Постанова

від 08.09.2016 по справі 826/27600/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

08 вересня 2016 року 08:25 справа №826/27600/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АДПРО" доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДПРО" (далі по тексту - позивач, ТОВ "АДПРО") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 вересня 2015 року №0003032201 та №0003022201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2015 року відкрито провадження у справі №826/27600/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 28 березня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 11 вересня 2015 року №0003032201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.2, 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "АДПРО" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 111 203,00 грн., в тому числі за основним платежем - 740 802,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 370 401,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 11 вересня 2015 року №0003022201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "АДПРО" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 211 186,00 грн., в тому числі за основним платежем - 807 457,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 403 729,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 21 серпня 2015 року №1022/26-53-22-01-21/34291340 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "АДПРО" (код ЄДРПОУ 34291340) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "СЕТМАРКЕТ" (код ЄДРПОУ 38388380) за січень 2013 року, ТОВ "ГАТІОРА" (код ЄДРПОУ 38091733) за січень-лютий 2013 року, ТОВ "СМАРТ АЙТІ (код ЄДРПОУ 38454285) за грудень 2013 року, ТОВ "МЕДЖИК ХОЛДИНГ" (код ЄДРПОУ 38348704) за січень 2014 року, ТОВ "АМЦС" (код ЄДРПОУ 39037169) за липень 2014 року" (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 138.2, 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 740 802,00 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 523 476,00 грн., за 2014 рік у сумі 217 326,00 грн; пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 807 457,00 грн., у тому числі за січень 2013 року на суму 172 741,00 грн., за лютий 2013 року на суму 75 452,00 грн., за грудень 2013 року на суму 312 579,00 грн., за січень 2014 року на суму 246 685,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані безпідставним включенням до складу витрат та податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам із ТОВ "ГАТІОРА", ТОВ "СМАРТ АЙТІ", ТОВ "МЕДЖИК ХОЛДИНГ", оскільки діяльність вказаних підприємств спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування витрат та податкового кредиту для контрагентів-покупців.

З урахуванням наведеної інформації відповідач дійшов висновку про нереальність операцій між позивачем та ТОВ "ГАТІОРА", ТОВ "СМАРТ АЙТІ", ТОВ "МЕДЖИК ХОЛДИНГ", а мало місце тільки відображення таких операцій в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ "АДПРО" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "АДПРО" з його контрагентами - ТОВ "ГАТІОРА", ТОВ "СМАРТ АЙТІ", ТОВ "МЕДЖИК ХОЛДИНГ"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між ТОВ "АДПРО" (замовник) та ТОВ "ГАТІОРА" (виконавець) укладено договір про розміщення рекламних матеріалів в мережі Інтернет від 03 грудня 2012 року №03/12/12, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з проведення рекламних кампаній замовника чи клієнтів замовника, розміщення рекламних матеріалів замовника в мережі Інтернет на веб-сайтах, вказаних в додатках, і збору статистичних даних за час показу реклами в мережі Інтернет, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в стоки та на умовах, передбачених договором.

Згідно з актами надання послуг протягом січня-лютого 2013 року, виконавець виконав обумовлені договором послуги, а саме: розміщення реклами в мережі Інтернет ТМ "Нівея", ТМ "Субару", ТМ "Лайф", ТМ "Хюндай", ТМ "Оболонь", ТМ "АВК", ТМ "М.С.Л.".

Між ТОВ "АДПРО" (замовник) та ТОВ "СМАРТ АЙТІ" (виконавець) укладено договір про розміщення рекламних матеріалів в мережі Інтернет від 01 березня 2013 року №SIT0103/1, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з проведення рекламних кампаній замовника чи клієнтів замовника, розміщення рекламних матеріалів замовника в мережі Інтернет на веб-сайтах, вказаних в додатках, і збору статистичних даних за час показу реклами в мережі Інтернет, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в стоки та на умовах, передбачених договором.

Акти надання послуг, датовані груднем 2013 року, які містяться в матеріалах справи підтверджують, що виконавець виконав обумовлені договором послуги, а саме: розміщення рекламних матеріалів в мережі Інтернет ТМ "Нокиа", ТМ "Воля", ТМ "БМ Банк", ТМ "Субару", ТМ "АВК" та інших.

01 жовтня 2012 року між ТОВ "АДПРО" (замовник) та ТОВ "МЕДЖИК ХОЛДИНГ" (виконавець) укладено договір №1-МА, згідно якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з наведеного переліку (рекламні послуги, інформаційні послуги, надання звітів та статистики щодо рекламних кампаній), а замовник зобов'язується оплачувати погоджену вартість належно наданих послуг згідно умов договору.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), датованих січнем 2014 року, виконавець виконав на замовлення позивача наступні послуги: розміщення реклами в Інтернеті Субару, Тойота, Фидобанк, Фокстрот та інші.

В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунки постачальників грошові кошти, що підтверджують наявні у справі виписки банку.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Суд враховує наявність в матеріалах справи первинних документів по відносинам із виконавцями, однак звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач зазначає, що метою придбання в межах спірних правовідносин послуг з розміщення рекламних матеріалів є виконання господарських зобов'язань перед такими замовниками як: ТОВ "Рекламне агентство "АІТІ", ТОВ "Рекламне агентство "ТВІСТ", ПАТ "Фідобанк", ТОВ "Астеліт", ТОВ "Рекламне агентство "361 Україна", ТОВ "Ейвон Косметікс Юкрейн", ТОВ "Рекламно-інформаційна агенція "АММ", ТОВ "СОХО Диджитал" та інші.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав до суду копії господарських договорів, укладених із вказаними замовниками та іншими суб'єктами господарювання, за якими позивач зобов'язався надати послуги з розміщення реклами продукції, та звітів про надані послуги.

Разом з тим, суд звертає увагу, що надані позивачем документи не підтверджують взаємозв'язку придбаних у ТОВ "ГАТІОРА", ТОВ "СМАРТ АЙТІ", ТОВ "МЕДЖИК ХОЛДИНГ" послуг із господарською діяльністю позивача, зокрема неможливо ідентифікувати участь вказаних підприємств при наданні рекламних послуг ТОВ "Рекламне агентство "АІТІ", ТОВ "Рекламне агентство "ТВІСТ", ПАТ "Фідобанк", ТОВ "Астеліт", ТОВ "Рекламне агентство "361 Україна", ТОВ "Ейвон Косметікс Юкрейн", ТОВ "Рекламно-інформаційна агенція "АММ" чи іншим суб'єктам господарювання, у тому числі фактичного розміщення рекламних матеріалів, надання послуг з проведення PR-компаній та їх розміщення у мережі Інтернет, не вказано які дії вчинено контрагентами позивача з метою виконання обумовлених послуг, їх обсяг, а також не надано обґрунтування вартості вказаних послуг.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у контрагентів позивача умов для здійснення господарської діяльності, обладнання та виробничих потужностей, а також трудових ресурсів, кваліфікованих спеціалістів, які мають наукові, технічні або інші спеціальні знання у відповідній галузі господарювання, а також не спростовано висновки акта перевірки про можливість самостійного виконання позивачем обумовлених договорами рекламних послуг та не надано доказів на підтвердження зворотного.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "ГАТІОРА", ТОВ "СМАРТ АЙТІ", ТОВ "МЕДЖИК ХОЛДИНГ" носять реальний характер, а придбані послуги пов'язані із господарською діяльністю ТОВ "АДПРО".

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків акта перевірки щодо неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач відображав суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ГАТІОРА", ТОВ "СМАРТ АЙТІ" та ТОВ "МЕДЖИК ХОЛДИНГ" у зв'язку з придбанням послуг.

Суд звертає увагу, що наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відпорних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача послуг, отриманих від контрагентів, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "АДПРО" про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Дніпровському районі залишились не підтвердженими.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "АДПРО" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "АДПРО" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко