Рішення

від 20.06.2017 по справі 178/160/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/484/17 Справа № 178/160/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Цаберябий Б. М. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Свистунової О.В., Красвітної Т.П.,

за участі секретаря Гулієва М.І. о

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОСОБА_2 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Криничанського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, третя особа Криничанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 3% річних, компенсації з урахуванням інфляції, відшкодування зайво сплаченого податку, моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася з позовом Криничанського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, третя особа Криничанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 3% річних, компенсації з урахуванням інфляції, відшкодування зайво сплаченого податку, моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог, які в ході судового розгляду справи уточнювалися, позивач посилалася на те, що з листопада 1995 року по серпень 2013 року вона працювала у Криничанському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на посаді директора. Із займаної посади вона звільнилася за власним бажанням. При звільненні їй не було виплачено компенсацію за невикористані відпустки за 139 днів. У зв'язку з цим у травні 2015 року вона звернулася до місцевого суду із позовом до Криничанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про стягнення компенсації за невикористані відпустки за останні декілька років своєї роботи Даний позов було задоволено та зобов'язано установу виплатити їй кошти у сумі 11384 грн. 56 коп. Зазначає, що з вини роботодавця їй не було виплачено компенсацію за всі дні відпусток з 1995 по 2013 роки, отже цей термін розпочався з наступного дня після її звільнення з посади, а саме - 01 вересня 2013 року та закінчився того дня, коли вона отримала кошти на свій рахунок - 27 жовтня 2015 року. Також зазначає, що між нею та відповідачем не було спору щодо розміру коштів, які відповідач зобов'язаний був виплатити їй в день звільнення. За місяць до свого звільнення вона видала наказ по установі щодо виплати їй даної компенсації. Але, оскільки підпорядкована їй установа фінансується із районного бюджету та головним розпорядником коштів є Криничанська РДА, і без дозволу головного розпорядника вона не мала право здійснити такі видатки, тому звернулася із письмовим проханням до свого роботодавця щодо вирішення питання виплати їй компенсації за невикористані відпустки за попередні роки і надала відповідний розрахунок. Але відповіді на свій лист вона так і не отримала. Вказує, що її право на отримання заробітної плати у встановлені законом строки, на компенсацію збитків за час невиплаченої заробітної плати з урахуванням індексу інфляції, компенсації за невитрачені дні відпусток порушено відповідачем, а тому підлягає захисту. Не виплативши їй при звільненні грошову компенсацію за невикористані дні соціальної відпустки та відпустки за вислугу років державному службовцю за попередні роки, роботодавець порушив на думку позивачки, її права, передбачені ч. 1 ст. 116 КЗпП України, за якою виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В порушення вищезазначеної норми керівник підприємства не повідомив позивачку письмово про належні до виплати суми при звільненні. Та навіть, навпаки, звернення позивачки про необхідність виплати компенсації було повністю проігноровано. У такому випадку законодавство України захищає порушені права найманого працівника, передбачивши ряд штрафних санкцій для роботодавця, що порушив закон. Вважає, що незаконними діями її керівництва та обмеженням її прав, їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 10000 грн. Тому, просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку виплати компенсації за невикористані відпустки у сумі 86504 грн. 04 коп. 3% річних у сумі 736 грн. 41 коп., компенсацію з урахуванням індексу інфляції у сумі 7399 грн. 96 коп., моральну шкоду у сумі 10000 грн., відшкодування зайво сплаченого податку в розмірі 1707 грн. 70 коп.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2016 року стягнуто з Криничанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на користь ОСОБА_2 7474 грн. 56 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 3% річних в сумі 41 грн. 76 коп., компенсацію з урахуванням інфляції 74 грн. 75 коп., 1000 грн. моральної шкоди, всього 8591 грн. 07 коп. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2016 року виправлено описку у вказаному рішенні суду від 09 вересня 2016 року (а.с.150, 151).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення з урахуванням всіх обставин у справі, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається позивач ОСОБА_2 з 01 листопада 1995 року по 30 серпня 2013 року працювала у Криничанському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на посаді директора. З займаної посади позивач звільнилася за власним бажанням у зв'язку з зарахуванням на навчання до ВУЗу за ст. 38 КЗпП України (а.с. 174-176).

Після звільнення їй не було виплачено компенсацію за невикористані відпустки, у зв'язку з чим у травні 2015 року вона звернулася до суду з відповідними позовними вимогами та рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Криничанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про стягнення компенсації за невикористані відпустки, з Криничанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на користь ОСОБА_2 було стягнуто 11384 грн. 56 коп. компенсації за невикористані відпустки за 2005-2013 роки. Зазначене рішення суду набрало законної сили (а.с.65, 66).

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2015 року було виконано відповідачем 27 жовтня 2015 року, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося сторонами по справі (а.с.185, 186, 187).

Позивач, звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, посилалася на те, що з вини роботодавця їй не було виплачено компенсацію за всі дні відпусток з 1995 по 2013 роки, отже цей термін розпочався з наступного дня після її звільнення з посади, а саме - 01 вересня 2013 року та закінчився того дня, коли вона отримала кошти на свій рахунок - 27 жовтня 2015 року (а.с.1-5, 82).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 частково суд першої інстанції посилався на те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 3% річних, компенсації з урахуванням інфляції підлягають частковому задоволенню, однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них у порушення норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Статтею 24 Закону України Про відпустки передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Положеннями ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору.

Установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Позивач ОСОБА_2 з 01 листопада 1995 року по 30 серпня 2013 року працювала у Криничанському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на посаді директора. Із займаної посади позивач звільнилася за власним бажанням у зв'язку з зарахуванням на навчання до ВУЗу за ст. 38 КЗпП України (а.с. 174-176).

Після звільнення їй не було виплачено компенсацію за невикористані відпустки, у зв'язку з чим у травні 2015 року вона звернулася до суду з відповідними позовними вимогами та рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Криничанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, з Криничанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на користь ОСОБА_2 було стягнуто 11 384 грн. 56 коп. компенсації за невикористані відпустки за 2005-2013 роки. Зазначене рішення суду набрало законної сили (а.с.65, 66).

З матеріалів справи вбачається вказане рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2015 року було виконано відповідачем 27 жовтня 2015 року, що також не заперечувалося сторонами по справі (а.с.185, 186, 187).

Отже, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільнені має відраховуватися з наступного дня після звільнення позивача з роботи та до дня виконання рішення суду про стягнення компенсації за невикористані відпустки, тобто з 31 серпня 2013 року по 27 жовтня 2015 року, та враховуючи, що середньоденний заробіток позивача, як було встановлено судом, становить 109 грн. 92 коп. та кількість днів, за які має бути стягнута сума заробітку за час затримки розрахунку при звільнення становить - 787 днів за вищевказаний період часу, а тому сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільнені, яка має бути стягнута з відповідача на користь позивача становить - 86 504 грн. 04 коп., яку позивач і просила стягнути на свою користь з відповідача.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача компенсації з урахуванням індексу інфляції слід зазначити компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів відповідно до п.4 Порядку проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 із змінами та доповненнями.

Як зазначалося вище рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2015 року на користь ОСОБА_2 з відповідача по справі було стягнуто 11384 грн. 56 коп. компенсації за невикористані відпустки за 2005-2013 роки та зазначене рішення суду було фактично виконано відповідачем 27 жовтня 2015 року.

Таким чином, враховуючи показники зведеної таблиці індексів інфляції за 2013 рік, 2014 рік та 2015 рік та враховуючи методику обчислення суми компенсації відповідно до Додатку до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року №430), з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто індекс інфляції за 2013 рік (вересень-грудень) - 1,1%; за 2014 рік (січень-грудень) - 24,9%; за 2015 рік (січень-жовтень) - 39,5%, від стягнутої судом суми компенсації за невикористані відпустки 11 384 грн. 56 коп., що в загальному в розмірі становить - 7 399 грн. 96 коп. (а.с.193).

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь 3% річних в розмірі 736 грн. 41 коп., які вона просила стягнути на підставі ст.625 ЦК України, слід зазначити, вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки відносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються нормами трудового законодавства та стягнення 3% річних яким не передбачено.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь 1707 грн. 07 коп. зайво сплаченого податку за установу слід вказати, що суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині у зв'язку з безпідставністю.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, слід зазначити , відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що після звільнення позивача з роботи з нею не було вчасно проведено відповідачем розрахунок, суд дійшов обґрунтованого висновку про спричинення відповідачем у зв'язку з цим позивачу моральної шкоди, та, з урахуванням розумності і співмірності, стягнув з відповідача на користь позивача 1 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, рішення суду частковому скасуванню в частині стягнення з Криничанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на користь ОСОБА_2 7474 грн. 56 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 3% річних в сумі 41 грн. 76 коп., компенсації з урахуванням інфляції 74 грн. 75 коп. та визначення загальної суми стягнення - всього 8591 грн. 07 коп. з ухваленням в цій частині нового рішення та слід стягнути з Криничанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на користь ОСОБА_2 86 504 грн. 04 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індекс інфляції в розмірі 7 399 грн. 96 коп., та слід відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з Криничанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на її користь 3% річних. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2016 рокуу справі за позовом ОСОБА_2 до Криничанського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, третя особа Криничанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 3% річних, компенсації з урахуванням інфляції, відшкодування зайво сплаченого податку, моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії скасувати частково в частині стягнення з Криничанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на користь ОСОБА_2 7474 грн. 56 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 3% річних в сумі 41 грн. 76 коп., компенсації з урахуванням інфляції 74 грн. 75 коп. та визначення загальної суми стягнення - всього 8591 грн. 07 коп.

Стягнути з Криничанського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 86 504 грн. 04 коп. та індекс інфляції в розмірі 7 399 грн. 96 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Криничанського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді про стягнення 3% річних - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді