Рішення

від 09.09.2016 по справі 178/160/16-ц

КРИНИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 178/160/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2016 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого Цаберябого Б.М.

при секретарі Янченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички справу за позовом ОСОБА_1 до Криничанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, третя особа на стороні відповідача Криничанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про стягнення 86504,04 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 3% річних в сумі 736,41 грн., компенсацію з урахуванням інфляції 7399,96 грн. 1707,7 грн. відшкодування зайво сплаченого податку та 10000 грн. моральної шкоди, зобов'язання сплатити за власний рахунок податок з доходів фізичних осіб, пенсійні та страхові внески, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з цим позовом і вказала, що з листопада 1995 року по серпень 2013 року вона працювала у Криничанському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на посаді директора. Із займаної посади вона звільнилася за власним бажанням у зв'язку із вступом на денну форму навчання до Дніпропетровської регіональної академії державного управління при Президентові України. При звільненні їй не було виплачено компенсацію за невикористані відпустки за 139 днів. У зв'язку з вищенаведеною обставиною, у травні 2015 року вона звернулася до Криничанського районного суду із позовною заявою до Криничанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про стягнення компенсації за невикористані відпустки за останні декілька років своєї роботи на посаді директора вищезгаданої установи. Даний позов було задоволено, та зобов'язано установу виплатити позивачці кошти у сумі 11384,56 грн.

Як вказує позивачка, з вини роботодавця їй не було виплачено компенсацію за всі дні відпусток з 1995 по 2013 роки, отже цей термін розпочався наступного дня після мого звільнення з посади, а саме - 01 вересня 2013 року та закінчився того дня, коли позивачка отримала кошти на свій рахунок - 27 жовтня 2015 року. Також позивачка зазначає, що між нею та підприємством не було спору щодо розміру коштів, які підприємство зобов'язано було виплатити їй в день звільнення. Позивачка вказує, що за місяць до свого звільнення вона видала наказ по установі щодо виплати їй даної компенсації. Але, оскільки підпорядкована їй установа фінансується із районного бюджету та головним розпорядником коштів є Криничанська РДА, і без дозволу головного розпорядника позивачка не мала право здійснити такі видатки. Тому позивачка звернулася із письмовим проханням до свого роботодавця щодо вирішення питання виплати їй компенсації за невикористані відпустки за попередні роки і надала відповідний розрахунок. Але відповіді на свій лист вона так і не отримала. Лише є інформацію, що лист було відписано на районне фінансове управління.

Позивачка вказує на те, що відповідач завдав їй моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона є матір'ю двох дітей. Правом мати додаткову оплачувану відпустку, як мати одиночка та як мати двох дітей віком до 14 років, яке позивачка мала відповідно до ЗУ «Про відпустки», вона скористалася починаючи з 2005 року всього 1 раз. Всі інші намагання отримати цю додаткову відпустку були безуспішними, оскільки її керівники, на той час, не знали про наявність подібних пільг та не дозволяли брати таку відпустку. Так само, як і юридичний відділ, і кадрова служба навіть не чули про таке поняття, як соціальна відпустка. Не краще виглядала ситуація і з додатковими відпустками за стаж державної служби, дозвіл на які було дуже важко отримати. У керівництва завжди знаходилися причини для відмови - то їде перевірка, то голова чи заступник у відпустці, чи щось інше.

У зв'язку з вищенаведеними обставинами, позивачка вказує, що незаконними діями її керівництва та обмеженням її прав, їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 10000 гривень

Позивачка вказує, що її право на отримання заробітної плати у встановлені законом строки, на компенсацію збитків за час невиплаченої заробітної плати з урахуванням індексу інфляції, компенсації за невитрачені дні відпусток порушено відповідачем, а тому підлягає захисту. Не виплативши їй при звільненні грошову компенсацію за невикористані дні соціальної відпустки та відпустки за вислугу років державному службовцю за попередні роки, роботодавець порушив на думку позивачки, її права, передбачені ч. 1 ст. 116 КЗпП України, за якою виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В порушення вищезазначеної норми керівник підприємства не повідомив позивачку письмово про належні до виплати суми при звільненні. Та навіть, навпаки, звернення позивачки про необхідність виплати компенсації було повністю проігноровано. У такому випадку законодавство України захищає порушені права найманого працівника, передбачивши ряд штрафних санкцій для роботодавця, що порушив закон. Також позивачка сплатила замість відповідача 1707,7 грн. податку. Тому позивачка просить стягнути із Криничанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на її користь 3% річних у сумі 736,41 грн., компенсації з урахуванням індексу інфляції у сумі 7399,96 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 86504,04 грн., 1707,7 грн. зайво сплаченого податку та 10000 гривень моральної шкоди зобов'язати відповідача сплатити за власний рахунок податок з доходів фізичних осіб, пенсійні та страхові внески.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала і пояснила, що Криничанський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді не є відповідачем по справі, бо роботодавцем позивачки є Криничанська райдержадміністрація. Тому вона просить в задоволенні позову відмовити.

Оцінивши докази по справі суд вважає, що вимоги позивачки мають бути частково задоволені, оскільки у судовому засіданні встановлено, що позивачка з 1995 року по 2013 рік працювала у Криничанському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на посаді директора. З займаної посади позивачка звільнилася за власним бажанням у зв'язку зі вступом до ВУЗу на денну форму навчання. Тобто позивачка не мала трудових відносин з райдержадміністрацією і райдержадміністрація не може відповідати за невиплату позивачці компенсації за невикористані відпустки. Але при звільненні позивачці всупереч вимогам ст. 24 ЗУ "Про відпустки", ст. 116 КЗпП України, не було виплачено компенсацію за невикористані відпустки. Тому перебуваючим в законній силі рішенням Криничанського районного суду від 11 серпня 2015 року саме з відповідача на користь позивачки стягнуто 11384,56 грн. компенсації за невикористані відпустки. Дане рішення суду відповідачем виконано 27 жовтня 2015 року. Ст. 117 КЗпП України передбачає відповідальність власника або уповноваженого ним органу за невиплату з його вини належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, тобто в день звільнення при відсутності спору про їх розмір. В даному разі був наявний спір про розмір виплат компенсації за невикористані відпустки, бо у вказаному судовому рішенні сума позову складала 12582,95 грн., а в судовому засіданні позивачка зменшила цю суму до 11384,56 грн., які обрахував відповідач і які були стягнуті рішенням суду. А згідно ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівнику сум якщо спір на користь працівника вирішено частково, що має місце в даному випадку, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Тому відлік часу затримки виплати позивачці компенсації за невикористані відпустки починається з часу набрання чинності рішенням Криничанського районного суду від 11 серпня 2015 року, тобто з 21 серпня 2015 року, як те передбачено ст.ст. 223, 294 ЦПК України, і закінчується днем виконання рішення - 27 жовтня 2015 року як вказує позивачка. Таким чином час затримки виплати позивачці компенсації за невикористані відпустки складає 68 днів, а не 787 днів як вказує позивачка. Тому за умови величини середньоденного заробітку позивачки 109,92 грн. стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 7474,56 грн., а задоволення решти позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягає. Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Індекс інфляції за даними Державної служби статистики України за серпень-жовтень 2015 року складає 1%, тому стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає сума компенсації з урахуванням індексу інфляції 74,75 грн., сума підлягаючих стягненню 3% річних від простроченої суми складає 41,76 грн., а задоволення решти позову в цій частині задоволенню не підлягає. Позивачкою заявлена вимога про стягнення з відповідача 1707,7 грн. зайво сплаченого податку і надана відповідний дублікат квитанції № 934507987 від 28 жовтня 2015 року. Видом платежу у вказаному дублікаті є відновлення касових видатків по КЕКВ 211 у 2015 Р, а одержувачем Криничанський ЦССМ. Ст. 6 Податкового кодексу України визначає податок як обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку. А ст.ст. 9,10 Податково кодексу України не визначають такого виду податку, як вказаний у дублікаті квитанції платіж, що позбавляє суд можливості задоволити позов в цій частині. Діями позивача, не провівшого розрахунок з позивачкою в день звільнення, спричинили моральні страждання позивачки. Але оцінюючи величину завданих моральних страждань суд вважає можливим в порядку ст. 237-1 КЗпП України стягнути з відповідача на користь позивачки 1000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, а задоволенні решти позову в цій частині відмовити. Порядок сплати податку з фізичних осіб, пенсійних та страхових внесків врегульований чинним законодавством України і додаткового судового вирішення не потребує. Часткове задоволення позову покладає на відповідача обов'язок по сплаті судових витрат, як те передбачено ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 209, 212-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Криничанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Криничанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, розрахунковий рахунок 35416002002568, МФО 805012, код 23928354, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 7474,56 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 3% річних в сумі 41,76 грн., компенсацію з урахуванням інфляції 74,75 грн., 1000 грн. моральної шкоди, всього 8591 гривня 07 копійок.

В задоволенні решти позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Криничанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Криничанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, розрахунковий рахунок 35416002002568, МФО 805012, код 23928354, судовий збір в сумі 551 гривень 20 копійок на користь держави, отримувач коштів Державний бюджет Криничанський район 22030001, Банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ, МФО 805012, рахунок отримувача 31215206700117, код платежу 22030001 «Судовий збір», ОКПО 38052097.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Криничанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: Б. М. Цаберябий

р