Рішення

від 07.09.2016 по справі 647/227/16-ц

БЕРИСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №647/227/16-ц

Провадження № 2/647/129/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2016 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Волошина Р.Р.,

за участю секретаря Дзежик Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Бериславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування збитків та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування збитків та моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею, серії І-ХС № 000818, земельна ділянка загальною площею 0,0250 га, що розміщується на території Веселівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (а/ш Марянське -Берислав), перебувала в постійному користуванні МП «Балтторг-сервіс». 07.05.2012 року Бериславською районною державною адміністрацією згідно розпорядження за № 466 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки під розміщення міні кемпінгу» передано ФОП ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0250 га, у тому числі забудовані землі 0,0250 га, із них: землі комерційного використання 0,0250 га, під розміщення міні кемпінгу, із раніше наданих в постійне користування на території Веселівської сільської ради, згідно державного акту на право постійного користування землею, серії І-ХС № 000818. На підставі вказаного розпорядження 24.12.2012 року між Бериславською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, загальною площею 0,0250 га, строком на 49 років, що зареєстрований в Відділі Держкомзему у Бериславському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 грудня 2012 року за № 652060004003250.

Відповідач ОСОБА_2 тривалий час без дозволу законного користувача займає частину вищезазначеної земельної ділянки розмістивши на ній три торгових кіоска.

11 липня 2014 року Державною інспекцією сільського господарства в Херсонській області здійснено перевірку на предмет зайняття сторонніми особами земельної ділянки, що розташована на території Веселівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, площею 0,0250 га, кадастровий номер: 6520680400:02:022:0006, яка перебуває в користуванні ФОП ОСОБА_1. За результатами перевірки складено акт за № 71, акт обстеження земельної ділянки за № 135, згідно яких частина вищевказаної земельної ділянки, а саме площа 0,00185 га, самовільно зайнята ОСОБА_2 під розміщення малої архітектурної форми.

Внаслідок самовільного використання земельної ділянки позивачу заподіяна матеріальна шкода в розмірі 42,031 гривень, що підтверджується розрахунком розміру шкоди, який ґрунтується на нормах діючого законодавства.

Листом за № 09/01-24-1703/15 від 15 грудня 2015 року Бериславська районна державна адміністрація встановила ОСОБА_2 строк на усунення порушень діючого земельного законодавства України, в тому числі звільнити самовільно зайняту земельну ділянку до 22 грудня 2015 року.

Дані приписи також були залишенні відповідачем без відповідного реагування, до теперішнього моменту відповідач продовжує самовільно використовувати земельну ділянку позивача, чим порушує його суб'єктивні права як землекористувача земельної ділянки, що змусило позивача звернутися до суду.

В позовних вимогах просить суд: 1) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою - за рахунок ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ФОП ОСОБА_1, розміщується на території Веселівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (автошлях Мар'янське-Берислав), шляхом демонтажу належних йому трьох торгівельних кіосків ; 2) стягнути з ОСОБА_2 на його користь 42 гривні 03 копійки в рахунок відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки; 3) стягнути з ОСОБА_2 на його користь збитки (упущену вигоду) в розмірі 30000 гривень; 4) стягнути з ОСОБА_2 на його користь 10000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди; 5) стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати.

В судовому засіданні позивач та представник позивача - ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги, з підстав, викладених у позові, просили їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, справа розглянута з участю його представника - адвоката ОСОБА_4, яка заперечувала проти задоволення позову, вважала недоведеним, що саме відповідач порушує права позивача як землекористувача, надала письмові заперечення.

Заслухавши представників сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 125 Земельного Кодексу України право власності, право постійного користування земельною ділянкою та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного Кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею, серії І-ХС № 000818 від 26.11.1997 року, земельна ділянка загальною площею 0,0250 га, що розміщується на території Веселівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (а/ш Марянське -Берислав), перебуває в постійному користуванні МП «Балтторг-сервіс».

22.12.2011 року розпорядженням голови Бериславської районної державної адміністрації №1079 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди землі та технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

07.05.2012 року Бериславською районною державною адміністрацією згідно розпорядження за № 466 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки під розміщення міні кемпінгу» передано ФОП ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0250 га, у тому числі забудовані землі 0,0250 га, із них: землі комерційного використання 0,0250 га, під розміщення міні кемпінгу, із раніше наданих в постійне користування на території Веселівської сільської ради, згідно державного акту на право постійного користування землею, серії І-ХС № 000818.

На підставі вказаного розпорядження 24.12.2012 року між Бериславською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, загальною площею 0,0250 га, строком на 49 років, що зареєстрований в Відділі Держкомзему у Бериславському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 грудня 2012 року за № 652060004003250.

Згідно зі ст. 95 Земельного Кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на земельній ділянці, на відшкодування збитків, у випадках, передбачених законом, споруджувати виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувача підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За приписами ст. 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів (ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки вважаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до положень ст. 212 Земельного Кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

11 липня 2014 року Державною інспекцією сільського господарства в Херсонській області здійснено перевірку на предмет зайняття сторонніми особами земельної ділянки, що розташована на території Веселівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, площею 0,0250 га, кадастровий номер: 6520680400:02:022:0006, яка перебуває в користуванні ФОП ОСОБА_1. За результатами перевірки складено акт за № 71, акт обстеження земельної ділянки за № 135, згідно яких частина вищевказаної земельної ділянки, а саме площа 0,00185 га, самовільно зайнята ОСОБА_2 під розміщення малої архітектурної форми.

Державною інспекцією сільського господарства в Херсонській області було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем. Для визначення розміру шкоди застосована формула, передбачена Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963.

Згідно із положеннями ст. 211 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за порушення, в тому числі, самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно із положеннями ст. 22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 157 Земельного Кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють громадяни, які використовують земельні ділянки, а також громадяни, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

У п. 16 Постанови від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення про те, що вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 ЗК, статті 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Відповідно до статей 95, 212 Земельного Кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

17 листопада 2015 року відбулося засідання постійно діючого районного штабу щодо посилення контролю за недопущенням торгівлі в не установленому для цього місцях, на якому було прийнято рішення рекомендувати Веселівській сільській раді спільно з Бериславським ВП ГУНПУ у Херсонській області вручити приписи приватним підприємцям, які здійснюють підприємницьку діяльність на земельній ділянці площею 0,0250 га на а/ш Марянське - Берислав, у яких запропонувати привести у відповідність документи на використання вказаної земельної ділянки або звільнити її від об'єктів торгівлі (а.с. 24).

Листом за № 09/01-24-1703/15 від 15 грудня 2015 року Бериславська районна державна адміністрація встановила ОСОБА_2 строк на усунення порушень діючого земельного законодавства України, в тому числі звільнити самовільно зайняту земельну ділянку до 22 грудня 2015 року (а.с. 25).

Дані приписи також були залишенні відповідачем без відповідного реагування, до теперішнього моменту відповідач продовжує самовільно використовувати земельну ділянку позивача, чим порушує його суб'єктивні права як землекористувача земельної ділянки.

Факт самовільного використання відповідачем земельної ділянки підтверджується також показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які пояснили що в кінці 2015 року за дорученням голови районного штабу Веселівська сільська рада разом з Бериславським ВП ГУНП Херсонської області вручали приписи приватним підприємцям, які здійснюють діяльність на земельній ділянці на а/ш Мар'янське-Берислав. При цьому вони підтвердили факт того, що на земельній ділянці ОСОБА_1 дійсно перебували кіоски, що належать ОСОБА_2

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за рахунок ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Внаслідок самовільного використання земельної ділянки позивачу заподіяна матеріальна шкода в розмірі 42,031 гривень, що підтверджується розрахунком розміру шкоди, який ґрунтується на нормах діючого законодавства та підлягає стягненню з відповідача.

Позивач, посилаючись на статтю 156 ЗК України просив стягнути з відповідача збитки, зокрема, неодержані доходи за час тимчасового невикористання земельної ділянки у розмірі 30000 гривень.

Згідно з положеннями ст. 22 ч. 1, ч. 2 п. 2, 623 ч. 4 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів.

Крім того, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Отже, при обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення реальності тих доходів, які особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, які особа отримала б у випадку не посягання на її право, покладається на позивача.

Суд вважає, що позивач не довів наявності у нього упущеної вигоди та її розміру.

Пред'явлення вимоги про вiдшкодування неодержаних доходiв (упущеної вигоди) покладає на особу обов'язок довести, що цi доходи (вигода) не є абстрактними.

Позивач повинен довести також, що вiн мiг i повинен був отримати визначенi доходи, i тiльки неправомiрнi дiї вiдповiдача стали єдиною i достатньою причиною, яка позбавила його можливостi отримати прибуток.

Згідно ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять жодних документальних підтверджень доходів позивача, а отже і заподіяних йому збитків у вигляді упущеної вигоди, тому в задоволенні вимог про стягнення упущеної вигоди необхідно відмовити.

Позивач вказує, що внаслідок самовільного зайняття відповідачем частини земельної ділянки виникли перешкоди використовувати ділянку за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. В зв'язку з небажанням відповідача добровільно усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, позивач багато років перебуває у нервовій напрузі, відчуває розпач та душевні страждання, що негативно впливають на стан його здоров'я. Внаслідок зазначених дій відповідача позивач змушений звертатися до різних установ за захистом свого права, у з'язку з чим він втратив душевний спокій та несе грошові витрати для відновлення своїх прав, докладаючи при цьому додаткові зусилля для організації свого життя. Моральну шкоду оцінює у 10000 гривень.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди», зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.5 вищезгаданої постанови обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями /бездіяльністю/ вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує те, що факт спричинення позивачеві моральної шкоди не доведено, обсяг фізичних та душевних страждань позивача є голослівними і нічим не доведеними. Суду не надано жодних доказів про те, що внаслідок дій відповідача позивач перебуває у нервовій напрузі, відчуває розпач та душевні страждання, що негативно впливають на стан його здоров'я. При цьому, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, а відтак, вважає, що стягнення моральної шкоди в сумі 10000 гривень не підлягає стягненню у зв'язку з їх недоведеністю.

Окрім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової шкоди має бути зазначено з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджено. Натомість як вбачається із позовних вимог, позивач оцінив вартість моральної шкоди в сумі 10000 гривень, при цьому будь-яких розрахунків, міркувань, доказів, щодо вказаної ним моральної шкоди не додано.

Підстави для застосування до заявлених вимог позовної давності, про що заявила представник відповідача, відсутні.

В зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, відповідно до ст.88 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1102 гривні 40 копійок в рахунок відшкодування частини судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою площею 0,00185га., яка розташована в адміністративних межах Веселівської сільської ради Бериславського району Херсонської області біля автошляху Мар'янське-Берислав Т-04-03 км 98+700м зліва, шляхом звільнення вказаної земельної ділянки та демонтажу розташованих на ній трьох торгівельних кіосків за рахунок ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 42 гривні 03 копійки в рахунок відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1102 гривні 40 копійок в рахунок відшкодування частини судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Р.Р. Волошин