Постанова

від 07.09.2016 по справі 816/547/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/547/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашкан логістик" до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кашкан логістик" (надалі також - ТОВ "Кашкан логістик", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області (надалі також - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 березня 2016 року № 0000482201, № 0000492201, № 0000472206, № 0000462206, № 0000261701, № 0000271701.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працівниками ГУ ДФС у Полтавській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Кашкан логістик" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 11 березня 2016 року № 88/16-31-14-01-09/36965823. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2016 року № 0000482201, № 0000492201, № 0000472206, № 0000462206, № 0000261701, № 0000271701.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції, викладеними в акті перевірки, оскільки вони не відповідають дійсності, а також не згодний з податковими повідомленнями-рішеннями. Вважає що податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2016 року № 0000482201, № 0000492201, № 0000472206, № 0000462206, № 0000261701, № 0000271701 прийняті всупереч чинному законодавству України, є безпідставними та таким, що підлягають скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. У долучених до матеріалів справи запереченнях (а.с.2-8 т.6) відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначав, що перевіркою встановлено порушення пунктів 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, пунктів 44.3, 44.5, статті 44 Податкового кодексу України, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підпункту 164.2.11 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, пункту 164.5 статті 164 Податкового кодексу України, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України, підпункту 170.9.2, пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, підпункту 129.1.3, пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, абз. «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, пунктів 2.6, 3.1, 3.2, 7.39 7.41 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». А тому податковим органом правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2016 року № 0000482201, № 0000492201, № 0000472206, № 0000462206, № 0000261701, № 0000271701. Наголошував, що позивач має право на віднесення до складу витрат на збут лише власні маркетингові послуги, а не послуги які придбавалися у його контрагентів; позивачем несвоєчасно здійснено оприбуткування готівкових коштів в книгах обліку розрахункових операцій; відповідач здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії; господарські операції позивача з ТОВ «Аркада - ХХІ», ТОВ «С.К.ЕЛЕКТРОБУД», ТОВ «Кепітал ХАУЗ», ТОВ «Енергія-С» спрямовані на формування штучного податкового кредиту.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Кашкан логістик" зареєстровано як юридичну особу 11 березня 2010 року Виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 36965823 (а.с.4-7 т.2).

Відповідно до вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, працівниками ГУ ДФС у Полтавській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Кашкан логістик" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 11 березня 2016 року № 88/16-31-14-01-09/36965823 (а.с.34-181 т.1), в якому, зокрема, вказано на порушення платником податків вимог:

- пунктів 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 372726,00 грн, у тому числі: за 2013 рік в розмірі 44973,00 грн, за 2014 рік в розмірі 327753,00 грн;

- пунктів 44.3, 44.5, статті 44 Податкового кодексу України, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 250772,00 грн, у тому числі:за січень 2013 року в сумі 12207,00 грн, за лютий 2013 року в сумі 41,00 грн, за березень 2013 року в сумі 461,00 грн, за квітень 2013 року в сумі 617,00 грн, за травень 2013 року в сумі 589,00 грн, за червень 2013 року в сумі 679,00 грн, за липень 2013 року в сумі 4546,00 грн, за серпень 2013 року в сумі 19526,00 грн, за вересень 2013 року в сумі 5452,00 грн, за жовтень 2013 року в сумі 5519,00 грн, за листопад 2013 року в сумі 6717,00 грн, за грудень 2013 року в сумі 4197,00 грн, за січень 2014 року в сумі 10226,00 грн, за лютий 2014 року в сумі 7763,00 грн, за березень 2014 року в сумі 7445,00 грн, за квітень 2014 року в сумі 5833,00 грн, за травень 2014 року в сумі 19101,00 грн, за червень 2014 року в сумі 7823,00 грн, за липень 2014 року в сумі 34478,00 грн, за серпень 2014 року в сумі 45925,00 грн, за вересень 2014 року в сумі 9464,00 грн, за жовтень 2014 року в сумі 13455,00 грн, за листопад 2014 року в сумі 20977,00 грн, за грудень 2014 року в сумі 7731,00 грн;

- підпункту 164.2.11 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, пункту 164.5 статті 164 Податкового кодексу України, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України, підпункту 170.9.2, пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за перевіряє мий період на загальну суму 850,70 грн;

- підпункту 129.1.3, пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, в результаті чого нарахована пеня по податку на доходи фізичних осі;

- абз. «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку за ф.1-ДФ;

- пунктів 3.1, 3.2, 7.39 7.41 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637 зі змінами і доповненнями, а саме проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів;

- пункту 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637 зі змінами і доповненнями;

- статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР;

- пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР.

На вказаний акт перевірки позивач 18 березня 2016 року за вих.№195 подав заперечення (а.с.182-195 т.1), відповідь про відхилення яких надано 25 березня 2016 року за № 1234/10/16-31-14-01-14 (а.с.196-204 т.1).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2016 року:

- № 0000482201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств, 11021000» на загальну суму 559089,00 грн, з яких: 372726,00 грн - за податковим зобов'язанням, 186363,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.23 т.1);

- № 0000492201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) 14010100» на загальну суму 358786,00 грн, з яких: 238524,00 грн - за податковим зобов'язанням, 119262,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.25 т.1);

- № 0000472206, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 4397218,35 грн (а.с.28 т.1);

- № 000462206, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн (а.с.27 т.1);

- № 0000261701, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 1669,52 грн, з яких: 850,70 грн - за податковим зобов'язанням, 634,96 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 183,86 грн - сума пені відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (а.с.32 т.1);

- № 0000271701, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн (а.с.33 т.1).

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДФС у Полтавській області, ТОВ "Кашкан логістик" звернулось до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 29 березня 2016 року №000462206, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн, за порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме, здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії, суд виходить з наступного.

З акту перевірки вбачається, що позивач проводив роздрібну торгівлю алкогольними напоями в складі - магазині за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Харківська, 12 без наявності ліцензії. Торгівля алкогольними напоями підтверджується наступними документами: контрольною стрічкою (чек № 42065 від 05 червня 2013 року) по РРО ФН НОМЕР_7 підприємством 05 червня 2013 року здійснено продаж слабоалкогольних напоїв в асортименті кінцевому споживачу, а також видатковою накладною №КЛ000027676 від 05 червня 2013 року на суму 4223,64 грн виписаною кінцевому споживачу (а.с.127 т.1).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (надалі - Закон N 481/95-BP).

Відповідно до статті 15 Закону N 481/95-BP роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій .

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону N 481/95-BP ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка , який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (частина 1 статті 17 Закону N 481/95-BP).

Відповідно до абз.5 частини 2 статті 17 Закону N 481/95-BP, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень .

З позовної заяви вбачається, що позивач не заперечує факт реалізації алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії. Позивач посилається на приписи статті 250 Господарського кодексу України де зазначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Тобто позивач вважає, що в даному випадку термін на протягом якого можливе застосування штрафних санкцій згідно Закону N 481/95-BP сплинув.

Суд не погоджується з даним доводом позивача з огляду на приписи частини 2 статті 250 Господарського кодексу України, оскільки, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

В Податковому кодексі України строки давності для визначення суми грошових зобов'язань платника податків передбачені статтею 102 і становлять 1095 днів.

Таким чином, на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких встановлені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотримання яких покладено на органи державної податкової служби, застосовується строк давності, визначений статтею 102 Податкового кодексу України.

Згідно з вимогами частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн., вимоги позову в цій частині не відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 29 березня 2016 року №000462206, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням від 29 березня 2016 року № 0000261701, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 1669,52 грн, з яких: 850,70 грн - за податковим зобов'язанням, 634,96 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 183,86 грн - сума пені відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (а.с.32 т.1) та № 0000271701, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн, суд виходить з наступного.

При перевірці дотримання підприємством вимог податкового законодавства щодо виплат коштів, наданих під звіт та на відрядження у межах України та за кордоном, наявності наказів про відрядження встановлено порушення пункту 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637 зі змінами і доповненнями, а саме проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

Також, в акті перевірки відповідач зазначив, що ТОВ "Кашкан логістик" було порушено підпункт 164.2.11 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, пункту 164.5 статті 164 Податкового кодексу України, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України, підпункту 170.9.2, пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період на загальну суму 850,70 грн; з коштів, які видані під звіт підзвітним особам, податок з доходів фізичних осіб не утримувався, в результаті чого підприємством недоутримано податку з доходів фізичних осіб; ТОВ "Кашкан логістик" було порушено підпункт 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, оскільки з коштів, які видані під звіт підзвітним особам, податок з доходів фізичних осіб не утримувався, в результаті чого нарахована пеня по податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу). Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є: організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

З акту перевірки вбачається, що під час перевірки позивачем було надано для огляду Звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт: № 20 від 06 серпня 2013 року до якого додано копію товарного чеку Філії ТОВ «Компанія Агро Союз», № 29 від 28 жовтня 2013 року до якого додано копію фіскального чеку АГЗС «Харківавтогаз», № 30 від 28 жовтня 2013 року до якого додано копію фіскального чеку АГЗС «Харківавтогаз», № 28 від 28 жовтня 2013 року до якого додано копію фіскального чеку АГЗС «Харківавтогаз», № 27 від 28 жовтня 2013 року до якого додано копію фіскального чеку АГЗС «Харківавтогаз», № 26 від 28 жовтня 2013 року до якого додано копію фіскального чеку АГЗС «Харківавтогаз», № 8 від 24 травня 2013 року не додано розрахункового документа, № 9 від 24 травня 2013 року не додано розрахункового документа, № 15 від 12 липня 2013 року не додано розрахункового документа, № 19 від 17 липня 2013 року не додано розрахункового документа, № 22 від 09 серпня 2013 року не додано розрахункового документа, № 32 від 31 жовтня 2013 року не додано розрахункового документа, № 34 від 20 листопада 2013 року не додано розрахункового документа, № 90 від 05 вересня 2014 року не додано розрахункового документа.

Згідно з пунктом 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, (надалі - Положення № 637) касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до пункту 3.2 Положення № 637 касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до пункту 7.39 Положення № 637 під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів , їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Пунктом 7.40 Положення № 637 передбачено, що до уваги береться також і те, що не повинні порушуватися строки та умови видачі готівки під звіт, визначені законодавством України, зокрема пунктом 2.11 цього Положення.

Згідно з пунктом 7.41 Положення № 637 під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Позивачем до суду надано копії Звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт: № 20 від 06 серпня 2013 року, № 29 від 28 жовтня 2013 року, № 30 від 28 жовтня 2013 року, № 28 від 28 жовтня 2013 року, № 27 від 28 жовтня 2013 року, № 26 від 28 жовтня 2013 року, № 8 від 24 травня 2013 року, № 9 від 24 травня 2013 року, № 15 від 12 липня 2013 року, № 19 від 17 липня 2013 року, № 22 від 09 серпня 2013 року, № 32 від 31 жовтня 2013 року, № 34 від 20 листопада 2013 року, № 90 від 05 вересня 2014 року (а.с.102, 106, 109, 111, 113, 115, 118, 119, 121, 122, 124, 126, 128, 130 т.5).

На питання суду позивач пояснив, що оригінали товарного чеку Філії ТОВ «Компанія Агро Союз» та копії фіскального чеку АГЗС «Харківавтогаз» були втрачені та замість них до перевірки були надані копії (а.с.103-105, 107-108, 110, 112, 114, 116, т.5).

Таким чином, судовим розглядом встановлено та не заперечується сторонами, що під час проведення перевірки позивача так і під час судового розгляду справи позивачем не надано оригінали розрахункових документів по Звітам про використання коштів, виданих на відрядження під звіт № 20 від 06 серпня 2013 року, № 29 від 28 жовтня 2013 року, № 30 від 28 жовтня 2013 року, № 28 від 28 жовтня 2013 року, № 27 від 28 жовтня 2013 року, № 26 від 28 жовтня 2013 року, як того вимагають приписи пункту 7.39 Положення № 637.

Отже, кошти видані під звіт підзвітним особам (ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12) вважаються сумами, виданими під звіт і не повернутими у встановлені строки, є додатковим доходом працівника і повинні оподатковуватись податком з доходів фізичних осіб.

Зазначені кошти було перераховано за рахунок підприємства і відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України являються додатковим благом платників податку.

Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) (підпункт 14.1.47 пункт 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 164.2.11 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Згідно підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України Податковим, агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Відповідно до пункту 164.5 статті 164 Податкового кодексу України, під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Відповідно до вказаної формули коефіцієнт складає 1,176471.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168 статті 168 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відтак, за відсутність оригіналів розрахункових документів, що підтверджують використання грошових коштів, які зазначені в Звітах про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт: № 20 від 06 серпня 2013 року, № 29 від 28 жовтня 2013 року, № 30 від 28 жовтня 2013 року, № 28 від 28 жовтня 2013 року, № 27 від 28 жовтня 2013 року, № 26 від 28 жовтня 2013 року, до позивача має бути застосоване податкове зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 285,97 грн.

Щодо Звітів про використання коштів, виданих на відрядження під звіт № 8 від 24 травня 2013 року, № 9 від 24 травня 2013 року, № 15 від 12 липня 2013 року, № 19 від 17 липня 2013 року, № 22 від 09 серпня 2013 року, № 32 від 31 жовтня 2013 року, № 34 від 20 листопада 2013 року, № 90 від 05 вересня 2014 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) до складу витрат на відрядження відносяться також витрати , не підтверджені документально , на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати ), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати , встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

В матеріалах справи наявна копії наказу №85-О від 24 травня 2013 року, зі змісту якого слідує, що на підприємстві позивача встановлена добова норма на відрядження у розмірі 100 грн (а.с.101 т.5).

Наказами №1-в від 15 травня 2013 року (а.с.117 т.5), №5-В від 09 серпня 2013 року (а.с.120 т.5), №03-В від 12 липня 2013 року (а.с.123 т.5), №04-В від 12 липня 2013 року (а.с.125 т.5), №07-В від 13 жовтня 2013 року (а.с.127 т.5), №08-В від 20 листопада 2013 року (а.с.128 т.5), №1-В від 01 вересня 2014 року (а.с.131 т.5) підтверджується факт відрядження працівників ТОВ "Кашкан логістик" (ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_16).

Отже, вищезазначені накази підтверджують що з травня 2013 року на підприємстві позивача була встановлена добова норма на відрядження у розмірі 100 грн, та протягом 2013-2014 років працівники позивача, а саме: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_16 перебували у відряджені в межах території України.

Враховуючи приписи підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України, суд погоджується з доводами позивача та вважає, що ТОВ "Кашкан логістик" правомірно відносив до складу витрат витрати, що понесені позивачем при перебуванні працівників у відрядженні. Суд також погоджується, що податковим кодексом не зобов'язано платника податків документально підтверджувати понесені витрати у зв'язку з відрядженням працівників у межах суми що не перевищує 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Таким чином, враховуючи обставини встановлені під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що відповідачем не правомірно застосовано до ТОВ "Кашкан логістик" податкове зобов'язання у розмірі 850,70 грн, оскільки судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем не додержано вимоги податкового законодавства лише на суму податку на доходи фізичних осіб що повинна бути сплачена до бюджету у розмірі 285,97 грн в частині додаткового блага працівників (витрат під звіт не підтверджених оригіналами розрахункових документів).

За таких обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 29 березня 2016 року №0000261701 є протиправним і підлягає скасуванню в частині 1112,00 грн, з яких: 564,73 грн - за податковим зобов'язанням, 420,48 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 126,79 грн - сума пені відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

Відповідно до абз. «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Як вже встановлено судовим розглядом, позивачем не у повному обсязі відображено доходи в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф.-1ДФ, а саме не відображено суми, видані платникам податків під звіт та не повернуті ними протягом встановленого підпунктом 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України строку, що є порушенням абз. «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Таким чином, відповідачем правомірно застосовано штрафну (фінансову) санкцію до позивача у розмірі 510,00 грн, а відтак позовні вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 29 березня 2016 року №0000271701 не підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 29 березня 2016 року №0000472206, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 4397218,35 грн (а.с.28 т.1), за порушення підпункту 2.6 пункту 2, підпункту 3.1, 3.2 пункту 3, підпункту 7.41 пункту 7 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637 зі змінами і доповненнями, суд виходить з наступного.

На сторінці 95 акта перевірки від 11 березня 2016 року № 88/16-31-14-01-09/36965823 (а.с.128 т.1) відповідач зазначив, що в порушення пункту 2.6 Положення № 637 перевіркою встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в повній сумі їх фактичних надходжень в книгах обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) на підставі фіскальних звітних чеків, а саме:

- готівкові кошти, що надійшли 03 вересня 2013 року (Z-звіт №640) в сумі 544234,13 грн в КОРО №1602001195/2 від 24 липня 2012 року оприбутковано 04 вересня 2013 року;

- готівкові кошти, що надійшли 16 квітня 2014 року (Z-звіт №800) в сумі 301833,73 грн в КОРО №1602001195/3 від 17 лютого 2014 року оприбутковано 17 квітня 2014 року;

- готівкові кошти, що надійшли 01 травня 2014 року (Z-звіт №794) в сумі 32411,71 грн в КОРО №1602001209/3 від 17 лютого 2014 року оприбутковано 02 травня 2014 року.

В порушення пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» перевіркою встановлено не виконання щоденного друку на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних чеків, а саме:

- в КОРО №1602001195/2 від 24 липня 2012 року - Z-звіт №640 за 03 вересня 2013 року виконаний 04 вересня 2013 року;

- в КОРО №1602001195/3 від 17 лютого 2014 року - Z-звіт №800 за 16 квітня 2014 року виконаний 17 квітня 2014 року;

- в КОРО №1602001209/3 від 17 лютого 2014 року - Z-звіт №794 за 01 травня 2014 року виконаний 02 травня 2014 року.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначається Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон України № 265/95-ВР). Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає Положення № 637.

Згідно з пунктом 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній мірі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги).

Абзацом третім статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95 (далі - Указ №436/95) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 1.2 Положення №637 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статті 3 Закону України № 265/95-ВР).

Постановою Кабінету міністрів України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» від 18 лютого 2002 року №199 (далі - Постанова №199) затверджено вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, відповідно до яких реєстратор розрахункових операцій повинен забезпечувати формування та друкування таких денних звітів як Х-звіт та Z-звіт.

Згідно пункту 2 Постанови №199 Z-звіт - це денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО. Для РРО, у Z-звіті яких не зазначається інформація про операції "службового внесення" або "службової видачі" сум готівки, 2-звіт означає сукупність X- звіту та Z-звіт, при цьому першим виконується Х-звіт. Зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

Відповідно до Постанови №199 Z-звіт має містити основну інформацію, з т.ч. і фінансову щодо наданих послуг.

Судом встановлено, що готівкові кошти, що надійшли протягом 03 вересня 2013 року обліковані в КОРО (№1602001195/2 від 24 липня 2012 року) за Z-звітом №640 від 04 вересня 2013 року в сумі 544234,13 грн із зазначенням дати, що відповідає даті роздрукування Z-звіту №640 - 04 вересня 2013 року (а.с.91-82 т.5). В подальшому готівкові кошти, що надійшли до каси 03 вересня 2013 року в цей же день були вилучені касиром ОСОБА_17: на підставі чеку про службове вилучення від 03 вересня 2013 року №2256 в сумі 144915,16 грн (а.с.97 т.5) та №2280 в сумі 379291,38 грн (а.с.97 т.5) та здані до каси підприємства та прийняті касиром ОСОБА_18, що підтверджується прибутковим касовим ордером від 03 вересня 2013 року №549 та № 550 (а.с.97 т.5).

Початковий залишок на 04 вересня 2013 року у ящику РРО збільшився на 20027,59 грн в порівнянні із початковим залишком на 03 вересня 2013 року, що відповідає різниці між обсягом розрахункових операцій за 03 вересня 2013 року згідно Z-звіту №640 (544234,13 грн) та сумами оприбуткованими в касу підприємства за прибутковими касовими ордерами від 03 вересня 2013 року №549 та № 550 (524206,54 грн).

Готівкові кошти оприбутковані 03 вересня 2013 року в касу підприємства у загальній сумі 520000,00 грн були здані до банківських установ: у сумі 120000,00 грн до філії ПАО «ТЕРРА БАНК» на підставі видаткового касового ордеру №317 від 03 вересня 2013 року касиром ОСОБА_18, що підтверджується квитанцією банку №2 від 03 вересня 2013 року (а.с.95 т.5) та у сумі 400000,00 грн до філії ДРУ АТ «Банк Фінанси та Кредит» на підставі видаткового касового ордеру №318 від 03 вересня 2013 року через інкасатора Положихін, що підтверджується копією супровідної відомості до суми готівкою №1 від 03 вересня 2013 року (а.с.96 т.5).

Готівкові кошти, що надійшли 16 квітня 2014 року за Z-звітом №800 від 17 квітня 2014 року в сумі 301833,77 грн (а.с.83 т.5) обліковані в КОРО (№1602001195/3 від 17 лютого 2014 року) із зазначенням дати, що відповідає даті роздрукування Z-звіту №800 від 17 квітня 2014 року (а.с.84 т.5). При цьому готівкові кошти, що надійшли до каси 16 квітня 2014 року в цей же день були вилучені касиром ОСОБА_17: на підставі чеку про службове вилучення від 16 квітня 2014 року №5919 на суму 69139,01 грн та №5939 в сумі 203603,68 грн та №5953 на суму 29091,04 грн (а.с.87-88 т.5) та здані до каси підприємства та прийняті касиром ОСОБА_18, що підтверджується прибутковим касовим ордером від 16 квітня 2014 року №141, №142 та №143 (а.с.87-88 т.5).

Готівкові кошти оприбутковані 16 квітня 2014 року в касу підприємства у загальній сумі 3036000,00 грн були здані до банківських установ: у сумі 100000,00 грн до філії ПАО «ТЕРРА БАНК» на підставі видаткового касового ордеру № 110 від 16 квітня 2014 року касиром ОСОБА_18, що підтверджується квитанцією банку №216326 від 16 квітня 2014 року та у сумі 203600,00 грн до філії ПАО «ТЕРРА БАНК» на підставі видаткового касового ордеру № 111 від 16 квітня 2014 року касиром ОСОБА_18, що підтверджується квитанцією банку №251658 від 16 квітня 2014 року (а.с.90 т.5).

Готівкові кошти, що надійшли 01 травня 2014 року за Z-звітом №794 від 02 травня 2014 року в сумі 32411,71 грн (а.с.77 т.5), обліковані в КОРО (№1602001209/3 від 17 лютого 2014 року) із зазначенням дати, що відповідає даті роздрукування Z-звіту №794 від 02 травня 2014 року (а.с.79 т.5). В подальшому готівкові кошти, що надійшли до каси 01 травня 2014 року в цей же день були вилучені касиром ОСОБА_20 на підставі чеку про службове вилучення №5910 від 01 травня 2014 року в сумі 32411,71 грн та здані до каси підприємства та прийняті касиром ОСОБА_20, що підтверджується прибутковим касовим ордером №142 від 01 травня 2014 року (а.с.82 т.5).

Як пояснив представник позивача, 01 травня 2014 року грошові кошти що надійшли до каси підприємства за 01 травня 2014 року до банківської установи не здавалися, оскільки це був святковий день.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій наказів №88 від 31 травня 2013 року «Про режим та організацію роботи кас м. Комсомольська» та №15-О від 02 січня 2014 року «Про режим та організацію роботи кас» слідує, що за адресою: вул. Строни, 2-Д, знаходиться «склад-магазин», котрий здійснює торгівельну діяльність та який облаштований касою РРО. Відповідальними особами є ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_18 (а.с.68-69, 74-76 т.5).

Також в матеріалах справи є копії наказу №126-1 від 30 серпня 2012 року та №153/1-О від 30 листопада 2012 року, яким регламентовано загальний ліміт залишку грошових коштів в касі у місті Комсомольськ (а.с.70-71 т.5).

Враховуючи вище викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивач виконав вимоги Положення №637 та статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме здійснив облік отриманих коштів у книзі обліку розрахункових операцій, що підтверджується підклеєними до КОРО фіскальними чеками Z-звітів №640, №800, №794 та відповідними записами в книзі про рух готівки, що в свою чергу свідчить про відсутність мети приховування (не оприбуткування) виручки.

Позивач не заперечує факт невчасного роздрукування Z-звітів №640, №800, №794, водночас наголошує, що допущені помилки щодо зазначення в КОРО дати оприбуткування були ним виправленні у відповідності до пункті 13 підрозділу 4 «Порядок ведення книг обліку розрахункових операцій» розділу ІІ «Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій» «Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №417 від 28 серпня 2013 року. Так, виправлення записів у КОРО можуть бути зроблені тільки тими особами, які здійснювали ці записи, або особами, які виконують їх обов'язки. Виправлення повинно засвідчуватись підписом відповідальної особи суб'єкта господарювання або суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця.

Отже, суд вважає, що записи у КОРО з датою, що відповідає даті Z-звітам, не вплинуло на оприбуткування отриманих сум готівкових коштів, оскільки факт оприбуткування готівкових коштів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копіями фіскальних чеків за 03 вересня 2013 року, за 17 квітня 2014 року, за 01 травня 2014 року (а.с.179-2502 т.7, а.с.1-90 т.8), копії сторінок з КОРО (а.с.79-80,84-85,92 т.5), копії роздруківок Z-звітів №640, №800, №794 (а.с.77-78,83,91), копіями чеку про службове вилучення №2256, №2280, №5919, №5939, №5953, №5910, копіями прибуткового касового ордеру №549, №550, №141, №142, №143, №142, копіями квитанцій про прийняття коштів до банківської установи №2, №216326, №251658, копією супровідної відомості до суми готівкою №1 (а.с.81-82, 86-90, 93-100 т.5).

Відповідач під час перевірки, встановивши несвоєчасний друк Z-звітів №640, №800, №794, що є окремим порушенням, за яке вже станом на дату складання акту відмінена відповідальність, фактично прийшов до висновку про неоприбуткування позивачем в цей період готівкових коштів. Однак, в той же час, в акті перевірки не встановлено фактів саме неоприбуткування та/або не повного оприбуткування готівкових коштів у зазначенні дні.

В той же час, виходячи із наданих до матеріалів справи копій Z-звітів №640, №800, №794 за спірні дати у яких зазначено № останнього чека у відповідний звітний день та кількість чеків за відповідний звітний день, а також дослідивши Z-звіти за кожен попередній день перед Z-звітами №640, №800, №794 та копію касової стрічки позивача із зазначенням всіх чеків за такі дні (а.с.179-250, т.7; а.с.1-90, т.8), кількість яких відповідає кількості, яка зазначена у Z-звітах №640, №800, №794, судом встановлено, що сума коштів, яка зазначена у Z-звітах №640, №800, №794, які роздруковані на наступний день ніж день фактичного оприбуткування готівки - відповідає сумам вказаним: у прибуткових касових ордерах, службових документах каси "службове вилучення" та сторінкам касової книги, кожен із яких роздруковані, створені та підписанні у день фактичного оприбуткування готівкових коштів (а.с.79-100, т.5). Тобто, не встановлено факту неоприбуткування та/або не повного оприбуткування готівкових коштів у дні фактичного нероздрукування Z-звітів №640, №800, №794 за відповідні звітні дні.

Суд зазначає, що станом на дату складання акта перевірки від 11 березня 2016 року № 88/16-31-14-01-09/36965823 Закон України № 265/95-ВР не передбачав відповідальність за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку, а відтак за порушення пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до позивача не можуть бути застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій (а.с.29 т.1) до податкового повідомлення-рішення від 29 березня 2016 року №0000472206, до складу суми штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 4397218,35 грн входять суми 4392397,85 грн (за порушення пункту 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні») та 4820,50 грн (за порушення підпункту 3.1, 3.2 пункту 3, підпункту 7.41 пункту 7 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»).

Оцінку штрафним санкціям на суму 4392397,85 грн за порушення пункту 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» судом надано вище.

Щодо суми штрафних санкцій на суму 4820,50 грн за порушення підпункту 3.1, 3.2 пункту 3, підпункту 7.41 пункту 7 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» суд зазначає.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких вважає, що оскільки при перевірці дотримання підприємством вимог податкового законодавства щодо виплати коштів, наданих під звіт на відрядження у межах України та за кордон, наявності наказів про відрядження , встановлено порушення підпункту 3.1, 3.2 пункту 3, підпункту 7.41 пункту 7 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а саме: встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, то до позивача правомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі 4820,50 грн.

При дослідженні податкового повідомлення-рішення від 29 березня 2016 року №0000472206 та розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до нього, судом встановлено, що за вказане порушення до відповідача застосовано відповідальність передбачену абз.6 статті 1 Указу №436/95.

Згідно абз.6 статті 1 Указу №436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Тобто, казана норма встановлює відповідальність за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

Суд зазначає, що у даному випадку відповідач повинен був застосувати абз.5 статті 1 Указу №436/95, в якому визначена відповідальність за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум, оскільки саме вказані обставини зазначені відповідачем в акті перевірки.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи та аналізуючи положення податкового законодавства, суд приходить до висновку про помилковість застосування відповідачем абз.6 Указу №436/95 при притягненні платника податків до відповідальності у вигляді нарахування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 4820,50 грн.

В той же час, суд звертає увагу сторін, що згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Положеннями Постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 №П-278/10, встановлено, що з огляду на вимоги КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначений законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до вищезазначеного, суд не може замінити контролюючий орган та винести податкове повідомлення-рішення із зазначенням в ньому, як підставу тих норм Податкового кодексу України, які мали б бути застосовані до оскаржуваного рішення №0000472206 від 29.03.2016, зокрема в частині застосування абз.5 статті 1 Указу №436/95, як штрафну санкцію до тієї частини податкового повідомлення-рішення №0000261701 від 29.03.2016, яке визнане судом законним.

Таким чином, з огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 29 березня 2016 року №0000472206, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 4397218,35 грн, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а отже наявні підстави для визнання вказаного рішення протиправним та його скасування.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 березня 2016 року № 0000482201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств, 11021000» на загальну суму 559089,00 грн, з яких: 372726,00 грн - за податковим зобов'язанням, 186363,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.23 т.1), суд дійшов наступних висновків.

З акта перевірки вбачається, що за результатами перевірки ТОВ "Кашкан логістик" відповідач дійшов висновку, що витрати на збут, понесені позивачем не є витратами підприємства, а понесені при реалізації товарів іншим підприємствам (ПП Август Плюс, ТОВ «Адвентіс», ТОВ «Торгівельний Будинок «Амстор», ТОВ «АТБ-Маркет», Підприємство з 100% ІІ «Біла-Україна», ТОВ «Група Рітейл Україна», ДП «Фуршет Центр», ТОВ «ЕКО», ТОВ «Компанія ВЕНТЕ», ФОП ОСОБА_25, ТОВ «Радуга», ДП «Рітейл Вест», ДП «Рітейл Ист», ДП «Рітейл Центр», ПП «Сфера»). В порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.26 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України встановлено завищення витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування по рядку 06.2 «Витрати на збут» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року в розмірі 1156191 грн, у т.ч.: за 2013 рік - 236699,00 грн, за 2014 рік - 919492,00 грн (а.с.75 т.1). Також відповідач вважає, що в порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України встановлено завищення витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування по рядку 06.2 «Витрати на збут» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року в розмірі 901358,00 грн за рахунок взаємовідносин з ПП «Орім».

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу інших витрат, зокрема, відносяться витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, крім іншого, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів (підпункт "г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Кодексу).

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав фінансово-господарські відносини із ПП «Август Плюс», ТОВ «Адвентіс», ТОВ «Торгівельний Будинок «Амстор», ТОВ «АТБ-Маркет», Підприємство з 100% ІІ «Біла-Україна», ТОВ «Група Рітейл Україна», ДП «Фуршет Центр», ТОВ «ЕКО», ТОВ «Компанія ВЕНТЕ», ФОП ОСОБА_25, ТОВ «Радуга», ДП «Рітейл Вест», ДП «Рітейл Ист», ДП «Рітейл Центр», ПП «Сфера», ПП «Орім» з придбання маркетингових послуг.

Як пояснив представник позивача, необхідність придбання маркетингових послуг у ПП «Август Плюс», ТОВ «Адвентіс», ТОВ «Торгівельний Будинок «Амстор», ТОВ «АТБ-Маркет», Підприємство з 100% ІІ «Біла-Україна», ТОВ «Група Рітейл Україна», ДП «Фуршет Центр», ТОВ «ЕКО», ТОВ «Компанія ВЕНТЕ», ФОП ОСОБА_25, ТОВ «Радуга», ДП «Рітейл Вест», ДП «Рітейл Ист», ДП «Рітейл Центр», ПП «Сфера», ПП «Орім» обумовлена тим, що 01 березня 2014 року між ПАТ «Оболонь» (продавець) та ТОВ "Кашкан Логістик" (покупець) укладено договір № 32 купівлі-продажу продукції (пиво, напої безалкогольні, напої слабоалкогольні, вода мінеральна, сухарики, сік яблучний), також 01 березня 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу продукції № 32 від 01.03.2014 (а.с.22-24 т.2).

Відповідно до умов вказаного договору купівлі-продажу продукції, з метою збільшення обсягів продаж та стимулювання збуту продукції ПАТ «Оболонь» та його корпоративними підприємствами, покупець зобов'язаний, щомісяця проводити або замовляти маркетингові дослідження на території Полтавської, Дніпропетровської та Кіровоградської областей, у випадку порушення та/або не виконання покупцем умов даного пункту продавець залишає за собою право розірвати договір в односторонньому порядку, попередивши про це покупця за п'ять календарних днів.

Також, 01 березня 2014 року між ПАТ «Оболонь» (продавець) та ТОВ "Кашкан Логістик" (покупець) укладено договір № 1552 купівлі-продажу продукції (пиво, напої безалкогольні, напої слабоалкогольні, вода мінеральна, сухарики, сік яблучний), 01 березня 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу продукції №1552 від 01 березня 2014 року.

Отже, необхідність придбання маркетингових послуг у вищезазначених контрагентів пов'язана саме з необхідністю виконання умов договору купівлі-продажу продукції від 01 березня 2014 року №32 та №1552, а також з метою ефективного збуту продукції, ексклюзивним дистриб'ютором якої є позивач.

Крім того між позивачем та ПАТ «Оболонь» були укладені договори про надання маркетингових послуг №442 від 09 жовтня 2013 року, №457 від 17 грудня 2013 року, №451 від 20 січня 2014 року, №458 від 11 лютого 2014 року, №461 від 18 лютого 2014 року, №473 від 18 квітня 2014 року, №475 від 28 квітня 2014 року, №465 від 29 квітня 2014 року, №472 від 25 квітня 2014 року, №5929 від 27 травня 2014 року, №474 від 01 червня 2014 року, №479 від 06 червня 2014 року, №402 від 17 липня 2014 року (а.с.76-126 т.7).

Згідно зазначених договорів ТОВ "Кашкан Логістик" (Виконавець) зобов'язався, зокрема, проводити заходи, спрямовані на стимулювання продажу Продукції (що купується або була придбана у ПАТ «Оболонь»), а саме: маркетингові послуги, спрямовані на стимулювання продажу продукції, надання ПАТ «Оболонь» звітності щодо обсягів продажу продукції.

Згідно пункту 2 зазначених договорів ТОВ "Кашкан Логістик", як Виконавець, для виконання своїх зобов'язань по Договору може залучати третіх осіб, при цьому він несе повну відповідальність за дії (бездіяльність) Третіх осіб, що були залучені ним для виконання умов даного Договору.

Виконання позивачем заходів, спрямованих на стимулювання продажу продукції ПАТ «Оболонь», підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі наданих послуг (а.с.47, 80, 83, 86, 89-91,94-96, 99, 102, 105-107, 110-112, 115, 118-120, 123-125 т.7).

Представник ТОВ "Кашкан Логістик" зазначив, що у 2013 році позивач отримав за цими договорами оплату на суму 1586260,12 грн, тоді як не визнані витрати по маркетинговим послугам склали 236699,00 грн. У 2014 році підприємство отримало за цими договорами оплату у сумі 5 863 839,63 грн., тоді як не визнані витрати по маркетинговим послугам склали 1820850,00 грн.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що:

- 03 жовтня 2013 року між позивачем (Замовник) та ПП «Август Плюс» (Виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг №03-10 (а.с.44-45 т.2).

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних маркетингових послуг у рамках господарської діяльності платник подав суду копії: додатків №1 та №2 до договору про надання маркетингових послуг №03-10 від 03 жовтня 2013 року, актів надання послуг, звітів до акту надання послуг, актів взаємозаліку (а.с.44-86 т.2);

- 01 квітня 2013 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Адвентіс» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №100487 (а.с.87-89 т.2).

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних маркетингових послуг у рамках господарської діяльності платник подав суду копії: актів приймання-передачі виконаних робіт, рахунок-фактура (а.с.90-130 т.2);

- 01 січня 2013 року між позивачем (Замовник) та Підприємством з 100% ІІ «Біла-Україна» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №302806 (а.с.131-136 т.2).

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних маркетингових послуг у рамках господарської діяльності платник подав суду копії: додатків №1, №2 , №3 до договору про надання послуг №302806 від 01 січня 2013, додаткових угод до договору про надання послуг №302806 від 01 січня 2013, актів про залік взаємних вимог, рахунків, актів по рахунку, актів виконаних робіт (а.с.137-182 т.2);

- 15 лютого 2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Торгівельний Будинок «Амстор» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №159 (а.с.34-43 т.2).

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних маркетингових послуг у рамках господарської діяльності платник подав суду копії: рахунок-фактури, актів здачі-прийняття послуг (а.с.183-272 т.2);

- 01 січня 2014 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «АТБ-Маркет» (Виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг №40327 (а.с.1-2 т.3).

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних маркетингових послуг у рамках господарської діяльності платник подав суду копії: додатка №1 до договору про надання маркетингових послуг №40327 від 01 січня 2014 року, рахунків, актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), податкових накладних, листування між сторонами договору, звітів про проведені маркетингові послуги (а.с.3-124 т.3);

- 16 лютого 2012 року між позивачем (Замовник) та ДП «Фуршет Центр» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №ВЗ ФЦ009160 (а.с.1-3).

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних маркетингових послуг у рамках господарської діяльності платник подав суду копії: додатка №1 до договору про надання послуг №ВЗ ФЦ009160 від 16 лютого 2012 року, додаткової угоди №1 до договору про надання послуг №ВЗ ФЦ009160 від 16 лютого 2012 року, актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (а.с.4-25 т.4);

- 01 травня 2012 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «ЕКО» (Виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг №2111/А (а.с.26-27 т.4).

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних маркетингових послуг у рамках господарської діяльності платник подав суду копії: актів надання послуг, угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, рахунку на оплату (а.с.28-79 т.4);

- 01 вересня 2014 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Компанія ВЕНТЕ» (Виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг №01/09-13 (а.с.80-81 т.4).

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних маркетингових послуг у рамках господарської діяльності платник подав суду копії: додатка до договору про надання маркетингових послуг №01/09-13 від 01 вересня 2014 року, рахунок-фактури, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіту про надані маркетингові послуги (а.с.82-88 т.4);

- 01 травня 2013 року між позивачем (Сторона 2) та ФОП ОСОБА_25 (Сторона 1) укладено договір про надання маркетингових послуг б/н (а.с.89-91 т.4).

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних маркетингових послуг у рамках господарської діяльності платник подав суду копії: додатків №1, №2 до договору від 01 травня 2013 року, звітів до акта надання послуг, актів взаємозаліку, актів виконаних робіт (а.с.82-150 т.4);

- 01 вересня 2013 року між позивачем (Сторона 2) та ФОП ОСОБА_25 (Сторона 1) укладено договір про надання маркетингових послуг №109 (а.с.151-153 т.4).

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних маркетингових послуг у рамках господарської діяльності платник подав суду копії: додатків №1, №2, №3 до договору про надання маркетингових послуг №109 від 01 вересня 2013 року, актів виконаних робіт, звітів про маркетингові послуги, актів взаємозаліку (а.с.154-206 т.4);

- 01 лютого 2014 року між позивачем (Замовник) та ДП «Рітейл Вест» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №ВЗ РВ023607 (а.с.207-209 т.4).

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних маркетингових послуг у рамках господарської діяльності платник подав суду копії: додатка №1 до договору про надання послуг №ВЗ РВ023607 від 01 лютого 2014 року, актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (а.с. 210-218 т.4);

- 01 лютого 2014 року між позивачем (Замовник) та ДП «Рітейл Ист» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №ВЗ РІ023607 (а.с.219-221 т.4).

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних маркетингових послуг у рамках господарської діяльності платник подав суду копії: додатка №1 до договору про надання послуг №ВЗ РІ023607 від 01 лютого 2014, актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (а.с.222-229 т.4);

- 01 лютого 2014 року між позивачем (Замовник) та ДП «Рітейл Центр» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №ВЗ РЦ023607 (а.с.230-232 т.4).

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних маркетингових послуг у рамках господарської діяльності платник подав суду копії: додатка №1 до договору про надання послуг №ВЗ РЦ023607 від 01 лютого 2014 року, актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (а.с. 233 -237 т.4);

- 23 січня 2012 року між позивачем (Замовник) та ПП «Сфера» (Виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг №48 (а.с.1 т.5).

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних маркетингових послуг у рамках господарської діяльності платник подав суду копії: додаткової угоди №1 до договору про надання маркетингових послуг №48 від 23 січня 2012 року, звіту-розрахунку до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів зарахування зустрічних однорідних вимог, актів здачі-прийняття робіт (а.с.2-67 т.5);

- 03 березня 2014 року між позивачем (Замовник) та ПП «Сфера» (Виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг № 10 (а.с.238-239 т.4).

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних маркетингових послуг у рамках господарської діяльності платник подав суду копії: додаткової угоди до договору про надання маркетингових послуг № 10 від 03 березня 2014 року, додатків №1, №2, №3 до договору про надання маркетингових послуг № 10 від 03 березня 2014 року (а.с.240-249 т.4).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Орім» суд зазначає наступне.

01 вересня 2014 року між позивачем (Замовник) та ПП «Орім» (Виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг №216 (а.с.125-128 т.3).

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних маркетингових послуг у рамках господарської діяльності платник подав суду копії: додатків до договору про надання маркетингових послуг №216 від 01 вересня 2014 року, рахунків, актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), звіту про проведені маркетингові послуги (а.с.29-247 т.3).

Також на підтвердження реальності виконання вище зазначених договорів позивачем надано до суду копії: оборотно-сальдової відомості за період січень - грудень 2014 року по контрагенту ПП «Август Плюс»; оборотно-сальдової відомості за період 2013 рік та 2014 рік по контрагентам: ТОВ «Компанія ВЕНТЕ», ФОП ОСОБА_25, ТОВ «Радуга», ДП «Рітейл Вест», ДП «Рітейл Ист», ДП «Рітейл Центр», ПП «Сфера», ТОВ «Адвентіс», ТОВ «АТБ-Маркет»; оборотно-сальдової відомості за період 2013 рік, 2014 рік з контрагентом ДП ПАТ «Оболонь «Пивоварня «Зіберта»; оборотно-сальдової відомості за період 2013 рік та 2014 рік; копії виписок з банківського рахунку по оплаті маркетингових послуг за 2013 та 2014 рік (а.с. 134-179 т.6, а.с.19-75 т.7)

Згідно з підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Ознайомившись зі змістом вищезазначених угод, суд встановив, що вони по своїй суті є маркетинговими послугами, які спрямовані на стимулювання продажу продукції ПАТ «Оболонь», а тому є безпосередньо пов'язаними з господарською діяльністю позивача та підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Суд погоджується, що зазначені маркетингові послуги фактично спрямовані на забезпечення ефективного збуту товарів ПАТ «Оболонь» на ринку України шляхом популяризації товарів серед споживачів та стимулювання споживного попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для позивача, оскільки спрямовані на збільшення обсягів реалізованої продукції та відповідно, прибуток підприємства.

Крім того, в Узагальнюючій податковій консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затвердженої наказом № 123 15 лютого 2012 року, зазначено, що до маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника датку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги). Мерчандайзинг (англ. (merchandisihg) походить від даглійського merchandise - товари, сприяння продажу будь-якого товару) - один із видів маркетингу, що сприяє інтенсивному просуванню товарів у роздрібній торгівлі без активної участі спеціального персоналу - вдале розміщення товарів у торговому залі, оригінальне оформлення прилавків та вітрин, організація презентацій з роздачею сувенірів, наданням знижок та пільг. Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, проплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Відповідно до пункту 53.1 статті 53 Податкового кодексу України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до узагальнюючої податкової консультації.

Отже, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що спірні господарські операції позивача документально підтверджені та мали реальний характер.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 29 березня 2016 року № 0000482201 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 березня 2016 року № 0000492201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14010100» на загальну суму 358786,00 грн, з яких: 238524,00 грн - за податковим зобов'язанням, 119262,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як вище зазначено, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

На сторінці 75 акта перевірки (а.с.108 т.1) зазначено, що перевіркою встановлено порушення вимог пунктів 44.3, 44.5, статті 44 Податкового кодексу України, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредиту періоді, що перевірявся на загальну суму 250772,00 грн, у тому числі: за січень 2013 року в сумі 12207,00 грн, за лютий 2013 року в сумі 41,00 грн, за березень 2013 року в сумі 461,00 грн, за квітень 2013 року в сумі 617,00 грн, за травень 2013 року в сумі 589,00 грн, за червень 2013 року в сумі 679,00 грн, за липень 2013 року в сумі 4546,00 грн, за серпень 2013 року в сумі 19526,00 грн, за вересень 2013 року в сумі 5452,00 грн, за жовтень 2013 року в сумі 5519,00 грн, за листопад 2013 року в сумі 6717,00 грн, за грудень 2013 року в сумі 4197,00 грн, за січень 2014 року в сумі 10226,00 грн, за лютий 2014 року в сумі 7763,00 грн, за березень 2014 року в сумі 7445,00 грн, за квітень 2014 року в сумі 5833,00 грн, за травень 2014 року в сумі 19101,00 грн, за червень 2014 року в сумі 7823,00 грн, за липень 2014 року в сумі 34478,00 грн, за серпень 2014 року в сумі 45925,00 грн, за вересень 2014 року в сумі 9464,00 грн, за жовтень 2014 року в сумі 13455,00 грн, за листопад 2014 року в сумі 20977,00 грн, за грудень 2014 року в сумі 7731,00 грн.

Із зведеної відомості з розрахунку податку на додану вартість в розрізі контрагентів по акту перевірки ТОВ "Кашкан логістик" (а.с.16 т.6) вбачається, що до складу суми 250772,00 грн входять суми по взаємовідносинам позивача з ПП «Август Плюс» - 14085,00 грн, ТОВ «Адвентіс» - 13679,00 грн, ТОВ «Торгівельний Будинок «Амстор» - 16659,00 грн, ТОВ «АТБ-Маркет» - 82595,00 грн, Підприємство з 100% ІІ «Біла-Україна» - 940,00 грн, ДП «Фуршет Центр» - 3309,00 грн, ТОВ «Радуга» - 17768,00 грн, ПП «Сфера» - 18574,00 грн, ФОП ОСОБА_25 - 39952,00 грн, ДП «Рітейл Центр» -193,00 грн, ДП «Рітейл Ист» - 881,00 грн, ДП «Рітейл Вест» - 583,00 грн, ТОВ «Група Рітейл Україна» - 5883,00 грн, ТОВ «ЕКО» - 1515,00 грн.

Судом вже надавалася оцінка господарським операціям ТОВ "Кашкан логістик" з його контрагентами, а саме з ПП «Август Плюс», ТОВ «Адвентіс», ТОВ «Торгівельний Будинок «Амстор», ТОВ «АТБ-Маркет», Підприємство з 100% ІІ «Біла-Україна», ТОВ «Група Рітейл Україна», ДП «Фуршет Центр», ТОВ «ЕКО», ТОВ «Компанія ВЕНТЕ», ФОП ОСОБА_25, ТОВ «Радуга», ДП «Рітейл Вест», ДП «Рітейл Ист», ДП «Рітейл Центр», ПП «Сфера». Як вже зазначалося вище, суд дійшов висновку що господарські операції позивача з його контрагентами документально підтверджені та мали реальний характер. Відтак, суд погоджується з позицією позивача про правомірність віднесення сум з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Август Плюс», ТОВ «Адвентіс», ТОВ «Торгівельний Будинок «Амстор», ТОВ «АТБ-Маркет», Підприємство з 100% ІІ «Біла-Україна», ТОВ «Група Рітейл Україна», ДП «Фуршет Центр», ТОВ «ЕКО», ТОВ «Компанія ВЕНТЕ», ФОП ОСОБА_25, ТОВ «Радуга», ДП «Рітейл Вест», ДП «Рітейл Ист», ДП «Рітейл Центр», ПП «Сфера» до складу податкового кредиту у відповідні періоди.

Крім того, до складу суми ПДВ, що на думку відповідача завищена ТОВ "Кашкан логістик", входять суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Аркада - ХХІ» - 13500,00 грн, ТОВ «С.К.ЕЛЕКТРОБУД» - 1179,00 грн, ТОВ «Кепітал ХАУЗ» - 3937,00 грн, ТОВ «Енергія-С» - 2475,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що 08 січня 2014 року між ТОВ "Кашкан логістик" (Замовник) та ТОВ «Кепітал ХАУЗ» (Виконавець) укладено договір на виконання робіт №23122013 (а.с.226-227 т.5), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується з власних матеріалів, на власний ризик та передбачений договором строк виконати роботи з монтажу та комплектації водостічної системи «БРИЗА 150 ПВХ» на будівлі складу в кількості 125,28 м/п, а Замовник зобов'язується прийняти роботи та їх оплатити. Загальна вартість робіт складає 23621,45 грн (пункт 2.1 договору на виконання робіт №23122013 від 08 січня 2014 року).

Для документального оформлення вказаного договору ТОВ «Кепітал ХАУЗ» було складено податкову накладну №295 від 13 січня 2014 року на суму 23621,45 грн, з яких сума ПДВ - 3936,91 грн (а.с.228 т.5). Сторонами в межах виконання вказаного договору було складено та підписано акт надання послуг №475 від 26 лютого 2014 року на суму 23621,45 грн, з яких сума ПДВ - 3936,91 грн (а.с.229 т.5). Зі змісту акта перевірки слідує, що оплата здійснена у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Щодо зазначення в акті перевірки та тверджень представника відповідача у судовому засіданні про наявність у відповідача Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кепітал ХАУЗ» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.11.2013 року по 31.01.2014 року №1812/26-55-22-07/38451478 від 27.06.2014 року, як підставу для висновку про протиправність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях із таким контрагентом, то суд вказує про їх неналежність з огляду на наступне.

В актах про неможливість проведення перевірки може бути зафіксовано лише факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДФС щодо платника податків, в той час, як перевірка реальності господарських операції такого платника податків не здійснюється контролюючим органом, як і не здійснюється перевірка первинних документів такого платника податків та співставлення їх з іншою податковою інформацією. Отже, акт про неможливість проведення перевірки - не може містити висновків про відсутність господарських операцій такого платника податків у визначений період, власне який залишається не перевіреним контролюючим органом.

На жодну зі сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового та іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за місцезнаходженням.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Як пояснив представник позивача, вказані роботи були придбані ТОВ "Кашкан логістик" у зв'язку з будівництвом складського приміщення за адресою: АДРЕСА_1, в підтвердження чого надав Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №ДП142133370961 від 03 грудня 2013 року, Свідоцтво про право власності №14933718 від 19 грудня 2013 року на склад з адміністративно-побутовими приміщеннями, розташованого у Дніпропетровській області, місті Павлоград, вул. Дніпровська 294б (а.с.125-132 т.6).

З огляду на викладене, суд доходить висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Кашкан логістик" та ТОВ «Кепітал ХАУЗ» з придбання послуг з монтажу та комплектації водостічної системи «БРИЗА 150 ПВХ» на будівлі складу в кількості 125,28 м/п за договором на виконання робіт №23122013 від 08 січня 2014 року, а відтак вважає, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту січня 2014 року податок на додану вартість в загальному розмірі 3937,00 грн.

14 січня 2014 року між ТОВ "Кашкан логістик" (Покупець) та ТОВ «С.К.ЕЛЕКТРОБУД» (Постачальник) укладено договір поставки №21 (а.с.230 т.5), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар в асортименті та кількості, а Покупець зобов'язується прийняти та виплатити обумовлену вартість на підставі накладної на поставку товару. Загальна сума договору складається із сум накладних.

На підтвердження реальності виконання умов договору поставки №21 від 14 січня 2014 року позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме: видаткову накладну №ЭЛ 30 від 17 січня 2014 року на суму 7071,14 грн, з яких сума ПДВ - 1178,52 грн (а.с.231 т.5) та податкову накладну №24 від 15 січня 2014 року на суму 7071,14 грн, з яких сума ПДВ - 1178,52 грн (а.с.232-233 т.5), акт звіряння взаємних розрахунків за період: 1 квартал 2014 року між ТОВ "Кашкан логістик" і ТОВ «С.К.ЕЛЕКТРОБУД» (а.с.234 т.5).

Зі змісту акта перевірки слідує, що оплата здійснена у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Щодо посилання в акті перевірки на наявність Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД НОРДЕН ГРУП» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року №464/04-62-22-3/38918870 від 31.03.2014 року, відповідно до якого було знято податкові зобов'язання у ТОВ «ТД НОРДЕН ГРУП» по взаємовідносинам з ТОВ «С.К.ЕЛЕКТРОБУД» у відповідні податкові періоди, то суд зауважує, що неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум до витрат та податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

При цьому, суд звертає увагу на те, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Враховуючи те, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Як пояснив представник позивача, вказані матеріали були придбані у ТОВ «С.К.ЕЛЕКТРОБУД» у зв'язку з будівництвом складського приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.125-132 т.6). Також пояснив, що придбані ТМЦ були перевезені власними силами, автомобілем НОМЕР_8, про що свідчить подорожній лист №10213 від 17 січня 2014 року, оформлений на водія ОСОБА_28 та витяг з журналу доручень за 2014 рік. Вказаний автомобіль належить фізичній особі ОСОБА_5, та використовується позивачем на підставі договору оренди від 15 лютого 2012 року (а.с.141-146 т.7)

Таким чином, суд доходить висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Кашкан логістик" та ТОВ «С.К.ЕЛЕКТРОБУД» з придбання ТМЦ за договором поставки №21 від 14 січня 2014 року, а відтак вважає, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту січня 2014 року податок на додану вартість в загальному розмірі 1179,00 грн.

20 лютого 2014 року між ТОВ "Кашкан логістик" (Замовник) та ТОВ «Енергія-С» (Виконавець) укладено договір з виконання робіт №200214 (а.с.235-236 т.5), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується з власних матеріалів, на власний ризик та у передбачений Договором строк виконати роботи з монтажу та комплектації водостічної системи «БРИЗА 150 ПВХ» на будівлі складу в кількості 78,72 м/п, а Замовник зобов'язується прийняти роботи та їх оплатити. Загальна вартість робіт складає 14842,80 грн (пункт 2.1 договору з виконання робіт №200214 від 20 лютого 2014 року).

На підтвердження реальності виконання умов договору з виконання робіт №200214 від 20 лютого 2014 року позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме: акт надання послуг №529 від 26 лютого 2014 року на суму 14848,80 грн, з яких сума ПДВ - 2474,80 грн (а.с.237 т.5), податкова накладна №541 від 26 лютого 2014 року на суму 14848,80 грн, з яких сума ПДВ - 2474,80 грн (а.с.238 т.5).

Щодо посилання в акті перевірки на наявність Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Енергія-С» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий-квітень 2014 року №605/04-62-22-03/36440569 від 28.05.2014, суд зазначає.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року по справі №804/7936/14 визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування на підставі Акту №605/04-62-22-3/36440569 від 28.05.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Енергія-С" (код ЄДРПОУ 36440569) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий-квітень 2014 року в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" та інших електронних баз даних суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ "Енергія-С" (код ЄДРПОУ 36440569) у податкових деклараціях за період лютий-квітень 2014 року. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-С" (код ЄДРПОУ 36440569), зазначених останнім у податкових деклараціях за період лютий-квітень 2014 року.

Відповідно до інформації наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, постанова по справі №804/7936/14 набрала законної сили 18 серпня 2015 року, а відтак станом на дату складання (11 березня 2016 року) акта перевірки № 88/16-31-14-01-09/36965823 інформація викладена у акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Енергія-С» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий-квітень 2014 року №605/04-62-22-03/36440569 від 28.05.2014 була спростована судовим розглядом, що підтверджується постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року по справі №804/7936/14 (а.с.239-243 т.5).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що вказані роботи були придбані ТОВ "Кашкан логістик" у зв'язку з будівництвом складського приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.125-132 т.6).

Таким чином, суд доходить висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Кашкан логістик" та ТОВ «Енергія-С» з придбання послуг з монтажу та комплектації водостічної системи «БРИЗА 150 ПВХ» на будівлі складу в кількості 78,72 м/п за договором на виконання робіт №200214 від 20 лютого 2014 року, а відтак вважає, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту лютого 2014 року податок на додану вартість в загальному розмірі 2475,00 грн.

26 липня 2013 року між ТОВ "Кашкан логістик" (Замовник) та ТОВ «Аркада - ХХІ» (Виконавець) укладено договір надання послуг з навантаження та перевезення сипучих матеріалів №26/07/13 (а.с.244-245 т.5), відповідно до якого Виконавець зобов'язується виконати, а Замовник прийняти та сплатити послуги по навантаженню та перевезенню сипучих матеріалів в кількості 4608 т. на умовах даного договору.

На підтвердження виконання умов договору надання послуг з навантаження та перевезення сипучих матеріалів №26/07/13 від 26 липня 2013 року позивачем надано до суду: податкову накладну №127 від 26 липня 2013 року на суму 81000,00 грн з яких сума ПДВ - 13500,00 грн (а.с.247 т.5), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №127 від 31 липня 2013 року на суму 81000,00 грн з яких сума ПДВ - 13500,00 грн (а.с.246 т.5).

Представник позивача пояснив, що зазначені послуги були придбані у зв'язку з будівництвом складського приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.125-132 т.6). Так, 14 березня 2013 року між ТОВ "Кашкан логістик" та ТОВ «Експрес плюс» було укладено договір підряду №14-03/13, за умовами якого Підрядником (ТОВ «Експрес плюс») виконувались роботи по риттю котловану (а.с.160-171 т.7). Під час здійснення зазначених робіт, Підрядник (ТОВ «Експрес плюс») своїми силами здійснив вивезення сипучих матеріалів за межі проведення будівництва. В подальшому, в ході будівництва потрібно було здійснити підсипання вивезеного раніше ґрунту у зв'язку з чим і було укладено договір з ТОВ «Аркада - ХХІ» про надання послуг з навантаження та перевезення сипучих матеріалів №26/07/13 від 26 липня 2013 року.

В акті перевірки зазначено (а.с.96 т.1), що в зв'язку з ненаданням для перевірки первинних документів, а саме товарно-транспортних накладних, неможливо встановити пункт навантаження та розвантаження сипучих матеріалів, кількість сипучих матеріалів, відомості про вантаж, який саме вантаж перевозився, чи був факт транспортування сипучих матеріалів від продавця до покупця, тому в результаті вищевказаних фактів встановлено, що ТОВ «Аркада - ХХІ» спрямував свою діяльність на надання податкової вигоди для ТОВ "Кашкан логістик" з метою штучного формування податкового кредиту.

Судом не приймаються вищевказані доводи, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.

Аналогічна позиція закріплена у листі Міністерства доході і зборів України від 19.09.2013 року № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128, в якому, крім іншого, зазначено, що підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до п.198.5 ст.198 Кодексу, або інших документів, передбачених пункту 201.11 статті 201 Кодексу. Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем послуги та необхідності її отримання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання послуг, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів.

Таким чином, суд доходить висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Кашкан логістик" та ТОВ «Аркада - ХХІ» з придбання послуг з навантаження та перевезення сипучих матеріалів за договором №26/07/13 від 26 липня 2013 року, а відтак вважає, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту серпня 2013 року податок на додану вартість в загальному розмірі 13500,00 грн.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки.

Таким чином, сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів із спірними контрагентами, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цим договором повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, податкове повідомлення-рішення від 29 березня 2016 року № 0000492201 прийняте необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, а саме: № 0000492201, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 358786,00 грн; № 0000482201, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 559089,00 грн; № 0000472206, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 4397218,35 грн; № 0000261701 в частині суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пені у загальному розмірі 1112,00 грн, з яких: 564,73 грн - за податковим зобов'язанням, 420,48 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 126,79 грн - сума пені відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог ТОВ "Кашкан логістик" в частині вимог стосовно визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 29 березня 2016 року: № 0000492201, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 358786,00 грн; № 0000482201, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 559089,00 грн; № 0000472206, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 4397218,35 грн; № 0000261701 в частині суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пені у загальному розмірі 1112,00 грн, з яких: 564,73 грн - за податковим зобов'язанням, 420,48 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 126,79 грн - сума пені відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

В частині позовних вимог стосовно визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 29 березня 2016 року: №000462206, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн, №0000271701, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн та №0000261701 в частині 557,52 грн, з яких: 285,97 грн - за податковим зобов'язанням, 214,48 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 57,07 - сума пені відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, суд не знайшов підстав для задоволення вимог ТОВ "Кашкан логістик".

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашкан логістик" до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 29 березня 2016 року № 0000482201.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 29 березня 2016 року № 0000492201.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 29 березня 2016 року № 0000472206.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 29 березня 2016 року № 0000261701 в частині суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пені у загальному розмірі 1112,00 грн, з яких: 564,73 грн - за податковим зобов'язанням, 420,48 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 126,79 грн - сума пені відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39461639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашкан логістик" (код ЄДРПОУ 36965823) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 80631 (вісімдесят тисяч шістсот тридцять одна) гривня 67 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 12 вересня 2016 року.

Суддя І.Г. Ясиновський