Постанова

від 06.09.2016 по справі 910/9216/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2016 р. Справа№ 910/9216/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Рудченка С.Г.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Гасай М.Б. довіреність № 62 від 30.01.16

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІО-МТ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18 липня 2016 року

у справі № 910/9216/16 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо-МТ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Трио"

про стягнення 33 973,07 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 33 973,07 грн. (6-9).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо строків виконання проектно-вишукувальних робіт з розробки проектно-кошторисної документації по об'єкту "Капітальний ремонт газопроводу Острогозьк-Шебелинка 1н., DN 1000. км 225-230".

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/9216/16 від 18 липня 2016 року позов задоволено повністю (а.с. 139-146).

27 липня 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо-МТ" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 18 липня 2016 року у справі №910/9216/16, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18 липня 2016 року у справі №910/9216/16 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 серпня 2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо-МТ" на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/9216/16 від 18 липня 2016 року передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Рудченка С.Г.

05 серпня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо-МТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18 липня 2016 року у справі №910/9216/16 прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Рудченка С.Г., Агрикової О.В. та призначено до розгляду на 06 вересня 2016 року.

05 вересня 2016 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

06 вересня 2016 року від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

У судовому засіданні 06 вересня 2016 року ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, відповідно до якого позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники ТОВ "Тріо-МТ" та ТОВ "Трио" у судове засідання 06 вересня 2016 року не з'явились, про причини неявки колегію суддів не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Щодо ТОВ "Тріо-МТ" вказане підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 0411614808233 (а.с. 166). Також, Київський апеляційний господарський суд здійснював повідомлення ТОВ "Трио", місцезнаходженням якого є АР Крим, шляхом розміщення інформації про час і місце судового засідання на сторінці Київського апеляційного господарського суду, офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.kia.arbitr.gov.ua/sud5033/). про що до матеріалів справи додано відповідне роздруковане повідомлення (а.с. 5).

Відповідно до абз.1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції" зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представників відповідача та третьої особи (з урахуванням її заяви про розгляд справи без участі її представника) не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

26 грудня 2012 року між ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (далі - позивач, замовник) та ТОВ "ТРИО" (далі - третя особа) було укладено Договір про закупівлю робіт № 1301000544 (далі - Договір) (а.с. 11).

Згідно з п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах визначених цим договором, замовник доручає підрядникові, а підрядник бере на себе зобов'язання щодо виконання наступних проектно-вишукувальних робіт: розробки проектно-кошторисної документації по об'єкту "Капітальний ремонт газопроводу Острогозьк-Шебелинка 1 н., DN 1000, км 225-230", а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість виконання робіт цього договору, визначена у відповідності до Протоколу погодження договірної ціни на проектно-вишукувальні роботи (додаток № 4) на основі кошторису на проектно-вишукувальні роботи, розраховано у відповідності до вимог ДБН Д.1.1-1-2000 становить 545581,52 грн., у т.ч. ПДВ 20% 90930,25 грн.

Розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів замовником на розрахунковий рахунок підрядника поетапно, по факту виконання робіт, протягом 60 календарних днів після підписання Акту виконаних робіт (п.п. 4.1, 4.2 Договору).

Згідно з п. 5.4 Договору склад робіт, вимоги щодо них, інші необхідні відомості та строки виконання та вартість основних етапів робіт визначаються Календарним планом на проектно-вишукувальні роботи (додаток № 2), що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 5.7 Договору визначено, що передача замовнику виконавцем наданих послуг здійснюються з наданням акту наданих послуг.

Договір, відповідно до п. 10.1., набирає чинності з дня підписання та діє до 01.09.2013 р.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Змістом статті 887 ЦК України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Приписами частини 1 статті 888 ЦК України унормовано, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації.

Згідно з частиною 1 статті 890 ЦК України підрядник зобов'язаний, серед іншого, передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.

Календарним планом до Договору № 1301000544 від 26.12.2012 р., встановлено, що роботи за ним мають бути виконані у період грудень 2012-червень 2013 року (а.с. 26).

В подальшому сторонами було укладено ряд додаткових угод до Договору.

Так, Додатковою угодою № 1 від 28.06.2013 р. до Договору було змінено термін виконання робіт: з дати укладення Договору по 31.12.2013 р. та продовжено строк дії договору до 01.03.2014 р. (а.с. 30).

До вказаної додаткової угоди сторонами також погоджено календарний план, відповідно до якого роботи мали бути виконані протягом грудня 2012-грудня 2013 року (а.с. 31).

Додатковою угодою № 3 від 16.12.2013 р. до Договору (а.с. 35), в зв'язку із затримкою оформлення робочого проекту землеустрою щодо рекультивації порушених земель, сторони дійшли згоди продовжити термін виконання робіт: з дати укладення Договору по 30.06.2014 р. та строк дії Договору до 29.08.2014 р.

