Рішення

від 05.09.2016 по справі 910/12576/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016Справа №910/12576/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство" Смілянський електромеханічний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімакс Україна" про стягнення 142365,21 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Андрієнко В.М. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімакс Україна" (далі - відповідач) про стягнення 142365,21 грн., з яких: 132990,08 грн. - основний борг; 8553,51 грн. - пеня; 688,63 грн. - 3% річних та 132,99 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки №57-10.1/43 від 28.10.2015, щодо своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 порушено провадження у справі №910/12576/16, розгляд справи призначено на 25.07.2016.

У судовому засіданні 25.07.2016 позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 розгляд справи відкладено до 05.09.2016.

Представник позивача в судове засідання 05.09.2016 з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в засідання господарського суду свого представника не направив повторно, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.09.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.10.2015 між Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дімакс Україна" (постачальник) укладено Договір поставки №57-10.1/43, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в асортименті, в кількості та за ціною згідно зі специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1. договору).

За умовами п. 1.2. договору загальна сума договору орієнтовно складає 1000000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2.1. договору умови оплати: 100% передоплата вартості партії товару протягом 3 банківських днів після виставлення рахунку покупцю.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що ціни на товар встановлюються сторонами шляхом підписання специфікацій які є невід'ємною частиною договору.

У Специфікації №3 від 28.01.2016 сторони визначили найменування товару, кількість, ціну та загальну вартість з ПДВ.

Згідно з пунктами 5.1.-5.3. договору умови поставки: (Інкотермс-2010) FCA м. Київ. Постачальник зобов'язується здійснити відвантаження партії товару покупцю протягом 3 банківських днів після 100% передоплати.

Після підписання сторонами специфікації та прийняття її до виконання покупець має право у разі недопоставки постачальником заявленої партії в обумовлені строки, повідомивши постачальника, відмовитися від до поставки товару, від обов'язку прийняти та оплатити недопоставлений товар.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016 (п. 8.1. договору).

Як зазначає позивач, у порушення взятих на себе зобов'язань за договором, відповідач у встановлений договором строк не здійснив поставку визначеного товару в повному обсязі.

У зв'язку з цим, Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" направляло на адресу відповідача лист №286 від 26.02.2016 та вимогу №43-42/07 від 06.04.2016, в якій просило повернути грошові кошти за товар, який не був поставлений у визначений договором строк.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дімакс Україна" відповіді не надало та грошові кошти не повернуло, у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" звернулося до суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений цим договором, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 5.2. договору сторони визначили, що строк поставки товару - протягом трьох банківських днів після 100% передоплати.

Як убачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дімакс Україна" виставило Публічному акціонерному товариству "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" рахунки на оплату товару в загальній сумі 281847,96 грн., а саме: №73 від 20.01.2016 на суму 61748,00 грн.; №145 від 28.01.2016 на суму 110049,98 грн.; №162 від 01.02.2016 на суму 110049,98 грн.

Позивач, виконуючи умови договору, у повному обсязі сплатив суму передоплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №№ 622, 424, 423 від 02.02.2016.

Проте, відповідач поставив товар лише на суму 148857,68 грн., про що свідчать видаткові накладні №902-01 від 09.02.2016 на суму 38807,90 грн. та №902-02 від 09.02.2016 на суму 110049,98 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем допущено прострочення виконання господарського зобов'язання з поставки товару за Договором поставки №57-10.1/43 від 28.10.2015 на суму 132990,08 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладені норми вбачається, що умовою їх застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання одного із визначених варіантів правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 №3-127гс11.

Як зазначалося вище, у листі №286 від 26.02.2016 позивач просив відповідача повернути сплачені грошові кошти в розмірі 124589,48 грн., а у вимозі №43-42/07 від 06.04.2016 - просив повернути сплачені грошові кошти в розмірі 132990,28 грн.

Суд не приймає до уваги наданий позивачем лист №286 від 26.02.2016, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів відправлення цього листа на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімакс Україна".

Разом з тим, вимога №43-42/07 від 06.04.2016 отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "Дімакс Україна" 11.04.2016, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Тобто, позивачем було обрано такий варіант правової поведінки боржника, як повернення суми попередньої оплати, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та п. 5.3. договору. Проте, станом на теперішній час сума попередньої оплати відповідачем не повернута.

Тоді як, в силу приписів ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог статей 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідач не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відповідної поставки товару та в порушення норм ст. 693 ЦК України не виконав вимогу позивача щодо повернення перерахованих коштів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 132990,08 грн. попередньої оплати за товар.

Щодо вимоги позивача про стягнення 8553,51 грн. пені, суд зазначає наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також передбачено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Пунктом 6.2. договору сторони визначили, що за порушення строків відвантаження вказаних у п. 5.2. договору або недопоставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочки.

Оскільки відповідач допустив порушення строку поставки товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 6.2. договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 20.04.2016 по 21.06.2016 в розмірі 8553,51 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають, адже у вимозі №43-42/07 від 06.04.2016, що отримана відповідачем 11.04.2016, ПАТ "НВП "Смілянський електромеханічний завод" просило повернути сплачені грошові кошти в розмірі 132990,28 грн. За таких обставин, в період з 20.04.2016 по 21.06.2016 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімакс Україна" вже був відсутній обов'язок з поставки товару.

Крім цього, позивачем з посиланням на статті 625 та 536 Цивільного кодексу України, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 688,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 132,99 грн. за порушення строку поставки товару.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 ЦК України), згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

При цьому умовами Договору поставки №57-10.1/43 від 28.10.2015 розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також не підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 27.12.2010 у справі №3-65гс10 та від 01.07.2015 у справі №3-357гс15.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімакс Україна" (03113, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 62-Б; ідентифікаційний код 39037394) на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство" Смілянський електромеханічний завод" (20705, Черкаська обл., місто Сміла, вулиця Коробейника, будинок 1; ідентифікаційний код 30147563) 132990 (сто тридцять дві тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 08 коп. основного боргу та 1994 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 85 коп. судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено: 09.09.16

Суддя О.А. Грєхова