Ухвала

від 07.09.2016 по справі 823/461/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/461/16 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В, Кучми А.Ю.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс плюс» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс плюс», про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Айова» звернулися до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тальнівського РУЮ Черкаської області, Тальнівської районної РДА Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Тальнівського РУЮ від 29.01.2016 року, індексний номер 27985220.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, третя особа - ТОВ «ВП «Імпульс плюс» подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову про відмову у задоволенні позову. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 26.08.2011 між ОСОБА_3 (орендодавець) та ТОВ «Айова» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення строком на 5 років, загальною площею 2,3952 га, яка розташована в адміністративних межах Кобриново-Гребельської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, кадастровий номер - НОМЕР_1, що належить орендодавцю на праві власності (підтверджується Державним актом від 12.11.2010 року серії НОМЕР_2).

Державну реєстрацію договору проведено 03.12.2012 відділом Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 712408364008346.

У період дії зазначених договорів державний реєстратор Тальнівського РУЮ 29.01.2016 року прийняв спірне рішення про реєстрацію за ТОВ «ВП «Імпульс плюс» права оренди на вищевказану земельну ділянку, на підставі договору оренди від 15.09.2015 року № 89, що був укладений між даним товариством та ОСОБА_3

Вирішуючи питання щодо правомірності спірного рішення, судова колегія виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки, як передбачено ч. 5 ст. 6 цього Закону підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Вказана норма повністю кореспондується з приписами п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на підставі договору оренди землі.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, право оренди спірною земельною ділянкою на час прийняття спірного рішення було зареєстровано за ТОВ «Айова», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 712408364008346. Тобто, в період дії договору оренди землі від 26.08.2011 року зареєстровано за ТОВ «ВП «Імпульс плюс» право оренди вищевказаної земельної ділянки, яке виникне з 06.19.2016 року (на майбутнє).

В свою чергу, колегія суддів не може не погодитися з висновком суду першої інстанції, що державній реєстрації підлягає виключно діюче речове право і за умови, що відносно його предмета в цей період відсутні інші діючі зареєстровані цього виду речові права.

За приписами ст.17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

В контексті вказаної вище норми виходить, що апелянт набув права оренди спірною земельною ділянкою у січні 2016 року, після прийняття реєстратором оскаржуваного рішення. Таким чином, саме з цього моменту земельна ділянка вважається переданою в користування товариству. Натомість, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт передачі ТОВ «Айова» земельної ділянки ТОВ «ВП «Імпульс плюс», не було надано таких доказів апелянтом і під час апеляційного розгляду.

Таким чином, реєстрація права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «ВП «Імпульс плюс» зумовила одночасне існування права користування земельною ділянкою декількома суб'єктами господарювання, що є порушенням чинного законодавства, а також інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно. При цьому, колегія суддів враховує, що на час прийняття спірного рішення зареєстрований договір оренди землі від 26.08.2011 року (між ОСОБА_3 та ТОВ «Айова») був чинним, а тому реєстрація ще одного договору оренди тієї ж землі за новим орендарем є неможливою.

Згідно ч.2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції на час реєстрації договору), державний реєстратор встановлював відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); …; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Статтею 15 цього Закону передбачалось, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; … .

За ч. 4 ст. 15 даного Закону державній реєстрації підлягали виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

В силу вимог п. 3 ч. 3 ст. 10 зазначеного Закону під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Більше того, Верховний суд України в постанові від 29.09.2015 року акцентував увагу судів, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Таким чином, здійснення запиту для встановлення наявності або відсутності вже зареєстрованих речових прав, які виникли до 01.01.2013 року, на об'єкт нерухомого майна є не правом, а обов'язком державного реєстратора.

В даному випадку, проведення державної реєстрації договору оренди землі здійснено 03.03.2012 року відділом Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 712408364008346, тобто державний реєстратор з урахуванням вищевказаних положень був зобов'язаний здійснити відповідну перевірку. Разом із тим, в порушення вимог чинного законодавства, державний реєстратор при проведенні реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеного 15.09.2015 року між ТОВ «ВП «Імпульс плюс» та ОСОБА_3 належним чином не перевірив наявність права оренди на дану земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки одна і та ж земельна ділянка була передано в оренду різним орендарям.

Апеляційна інстанція підтримує позицію суду першої інстанції, що реєстрація договорів оренди землі з новим орендарем можлива лише після реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність прийняття ним спірного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс плюс» - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 09.09.2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.