До вказаної Додаткової угоди сторонами також погоджено календарний план, відповідно до якого роботи мали бути виконані протягом грудня 2012-червня 2014 року (а.с. 36).

Додатковою угодою № 4 від 12.05.2014 р. до Договору № 1301000544 від 26.12.2012 р. (а.с. 39), в зв'язку із затримкою проходження відомчої експертизи ПАТ "Укртрансгаз", сторони дійшли згоди продовжити термін виконання робіт: з дати укладення договору по 31.12.2014 р. та строк дії договору до 02.03.2015 р.

До вказаної Додаткової угоди сторонами також погоджено календарний план, відповідно до якого роботи мали бути виконані протягом грудня 2012-грудня 2014 року (а.с. 40).

12 березня 2014 року позивачем та третьою особою було підписано Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 01239, загальною вартістю 296 306,08 грн. в т.ч. ПДВ 49 384,35 грн. щодо виконання проектно-вишукувальних робіт (послуг) "Капітальний ремонт газопроводу Острозьк-Шебелинка 1н., DN 1000, км 225-230"(а.с. 53).

08 серпня 2014 року між позивачем, третьою особою та ТОВ "ТРІО-МТ" (далі - відповідач, підрядник) було укладено Додаткову угоду № 5 до Договору, відповідно до умов якої, сторони домовились про заміну сторони в Договорі, а саме з дати підписання даної додаткової угоди третя особа передає відповідачу всі права та обов'язки, що належали третій особі, відповідно до Договору, а відповідач погоджується прийняти та виконати в повному обсязі права та обов'язки третьої особи за договором (а.с. 43-44).

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 5 до Договору позивач, підписуючи цю додаткову угоду, підтверджує свою згоду щодо заміни сторони по договору, а також обов'язок виконувати свої зобов'язання відповідно до умов договору новій стороні - відповідачу з дати підписання даної додаткової угоди.

24 грудня 2014 року між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду №6 від 24.12.2014 р. до Договору, відповідно до якої, сторони дійшли згоди, зокрема викласти пункти 5.1 та 10.1 Договору в наступній редакції: " 5.1 Строк виконання робіт з дати укладання договору до 31.12.2015."; "10.1 Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.03.2016".

Сторонами також було підписано нову редакцію Додатку № 2 "Календарного плану на проектно-вишукувальні роботи по об'єкту: "Капітальний ремонт газопроводу Острогозьк-Шебелинка 1н., DN 1000, км 225-230" (а.с. 46-47).

Для уникнення прострочення виконання робіт позивачем надіслано відповідачу лист № 2450/07-176 від 23.04.2015 р. у якому він просив прискорити виконання робіт по Договору та надання інформації щодо такого виконання (а.с. 56-57).

В подальшому, сторонами було підписано Додаткову угоду № 7 від 07.08.2015 р. до Договору, якою сторони дійшли згоди доповнити розділ 4 "Порядок здійснення оплати" (а.с. 51-52).

21 січня 2016 року позивачем надіслано відповідачу претензію № 415/18 на суму 4 401,44 грн. пені та 7002,29 грн. штрафу, нарахованих в порядку п. 7.2 Договору за неналежне виконання його умов, однак відповіді на вказану претензію позивач не отримав (а.с. 58).

Звертаючись за позовом, позивач посилався на те, що станом на момент звернення з позовом відповідач свої зобов'язання за договором виконав лише в частині першого етапу робіт, невиконаними залишаються другий та третій етап робіт.

Частиною 1 ст. 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що склад, вартість та обсяги робіт, які підлягають закупівлі за даним договором, також порядок узгодження та затвердження проектно-кошторисної документації визначені в Завданні на розробку робочого проекту (додаток № 1), в зведеному Кошторисі на проектно-вишукувальні роботи (додаток № 3) та Протоколі погодження договірної ціни на проектно-вишукувальні роботи (додаток № 4), що є невід'ємними частинами договору, а також умовами даного договору. Зміст і строки надання послуг визначаються Календарним планом (додаток № 2), що є невід'ємною частиною договору.

При цьому, відповідно до п. 6.3.1 Договору підрядник зобов'язаний виконати проектні та вишукувальні роботи та проходження всіх видів експертиз в межах установлених строків та вартості.

Відповідно до п. 5.5 Договору передача замовнику підрядником виконаних робіт здійснюється після закінчення відповідного етапу робіт з наданням акту виконаних робіт та матеріалів, що підтверджують виконання робіт (технічних звітів, розділів ПКД тощо) у двох примірниках.

Додатковою угодою № 6 від 24.12.2014 року сторони продовжили термін дії договору, змінивши п. 5.1 та 10.1 цього договору.

Відповідно до п. 5.1., в редакції додаткової угоди № 6 від 24.12.2014 р., строк виконання робіт: з дати укладення договору - до 31.12.2015 р.. Пунктом 10.1 договору, в редакції додаткової угоди № 6 від 24.12.2014 р., передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.03.2016р.

Також додатковою угодою № 6 від 24.12.2014 року, викладено в новій редакції додаток № 2 до договору "Календарний план".

Як вбачається з календарного плану до Договору, в редакції додаткової угоди № 6, роботи за етапом 2 мали бути виконані в листопаді 2015 року, за етапом 3 - у грудні 2015 року, в той час як доказів виконання робіт за вказаними етапами матеріали справи не містять.

Матеріали справи свідчать та відповідачем не спростовано, що роботи останнім виконано частково на суму 329228,98 грн. без ПДВ, що підтверджується підписаним актом № 01239 виконаних робіт від 12.03.2014 р.

Отже, невиконаними залишились роботи на суму 150 506,80 грн.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Оскільки відповідач припустився прострочення виконання своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 23 437,60 грн. та штраф у розмірі 10 535,47 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 Договору сторони визначили, що за порушення строків робіт або виконання робіт в менших обсягах, ніж передбачено цим договором (крім випадків, передбачених цим договором), відмову від виконання робіт в обсягах та за ціною, що вказані в даному договорі, підрядник виплачує замовникові пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. у справі № 3-88гс11.

Також, колегія суддів зазначає про безпідставність посилань апелянта на відсутність його вини у порушення своїх зобов'язань за Договором з посиланням на п. 5 Додаткової угоди № 5 до Договору з наступних підстав.

Пунктом 5 Додаткової угоди № 5 передбачено зобов'язання передати відповідачу документи, які підтверджують права та обов'язки, що передаються, а також інформацію, необхідну для реалізації відповідачем прав та обов'язків за договором.

Так, як вже зазначалось, цією ж Додатковою угодою № 5, укладеною між позивачем, відповідачем та третьою особою було замінено сторону у зобов'язанні, а саме з третьої особи на відповідача, а пунктом 4 зазначеної додаткової угоди, сторони визнали, що ця додаткова угода є підставою для заміни сторони в Договорі та не мають будь-яких застережень або додаткових вимог до заміни сторони.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач набув права та обов'язки третьої особи за Договором.

Також слід зазначити, що вказана Додаткова угода № 5 є чинною, у встановленому законом порядку розірвана, або визнана недійсною не було.

Отже, оскільки після підписання Додаткової угоди № 5 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткові угоди № 6 та № 7, що в свою чергу свідчить також про вчинення сторонами дій, спрямованих на виконання свої зобов'язань за договором.

Як вбачається з календарного плану до договору № 1301000544 від 26.12.2012 р., в редакції додаткової угоди № 6, роботи за етапом 2 мали бути виконані в листопаді 2015 року, за етапом 3 - у грудні 2015 року, в той час як доказів виконання робіт за вказаними етапами матеріали справи не містять.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 01.12.2015 р. (дата прострочення виконання зобов'язання за другим етапом) до 10.05.2016 р., яка за розрахунком позивача становить 19446,36 грн.; з 01.01.2016 р. (дата прострочення виконання зобов'язання за третім етапом) до 10.05.2016 р. становить 3991,25 грн.; штраф від простроченої суми - 10535,47 грн.

Здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем пені та штрафу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що вказаний розрахунок є арифметично вірним.

Тому, оскільки відповідачем роботи, визначені умовами Договору у встановлений Договором строк не виконані, доказів відсутності своєї вини ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано, колегія суддів визнає вірним висновки суду першої інстанції про обґрунтованість нарахування позивачем пені та штрафу за прострочення виконання зобов'язань та те, що вказані позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу в загальному розмірі 33973,07 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про неналежне повідомлення третьої особи спростовуються наявною у матеріалах справи роздруківкою повідомлення з сторінки Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 р. про відкладення розгляду справи на 18.07.2016 р. (а.с. 127), яка відповідає положенням Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", з урахуванням роз'яснень викладених у підпунктах 1-4 пункту 6 інформаційного листа інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/1290/14 від 12.09.2014 р.

Посилання апелянта на те, що сторонам у справі не було роз'яснено їх процесуальних прав та обов'язків спростовуються наявним у матеріалах справи протоколом судового засідання від 18.07.2016 р. (а.с. 137), на який сторони мали право подати заперечення у випадку їх наявності, проте вказаним правом, передбаченим ч. 5 ст. 81-1 ГПК України не скористались.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що апелянт не надав суду достатніх в розумінні статті 33, 34 ГПК України доказів на спростування доводів позивача щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині дотримання строків виконання робіт, які могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні Господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18 липня 2016 року у справі №910/9216/16 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо-МТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18 липня 2016 року у справі №910/9216/16 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст.ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо-МТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18 липня 2016 року у справі №910/9216/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18 липня 2016 року у справі №910/9216/16 залишити без змін.

3. Справу №910/9216/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

С.Г. Рудченко