Ухвала

від 03.11.2016 по справі 820/3408/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 р.Справа № 820/3408/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін : позивача - Єни О.І., відповідача - Лук'янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2016р. по справі № 820/3408/16

за позовом Акціонерного товариства "Міжрегіональна електроенергетична асоціація "ЕЛТА"

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА

Позивач, Акціонерне товариство "Міжрегіональна електроенергетична асоціація "ЕЛТА" (далі по тексту - АТ «МЕА «Елта»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області (далі по тексту - Індустріальна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області), в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, прийнятих судом, просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення про донарахування сум ПДВ та фінансових санкцій № 0000101402 від 01 квітня 2016 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 188460,00 грн. у тому числі на 125640,00 грн. за основним платежем та на 62820,00 грн. за штрафними санкціями.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 року по справі № 820/3408/16 допущено заміну відповідача по справі з Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області на належного відповідача - Східну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - Східна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, відповідач).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 року по справі № 820/3408/16 адміністративний позов Акціонерного товариства "Міжрегіональна електроенергетична асоціація "ЕЛТА" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000101402 від 01 квітня 2016 року про донарахування сум ПДВ та фінансових санкцій, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 188460,00 грн., у тому числі на суму 125640,00 грн. за основним платежем та на суму 62820,00 грн. за штрафними санкціями.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області на користь Акціонерного товариства "Міжрегіональна електроенергетична асоціація "ЕЛТА" (код ЄДРПОУ 23458115) судовий збір у розмірі 2826 (дві тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 91 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 року по справі № 820/3408/16, скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що позивачем не було надано до перевірки документів на підтвердження транспортування ТМЦ (запасних частин до турбогенераторів) за договором купівлі-продажу від 16.05.2014 року № 140516 із продавцем ТОВ «ПМСК Оріс». Крім того, з посиланням на довідку ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області від 28.10.2014 року № 783/05-15-22-02-37747487 «Про результати проведеної зустрічної звірки ТОВ «ПМСК Оріс» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «Будмонтажінвест» та ТОВ «Укрінтермаш», їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2014 року» зазначив, що товари, реалізовані позивачеві продавцем ТОВ «ПМСК Оріс», у свою чергу були придбані останнім в липні 2014 року у постачальника ТОВ «Укрінтермаш». Відносно останнього до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність за місцезнаходженням та складено акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 02.09.2014 року № 2687/26-55-22-13/37507765 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрінтермаш» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період липень 2014 року». Враховуючи викладене, вважає, що позивач не мав права на формування податкового кредиту за результатами відносин із ТОВ «ПМСК Оріс», та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 року по справі № 820/3408/16, скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Пояснив, що продукція, отримана позивачем як покупцем у ТОВ «ПМСК Оріс», не перевозилась зі складу продавця на склад покупця, а відразу відвантажувалась позивачем на адресу ДП «Електроважмаш», тому на перевезення продукції, отриманої за договором № 140516 від 16.05.2014 року АТ «МЕА «Елта» була виписана товарно-транспортна накладна № 140703 від 03.07.2014 р. у рамках правовідносин між позивачем та ДП «Завод «Електроважмаш» за договором № 026/162СО від 02.11.2014 р. Зазначив, що продукція була відвантажена АТ «МЕА «Елта» на адресу ДП «Завод «Електроважмаш» без ціни у якості давальницької сировини по накладній № 01 від 03.07.2014 р. Використання давальницької сировини підтверджено актом здачі-прийняття робіт з ремонту ротора, виконаних ДП «Завод «Електроважмаш», від 20.11.2014 р. на суму 3770451,00 грн., актом використання давальницької сировини. Вказав, що відремонтований ротор не повернуто власникові - ДТЕК Зуївській ТЕС ТОВ ДТЕК «Східенерго» внаслідок настання форс-маджорних обставин (проведення АТО), тобто, отримана від ПМСК «Оріс» продукція за договором № 140516 від 16.05.2014 р. знаходиться змонтованою на даному роторі. Стверджує, що позивач неодноразово звертався до Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з проханням перевірити фактичну наявність продукції, поставленої ПМСК «Оріс» безпосередньо на роторі турбогенератору, який до цього часу знаходиться в м. Харків, однак відповідачем цього зроблено не було. Стверджує, що господарські відносини між АТ «МЕА «Елта» та ТОВ «ПМСК Оріс» повністю підтверджені первинними документами, а також податковою накладною від 03.07.2014 року № 2 на загальну суму 753840,00 грн., у т.ч. ПДВ 125640,00 грн., оформленою у повній відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України. Враховуючи викладене, вважає, що позивачем цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин із ТОВ «ПМСК Оріс», а відповідачем безпідставно донараховано позивачеві грошове зобов'язання з ПДВ згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Витягу від 15.06.2016 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Акціонерне товариство "Міжрегіональна електроенергетична асоціація "ЕЛТА" (код ЄДРПОУ 23458115) зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження юридичної особи - 61001, м. Харків, проїзд Стадіонний буд.14/3.

На підставі наказу в.о. начальника Індустріальної ОДПІ м. Харкова Борисенка В.В. №114 від 23.02.2016 року посадовими особами Індустріальної ОДШ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області проведена позапланова невиїзна перевірка Акціонерного товариства "Міжрегіональна електроенергетична асоціація "ЕЛТА" (код ЄДРПОУ 23458115) з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "ПСМК ОРІС" (податковий номер 37747487) у липні, листопаді 2014 року та їх подальшої реалізації або використання у господарській діяльності (а.с.11).

За результатами перевірки складено акт перевірки №643/20-36-14-02-07/23458115 від 18.03.2016 року, яким зафіксовано порушення п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження до сплати в бюджет суми податку на додану вартість на загальну суму 125640,00 грн. за жовтень 2014 року (а.с.14-48).

Позивачем надано заперечення на акт перевірки №643/20-36-14-02-07/23458115 від 18.03.2016 року (вих.№43 від 23.03.2016 року), які за результатами їх розгляду Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області залишені без задоволення, про що позивача повідомлено листом №3338/10/20-36-14-02-14 від 29.03.2016 року (а.с.49-57).

На підставі наведених вище висновків акту перевірки №643/20-36-14-02-07/23458115 від 18.03.2016 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000101402 від 01 квітня 2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 188460,00 грн., у тому числі на 125640,00 грн. - за основним платежем та на 62820,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.58).

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення та 07.04.2016 року звернувся з адміністративною скаргою до начальника Головного управляння ДФС у Харківської області, в якій просив скасувати податкове повідомлення- рішення № 0000101402 від 01 квітня 2016 р. (а.с.60-64).

Згідно з рішенням ГУ ДФС у Харківської області про результати розгляду скарги №3302/10/20-40-10-01-14 від 06.06.2016 року скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення- рішення № 0000101402 від 01 квітня 2016 р - без змін (а.с.66-71).

Скориставшись правом, наданим п.56.1 ст.56 ПК України, АТ «МЕА «Елта» звернулось до суду з даним позовом про скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами відносин із ТОВ «ПМСК Оріс».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з пп. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила обчислення розміру податкового кредиту з податку на додану вартість у регламентовані пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, яким передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Як встановлено пунктом 198.3 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на час формування податкового кредиту) Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Нормами п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент складення податкових накладних) встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, зареєстровані у ЄРПН, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для висновку відповідача про заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 125640,00 грн. слугувало твердження про відсутність реального характеру господарської операції між АТ «МЕА «Елта» та ТОВ «ПМСК Оріс». У свою чергу, таке твердження відповідачем обґрунтовується тим, що по відносинам між ТОВ "ПСМК ОРІС" та його контрагентом ТОВ "УКРІНТЕРМАШ" неможливо провести зустрічну перевірку, оскільки ТОВ "УКРІНТЕРМАШ" відсутнє за місцезнаходженням, не має необхідних умов для ведення господарської діяльності (основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів). Крім того, за твердженням відповідача АТ "МЕА «ЕЛТА" не надало копій транспортних документів, що підтверджували б переміщення товару від ТОВ "ПСМК ОРІС" до АТ "МЕА «ЕЛТА".

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, між АТ "МЕА ЕЛТА" та ТОВ "ПСМК ОРІС" укладено договір №140516 від 16.05.2014 р., відповідно до умов якого продавець (ТОВ "ПСМК ОРІС") зобов'язується поставити, а покупець (АТ "МЕА «ЕЛТА") - отримати та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення (запасні частини до турбогенераторів), в кількості, номенклатурі і по ціні відповідно до специфікації №1. Умова поставки - самовивіз зі складу продавця в м. Харків, поставка здійснюється однією комплектною партією (а.с.81-82, 83, додаток до специфікації - а.с.84).

Відповідно до договору № 140516 від 16.05.2014 р. позивачем отримано від ТОВ «ПМСК Оріс» товар - кільце контактне (збірка) 5ТХ.555.515 у розібраному вигляді, втулки ущільнюючі 4 Т 1653, циліндр ізолюючий (заготовка) 2Т432 відповідно до виданої продавцем накладної № 2 від 03.07.2014 р. на суму 753840,00 грн., у т.ч. ПДВ 125 640,00 грн.(а.с.85).

Вказана продукція була оприбуткована позивачем згідно з прибутковою накладною № 2 від 03.07.2014 р., журналу-ордеру по балансовому рахунку 631-1, копії яких надано до матеріалів справи.

Із наявних у матеріалах справи доказів та пояснень представників сторін судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що розрахунок за вказаним договором не проведено, на час розгляду справи судом першої інстанції заборгованість позивача за договором № 140516 від 16.05.2014 р. складала 753840,00 грн. на користь ТОВ "ПСМК ОРІС".

Продавцем було складена та надана позивачеві податкова накладна № 2 від 03.07.2014 р. на суму 753840,00 грн., у т.ч. ПДВ 125640,00 грн. (а.с.86), сума податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній включена до податкового кредиту з податку на додану вартість, відображена у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2014 р. та відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 р.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивачем (Замовник) 11.02.2014 року було укладено договір № 206/162СО із ДП заводом «Електроважмаш» (Виконавець), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе виконання робіт по ремонту ротора турбогенератора ТГВ-300, заводський № 2378, в обсязі, що відповідає технічному завданню, яке є невід'ємною частиною даного договору. Замовник передає Виконавцю без переходу права власності ротор турбогенератора ТГВ-300, заводський № 2378. Для виконання робіт Замовник передає Виконавцю в якості давальницької сировини вузли і деталі, зокрема, кільце контактне (зборка) 5ТХ.555.515 у розібраному вигляді, втулка ущільнююча 4Т1653, циліндр ізолюючий 2Т432 (а.с.87-90).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що отримана позивачем за договором №140516 від 16.05.2014 р. продукція (кільце контактне (збірка) 5ТХ.555.515 у розібраному вигляді, втулки ущільнюючі 4 Т 1653, циліндр ізолюючий) відвантажена на адресу ДП "Електроважмаш" у рамках правовідносин за договором №206/162СО від 11.02.2014 року без ціни у якості давальницької сировини по накладній № 01 від 03.07.2014 р.

На підтвердження вказаної господарської операції (що, у тому числі, підтверджує відвантаження продукції зі складу ТОВ "ПСМК ОРІС") позивачем надано до матеріалів справи копії акту виконаних робіт перевізником ФОП ОСОБА_4 б/н від 04.07.2012 р., товарно-транспортної накладної №140703 від 03.07.2014 р., а також листа №375 від 02.07.2014 р., який у вказаний в якості документа, що слідує з вантажем (а.с.98-100).

Вказаним листом ТОВ «МЕА «Елта» просить заступника директора ДП заводу «Електроважмаш» ОСОБА_5 на підставі п.1.4 договору № 206/162СО від 11.02.2014 року та п.4 технічного завдання на ремонт турбогенератора ТГВ-300, який є власністю ДТЕК Зуївська ТЕС, дозволити ввіз на територію ДП заводу «Електроважмаш» в якості давальницької сировини комплектуючих, у т.ч. кільця контактного (збірка) 5ТХ.555.515 у розібраному вигляді, втулок ущільнюючих 4 Т 1653, циліндру ізолюючого (а.с.98).

Передача давальницької сировини від АТ «МЕА «Елта» до ДП заводу "Електроважмаш" та її використання підтверджено накладною вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 03.07.2014 р., журналом-ордером по рахунку 206, бухгалтерською довідкою від 20.11.2014 р., журналом-ордером по рахунку № 231, актом виконаних робіт б/н від 20.11.2014 р. на суму 3770451,00 грн. (найменування робіт - ремонт ротора, який є власністю ДТЕК ЗУЇВСЬКА ТЕС ТОВ "ДТЕК "СХІДЕНЕРГО" (код 31831942) та актом використання давальницької сировини при виконанні робіт за договором № 206/162СО від 11.02.2014 р. від 20.11.2014 р., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.104-105).

З пояснень представника позивача судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на даний момент відремонтований ротор не відвантажений на адресу ДТЕК ЗУЇВСЬКА ТЕС ТОВ "ДТЕК "СХІДЕНЕРГО" внаслідок настання форс-мажорних обставин з 01 липня 2014 року (проведення АТО), що підтверджується сертифікатом №2293 від 22.12.2014 р. від Торгово-промислової палати України (а.с.106-108).

Отже, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, продукція, отримана позивачем від ТОВ «ПМСК Оріс», не перевозилась зі складу постачальника на склад позивача, а відразу відвантажувалась на адресу ДП "Електроважмаш", що не суперечить умовам договорів №140516 від 16.05.2014 р. та № 206/162СО від 11.02.2014 року. У зв'язку з чим товарно-транспортна накладна на перевезення ТМЦ від ТОВ «ПМСК Оріс» до АТ «МЕА «Елта» не складалась.

Крім того, колегія суддів зауважує, що в даному випадку позивачем сформовано податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на ненадання позивачем до перевірки транспортних документів щодо перевезення товару, придбаного у ТОВ «ПМСК Оріс» як на підставу для твердження про відсутність реального характеру господарської операції між позивачем та вказаним контрагентом.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, складених в ході господарської операції між АТ «МЕА «Елта» та ТОВ «ПМСК Оріс» вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, далі за текстом - Положення №88), а податкова накладна - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що господарська операція з купівлі ТМЦ між АТ «МЕА «Елта» та ТОВ «ПМСК Оріс» підтверджена первинними документами, а її результати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

З приводу доводів відповідача в обґрунтування висновку про неможливість підтвердження реальності господарської операції з придбання товару позивачем у ТОВ «ПМСК Оріс» на довідку ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області від 28.10.2014 року № 783/05-15-22-02-37747487 «Про результати проведеної зустрічної звірки ТОВ «ПМСК Оріс» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «Будмонтажінвест» та ТОВ «Укрінтермаш», їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2014 року», колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідач вважає, що товари, реалізовані позивачеві продавцем ТОВ «ПМСК Оріс», у свою чергу були придбані останнім в липні 2014 року у постачальника ТОВ «Укрінтермаш». Відносно останнього до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність за місцезнаходженням та складено акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 02.09.2014 року № 2687/26-55-22-13/37507765 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрінтермаш» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період липень 2014 року».

Між тим, колегія суддів вказує, що з системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (далі по тексту - Порядок № 984), чинного на час складення довідки ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області від 28.10.2014 року № 783/05-15-22-02-37747487, випливає, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, ТОВ «Укрінтермаш») з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка - ТОВ «ПМСК Оріс»), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або листі про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на довідку ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області від 28.10.2014 року № 783/05-15-22-02-37747487 «Про результати проведеної зустрічної звірки ТОВ «ПМСК Оріс» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «Будмонтажінвест» та ТОВ «Укрінтермаш», їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2014 року», висновки якої засновані на даних акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 02.09.2014 року № 2687/26-55-22-13/37507765 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрінтермаш» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період липень 2014 року», не є належним та допустимим доказом безтоварності господарських операцій між АТ «МЕА «Елта» та ТОВ «ПМСК Оріс».

При цьому, колегія суддів відмічає, що висновок про неможливість придбання товарів по ланцюгу постачання ТОВ «Укінтермаш» - ТОВ «ПМСК Оріс» - АТ «МЕА «Елта» як відповідач по справі, так і ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області у вищезазначеній довідці обґрунтовують виключно посиланням на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрінтермаш», не наводячи при цьому будь-якого аналізу первинних документів, наданих ТОВ «ПМСК Оріс», та без вказівки на вчинення останнім податкових порушень.

Колегія суддів відмічає, що єдиною підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту є твердження відповідача про відсутність у позивача права на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по відносинам із ТОВ «ПМСК Оріс», оскільки господарські відносини, що виникли між позивачем та вказаним контрагентом на підставі договору №140516 від 16.05.2014 р., не мають реального характеру.

Разом з тим, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач АТ «МЕА «Елта», не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-318а14, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Слід відмітити, що відповідачем в акті перевірки аналізувалися й фінансово-господарські відносини, що виникли між АТ «МЕА «Елта» на підставі й інших договорів, а не лише договору №140516 від 16.05.2014 р., які безтоварними відповідачем не визнані та за якими відповідачем не було зроблено висновку про завищення податкового кредиту.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивачем цілком правомірно було сформовано податковий кредит у розмірі 125640,00 грн. за результатами господарської операції із ТОВ «ПМСК Оріс», а відтак, висновок про заниження позивачем ПДВ за жовтень 2014 року на 125640,00 грн. є безпідставним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається зі змісту розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 01.04.2016 р. № 0000101402, відповідач, з посиланням на п.123.1 ст.123 ПК України, застосував до АТ «МЕА «Елта» штрафні санкції на рівні 50% суми донарахування основного зобов'язання.

Між тим, штрафні санкції у таких розмірах передбачені іншим пунктом цієї статті - п.123.2 ст. 123 ПК України лише для випадків повторного протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку.

Однак, відповідач, застосовуючи штрафні санкції у розмірі 50% від суми донарахування основного зобов'язання, жодним чином це не пояснив.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01.04.2016 року № 0000101402 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 188460,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 125640,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 62820,00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

При відкритті провадження у справі за клопотанням відповідача сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 наведеної статті (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VІІІ) розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду встановлено на рівні 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання юридичною особою до адміністративного суду позову майнового характеру ставка судового збору складає 1,5% розміру позовних вимог, однак, не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 року по справі № 820/3408/16, становить 3109 грн. 59 коп.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у зазначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2016р. по справі № 820/3408/16 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61001, м. Харків, вул.. Б. Хмельницького,17) на користь Державного бюджету України (отримувач -УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк : ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3109 (три тисячі сто дев'ять) грн. 59 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С. Судді Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 08.11.2016 р.