Рішення

від 05.09.2016 по справі 918/596/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 вересня 2016 р. Справа № 918/596/16

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості в сумі 3 342 грн. 81 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Борисова І.В. за довіреністю від 14 січня 2015 року № 08-30;

від відповідача: ОСОБА_4 за угодою дорученням від 27 липня 2015 року № б/н.

В судовому засіданні 05 вересня 2016 року, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якій просив суд стягнути з останнього на свою користь заборгованість в сумі 3 342 грн. 81 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18 липня 2016 року порушено провадження у справі № 918/596/16, розгляд якої призначено на 16 серпня 2016 року.

15 серпня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, уповноважений представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав про безпідставність позову та просив суд в його задоволенні відмовити.

16 серпня 2016 року у судовому засіданні оголошено перерву по справі до 30 серпня 2016 року.

30 серпня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав додаткові обґрунтування позовних вимог, в яких підтримав позов в повному обсязі та наполягав на його задоволенні, крім того, в додатках долучив до матеріалів справи документи, які на думку останнього підтверджують ґрунтовність та законність позову.

30 серпня 2016 року у судовому засіданні оголошено перерву по справі до 05 вересня 2016 року.

У судовому засіданні 05 вересня 2016 року уповноважений представник позивача підтримав позов з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях, наполягав на задоволенні позову, в свою чергу уповноважений представник відповідача проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві на позову заяву просив суд в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2012 року між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (надалі- управління, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем (надалі - ФОП ОСОБА_2, підприємець, орендар) було укладено договір оренди № 33-б нерухомого майна (спортивного майданчика - міні футбольного поля), що належить територіальній громаді м. Рівного, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування спортивний майданчик (міні футбольне поле), надалі - майно, загальною площею 796 кв.м, розташований на АДРЕСА_2, що перебуває на балансі управління у справах сім'ї, молоді та спорту виконавчого комітету Рівненської міської ради (надалі - балансоутримувач). Вартість майна визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 31 березня 2012 року і складає 72 354 грн. 00 коп. (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Рівного, затвердженої рішенням Рівненської міської ради (надалі Методика розрахунку) і становить без ПДВ за місяць оренди - 302 грн. 39 коп. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Згідно пункту 3.8. договору у разі припинення договору оренди орендар сплачує орендну плату по день фактичної передачі майна за актом прийому-передачі. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість з орендної плати, якщо така виникла, у повному обсязі враховуючи санкції, балансоутримувачу.

Пунктами 10.1. та 10.3. договору визначено, що цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців; діє з 17 травня 2012 року до 16 квітня 2015 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені цим договором за умови згоди балансоутримувача. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка Майна.

Відповідно до пункту 5.7. договору орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві або за його вказівкою повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду з урахування нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.

З матеріалів справи суд вбачає, що на виконання умов договору було складено акт приймання передачі майна між орендодавцем та орендарем за присутності балансоутримувача, підписаний повноважними особа останніх від 17 травня 2012 року (а.с.73), зазначеним актом майно (спортивний майданчик (міні-футбольне поле) загальною площею 796 кв.м.) було передано для ФОП ОСОБА_2

Актом встановлено, що поверхня поля (майна) пошкоджена, бетонний бордюр місцями викришений, металеві стійки огорожі зрізані врівень із землею, стійки воріт теж зрізані.

Матеріалами справи стверджено, що 17 травня 2012 року для орендаря було передано майно, в стані описаному в акті зазначеному вище.

Крім того, матеріали справи містять рішення господарського суду Рівненської області від 18 серпня 2015 року № 918/631/15, яким зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 передати орендоване майно - спортивний майданчик (міні футбольне поле) загальною площею 796 кв.м, розташований на АДРЕСА_3, балансоутримувачу - Управлінню у справах сім'ї, молоді та спорту виконавчого комітету Рівненської міської ради та стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 борг в сумі 172 грн. 93 коп. по орендній платі на користь Управління у справах сім'ї, молоді та спорту виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Пунктом 6 резолютивної частини вказаного рішення у задоволенні позову Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 892 грн. 81 коп. відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2015 року № 918/631/15 зазначене рішення суду залишено без змін.

Отже, рішення господарського суду Рівненської області від 18 серпня 2015 року № 918/631/15 набрало законної сили 28 жовтня 2015 року.

У відповідності до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З вищезазначеного рішення суд вбачає:

- договір оренди від 17 травня 2012 року припинив свою дію 16 квітня 2015 року на підставі пункту 10.3. договору (направленого повідомлення орендодавцем про закінчення договору протягом одного місяця після закінчення дії договору);

- з підприємця стягнуто борг по сплаті орендних платежів за період з січня 2015 року по липень 2015 року (на підставі пункту 3.8. договору, сплата оренди по день фактичного передання майна) в сумі 172 грн. 93 коп.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18 серпня 2015 року № 918/631/15 встановлені обставини справи між тими ж сторонами, а отже не потребуються доказування у даній справі, а відтак визнаються судом встановленими.

З матеріалів даної справи суд вбачає, що 07 грудня 2015 року державним виконавцем було складено акт, яким державний виконавець зазначив, що майно - спортивний майданчик (міні-футбольне поле) загальною площею 796 кв.м. передано балансоутримувачу Управлінню у справах сім'ї, молоді та спорту виконавчого комітету Рівненської міської ради.

07 липня 2016 року управлінням було направлено на адресу підприємця претензію про стягнення заборгованості в сумі 3 342 грн. 81 коп. (докази надіслання та претензія а.с. 13), однак, матеріали справи не містять відповіді на вказану претензію.

Покликаючись на усе зазначене вище, позивач нарахував відповідачу оренду плату за пунктом 3.8 договору за період з липня 2015 року по грудень 2015 року в сумі 2 735 грн. 02 коп. та штрафні санкції в сумі 607 грн. 79 коп. (розрахунки а.с. 10, 11).

Водночас, як зазначалося вище, Рішенням господарського суду Рівненської області від 18 серпня 2015 року № 918/631/15 з підприємця стягнуто борг по сплаті орендних платежів за період з січня 2015 року по липень 2015 року (включно).

Вищезазначеним рішенням стягувалася заборгованість управлінням з підприємця за тим же договором, зокрема пунктом 3.8. договору і з тих же підстав, за фактичне користування майном після припинення договору.

Матеріали даної справи містять рішення господарського суду Рівненської області, яким вирішено господарський спір в частині стягнення заборгованості по орендній платі за липень 2015 року, за договором між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відтак, суд припиняє провадження по справі, в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради заборгованості по орендній платі в сумі 519 грн. 73 коп. за договором оренди від 17 травня 2012 року № 33-б, за липень 2015 року.

Щодо стягнення з підприємця на користь управління боргу по орендній платі, за фактичне користування майном за період з серпня 2015 року по грудень 2015 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 291 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Як було встановлено вище, договір оренди від 17 травня 2012 року № 33 - б припинив свою дію 16 квітня 2015 року, через закінчення строку на який його було укладено.

Згідно частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Статтею 795 ЦК України визначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

З урахуванням зазначених норм права суд вбачає, що процедура та порядок повернення майна відбувається у відповідності до умов договору.

Відповідно до пункту 2.4. договору обов'язок щодо складання акта прийому передачі покладається на орендодавця за участю балансоутримувача.

Як вже зазначалося, пунктом 5.7. договору на орендаря покладений обов'язок негайного повернення майна у разі припинення договору для орендодавця або за вказівкою останнього для балансоутримувача (управління).

У відповідності до пункту 10.8. договору майно вважається повернутим орендодавцю (або за вказівкою орендодавця - балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі по поверненню майна покладається на орендодавця.

З урахуванням умов договору, які зазначалися вище та норм права, суд вбачає, що після закінчення договору, тобто з 17 квітня 2015 року, на орендодавця покладений обов'язок по складанню з орендарем акту приймання передачі майна, що свідчитиме про фактичне передання майна за договором.

Матеріали справи містять лист орендодавця від 20 квітня 2015 року № 08-341, який був надісланий для ФОП ОСОБА_2, в якому управління просило повернути майно для балансоутримувача 28 квітня 2015 року о 12:00 (а.с. 72, докази надіслання а.с. 72 зворот).

Матеріали справи не містять відповіді підприємця на зазначений лист.

У судовому засіданні уповноважений представник відповідача наголошовував, що лист управління, щодо пропозиції передати майно був отриманий підприємцем 07 травня 2015 року, у зв'язку з чим він не забезпечив свою явку та не підписав з управлінням акт приймання-передачі майна 28 квітня 2015 року.

Водночас, у справі наявний конверт надісланого управлінням листа № 08-341 (а.с. 28), з якого вбачається що лист був відправлений 20 квітня 2016 року, вищезазначене також стверджується фіскальним чеком від 20 квітня 2015 року № 0015671 0013840 (а.с. 72, зворот).

Міністерство інфраструктури України 28 листопада 2013 року було видано наказ № 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 28 січня 2014 року № 173/24950, яким встановлені нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, ці Нормативи і нормативні строки розроблено відповідно до Закону України "Про поштовий зв'язок", актів Всесвітнього поштового союзу, Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку.

У відповідності до пункту 1 частини 2 розділу 2 того ж наказу, визначено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

Враховуючи зазначені строки досилання простої кореспонденції, суд вбачає, що підприємець міг та мав отримати лист з пропозицією про повернення майна (враховуючи вихідні дні) 25 квітня 2016 року.

Отже, через бездіяльність підприємця, неотримання листа та не з'явлення для складення акту приймання-передачі майна, спортивний майданчик в добровільному порядку у спосіб передбачений договором повернутий не був.

В подальшому, як зазначалося вище, було прийнято рішення господарського суду Рівненської області, яким зобов'язано підприємця повернути майно.

Як встановлено судом з матеріалів справи, майно (спортивний майданчик) було повернено підприємцем для балансоутримувача в ході виконання рішення господарського суду Рівненської області від 18 серпня 2015 року № 918/631/15, зазначене стверджується актом державного виконавця від 07 грудня 2015 року (а.с. 12).

З зазначеного акту вбачається, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції на підставі судового наказу від 16 листопада 2015 року № 918/631/16 виданого Господарським судом Рівненської області у присутності уповноважених представників орендодавця, балансоутримувача та боржника ФОП ОСОБА_2 було складено акт про те, що спортивний майданчик (міні-футбольне поле) загальною площею 796 кв.м. розташоване за адресою АДРЕСА_2 було повернуто для балансоутримувача орендарем.

Акт державного виконавця від 07 грудня 2015 року, яким засвідчено факт повернення майна орендарем для балансоутримувача підписаний ФОП ОСОБА_2 без будь яких зауважень та заперечень.

Судом встановлено, що спортивний майданчик (міні-футбольне поле) загальною площею 796 кв.м. розташоване за адресою АДРЕСА_2 було повернуто ФОП ОСОБА_2 для балансоутримувача 07 грудня 2015 року.

Суд врахував твердження відповідача про те, що останнім на адресу орендодавця було надіслано повідомлення про повернення майна з оренди (а.с. 23), яким підприємець повідомляв, що вдруге направляє два екземпляри акту повернення орендованого майна від 17 квітня 2015 року.

Крім того, в матеріалах справи наявні належним чином завірені копії надісланих для орендодавця, актів прийому-передачі майна (спортивний майданчик загальною площею 796 кв.м.) від 17 квітня 2015 року з підписами та печатками підприємця (а.с. 26, докази надіслання а.с. 24, 25) та докази відправлення фіскальний чек від 01 серпня 2015 року № 4913 та опис вкладення.

Отже, на думку відповідача ним було повернуто майно для орендодавця 01 серпня 2015 року (з моменту надіслання).

Судом також враховано, що акти прийому-передачі, яким надано правову оцінку рішенням суду від 18 серпня 2015 року № 918/631/15, які були надіслані підприємцем супровідним листом від 07 липня 2015 року є відмінними від тих, які розглядаються у даній справі.

Однак суд не погоджується з вищезазначеними твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Надаючи оцінку усім доказам в їх сукупності суд зазначає, що відповідачем не надано оригінали доказів надіслання актів прийому-передачі від 17 квітня 2015 року, а саме фіскального чеку та опису вкладення.

Також, матеріали справи не містять доказів отримання вищезазначених актів управлінням.

У судовому засіданні уповноважений представник позивача зазначив, що на адресу управління, вищезазначений лист з повідомленням та актами прийому-передачі майна не надходив.

Судом, з копій надісланих для орендодавця, актів прийому-передачі майна (спортивний майданчик загальною площею 796 кв.м.) з'ясовано, що вони датовані 17 квітня 2015 року, в той час, як надсилалися 01 серпня 2015 року.

Тобто, орендар направив на адресу орендодавця акти, в які було внесено недостовірні дані, зокрема дата.

Крім того, на час надіслання (01 серпня 2015 року) зазначених актів, уже тривав розгляд справи № 918/961/15, отже, маючи намір повернути майно в добровільному порядку, відповідач мав змогу подати на затвердження для господарського суду Рівненської області мирову угоду.

Також, суд наголошує, що як було встановлено вище, майно було повернуто згідно акту державного виконавця від 07 грудня 2015 року, що підтвердив сам ФОП ОСОБА_2 поставивши свій підпис.

Отже, підприємець підписавши акт державного виконавця, своїми діями схвально ставився до того, що майно передається лише 07 грудня 2015 року, а не уже передане 01 серпня 2015 року за надісланими для управління актами.

Крім того, підприємець вважавши, що він передав орендоване майно для управління ще 01 серпня 2016 року, під час виконання мав повідомити ДВС України про те, що майно вже повернуте (доказів такого звернення суду не надано), натомість орендар підписав акт державного виконавця без будь яких зауважень та заперечень.

Тому, враховуючи усі обставини справи та наявні докази в їх сукупності суд вбачає, що ФОП ОСОБА_2 своїми діями підтвердив перебування майна в його користуванні до 07 грудня 2015 року.

Будь яких, належних та допустимих доказів того, що ФОП ОСОБА_2 в добровільному порядку повернув майно, матеріали справи не містять, відтак суд відхиляє твердження відповідача про те, що майно уже було повернуто 01 серпня 2015 року, як необґрунтовані та не доведені.

Приймаючи рішення, судом також враховано, що відповідач намагається довести свою невинуватість у несвоєчасному поверненні майна.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як зазначалося вище по тексту, договором передбачена оплата оренди до фактичного повернення майна, тому в даному випадку суд не встановлює вину або бездіяльність осіб щодо повернення або не повернення майна.

Судом з'ясовано, що майно повернуто підприємцем для балансоутримувача 07 грудня 2015 року, тому в орендаря існує зобов'язання щодо сплати орендної плати за фактичне користування майном у відповідності з пунктом 3.8. договору (сплата оренди у разі припинення договору по день фактичного користування).

Відтак, управління правомірно звернулося до суду, в частині стягнення заборгованості з підприємця по орендній платі за період з серпня 2015 року по грудень 2015 року.

Згідно розрахунку позивача за період з серпня 2015 року по грудень 2015 року відповідач повинен сплатити позивачу 2 215 грн. 29 коп. боргу по орендній платі.

Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 статті 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частин 1, 7 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми боргу по орендній платі, суд його визнає обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи.

Тому, позов в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради 2 215 грн. 29 коп. боргу по орендній платі згідно договору оренди від 17 травня 2012 року № 33 - б, за період з серпня 2015 року по грудень 2015 року підлягає до задоволення.

Крім того, управління покликаючись на пункт 3.6 договору просило суд стягнути з підприємця 607 грн. 79 коп. пені через несвоєчасну сплату орендної плати.

У відповідності до пункту 3.6. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день сплати.

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 547 та пункту 1 частини 2 статті 551 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З зазначених норм права суд вбачає, що підставою для нарахування пені є укладений між сторонами договір, або пряма норма права, яка вказуватиме про застосування пені і в якому розмірі.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в частині 4 пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що пунктом 3.8. договору, передбачено сплата орендної плати підприємцем по день фактичного повернення майна за актом приймання-передачі, водночас даним пунктом не передбачена умова нарахування штрафних санкцій у вигляді пені, після припинення дії договору.

З урахуванням зазначеного, позивачем не надано суду доказів існування правовідносин у період з липня 2015 року по грудень 2015 року, на підставі яких можна нарахувати відповідачу штрафні санкції (пеню).

Як було встановлено вище, договір припинив свою дію 16 квітня 2015 року, відтак у суду відсутні правові підстави, для стягнення з відповідача на користь позивача пені за вказаний період , оскільки договір припинив свою дію.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення пені нарахованої на заборгованість за період з липня 2015 року по грудень 2015 року в сумі 607 грн. 79 коп.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи усе зазначене вище, суд задовольняє позов в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 орендної плати за договором оренди від 17 травня 2012 року № 33 - б в сумі 2 215 грн. 29 коп. за період з серпня 2015 року по грудень 2015 року в частині стягнення боргу за період липня 2015 року суд припиняє провадження по справі, в частині стягнення пені за період з липня 2015 року по грудень 2015 року в сумі 607 грн. 79 коп. суд відмовляє в задоволенні позову.

Згідно статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково то судові витрати покладаються пропорційно на позивача та відповідача.

У відповідності до статті 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати в сумі 913 грн. 20 коп., за позивачем залишається судовий збір в сумі 464 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 81 - 1, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (33003, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (р/р 35429016002148 в ГУДКС Рівненської області, код 33871738, МФО 833017 одержувач - Управління у справах сім'ї, молоді та спорту виконавчого комітету Рівненської міської ради) 2 215 (дві тисячі двісті п'ятнадцять) грн. 29 коп. боргу по орендній платі та 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 20 коп. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені нарахованої на заборгованість за період з липня 2015 року по грудень 2015 року в сумі 607 грн. 79 коп.

4. Припинити провадження по справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради заборгованості по орендній платі в сумі 519 грн. 73 коп. за договором оренди від 17 травня 2012 року № 33-б, за липень 2015 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "09" вересня 2016 року

Суддя Торчинюк В.Г.