Постанова

від 18.08.2016 по справі 810/1976/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2016 року м. Київ 810/1976/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги про сплату боргу.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2016 №0000131702, №0000141702, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.01.2016 №0000151702 та вимоги про сплату боргу від 25.01.2016 №0000161702.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що податковим органом було безпідставно та необґрунтовано прийнято на підставі результатів документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 оспорювані податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу про сплату боргу (недоїмки), оскільки проведення відповідачем зазначеної перевірки суперечить вимогам чинного законодавства.

Так, зокрема, позивач зазначив про те, що посадові особи податкового органу під час проведення документальної виїзної перевірки позивача не здійснювали виїзд за місцезнаходженням ФОП ОСОБА_1, а фактично, перевірка проводилась в приміщенні інспекції.

Позивач зауважив про те, що під час перевірки відповідачем було досліджено виключно податкову інформацію щодо ФОП ОСОБА_1, у той час як первинна бухгалтерська документація щодо його господарської діяльності за 2013-2014 рр. у позивача не витребовувалась, та, відповідно, не досліджувалась, а тому, позивач вважає, що висновки, які викладені в акті перевірки, щодо заниження ним суми податку на додану вартість, який підлягає сплати до бюджету, у розмірі 467 663,00 грн., податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 420878,46 грн. та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 869533,04 грн., є необ'єктивними та не відповідають дійсності.

Також позивач вказав на те, що відповідачем було несвоєчасно направлено на його адресу наказ про проведення перевірки.

Крім того, позивач вважає, що відповідач взагалі не мав повноважень на проведення перевірки ФОП ОСОБА_1, оскільки в силу Закону України «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 проведення податкових перевірок суб'єктів господарювання, у тому числі фізичних осіб-підприємців, здійснюється виключно за наявності дозволу Кабінету Міністрів України, який у відповідача на момент проведення перевірки був відсутній.

16.08.2016 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про перенесення дати розгляду справи №16/08-16 від 16.08.2016 (вх.№12671/16 від 16.08.2016), у зв'язку з неможливістю представника позивача з'явитись на судове засідання.

До Київського окружного адміністративного суду від представника відповідача факсом надійшло клопотання б/н від 17.08.2016 (вх.№12784/16 від 18.08.2016) про перенесення судового засідання, у зв'язку з необхідністю додаткового часу для підготовки документів по справі.

Суд звертає увагу позивача на те, що неможливість представника позивача бути присутнім у судовому засідання, не позбавляє його права самостійної участі у розгляді справи, а також залучення іншого представника. Крім того, докази неможливості участі у судовому засіданні представник суду не надав.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що податковий орган мав достатньо часу для підготовки документів по справі, оскільки копія адміністративної позовної заяви з додатками була отримана відповідачем 17.06.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення.

У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення клопотань сторін та перенесення розгляду справи.

Враховуючи неприбуття у судове засідання сторін по справі без наявності поважних причин на це, а також приймаючи до уваги те, що наявні в матеріалах справи документи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд дійшов висновку про необхідність здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. № 1619/10/ 13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було прийнято наказ «Про проведення планової перевірки» №369 від 01.12.2015, яким було встановлено провести документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

На підставі вказаного наказу відповідачем у період з 11.12.2015 по 24.12.2015 було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої було складено акт №221/1700/2500 508393 від 31.12.2015.

Як вбачається з акта, перевіркою були виявлені наступні порушення:

- ст.117 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем було занижено податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 420 878,46 грн., у тому числі за 2013 рік в сумі 250 704,90 грн. та за 2014 рік в сумі 170 173,56 грн.;

- п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з чим позивачем не було нараховано єдиний внесок в сумі 869533,04 грн., у тому числі за 2013 рік - 516712,38 грн. та за 2014 рік - 352820,66 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на загальну суму 467663,00 грн., у тому числі за січень у сумі 20486,00 грн., за лютий 2013 року у сумі 24945,00 грн., за березень 2013 року у сумі 22076,00 грн., за квітень 2013 року у сумі 31208,00 грн., за травень 2013 року у сумі 22800,00 грн., за червень 2013 року у сумі 32702,00 грн., за липень 2013 року у сумі 28571,00 грн., за серпень 2013 року у сумі 20755,00 грн., вересень 2013 року у сумі 17296,00 грн., за жовтень 2013 у сумі 25669,00 грн., за листопад 2013 року у сумі 23848,00 грн., за грудень 2013 року у сумі 12190,00 грн., за січень 2014 року у сумі 12199,00 грн., за лютий 2014 року у сумі 13704,00 грн., за березень 2014 року у сумі 16398,00 грн., за квітень 2014 року у сумі 10643,00 грн., за травень 2014 року у сумі 12827,00 грн., за червень 2014 року у сумі 15486,00 грн., за липень 2014 року у сумі 17189,00 грн., за серпень 2014 року у сумі 18765,00 грн., за вересень 2014 року у сумі 19855,00 грн., за жовтень 2014 року у сумі 19644,00 грн., за листопад 2014 року у сумі 16208,00 грн., за грудень у сумі 12199,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, не погоджуючись з результатами перевірки, надіслав на адресу податкового органу заперечення №11/01 від 11.01.2016, у яких просив відповідача скасувати акт №221/1700/2500 508393 від 31.12.2015.

За результатами розгляду вказаних заперечень Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області листом №46/10/10-17-17-03 від 20.01.2016 було повідомлено позивачу про залишення акта перевірки без змін.

На підставі акта перевірки Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було прийнято наступні документи:

- податкове повідомлення-рішення №0000121702 від 25.01.2016, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 584 578,75 грн., у тому числі податкове зобов'язання у суму 467 663,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 116 915,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000141702 від 25.01.2016, яким позивачу донараховано грошову зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 526 098,7 грн., у тому числі податкове зобов'язання у суму 420 878, 46 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 105219, 61 грн.;

- рішення №0000151702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.01.2016, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 21 923,88 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000161702 від 25.01.2016, якою позивачу повідомлено про наявність боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування на суму 148 476,45 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не погодившись з прийняттям вказаних рішень та вимоги, звернувся до Головного управління ДФС у Київській області зі скаргою №18/02 від 18.02.2016, у якій просив вказаний контролюючий орган скасувати податкові повідомлення-рішення №0000121702 від 25.01.2016 та №0000141702 від 25.01.2016, рішення №0000151702 від 25.01.2016 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000161702 від 25.01.2016.

За результати розгляду вказаної скарги Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято рішення №540/14/10-36-10-01-04 від 23.03.2016, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Надалі позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою №28/11 від 30.03.2016, у якій просив вищестоящий контролюючий орган скасувати вищезазначені документи.

Розглянувши вищевказану скаргу, Державна фіскальна служба України прийняла рішення №5560/К/99-99-11-02-01-14 від 27.05.2015, яким податкові повідомлення-рішення №0000121702 від 25.01.2016 та №0000141702 від 25.01.2016, рішення №0000151702 від 25.01.2016 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000161702 від 25.01.2016 залишила без зміни, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з прийняттям оспорюваних податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) позивач звернувся з позовом до суду про визнання їх протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 77.4 ст.77 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Отже, передумовою проведення документальної, у тому числі, виїзної перевірки є прийняття наказу про проведення перевірки.

Як зазначено вище, документальна планова виїзна перевірка дотримання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої встановлені вищевказані порушення з боку позивача, та прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу про сплату боргу (недоїмки), була проведена відповідачем на підставі наказу «Про проведення перевірки» № 369 від 01.12.2015.

Вказаний наказ був оскаржений позивачем у судовому порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 у справі № 810/1005/16 було відмовлено у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу «Про проведення планової перевірки» № 369 від 01.12.2015.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 задоволено апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року та скасовано Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року.

Прийнято нову постанову, якою задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 01.12.2015 №369 «Про проведення планової перевірки».

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Отже, постанова Київського апеляційного адміністративного суду набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з листом Вищого адміністративного суду України «Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України» від 14.11.2012 року №2379/12/13-12 наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування. При застосуванні цих процесуальних норм судам варто враховувати, що правове значення преюдиційних обставин, які передбачені частиною першою статті 72 КАС України, відрізняється від такого для обставин, що визначені частиною четвертою цієї ж статті.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

За таких обставин, враховуючи наявність судового рішення, яким встановлено відсутність підстав для проведення документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, та скасований наказ на проведення перевірки, суд дійшов висновку, що всі наступні дії податкового органу, зокрема, щодо проведення перевірки, складання за її результатами акта перевірки та, відповідно, прийняття на його підставі податкових повідомлень-рішень №0000121702 від 25.01.2016 та №0000141702 від 25.01.2016, рішення №0000151702 від 25.01.2016 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000161702 від 25.01.2016 є неправомірним, адже вони прийняті та вчинені на підставі недійсного розпорядчого акта.

У зв'язку з цим, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога про сплату боргу (недоїмки) підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 6890 грн. 00 коп. підлягає стягненню на його користь з Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №0000131702 від 25.01.2016 та №0000141702 від 25.01.2016.

3.Визнати протиправним та скасувати рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000151702 від 25.01.2016.

4.Визнати протиправною та скасувати вимогу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000161702 від 25.01.2016.

5.Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07552, АДРЕСА_1, ідентифікацій номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 6 890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (08400, Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 95, ідентифікаційний код 39477413).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.