Рішення

від 07.09.2016 по справі 910/12589/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2016Справа №910/12589/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Діамант ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес Фуд"

про стягнення 277 106,95 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Артюнова А.О., за довіреністю №б/н від 01.06.2016

Від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Діамант ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес Фуд" про стягнення 277 106,95 грн., у тому числі 212 564,00 грн. основного боргу, 43 778,86 грн. пені, 212,56 грн. штрафу, 3 831,31 грн. трьох відсотків річних та 16 720,22 грн. та інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки товару № ДП-026 від 03.11.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 порушено провадження у справі № 910/12589/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.08.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.

Позивач уповноважених представників до судового засідання 03.08.2016 не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Відповідач уповноважених представників до судового засідання не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.

Через відділ діловодства суду 02.08.2016 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із відпусткою представника позивача та не можливістю взяти участь у судовому засіданні.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 03.08.2016, відкладено розгляд справи до 07.09.2016, у зв'язку з неявкою сторін та повторно зобовязано сторін надати документи на виконання вимог ухвали суду.

Через відділ діловодства суду 06.09.2016 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засідання 07.09.2016 представник позивача надав суду оригінали документів для огляду у судовому засіданні та довідку щодо стану заборгованості відповідача перед позивачем.

Представник позивача дав пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач уповноважених представників до судового засідання не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 07.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Діамант ЛТД» (надалі за текстом - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Делішес Фуд» (надалі за текстом - покупець) 03.11.2014 р. було укладено договір поставки № ДП-026 (надалі за текстом - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати в порядку і строк, передбачені договором, продукти харчування (далі - товар).

Відповідно до пункту 4.1. зазначеного договору, вказаний товар повинен бути поставлений покупцеві за адресою: 1) м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 9; 2) м. Львів, (с.Малехів), вул. Галицька, 1Б; 3) м. Одеса, вул. Просьолочна, 10, що окремо вказується в поточному замовлені.

Відповідно до п.4.1.3 договору, моментом переходу права власності на товар є момент фактичного отримання товару покупцем (або представником перевізника) на склад постачальника, що засвідчується підписами видаткової накладної уповноваженими представниками сторін. Постачальник несе всі ризики загибелі, пошкодження, псування товару тільки до моменту переходу права власності на товар до покупця.

На виконання умов договору постачальник поставив товар, що підтверджується видатковими накладними:

№0000947 від 23.09.2015 на суму - 46 606,02 грн.:

№0000954 від 24.09.2015 на суму - 44 264, 46 грн.;

№0000984 від 05.10.2015 на суму - 29 623,92 грн.;

№0001040 від 14.10.2015 на суму - 59 604,60 грн.;

№0001147 від 10.11.2015 на суму - 28 786,68 грн.;

№000120 від 03.02.2016 на суму - 27 864,00 грн. (копії в матеріалах справи).

Порядок оплати товару визначений пунктом 5.2. договору, відповідно до якого оплата за отриманий товар за даним договором здійснюється в безготівковому порядку. Шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний в даному договорі. Розрахунки за кожну поставлену партію здійснюється протягом 30 календарних днів з дня отримання товару покупцем. Днем здійснення платежу є день, в який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку покупця на користь постачальника.

За товар, поставлений згідно видаткової накладної № 0000947 від 23.09.2015, покупцем була частково здійснена оплата в сумі 24 185,68 грн., тож заборгованість за товар поставлений згідно вказаної видаткової накладної складає 22 420,34 грн.

Підписання покупцем вищезазначених видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України, а саме: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. За умовами договору оплата товару здійснюється Покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня його отримання.

Всупереч положенням договору та нормам чинного законодавства покупець не здійснив вчасні розрахунки за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість по розрахункам за поставлений товар на суму 212 564,00 грн.

Представник позивача пояснив суду, що оскільки відповідач так і не виконав зобов'язання за договором та товар у встановлений строк не поставив, то Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Діамант ЛТД» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес Фуд» стягнення 277 106,95 грн., у тому числі 212 564,00 грн. основного боргу, 43 778,86 грн. пені, 212,56 грн. штрафу, 3 831,31 грн. трьох відсотків річних та 16 720,22 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки товару № ДП-026 від 03.11.2014.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи, відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання за договором та не оплатив за поставлений товар на загальну суму 212 564,00 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес Фуд» основного боргу за договором поставки товару № ДП - 0269 від 03.11.2014 р. в розмірі 212 564,00 грн., суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 212 564,00 грн. основного боргу є обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України , у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України , виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до п. 6.4. договору, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період за який нарахована пеня, за кожен день прострочки розрахунку, а крім того при затримці у розрахунках понад 10 календарних днів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого товару, який замовлявся покупцем за відповідним замовенням.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р . зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України , нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки товару №ДП-026 від 03.11.2014, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України , за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 43 778,86 грн. пені та відповідно до п. 6.4. договору штраф 0,1 % від вартості неоплаченого товару - 212,56 грн.

Також, позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес Фуд» 3 831,31 грн. процентів річних та 16 720,22 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України , особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України , що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» , згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки товару №ДП-026 від 03.11.2014, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України , за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 3 831,31 грн. трьох відсотків річних та 16 720,22 грн. інфляційних втрат.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що він виконав належним чином свої зобов'язання за договором поставки товару №ДП-026 від 03.11.2014, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставки товару за даним договором не виконав належним чином.

Відповідач позовних вимог, заявлених позивачем, не спростував, заперечень проти позову не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд визнає позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Діамант ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес Фуд» обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес Фуд» (03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 9, ідентифікаційний код 38993847) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Діамант ЛТД» (36014, м. Полтава, вул. Островського, 57, ідентифікаційний код 13929625) 212 564 (двісті дванадцять тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 43 778 (сорок три тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 86 коп. пені, 212 (двісті дванадцять) грн. 56 коп. штрафу, 3 831 (три тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 31 коп. трьох відсотків річних, 16 720 (шістнадцять тисяч сімсот двадцять) грн. 22 коп. інфляційних втрат та 4 156 (чотири тисячі сто п'ятдесят шість) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 12.09.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина