Ухвала

від 07.09.2016 по справі 823/540/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/540/16 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

07 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

суддів: Земляної Г.В.

Межевича М.В.

за участю секретаря Лисенко І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Імпульс Плюс" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айова" до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, за участю третіх осіб без самостійних вимог - ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Імпульс Плюс" про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айова" (далі - ТОВ "Айова") звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішення за індексним номером 28234955 від 15.02.2016 р.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області за індексним номером 28234955 від 15.02.2016 р.

На вказану постанову Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП "Імпульс Плюс" (далі - ТОВ "ВП "Імпульс Плюс") подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.05.2006 р. між позивачем (орендар) та ОСОБА_3 (орендодавець) укладено договір (б/н) оренди землі, предметом якого є оренда земельної ділянки, строком на 10 років загальною площею 2,41 га, що належить орендодавцю на праві власності відповідно до державного акту від 20.09.2005 р. серії НОМЕР_1.

Вказаний договір зареєстровано у Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 05.09.2006 р. за НОМЕР_2.

Крім того, 26.08.2011 р. між орендарем та орендодавцем підписано додатковий договір № 104 до основного договору оренди землі. Відповідно до п. 2 додаткового договору, термін дії договору становить 5 років з моменту його державної реєстрації.

Державну реєстрацію додаткового договору здійснено 03.12.2012 р., про що у Державному реєстрі земель вчинено запис НОМЕР_3.

За таких обставин, строк договору оренди, укладеного між ТОВ "Айова" та ОСОБА_3 спливає 04.12.2017 р.

В період дії зазначеного договору державний реєстратор Тальнівського районного управління юстиції 15.02.2016 р. прийняв рішення №28234955 про реєстрацію за ТОВ «ВП «Імпульс плюс» права оренди на зазначену земельну ділянку на підставі договору оренди від 15.09.2015 р. № 105, укладеного між ТОВ «ВП «Імпульс плюс» та ОСОБА_3

При цьому, з інформації у довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строк дії права оренди за договором від 15.09.2015 р. №105, укладеного між ТОВ «ВП «Імпульс плюс» та ОСОБА_3 починається з 03.12.2017 р.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що реєструючи право оренди на ту ж земельну ділянку за іншою юридичною особою, державний реєстратор не переконався про наявність та дійсність вже зареєстрованого речового права позивача.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької, а згідно ст. 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 17 вказаного Закону, об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З наведених норм вбачається, що відповідні права та обов'язки, які випливають із договору оренди виникають у сторін з моменту державної реєстрації права оренди у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Статтею 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що орган державної реєстрації проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 цього Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Згідно пп. 1 п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. №868 (далі - Порядок), укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно.

Отже, в даному випадку, основним документом на підставі якого мала бути здійснена реєстрація права на оренду землі є саме договір оренди, відповідність якого нормам законодавства мав перевірити державний реєстратор.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор прав на нерухоме майно встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до п. 15 вказаного Порядку під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Зокрема, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

В апеляційній скарзі ТОВ «ВП «Імпульс плюс» посилається на те, що у реєстратора були відсутні правові підстави відмовити у реєстрації, а Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заборонено відмовляти в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом.

Однак, згідно ч. 4 ст. 18 цього Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року №21-760а15.

Таким чином, враховуючи наявність дійсного договору оренди від 20.05.2006 р., укладеного між ТОВ «Айова» та ОСОБА_3 (з урахуванням змін від 26.08.2011 р. дія якого закінчується лише 04.12.2017 р.), реєструючи право оренди на ту ж земельну ділянку за іншою юридичною особою, держаний реєстратор не переконався про наявність та дійсність вже зареєстрованого речового права позивача, що унеможливлює правомірність державної реєстрації права оренди за ТОВ «ВП «Імпульс плюс».

За таких обставин, оскаржуване рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26.11.2015 р. №834-VIII територіальні органи, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення реалізації повноважень у сфері державної реєстрації виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями.

Пунктом 3 частини 1 розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про деякі питання надання адміністративних послуг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 25.12.2015 р. №1395-р встановлено, що з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України щодо припинення надання послуг у сферах державної реєстрації на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці органами державної реєстрації, утвореними Міністерством юстиції - фактично припиняється в одноденний строк надання органами державної реєстрації, утвореними Міністерством юстиції, послуг у сферах державної реєстрації з одночасною передачею на розгляд виконавчих органів міських рад міст обласного значення, Київської міської, районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, заяв, що перебувають на розгляді у відповідному органі державної реєстрації, утвореному Міністерством юстиції, з обов'язковим повідомленням заявників про таку передачу.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» від 11.02.2016 р. №99 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком (у тому числі Тальнівське районне управління юстиції Черкаської області).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, які впливають на правильність вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Імпульс Плюс" необхідно залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року - без змін, оскільки постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Імпульс Плюс" залишити без задоволення , а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді Земляна Г.В.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 12.09.2016 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.