Постанова

від 30.08.2016 по справі 826/7100/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2016 року № 826/7100/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберда В.І. при секретарі Дробчак В. М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазсервіс»

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними дії та скасування наказу № 2585

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазсервіс» (далі - ТОВ «Нафтогазсервіс», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд визнати протиправними та скасувати наказ № 2585 від 26.04.2016 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нафтогазсервіс» та про визнання протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нафтогазсервіс» на підставі наказу № 2585 від 26.04.2016, оформленої актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нафтогазсервіс» з питань фінансово-господарських відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Аста Консалт Груп» за період з 01.07.2015 по 31.07.2015 з контрагентами-покупцями з приводу подальшої реалізації від 13.05.2016 № 92/26-15-14-04-04-10/32103266.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки у скерованому на адресу позивача запиту, який передував винесенню оскаржуваного рішення відсутня будь-яка вказівка про виявлення податковим органом недостовірності даних, а тому позивач вказував про відсутність фактичних обставин для проведення перевірки згідно пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Крім того, позивач посилався на порушення ГУ ДФС у м. Києві норм податкового законодавства щодо порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нафтогазсервіс», оскільки перевірка проводилась не за місцезнаходженням позивача.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Також в судовому засіданні в якості свідків допитано головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за ризиковими платниками управління спеціального аудиту ГУ ДФС у м. Києві, інспектора податкової та митної справи I рангу - ОСОБА_2, директора ТОВ «Нафтогазсервіс» - ОСОБА_3 та комерційного директора ТОВ «Нафтогазсервіс» - ОСОБА_4.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно д ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про завершення вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом № 2585 від 26 квітня 2016 року, виданим Начальником ГУ ДФС у м. Києві Л. Д. Демченко призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нафтогазсервіс» (код 32103266) з питань фінансово-господарських відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Аста Консалт Груп» (код 39782832) за період з 01.07.2015 по 31.07.2015 з контрагентами-покупцями з приводу подальшої реалізації тривалістю 5 робочих днів з 27.04.2016 по 05.05.2016.

Позивач вважає винесений наказ та дії щодо проведення перевірки відповідачем протиправними у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами пп. 20.1. 4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки..

Відповідно до підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перелік обставин за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка наведений у ст. 78 ПК України.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема:

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.4 п. 78. 1 ст. 78 ПК України).

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Як вбачається з матеріалів справи, керівнику ТОВ «Нафтогазсервіс» ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві скеровано запит № 54372/10/26-59-22-06 від 17.11.2015 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження у зв'язку з необхідністю дослідження реальності документально оформлених операцій позивача з контрагентом-постачальником ТОВ «Аста Консалт Груп» за липень 2015 року запропоновано надати обґрунтовані пояснення та їх документальне підтвердження стосовно здійснення господарських операцій з контрагентом згідно переліку.

В матеріалах справи міститься відповідь за підписом директора ТОВ «Нафтогазсервіс» А. І. Баранського про надання письмових пояснень та їх документальних підтверджень на запит від 17.11.2015 № 54372/10/26-59-22-06 в якій зазначається про порушення положень абз. 5 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України при складанні вищевказаного запиту та наявності частини відомостей в Єдиному державному реєстрі.

Проте, відповідачем факт отримання відповіді на запит від 17.11.2015 року № 54372/10/26-59-22-06 заперечується.

На підтвердження направлення відповіді на адресу ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві позивачем надано фіскальний чек Укрпошти від 04.12.2015 року № 4707 (а. с. 17).

При цьому відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» від 05.03.2009 № 270 розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

Тобто, фіскальний чек, наданий позивачем лише підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку з якого неможливо встановити, що саме відповідь на запит від 17.11.2015 була скерована на адресу ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

А тому, враховуючи те, що відповідачем заперечується факт надання відповіді на запит від 17.11.2015 року № 54372/10/26-59-22-06, суд приходить до висновку про відсутність беззаперечних доказів направлення відповіді на запит від 17.11.2015 року.

З оскаржуваного наказу вбачається, що проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нафтогазсервіс» вирішено провести у зв'язку з наданням не в повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу від 17.11.2015 року № 54372/10/26-59-22-06.

Вищевикладеним спростовуються доводи позивача про необґрунтованість та безпідставність видання відповідачем оскаржуваного наказу.

Також обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нафтогазсервіс» на підставі наказу № 2585 від 26.04.2016 позивач зазначав про порушення норм податкового законодавства щодо порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки дії щодо її проведення здійснено не за місцезнаходженням позивача.

З метою встановлення фактичних обставин справи в судовому засіданні було допитано головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за ризиковими платниками управління спеціального аудиту ГУ ДФС у м. Києві, інспектора податкової та митної справи I рангу - ОСОБА_2, директора ТОВ «Нафтогазсервіс» - ОСОБА_3 та комерційного директора ТОВ «Нафтогазсервіс» - ОСОБА_4.

