Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
08 вересня 2016 р. № 820/3408/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Полях Н.А.,
при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,
за участі:
1-го представника позивача - Коробки С.Є.,
2-го представника позивача - Єни О.І.,
представника відповідача - Лук`янцева С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Міжрегіональна електроенергетична асоціація "ЕЛТА" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Акціонерне товариство "Міжрегіональна електроенергетична асоціація "ЕЛТА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області, в якому просить суд:
- скасувати податкове повідомлення - рішення про донарахування сум ПДВ та фінансових санкцій № 0000101402 від 01 квітня 2016 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 188460,00 грн. у тому числі на 125640,00 грн. за основним платежем та на 62820,00 грн. за штрафними санкціями.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що реальність здійснення господарської операції, за результатами якої сформовано показники податкової звітності у спірних правовідносинах, підтверджується первинними документами, наданими представникам податкового органу, що проводили перевірку, а тому сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. З огляду на такі обставини позивач просив суд скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Відповідачем надано заперечення на адміністративний позов, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та його винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до Витягу від 15.06.2016 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Акціонерне товариство "Міжрегіональна електроенергетична асоціація "ЕЛТА" (код ЄДРПОУ 23458115) зареєстроване як юридична особа; місцезнаходження юридичної особи: 61001, м. Харків, проїзд Стадіонний буд.14/3.
На підставі наказу в.о. начальника Індустріальної ОДПІ м. Харкова Борисенка В.В. №114 від 23.02.2016 року посадовими особами Індустріальної ОДШ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області проведена позапланова невиїзна перевірка Акціонерного товариства "Міжрегіональна електроенергетична асоціація "ЕЛТА" (далі по тексту - АТ "МЕА"ЕЛТА", код ЄДРПОУ 23458115) з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "ПСМК ОРІС" (податковий номер 37747487) у липні, листопаді 2014 року та їх подальшої реалізації або використання у господарській діяльності (а.с.11).
За результатами перевірки складено акт перевірки №643/20-36-14-02-07/23458115 від 18.03.2016 року (а.с.14-48), відповідно до висновків якого податковим органом в ході перевірки виявлені порушення податкового законодавства, а саме: п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження до сплати в бюджет суми податку на додану вартість на загальну суму 125640,00 грн. за жовтень 2014 року.
Позивачем надано заперечення на акт перевірки №643/20-36-14-02-07/23458115 від 18.03.2016 року (вих.№43 від 23.03.2016 року), на які отримано відповідь від податкового органу №3338/10/20-36-14-02-14 від 29.03.2016 року (а.с.49-57).
На підставі акту перевірки №643/20-36-14-02-07/23458115 від 18.03.2016 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000101402 від 01 квітня 2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 188460,00 грн., у тому числі на 125640,00 грн. за основним платежем та на 62820,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.58).
Позивач скористався правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення та 07.04.2016 року звернувся з адміністративною скаргою на податкове повідомлення - рішення до начальника Головного управляння ДФС у Харківської області, в якій просив скасувати податкове повідомлення- рішення № 0000101402 від 01 квітня 2016 р. (а.с.60-64).
Згідно з рішенням ГУ ДФС у Харківської області про результати розгляду скарги №3302/10/20-40-10-01-14 від 06.06.2016 року скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення- рішення № 0000101402 від 01 квітня 2016 р - без змін (а.с.66-71).
Із акту перевірки судом встановлено, що підставою для прийняття рішення про заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 125640,00 грн., став висновок податкового органу з приводу того що, між ТОВ "ПСМК ОРІС" та його контрагентом ТОВ "УКРІНТЕРМАШ" не можливо провести зустрічну перевірку, оскільки ТОВ "УКРІНТЕРМАШ" відсутній за місцем знаходження, у нього відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Крім того АТ "МЕА ЕЛТА" не надало копій транспортних документів, підтверджуючих переміщення товару від ТОВ "ПСМК ОРІС" до АТ "МЕА ЕЛТА".
По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.
Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.
Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.
Згідно з п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
З аналізу первинних документів, наданих позивачем до суду, вбачається наступне.
Суд, досліджуючи правовідносини між позивачем та його контрагентом, встановив наступне.
Між АТ "МЕА ЕЛТА" та ТОВ "ПСМК ОРІС" укладено договір №140516 від 16.05.2014 р., відповідно до умов якого продавець (ТОВ "ПСМК ОРІС") зобов'язується поставити, а покупець (АТ "МЕА ЕЛТА") - отримати та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення (запасні частини до турбогенераторів), в кількості, номенклатурі і по ціні відповідно до специфікації №1 (а.с.81-82, 83, додаток до специфікації - а.с.84).
Умова поставки - самовивіз зі складу продавця в м. Харків, поставка здійснюється однією комплектною партією.
Відповідно до договору № 140516 від 16.05.2014 р. позивачем отримано накладну № 2 від 03.07.2014 р., на суму 753 840,00 грн. , у т.ч. ПДВ 125 640,00 грн.(а.с.85).
Із наявних у матеріалах справи доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що розрахунок за вказаним договором не проведено, на теперішній час заборгованість позивача за договором № 140516 від 16.05.2014 р. складає 753 840,00 грн. на користь ТОВ "ПСМК ОРІС".
Позивачем вказано, що оскільки продукція не перевозилась зі складу постачальника на склад позивача, а відразу відвантажувалась на адресу ДП "Електроважмаш", товарно-транспортна накладна на дану операцію не складалась.
Позивачем надано докази того, що на перевезення продукції за договором №140516 від 16.05.2014 р. виписана товарно-транспортна накладна №140703 від 03.07.2014 р. у рамках правовідносин між позивачем та ДП "Електроважмаш" (документи з вантажем - лист за №375 від 02.07.2014 р.) на перевезення отриманої продукції безпосередньо на адресу ДП "Електроважмаш" (а.с.99).
У спірних правовідносинах отримана податкова накладна № 2 від 03.07.2014 р. на суму 753 840,00 грн., у т.ч. ПДВ 125 640,00 грн. (а.с.86), сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включена до податкового кредиту з податку на додану вартість, відображена у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2014 р та відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 р., що не заперечувалось сторонами по справі.
Судом встановлено, що отримана позивачем за договором №140516 від 16.05.2014 р. продукція відвантажена на адресу ДП "Електроважмаш" у рамках правовідносин за договором №206/162СО від 11.02.2014 року без ціни у якості давальницької сировини по накладній № 01 від 03.07.2014 р. На підтвердження вказаної господарської операції (що, у тому числі, підтверджує відвантаження продукції зі складу ТОВ "ПСМК ОРІС") позивачем надано до суду акт виконаних робіт перевізником ФОП ОСОБА_5 б/н від 04.07.2012 р. (а.с.100), товарно-транспортну накладну №140703 від 03.07.2014 р. (документи з вантажем - лист за .№375 від 02.07.2014 р.), використання давальницької сировини підтверджено актом виконаних робіт ДП "Електроважмаш" б/н від 20.11.2014 р. на суму 3 770 451, 00 грн. (ремонт ротора, власність ДТЕК ЗУЕВСКАЯ ТЕС ТОВ"ДТЕК"СХІДЕНЕРГО" (код 31831942) згідно контракту 431/ВЄ/ЗЗу/Р/5-1 від 02.09.2011 р.) та актом використання давальницької сировини. Позивачем надано пояснення та відповідні докази того, що На даний момент відремонтований ротор не відвантажений на адресу ДТЕК ЗУЕВСКАЯ ТЕС ТОВ "ДТЕК"СХІДЕНЕРГО" внаслідок настання форс-мажорних обставин з 01 липня 2014 р (проведення АТО), що підтверджується сертифікатом №2293 від 22.12.2014 р. від Торгово-промислової палати України (а.с.87-98, 101-108).
Суд зазначає, що досліджені у судовому засіданні документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, що складені контрагентами позивача, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
За таких обставин, суд дійшов висновку про дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних, та про необґрунтованість висновків акту перевірки про заниження позивачем суми податку на додану вартість за липень, серпень 2014 року.
З огляду на те, що вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту - для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.
Суд зазначає, що підставою для висновків про нереальність вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ «ПСМК ОРІС»), викладених в акті перевірки, стала довідка ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області №783/05-15-22-02-37747487 від 28.10.2014 року "Про результати проведеної зустрічної звірки ТОВ "ПСКМ ОРІС", код ЄДРПОУ 37747487 щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ "БУДМОНТАЖІНВЕСТ", код за ЄДРПОУ 39098627 та ТОВ "УКРІНТЕРМАШ", код за ЄДРПОУ 37507765, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2014 року".
З цього приводу суд зазначає наступне.
Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту перевірки не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.
Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.
Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам правовідносин позивача з його контрагентом.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.
При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим. Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої п.п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України у вказаних правовідносинах.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що твердження відповідача про відсутність реальних господарських відносин між позивачем та його контрагентами не підтверджені належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту товару (послуг), внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), висновки актів перевірок щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, а прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Акціонерного товариства "Міжрегіональна електроенергетична асоціація "ЕЛТА" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000101402 від 01 квітня 2016 року про донарахування сум ПДВ та фінансових санкцій, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 188460,00 грн., у тому числі на суму 125640,00 грн. за основним платежем та на суму 62820,00 грн. за штрафними санкціями.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області на користь Акціонерного товариства "Міжрегіональна електроенергетична асоціація "ЕЛТА" (код ЄДРПОУ 23458115) судовий збір у розмірі 2826 (дві тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 91 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 12.09.2016 року.
Суддя Полях Н.А.
Суд | Харківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.09.2016 |
Оприлюднено | 15.09.2016 |
Номер документу | 61226075 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський окружний адміністративний суд
Полях Н.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні