи було відкладено на 26.06.2007р. о 15.00, про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.  

            У письмовому відзиві на скаргу відповідач просив суд залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

         Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами, а саме програмно - апаратним комплексом “Діловодство суду” на диск CD-R №5153157LD23966.

           Представник скаржника (позивача) в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав скаргу і просив її задовольнити на  викладених у ній підставах.

              Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.

          За згодою представників сторін, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

      Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами  апеляційної скарги та запереченнями на неї,  дослідивши обставини  і матеріали  справи,  в тому числі наявні у них докази,  відповідність викладеним  в рішенні висновкам  цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що   апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

            Предметом апеляційного оскарження, як це вбачається зі змісту апеляційної скарги, є висновок місцевого суду в частині відмови у задоволенні позову  про стягнення 48 904,73 грн. - за поставлене, згідно накладної №324 від 25.08.2004р., дизельне паливо,  14 542,99 грн., нарахованих на цю суму поставки інфляційних та 3% річних, а також пені у розмірі 9102,38 грн.. При цьому, скаржник посилається на ст. 1213 ЦК України (повернення безпідставно отриманого майна, а за його відсутності його вартості).

           Судова колегія вважає ці доводи необґрунтованими, з огляду на таке.

         В підтвердження своїх вищезазначених вимог позивачем надано суду першої інстанції копію накладної №324 від 25.08.2004р. про, нібито, одержання  відповідачем 17,407 тон дизельного пального на суму 48904,73 грн..

         Як вірно зазначив місцевий суд, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, належними доказами отримання товару є підписана уповноваженою особою покупця видаткова накладна, що виписується продавцем, та довіреність, що видається особі на отримання товарно-матеріальних цінностей та передається підприємству-продавцю в підтвердження належних повноважень відповідної особи на отримання товару. Надана позивачем  копія вищевказаної накладної № 324 від 25.08.2004р.  не містить   відомостей про особу, яка отримала нафтопродукти, а саме в ній не  зазначено прізвище та посадовий стан особи, підпис якої стоїть на накладній. Наявність печатки т/х “Портовий-25” Усть-Дунайського порту не є належним підтвердженням того, що дизельне пальне було отримано саме юридичною особою, яка була стороною договору № 03/05 від 03.05.2003р. та є відповідачем по цій справі. Пунктом 2 Інструкції “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженої наказом Мінфіну від 16.05.96 N 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N293/1318, встановлено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива,  інструмент,  товари,  основні  засоби  та  інші  товарно-матеріальні  цінності,   а   також  нематеріальні  активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям  або  передаються   безплатно   тільки   за  довіреністю одержувачів.

          З огляду на це, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що  належним доказом в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 48904,73 грн. також мала бути відповідна довіреність відповідача, яка відсутня в матеріалах справи. Крім того, відповідач стверджує, що така довіреність взагалі не видавалась і дизельне пальне по вищевказаній накладній не одержувалось. Отже, наявність на накладній №324 від 25.08.2004р. відбитку печатки особи, яка не є стороною по договору, відсутність в цій накладній відомостей щодо особи, якою було одержано дизельне пальне, та відсутність довіреності порту, виданої уповноваженій особі на одержання товарно-матеріальних цінностей, свідчить про те, що позивачем не доведено своїх позовних вимог в частині стягнення з відповідача 48904,73 грн..

     Посилання позивача у скарзі на ст. 1213 ЦК України (повернення безпідставно отриманого майна, а за його відсутності його вартості) судова колегія також вважає невмотивованим, оскільки факт отримання зазначеної кількості пального відповідачем не підтверджено належними доказами та не визнається ним, а тому правових підстав для пред'явлення  вимоги про  його повернення саме відповідачем або відшкодування ним його вартості немає.

         На думку судової колегії, місцевий суд також обґрунтовано, відповідно до приписів п.6 ст. 232 ГК України та п.1 ч.2 ст. 258 і ч.4 ст. 267 ЦК України, відмовив в стягненні частини вказаної позивачем пені за прострочення платежу за договором №03/05 від 03.05.2003р., оскільки позивачем пропущено строк позовної давності за цією вимогою.

           Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

        Перевіряючи, згідно приписів ст. 101 ГПК України, законність і обґрунтованість  рішення місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених в апеляційній скарзі,  судова колегія не встановила  будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

           З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких, передбачених ст. 104 ГПК України, правових підстав для  скасування рішення місцевого суду.

                Керуючись ст.ст. 99, 101-105  ГПК  України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

             Рішення господарського суду Одеської області від 19.04.2007 р.  у справі   №6/492-06-13477 - залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Армсервіс”, м. Одеса, на зазначене судове рішення –без задоволення.

            Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                                 Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                                Бєляновський В. В.

                                                                                                             Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписаний 02.07.2007 р.