Перший свідок - головний державний ревізор-інспектор відділу контролю за ризиковими платниками управління спеціального аудиту ГУ ДФС у м. Києві, інспектора податкової та митної справи I рангу - ОСОБА_2 підтвердив факт виходу за юридичною адресою ТОВ «Нафтогазсервіс», а саме м. Київ, вул. Підгірна, буд. 28, літ. А з метою вручення наказу № 2585 від 26.04.2016 року. Проте за вказаною адресою посадові особи Товариства були відсутні у зв'язку з чим інспектором складено Акт «Про відсутність посадових осіб, відповідальних за ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Нафтогазсервіс», копія якого наявна в матеріалах справи (а. с. 33). В подальшому інспектор зателефонував директору ТОВ «Нафтогазсервіс» та повідомив про намір вручення оскаржуваного наказу. Також в телефонному режимі інспектор дізнався про виїмку СУФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві необхідних для проведення перевірки документів. 28.04.2016 оскаржуваний наказ було вручено під розписку директору ТОВ «Нафтогазсервіс» - ОСОБА_3 особисто. Також в судовому засіданні свідок зазначив, що з метою реалізації доступу до перевірки вилучених документів ним було скеровано запит до СУФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.04.2016 за наслідками розгляду якого інспектором отримано доступ до ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Після дослідження та зняття фотокопій з вилучених документів необхідних для проведення перевірки ТОВ «Нафтогазсервіс» інспектором складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нафтогазсервіс» з питань фінансово-господарських відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Аста Консалт Груп» за період з 01.07.2015 по 31.07.2015 з контрагентами-покупцями з приводу подальшої реалізації від 13.05.2016 № 92/26-15-14-04-04-10/32103266.

Другий свідок - директор ТОВ «Нафтогазсервіс» ОСОБА_3 в судовому засіданні також підтвердив факт відсутності в день прибуття головного державного ревізор-інспектора відділу контролю за ризиковими платниками управління спеціального аудиту ГУ ДФС у м. Києві, інспектора податкової та митної справи I рангу - ОСОБА_2 за юридичною адресою ТОВ «Нафтогазсервіс» та зазначив, що на наступний день оскаржуваний наказ ним було отримано особисто.

Третій свідок - комерційний директор ТОВ «Нафтогазсервіс» ОСОБА_4 повідомив про обізнаність проведення перевірки ТОВ «Нафтогазсервіс», проте зазначив, що інспектора не бачив.

За наслідками допиту свідків та встановлення фактичних обставин справи, суд вважає за необхідне вказати про наступне.

Відповідно до абзацу 2 п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 78.5 ст. 78 ПК України).

У відповідності до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови (п. 81.2 ст. 81 ПК України).

Пунктом 86.1 ст. 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Відповідно до п. 86.3 ст. 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно п. 86.10 ст. 86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Як встановлено судом ГУ ДФС у м. Києві було видано оскаржуваний наказ на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

На підставі вище вказаного наказу та направлення на перевірку від 27 квітня 2016 року № 293/26-15-14-04-04 в період з 27.04.2016 року тривалістю 5 робочих днів ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нафтогазсервіс» з питань фінансово-господарських відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Аста Консалт Груп» за період з 01.07.2015 по 31.07.2015 з контрагентами-покупцями з приводу подальшої реалізації за результатами якої складено Акт від 13.05.2016 № 92/26-15-14-04-04-10/32103266.

Як вказувалось вище свідками засвідчено факт вручення копії оскаржуваного наказу та обізнаність посадових осіб ТОВ «Нафтогазсервіс» про проведення вищевказаної перевірки. Також з Акту перевірки вбачається, що направлення на перевірку та копію наказу від 26.04.2016 року № 2585 вручено директору ТОВ «Нафтоггазсервіс» - ОСОБА_3 під розписку.

Так, згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач виконав вимоги вищевказаного законодавства щодо вручення наказу та направлення до початку проведення позапланової виїзної перевірки, провів її та за результатами склав відповідний акт, а відтак наслідки наказу від 26 квітня 2016 року № 2585 було вичерпано.

Крім того, суд наголошує, що в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 23.06.1997 №2-зп по справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернення до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Також, в п. 5 рішення Конституційного суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Враховуючи, що оскаржуваний наказ, який є актом індивідуальної дії, на час вирішення справи реалізовано, тобто такий наказ вичерпав свою дію, таким чином права позивача не можуть бути поновлені шляхом визнання протиправним такого наказу.

Оскільки, оскаржуваний наказ прийнято уповноваженою особою відповідно до норм Податкового кодексу України, такий наказ на час вирішення справи вичерпав свою дію, отже суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Належним способом захисту прав позивача в даному випадку є оскарження податкового повідомлення-рішення прийнятого на підставі вказаного акту перевірки.

Щодо доводів позивача про порушення ГУ ДФС у м. Києві норм податкового законодавства щодо порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нафтогазсервіс», оскільки перевірка проводилась не за місцезнаходженням позивача суд вказує про наступне.

Як вказувалось вище, інспектору під час вручення оскаржуваного наказу директору ТОВ «Нафтогазсервіс» повідомлено про неможливість надання документів з питань фінансово-господарських відносин ТОВ «Нафтогазсервіс» з контрагентом-постачальником ТОВ «Аста Консалт Груп» за період з 01.07.2015 по 31.07.2015 з контрагентами-покупцями з приводу подальшої реалізації у зв'язку з тим, що 17.02.2016 року слідчим СУ РФДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі ухвали слідчого судді дані документи вилучені.

Податковим кодексом України визначений порядок дій контролюючого органу у разі вилучення правоохоронними та іншими органами необхідних для проведення перевірки матеріалів.

Зокрема, відповідно до положень п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документівабо забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як було зазначено першим свідком головним державним ревізор-інспектором відділу контролю за ризиковими платниками управління спеціального аудиту ГУ ДФС у м. Києві, інспектора податкової та митної справи I рангу - ОСОБА_2 за 2 останні дні до закінчення перевірки він ознайомився з вилученими матеріалами ТОВ "Нафтогазсервіс" та зняв фотокопії в приміщенні СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 24-А, чим виконав вимоги вищенаведеного пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України.

Вищевикладене спростовує доводи позивача про порушення відповідачем норм податкового законодавства щодо порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нафтогазсервіс».

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда