Ухвала

від 06.09.2016 по справі 815/5666/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" вересня 2016 р. м. Київ К/800/18040/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Южторггрупп Ко»

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2014

у справі № 815/5666/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Южторггрупп Ко»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Южторггрупп Ко» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 30.07.2013 № 0000272260 та № 0000282260.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015, в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, працівниками податкового органу згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України , на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС в Одеській області підполковника податкової міліції Пшоняк С.П. від 10.04.2013 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Южторггрупп Ко» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 605/22-60/35696627 від 22.07.2013.

Актом перевірки встановлено порушення: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 10 підр. 4 розд. ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України , в результаті чого занижено значення податку на прибуток на загальну суму 511 745 грн. та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , що зумовило заниження значення податку на додану вартість, що підлягає сплати до бюджету на загальну суму 425 288 грн.

30.07.2013 податковим органом винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0000272260 про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 538 715 грн., в т.ч.: 492 255 грн. основного платежу та 46 460 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000282260 про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 466 601 грн., в т.ч.: 390 060 грн. основного платежу та 76 541 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що згідно довідки про включення до ЄДРПОУ ТОВ «Южторггрупп Ко» здійснює такі види діяльності за КВЕД: діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (46.17); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (46.19); оптова торгівля фармацевтичними товарами (46.46); неспеціалізована оптова торгівля (46.90); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (47.19).

В перевіряємий період ТОВ «Южторггрупп Ко» придбало товар у ПП «Астерлінт» (договір купівлі-продажу № 04/29-6 від 29.04.2011), ТОВ «Пальмар» (договір купівлі-продажу № 09/01-4 від 01.09.2010), ПП «Валенсія 5» (договір купівлі-продажу без номеру від 04.01.2010) протягом 2010-2011 року.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами позивачем до суду надано: податкові накладні, виписки по рахункам та платіжні доручення.

В акті перевірки зазначено, що правочини, укладені ТОВ «Южторггрупп Ко» по придбанню товару у ПП «Астерлінт», ТОВ «Пальмар», ПП «Валенсія 5» є нікчемними в силу припису закону, оскільки не створюють жодних юридичних наслідків для підприємств.

Дані висновки обґрунтовані тим, що актом ДПІ у Суворовському районі від 26.04.2011 № 13341/7/23-613 «Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Валенсія 5» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 07.10.2009 по 01.03.2011», у висновках якого зазначено, що враховуючи те, що згідно наданих ПП «Валенсія 5» до податкового органу не можливо встановити наявність умов для ведення господарської діяльності, наявність чи відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємство не знаходиться за юридичною адресою відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 203 , п. п. 1, 2 ст. 215 , ст. 228 Цивільного кодексу України , усі операції купівлі-продажу за участю ПП «Валенсія 5» підпадають під ознаки нікчемності; та актом ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 26.03.2012 №168/22-34/371372/20 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Астерлінг» з питань правових відносин з ТОВ «Тала Груп» у період липень 2011 року, ТОВ «Делфуд Компанії» у період жовтень 2011 року», в якому, зокрема, зазначено, що наслідком діяльності в ланцюзі постачання товару ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Делфуд Компанії» - ПП «Астерлінг» є виключно чи переважно формування податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання вказаних товарів та наявність видаткових накладних не є беззаперечним доказом того, що відбувся реальний продаж та передача товару від продавця покупцям. Даних про те, в якому місці відбувалась реалізація вказаних товарів та яким шляхом вони використовувались у власній господарській діяльності покупця, зазначені накладні не містять. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Делфуд Компані» створення правових наслідків.

Перевірка позивача проводилась в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013170000000208 від 04.03.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України , в межах якого встановлено, що згідно повідомлення ПУАТ «Фідобанк» 19.09.2008 між громадянином ОСОБА_3 та банком був укладений кредитний договір № М 026/47-08, відповідно до якого останньому було надано кредит в розмірі 925 000 доларів США під 15% річних на споживчі потреби. З листопада 2008 року позичальник перестав виконувати умови кредитного договору, а борг перед банком склав 1 083 630,77 доларів США та 1 541 438,72 грн.(пеня). Окрім того, за даними банку, ОСОБА_3 отримані кошти витратив на відкриття ряду підприємств, які займаються сумнівною фінансово-господарською діяльністю і входять в єдину схему по ухиленню від сплати податків, а саме: ТОВ «Майа», КЄ «Рента», ГО «Д.Проджект», МПП «Сан Маріно», ТОВ «Укрест», ТОВ «Торгснаб - Од», ТОВ «Облснабпром - Од», ТОВ «Южторггруп Ко». Займаючи посаду директора та головного бухгалтера ОСОБА_3 Філії ТОВ «Укрест» та ТОВ «Торгснаб-Од» протягом 2010-2012 років умисно ухилився від сплати податків в результаті здійснення фінансово-господарської діяльності з суб'єктами господарювання з ознаками фіктивності. Попередня правова класифікація кримінального правопорушення: ч. 1 ст. 212 КК України .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення тим, що надані первинні документи не дають можливості встановити реальність вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, крім того, позивачем не підтверджено факту передачі товарів від однієї сторони договору до іншої, у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування (відповідні товарно-транспортні накладні або маршрутні листи, також, ні до перевірки, ні суду не надані), зберігання товарів.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Як встановлено в судовому порядку кримінальне провадження № 32013170000000208 від 04.03.2013, на підставі якого проведено перевірку, порушено відносно засновника позивача - ОСОБА_3 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Судами обох інстанцій не з'ясовано питання чи був ОСОБА_3 посадовою особою ТОВ «Южторггрупп Ко» на момент здійснення спірних господарських операцій з вищевказаними контрагентами

Крім того, згідно з абз. 1, 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення, господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, тому відсутність товарно-транспортних накладних чи маршрутних листів, які не є обов'язковими первинними документами, що складаються під час здійснення господарських операцій з купівлі-продажу товарів, за наявності належних первинних документів на купівлю товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

В даному випадку, судам необхідно було дослідити чи підтверджено первинними бухгалтерськими документами реальність здійснення господарських операцій між позивачем і ПП «Астерлінт», ТОВ «Пальмар», ПП «Валенсія 5» та чи спричинили такі операції реальні зміни в майновому стані позивача.

Крім того, встановленню підлягає також наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а також зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту та витрат підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів, що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій не досліджено факт надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів, що придбані платником податку у ПП «Астерлінт», ТОВ «Пальмар», ПП «Валенсія 5».

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Южторггрупп Ко» задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний О.І. Степашко