Постанова

від 29.05.2019 по справі 823/461/16

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 823/461/16

Провадження № 11-83апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Імпульс плюс (далі - ТОВ ВП Імпульс плюс ) на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року (суддя Рідзель О. А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року (судді Саприкіна І. В., Карпушова О. В., Кучма А. Ю.) у справі № 823/461/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Айова (далі - ТОВ Айова ) до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області (далі - Управління), Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - РДА), треті особи: ОСОБА_1 , ТОВ ВП Імпульс плюс , про визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ТОВ Айова звернулося до суду з позовом до Управління та РДА, у якому просило визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Управління від 29 січня 2016 року за індексним номером 27985220.

На обґрунтування позову ТОВ Айова зазначило, що рішенням від 29 січня 2016 року за індексним номером 27985220 зареєстровано право оренди за ТОВ ВП Імпульс плюс на земельну ділянку, яка використовується позивачем на підставі чинного договору оренди, без урахування переважного права позивача на продовження його дії. На думку позивача, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 05 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року, позов задовольнив.

Не погодившись із указаними судовими рішеннями, ТОВ ВП Імпульс плюс у касаційній скарзі зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, оскільки їх прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, у державного реєстратора не було правових підстав для відмови в державній реєстрації права оренди ТОВ ВП Імпульс плюс на спірну земельну ділянку. При цьому факт існування реєстрації договору оренди з ТОВ ВП Імпульс плюс жодним чином не впливає на можливість володіння та користування позивачем земельною ділянкою, оскільки у ТОВ ВП Імпульс плюс таке право виникло після закінчення договору з ТОВ Айова . Скаржник також зазначив, що суди не надали правової оцінки позовним вимогам, які заявлені до неналежного відповідача. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 04 жовтня 2016 року відкрив касаційне провадження в цій справі.

13 лютого 2017 року ТОВ ВП Імпульс плюс подало додаткові пояснення, у яких зазначило, що цей спір має не публічно-правовий, а приватноправовий характер, відтак його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року вказану касаційну скаргу було передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30 січня 2019 року передав справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи рішень судів попередніх інстанцій, у тому числі з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 лютого 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників згідно з пунктом 1 частини першої статті 345 КАС України, з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також зважаючи на характер спірних правовідносин, який не вимагає участі сторін у судовому засіданні.

Відзивів (заперечень) на касаційну скаргу інші учасники справи не надіслали.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність її часткового задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили , що 26 серпня 2011 року між ОСОБА_1 (орендодавець) і ТОВ Айова (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування строком на 5 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,3952 га, яка розташована в адміністративних межах Кобриново-Гребельської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, кадастровий номер НОМЕР_1 , що належить орендодавцю на праві власності відповідно до державного акта серії НОМЕР_2 від 12 листопада 2010 року (далі - спірна земельна ділянка).

Державну реєстрацію цього договору проведено 03 грудня 2012 року відділом Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 712408364008346.

У період дії зазначених договорів державний реєстратор Управління 29 січня 2016 року прийняв рішення про реєстрацію за ТОВ ВП Імпульс плюс права оренди на спірну земельну ділянку на підставі договору оренди від 15 вересня 2015 року № 89, укладеного між цим товариством і ОСОБА_1 .

Вважаючи вказане рішення протиправним, ТОВ Айова звернулося до суду із цим позовом.

Обставини справи її учасники під сумнів не ставлять.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими ці висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцієючи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС Українисуб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2 , 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закономустановлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У цій справі позивач, оскаржуючи рішення державного реєстратора, фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права в іншої особи.

У раніше ухваленій постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір про скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за третьою особою має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна. З огляду на суб`єктний склад сторін спір може вирішуватися за правилами господарського чи цивільного судочинства.

Оскільки позивачем у цій справі є юридична особа - ТОВ Айова , належним відповідачем має бути юридична особа - ТОВ ВП Імпульс плюс , то виходячи з суб`єктного складу сторін спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Імпульс плюс задовольнити частково.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О. Г. Яновська