Ухвала

від 06.09.2016 по справі 826/18505/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" вересня 2016 р. м. Київ К/800/14321/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Кошіля В.В.,

Островича С.Е.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Червінська Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елком-бі»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015

у справі № 826/18505/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елком-бі»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015, в задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Елком-Бі» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Класік-М» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 17.06.2014 № 1165/2213/30469949, у висновках якого встановлені порушення позивачем вимог:

- п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 21290,77 грн.

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 20132,85 грн.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом 25.09.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0013132213, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20963,11 грн. у тому числі: 17439,07 грн. - основний платіж, 3524,04 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0013122213, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 16206,01 грн. у тому числі: 16206,01 грн. - основний платіж, 0 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності винесених відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та доведеності відповідачем відсутності факту реальності господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_4.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства обґрунтовані відсутністю факту реальності господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елком-Бі» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за рахунками-фактури, відповідно до яких постачальник зобов'язувався поставити позивачу (одержувачу) товар.

Виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується рахунками-фактурами, податковими та видатковими накладними, а також платіжними дорученнями.

Відповідач на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом, послався на лист обласного управління Білоцерківської обласної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області від 24.02.2014 №443/7/10-02-07-07, яким повідомлено, що 06.11.2012 працівниками УПМ ДПС у Київській області виявлено та припинено діяльність «конвертаційного центру» у складі злочинної групи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6. Зазначені особи у період з 2011 рік по 2012 рік займалися незаконною конвертацією грошових коштів та формування схемного податкового кредиту, з використанням рахунків та реквізитів наступних суб'єктів господарської діяльності: ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Класік-М».

В результаті відпрацювання злочинної схеми, пов'язаної з незаконним проведенням безготівкових коштів в готівку з використанням зазначених суб'єктів господарської діяльності Рокитнянською МДПІ у Київській області ДПС складено акти невиїзних документальних перевірок відносно ФОП ОСОБА_4 від 30.11.2012 №29/170/НОМЕР_1 за період з 01.05.2012 по 01.10.2012, згідно якого визнано нікчемним правочин з податкового кредиту на суму 783 447,00 грн. за податковим зобов'язанням на суму 2 566 621,00 грн.

Однак, судами попередніх інстанцій не досліджено та не з'ясовано, чи підтверджуються належними та допустимими доказами доводи відповідача про те, що діяльність контрагента, за результатами господарських операцій з яким позивачем сформовано податковий кредит, є фіктивною.

Таким чином, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елком-бі» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний Судді (підпис)В.В. Кошіль (підпис)С.Е. Острович