Постанова

від 27.02.2017 по справі 815/5666/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5666/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Южторггрупп Ко до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Южторггрупп Ко звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.07.2013 року № 0000272260 та № 0000282260.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача, які викладені в акті перевірки № 605/22-60/35696627 від 22.07.2013 року Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ Южторггрупп Ко з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року не відповідають вимогам Податкового кодексу України, Конституції України, Цивільному кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Постанові Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні від 25.02.2009 року № 207, листу Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 Щодо питань застосування реєстраторів розрахункових операцій, перевезень вантажів автомобільним транспортом, права на податковий кредит , в зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення від 30.07.2013 року № 0000272260 та № 0000282260, які прийняті на підставі висновків акту перевірки № 605/22-60/35696627 від 22.07.2013 року, є протиправними та належать до скасування.

Позивач вважає, що податковий орган без всебічного розгляду первинної бухгалтерської документації, яка була надана в ході проведеної перевірки, робить помилкові висновки щодо не підтвердження здійснення операцій по придбанню товару та формування податкових зобов'язань, не досліджуючи взаємовідносини позивача та контрагентів: ПП Астерлінг , ТОВ Пальмар , ПП Валенсія 5 , а лише посилаючись на акт ДПІ у Суворовському районі від 26.04.2011 року № 13341/7/23-613 Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП Валенсія 5 щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 07.10.2009 року по 01.03.2011 року та на акт ДПІ у Київському районі від 26.03.2012 року № 168/22-34/371372/20 Про результати документальної невиїзної перевірки ПП Астерлінг з питань правових відносин з ТОВ Тала Груп у період липень 2011 року, ТОВ Делфуд Компанії у період жовтень 2011 року .

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 року постанова Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року була залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.09.2016 року зазначені вище судові рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 року були скасовані та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 22.02.2017 року, сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином та своєчасно. 22.02.2017 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Суд, з урахуванням ст.122 та ст.128 КАС України, вирішив розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Южторггрупп Ко зареєстроване та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області як платник податків з 28.01.2008 року за № 47185.

На підставі направлень від 27.06.2013 року № 001856/1769, від 27.06.2013 року № 001545/1770, від 05.07.2013 року № 000601/20, наказу від 27.06.2013 року № 1793, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС в Одеській області підполковника податкової міліції Пшоняк С.П. від 10.04.2013 року, в період з 05.07.2013 року по 15.07.2013 року співробітники Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провели позапланову виїзну перевірку ТОВ Южторггрупп Ко з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами цієї перевірки 22.07.2013 року Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області склала акт № 605/22-60/35696627 Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Южторггрупп Ко , код ЄДРПОУ 35696627, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року .

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:

- пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.10 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 511745,00 грн.;

- п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 425288,00 грн.

За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Южторггрупп Ко Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийняла податкові повідомлення-рішення:

- від 30.07.2013 року № 0000272260, яким позивачеві за порушенняпп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.10 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 538715,00 грн., у тому числі за основним платежем 492255,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 46460,00 грн.;

- від 30.07.2013 року № 0000282260, яким позивачеві за порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 466601,00 грн., у тому числі за основним платежем 390060,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 76541,00 грн.

Не погоджуючись із висновками посадових осіб податкового органу викладених у акті перевірки, позивач подав скаргу до Головного управління Міндоходів в Одеській області, за результатами розгляду якої було прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 27.08.2013 року, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року № 0000272260, а скаргу ТОВ Южторггрупп Ко без задоволення та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року № 0000282260 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7828,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1957,00 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 30.07.2013 року № 0000272260 та № 0000282260, позивач подав скаргу до Міністерства доходів і зборів України. Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 30.09.2013 року залишено без розгляду скаргу ТОВ Южторггрупп Ко на податкові повідомлення-рішення від 30.07.2013 року № 0000272260 та № 0000282260.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення від 30.07.2013 року № 0000272260 та № 0000282260 не належать до скасування.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Під час розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся, ТОВ Южторггрупп Ко здійснювало купівлю товару у ПП Астерлінт (договір купівлі-продажу № 04/29-6 від 29.04.2011 року), ТОВ Пальмар (договір купівлі-продажу № 09/01-4 від 01.09.2010 року), ПП Валенсія 5 (договір купівлі-продажу без номеру від 04.01.2010 року).

На підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивач надав до суду наступні документи, що знаходяться в матеріалах справи, а саме: податкові накладні, накладні, виписки по рахункам, платіжні доручення.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля фармацевтичними товарами; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що укладені ТОВ Южторггрупп Ко правочини по придбанню товару у ПП Астерлінт , ТОВ Пальмар , ПП Валенсія 5 є нікчемними в силу припису закону, оскільки такі правочини не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів.

Також, в акті перевірки відповідач посилається: на акт ДПІ у Суворовському районі від 26.04.2011 року № 13341/7/23-613 Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП Валенсія 5 щодо підтвердження господарських відносин контрагентами за період з 07.10.2009 року по 01.03.2011 року , у висновках якого зазначено, що враховуючи те, що згідно наданих ПП Валенсія 5 звітів до податкового органу не можливо встановити наявність умов для ведення господарської діяльності, наявність чи відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; підприємство не знаходиться за юридичною адресою відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203, п.1 та п.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України; усі операції купівлі-продажу за участю ПП Валенсія 5 підпадають під ознаки нікчемності; на акт ДПІ у Київському районі від 26.03.2012 року № 168/22-34/371372/20 Про результати документальної невиїзної перевірки ПП Астерлінг з питань правових відносин з ТОВ Тала Груп у період липень 2011 року, ТОВ Делфуд Компанії у період жовтень 2011 року , в якому зокрема зазначено, що наслідком діяльності в ланцюзі постачання товару ТОВ Тала Груп та ТОВ Делфуд Компанії - ПП Астерлінг є виключно чи переважно формування податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання вказаних товарів та наявність видаткових накладних не є беззаперечним доказом того, що відбувся реальний продаж та передача товару від продавця покупцям. Даних про те, в якому місці відбувалась реалізація вказаних товарів та яким шляхом вони використовувались у власній господарській діяльності, зазначені накладні не містять, що свідчить про відсутність наміру у ТОВ Тала Груп та ТОВ Делфуд Компані для створення правових наслідків.

Крім того, суд встановив, що перевірка проводилась на підставі постанови Державної податкової служби в Одеській області ДПС України про призначення позапланової документальної перевірки від 10.04.2013 року № 2815/9/09-0009, в якій вказано, що старший слідчий з ОВС СУ ДПС в Одеській області підполковник податкової міліції Пшоняк С.Л., розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013170000000208 від 04.03.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, зазначив: досудовим розслідуванням встановлено, що згідно повідомлення ПУАТ Фідобанк 19.09.2008 року між громадянином ОСОБА_3 та банком був укладений кредитний договір № М 026/47-08, відповідно до якого ОСОБА_3 було надано кредит в розмірі 925000 доларів США під 15 % річних на споживчі потреби. З листопада 2008 року позичальник перестав виконувати умови кредитного договору, а борг перед банком станом на сьогоднішній день склав 1083630,77 доларів США та 1541438,72 грн. (пеня). Окрім того, за даними банку ОСОБА_3 отримані кошти витратив на відкриття ряду підприємств, які займаються сумнівною фінансово-господарською діяльністю і входять в єдину схему ухиленню від сплати податків, а саме: ТОВ Майа , КЄ Рента , ГО Д.Проджект , МПП Сан Маріно , ТОВ Укрест , ТОВ Торгснаб-Од , ТОВ Облснабпром-Од , ТОВ Южторггруп Ко . Так, ОСОБА_3, займаючи посаду директора та головного бухгалтера Філії ТОВ Укрест та ТОВ Торгснаб-Од протягом 2010-2012 років умисно ухилився від сплати податків в результаті здійснення фінансово-господарської діяльності з суб'єктами господарювання з ознаками фіктивності. Попередня правова класифікація кримінального правопорушення: ч.1 ст.212 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч.7 ст.110 Кримінального процесуального кодексу України постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.78 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст.78 Податкового кодексу України позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Згідно з п.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011 року за № 34/18772, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, результати документальних перевірок оформлюються у формі акту або довідки; у разі встановлення під час перевірки складається акт; акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Таким чином, акт перевірки є належними доказом по справі та оцінується судом нарівні з іншими доказами в порядку, визначеному ст.86 КАС України.

Також, під час розгляду справи позивач не надав до суду первинних документів, які б вказували на факт передачі товарів від однієї сторони договору до іншої, у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування (відповідні товарно-транспортні накладні або маршрутні листи, також, ні до перевірки, ні суду не надані), а також зберігання товарів на підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій та виконання зазначених договорів.

Крім того, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Для установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема, у разі придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробником.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

При цьому, згідно з п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Відповідно до п.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Верховний Суд України, застосовуючи доктрину Ділова мета при розгляді справ за участі національних суб'єктів господарювання до органів ДПС зазначає, що при здійсненні господарської діяльності основною діловою метою платника податків є отримання прибутку. Не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції за наслідками яких платник податків бажає отримати виключно податкову вигоду без здійснення реальної господарської діяльності.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № 2а-9864/11/2670 (K/9991/50772/12).

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року Щодо підтвердження даних податкового обліку документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Наявність формально складених але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції платника податків; витрати, повинні бути пов'язані з господарською діяльністю платника податків і документально підтверджені.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до пп.2.1, пп.2.2 п.2 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, з урахуванням зазначеного, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд зазначає, що наявність договорів купівлі-продажу між ТОВ Южторггруп Ко та ПП Астерлінт , ТОВ Пальмар , ПП Валенсія 5 , а також інших документів, які знаходяться в матеріалах справи, не свідчить про фактичне отримання позивачем товарів від зазначених контрагентів.

Тобто, суд прийшов до висновку, що досліджені докази не підтверджують фактичного руху товарів в межах господарської діяльності між ТОВ Южторггруп Ко та контрагентами ПП Астерлінт , ТОВ Пальмар , ПП Валенсія 5 .

Під час розгляду справи позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження реальності виконання зазначених договорів, що дає підстави суду робити висновок про наявність ознак фіктивності та відсутності фактів реального здійснення господарських операцій.

Згідно з п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України: Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) .

Згідно з п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З сукупного аналізу вказаних норм законів суд робить висновок, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

Однак, з огляду на матеріали справи суд встановив, що відповідно до наданих позивачем первинних документів неможливо встановити підтвердження реальності здійснення вказаних господарський операцій.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Оскільки позивач відніс до податкового кредиту суму податку по операціях з вказаними контрагентами, а суд встановив про неможливість підтвердження реальності їх здійснення, то висновки відповідача про порушення позивачем зазначених вище норм податкового законодавства України є обґрунтованими.

Також, під час розгляду справи представник позивача зазначив, що ОСОБА_3 не був засновником ТОВ Южторггрупп Ко і за весь час діяльності позивача не був призначений на посаду директора. Однак, зазначені обставини ніяким чином не спростовують факти виявлених під час проведення перевірки порушень.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач обґрунтовано та правомірно прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.2 чт.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки суд по справі свідків не залучав та не призначав проведення судових експертиз, розподіл судових витрат не здійснюється.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 128, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко