Постанова

від 12.02.2019 по справі 826/7100/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2019 року

Київ

справа №826/7100/16

адміністративне провадження №К/9901/27687/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазсервіс на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2016 (суддя - Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі №826/7100/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазсервіс до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання дій протиправними та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтогазсервіс звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ №2585 від 26.04.2016 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазсервіс ; визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача на підставі наказу №2585 від 26.04.2016, оформленої актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 13.05.2016 №92/26-15-14-04-04-10/32103266.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення судів мотивовано відсутністю в діях податкового органу порушень податкового законодавства. Одночасно суди зазначили, що задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазсервіс не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки, права платника податків порушують лише наслідки такої перевірки.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтогазсервіс звернулося з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 у справі №826/7100/16 , прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.01.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазсервіс .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 75.1.2 пункту 75.1, пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазсервіс зводяться до того, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позову. Зокрема, позивач зазначає, що приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, судами належним чином не досліджено всіх доводів позивача та не досліджено доказів на підтвердження його правової позиції. На думку заявника, оскаржуваний наказ та дії, податкового органу, які вчинені на підставі такого наказу, є протиправними, оскільки органом доходів і зборів в порушення норм податкового законодавства було вчинено протиправні дії по проведенню перевірки за результатами якої складено акт з передчасними висновками про порушення позивачем норм податкового законодавства. Позивач стверджує, що вказані дії відповідача призвели до порушення його прав та законних інтересів. А тому, вважає, що вказані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову в повному обсязі.

Натомість Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій викладені у оскаржуваних позивачем судових рішеннях є законними та обґрунтованими, здійснені з дотримання норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає свої дії щодо прийняття наказу та проведення на його підставі перевірки господарської діяльності позивача з оформленням акту за результатом проведення такої перевірки правомірними, та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазсервіс , а рішення судів - залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2019 прийнято до провадження суду матеріали адміністративної справи №826/7100/16, визнано за можливе проведення попереднього розгляду та призначити попередній розгляд даної справи на 12.02.2019.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.11.2015 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазсервіс скеровано запит №54372/10/26-59-22-06 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження у зв'язку з необхідністю дослідження реальності документально оформлених операцій позивача з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю Аста Консалт Груп за липень 2015 року, та запропоновано надати обґрунтовані пояснення та їх документальне підтвердження стосовно здійснення господарських операцій з контрагентом згідно переліку.

У зв'язку з неотриманням податковим органом від Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазсервіс відповіді на вказаний запит, наказом №2585 від 26.04.2016, виданим Начальником Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Демченко Л.Д., було призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазсервіс з питань фінансово-господарських відносин з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю Аста Консалт Груп за період з 01.07.2015 по 31.07.2015 з контрагентами-покупцями з приводу подальшої реалізації, тривалістю 5 робочих днів з 27.04.2016 по 05.05.2016.

З оскаржуваного наказу вбачається, що підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазсервіс є надання не в повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу від 17.11.2015 №54372/10/26-59-22-06.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перелік обставин за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка наведений у статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Судами встановлено, що податковим органом на адресу позивача направлено письмовий запит від 17.11.2015 №54372/10/26-59-22-06 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження. Проте, відповідь на запитувану інформацію позивачем до податкового органу не надавалася.

Доводи позивача щодо надіслання директором Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазсервіс ОСОБА_2 на вимогу відповідача відповіді на спірний запит від 17.11.2015 №54372/10/26-59-22-06 з приводу надання письмових пояснень та їх документальних підтверджень із зазначення про порушення положень абзацу 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України при складанні вищевказаного запиту та наявності частини відомостей в Єдиному державному реєстрі, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки наданий позивачем на підтвердження такого надіслання фіскальний чек Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта від 04.12.2015 №4707, не може бути належним доказом даних обставин, адже з вказаного чека неможливо встановити інформацію щодо надіслання позивачем саме спірної відповіді на запит відповідача від 17.11.2015. Дана обставинами сторонами не заперечується.

Враховуючи вказане, відповідачем правомірно видано наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача у зв'язку з наданням не в повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу від 17.11.2015 № 54372/10/26-59-22-06 та правомірно призначено документальну позапланову перевірку платника.

Відповідно до абзацу 2 пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 78.5 статті 78 цього Кодексу).

У відповідності до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови (пункт 81.2 статті 81 Кодексу).

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Відповідно до пункту 86.3 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно з пунктом 86.10 статті 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Судами встановлено, що оскаржуваний наказ Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві було видано на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. На підставі вказаного наказу та направлення на перевірку від 27.04.2016 №293/26-15-14-04-04 в період з 27.04.2016 тривалістю 5 робочих днів Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазсервіс з питань фінансово-господарських відносин з контрагентом-постачальником Товариства з обмеженою відповідальністю Аста Консалт Груп за період з 01.07.2015 по 31.07.2015 з контрагентами-покупцями з приводу подальшої реалізації, за результатами якої складено акт від 13.05.2016 №92/26-15-14-04-04-10/32103266.

Направлення на перевірку та копію наказу від 26.04.2016 №2585 вручено директору Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазсервіс - ОСОБА_2 під розписку, що не заперечується позивачем.

Таким чином, суди передніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення виїзної перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його в суді або застосувати інші заходи, передбачені статтею 81 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Якщо ж допуск до виїзної податкової перевірки відбувся і наказ реалізований як прийнятий в межах закону і компетенції, в подальшому предметом розгляду в суді має бути зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи, в різі прийняття ними відповідних актів індивідуальної дії.

Оскаржуваний наказ, є актом індивідуальної дії, на час вирішення справи реалізовано, відтак, такий наказ вичерпав свою дію, і права позивача не можуть бути поновлені шляхом визнання протиправним такого наказу.

Так, згідно із пунктом 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Тобто, податковий орган оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Вказане в сукупності свідчить про те, що висновки податкового органу за наслідками проведення перевірки, викладені у відповідному акті, не породжують для суб'єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника, а отже, не порушують його права та законні інтереси.

Належним способом захисту порушених прав у даному випадку буде оскарження позивачем винесеного податкового повідомлення рішення за наслідками перевірки.

В даному випадку, як з'ясовано судовими інстанціями, відповідачем фактично реалізовано його компетенцію на проведення позапланової виїзної перевірки та оформлення її результатів, а тому дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення розглядуваної перевірки не є такими, що порушують права позивача. Позивач добровільно допустив перевіряючих до здійснення контрольного заходу, а тому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд, цілком об'єктивно відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги.

Податковим кодексом України визначений порядок дій контролюючого органу у разі вилучення правоохоронними та іншими органами необхідних для проведення перевірки матеріалів.

Відповідно до положень пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазсервіс повідомлено відповідача про неможливість надання документів з питань фінансово-господарських відносин позивача з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю Аста Консалт Груп за період з 01.07.2015 по 31.07.2015 з контрагентами-покупцями з приводу подальшої реалізації, у зв'язку з тим, що 17.02.2016 слідчим СУ РФДержавної податкової інстанції у Печерському районі Головного управління Держаної фіскальної служби місті Києві на підставі ухвали слідчого судді такі документи було вилучено.

Відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України фотокопії вилучених документів у період перевірки було зроблено уповноваженими особами відповідача в приміщенні СУ ФР Державної податкової інстанції у Печерському районі Головного управління Держаної фіскальної служби у місті Києві за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 24-А,

Таки чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів передніх інстанцій, що доводи позивача про порушення податковим органом норм податкового законодавства щодо порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазсервіс щодо місця її проведення є безпідставними.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильними.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазсервіс без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазсервіс залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 у справі №826/7100/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду