Ухвала

від 26.04.2016 по справі 308/1757/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1757/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

26 квітня 2016 року м. Ужгород

Колегія судів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Власова С.О.,

суддів - Дроботі В.В., Фазикош Г.В.,

секретарі - Рогач О.Я.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника відповідача Ужгородської міської ради ОСОБА_6, відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_3 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 23 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ОСОБА_3, Ужгородської міської ради, третя особа ОСОБА_9 про усунення перешкод, визнання незаконним та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 23.02.2016 року у вищевказаній справі задоволено заяву ОСОБА_1, ОСОБА_8 про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони до моменту вступу рішення суду в законну силу, відповідачам - Ужгородській міській раді, як особисто так і її виконавчим органам, ОСОБА_3, ОСОБА_7 - вчиняти будь-які дії щодо використання земельної ділянки між будинками №21 та №21 А по АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник відповідача Ужгородської міської ради - ОСОБА_6, відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких посилаються на те, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказують, що встановлюючи заборону відповідачам користуватися спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції безпідставно обмежив їх право власності на належне їм нерухоме майно, а саме, торгово-промисловий комплекс, що розташований на спірній земельній ділянці та унеможливив його обслуговування.

Крім того, зазначають, що заходи забезпечення позову позбавляють місто очікуваних надходжень орендної плати, що порушує право громади на мирне володіння майном.

Просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін по справі, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи й обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ОСОБА_8 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_3, Ужгородської міської ради, третя особа ОСОБА_9 про усунення перешкод, визнання незаконним та скасування рішень.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 23.02.2016 року задоволено заяву ОСОБА_1, ОСОБА_8 про забезпечення позову, шляхом заборони до моменту вступу рішення суду в законну силу, відповідачам - Ужгородській міській раді, як особисто так і її виконавчим органам, ОСОБА_3, ОСОБА_7 - вчиняти будь-які дії щодо використання земельної ділянки між будинками №21 та №21 А по АДРЕСА_1.

Забезпечення позову - це вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України, заходи забезпечення позову.

В силу ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невжиття заходів забезпечення даного позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року №5, з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

При обранні видів забезпечення позову суд першої інстанції правомірно виходив з вимог ч. 3 ст. 152 ЦПК України, відповідно до якої види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, і вважав за можливим забезпечення вимог за даним позовом, шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо спірної земельної ділянки.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів вважає, що постановлена в даній справі ухвала є законною і обґрунтовано. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування оскарженої ухвали, колегія суддів не знаходить.

Керуючись п.1 ч.2 ст.307, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги представника Ужгородської міської ради ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 23 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Суддя: