Рішення

від 13.09.2016 по справі 395/678/16-ц

НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/678/16-ц

Провадження № 2/395/249/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2016 рокум. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,

при секретареві ЛИСЕНКУ В.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Новомиргородського районного центру зайнятості Кіровоградської області (далі - заявник, позивач, Новомиргородський районний центр зайнятості) до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2Б.) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2016 р. до Новомиргородського районного суду надійшла позовна заява Новомиргородського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконного отриманої допомоги по безробіттю.

Заявник вказав, що 06.01.2009 р., 30.12.2009 р. та 19.01.2011 р. ОСОБА_2 звернувся до Новомиргородського районного центру зайнятості з заявами про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». У заявах відповідач зазначав, що в даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності , трудовою діяльністю не займається, не уклав договір цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах, не займається видами діяльності, визначеними ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення». На підставі вказаних заяв та відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Новомиргородським районним центром зайнятості відповідачу було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю, що підтверджується наказами № НТ090106 від 06.01.2009 р., № НТ091230 від 30.12.2009 р., та № НТ110119 від 19.01.2011 р. Згідно бухгалтерської довідки за період перебування на обліку з 06.01.2009 р. по 25.04.2009 р. ОСОБА_2 нараховано та виплачено 5.168,21 грн.; за період перебування на обліку з 30.12.09 р. по 07.04.10 р. ОСОБА_2 нараховано та виплачено 1.632,26 грн.; за період перебування на обліку з 19.01.11 р. по 08.04.11 р. відповідачу нараховано та виплачено 5.011,02 грн. Таким чином, загальна суму отриманої ОСОБА_2 допомоги по безробіттю складає 11.811,49 грн.

28.03.2014 р. в результаті звірки баз даних центру зайнятості з Єдиним державним реєстром фізичних осіб-підприємців було встановлено факт реєстрації ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця та на запит Новомиргородського РЦЗ державним реєстратором реєстраційної служби Новомиргородського РУЮ надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18567637 від 22.04.2014 р., у відповідності до якого з 09 вересня 2003 року відповідач був зареєстрований як фізична особа підприємець та з 03 березня 2007 року перебуває в стані припинення за власним рішенням, але станом на дату надання витягу підприємницьку діяльність не припинив.

Порядком розслідування страхових випадків та виплати матеріального забезпечення безробітним, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за № 232/16248, визначено порядок проведення перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

На підставі виявленого факту та на виконання п. 5 вищевказаного Порядку Новомиргородським районним центром зайнятості складений Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 74/2 від 12.05.2014 р., відповідно до якого встановлено, що в період перебування на обліку в центрі зайнятості відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а тому статус безробітного ОСОБА_2 отримав незаконно, оскільки він відносився до категорії зайнятого населення і не міг бути визнаний безробітним.

У зв'язку з цим Новомиргородським районним центром зайнятості 12.05.2014 р. було видано наказ № 53, відповідно до якого наказано вжити заходів по повернення коштів, виплачених ОСОБА_2, як допомога по безробіттю сумі 11.811,49 грн.

У відповідності до п. 7 вищезазначеного Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

12.05.2014 р. на адресу відповідача направлено Лист-претензію № 19 від 12.05.2014 р. разом з наказами про повернення коштів та актом розслідування страхових випадків з пропозицією повернути кошти протягом 15 календарних днів з дня отримання претензії у добровільному порядку. Вказаний наказ центру зайнятості відповідачем не оскаржено, кошти в добровільному порядку не відшкодовано.

У відповідності до ч. 2, ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, застраховані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п/п «б», п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Строк давності згідно п. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в разі стягнення всіх видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Відповідно п. 3 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Отже, відповідачем порушено умови по отриманню забезпечення на випадок безробіття, оскільки на момент встановлення статусу безробітної та отримання допомоги по безробіттю він був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Згідно із ч. 9 ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в діючій на момент внесення рішення, 03.03.2007 р., редакції) для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням, фізична особа - підприємець або уповноважена ними особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах; довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку. Тобто, саме лише внесення рішення про припинення підприємницької діяльності не являється підставою вважати підприємницьку діяльність припиненою.

Відповідно до п. 15 ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною

особою-підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Згідно повторного Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_1 від 06.05.2016 р. відповідач мав статус фізичної особи-підприємця до 09 липня 2014 року.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що особа, зареєстрована як фізична особа-підприємець, не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю. (Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08.07.2014 р. № 21-79а14)

Проте відповідачем був проігнорований власний обов'язок надання відповідної інформації, що, в свою чергу, спричинило незаконне отримання коштів у вигляді допомоги по безробіттю у розмірі 11.811,49 грн.

Оскільки спір виник щодо правомірності набуття відповідачем права на виплачену позивачем допомогу та стягнення цієї суми з відповідача як з недобросовісного набувача, та має приватно-правовий характер, а не публічний характер, відносини не підпадають під дію пункту 4 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а справу про повернення сплачених відповідачу сум у вигляді допомоги по безробіттю належить розглядати в порядку цивільного судочинства. Оскільки позивачем заявлені позовні вимоги до фізичної особи про відшкодування коштів за відсутності публічно-правового спору, а отже даний спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 22 вересня 2015 року №21-1884а15.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно пункту 3 частини 2 Цивільного кодексу України є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

На підставі вищевикладеного та посилаючись на ст. ст. 3, 15, 119, 120 ЦПК України, ст. ст. 33, 36 Закону України «Про загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття», ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення», позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Новомиргородського районного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 11.811,49 гривень та судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала власні вимоги повністю, посилаючись на обставини, викладені в заяві.

Оповіщений у встановленому порядку про час і місце розгляду справи відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, надіславши до суду письмові заперечення проти позову.

Як вбачається з письмової заяви відповідача, він просить суд розглянути справу в його відсутність та відмовити у позові повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних доказів, оскільки у справі мається достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши вказані пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі: оглянувши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю із таких міркувань.

У судовому засіданні безспірно з'ясовано, що 06.01.2009 р., 30.12.2009 р. та 19.01.2011 р. ОСОБА_2 звернувся до Новомиргородського районного центру зайнятості з заявами про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». У заявах відповідач зазначав, що в даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності , трудовою діяльністю не займається, не уклав договір цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах, не займається видами діяльності, визначеними ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення». На підставі вказаних заяв та відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Новомиргородським районним центром зайнятості відповідачу було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю, що підтверджується наказами № НТ090106 від 06.01.2009 р., № НТ091230 від 30.12.2009 р., та № НТ110119 від 19.01.2011 р. Згідно бухгалтерської довідки за період перебування на обліку з 06.01.2009 р. по 25.04.2009 р. ОСОБА_2 нараховано та виплачено 5.168,21 грн.; за період перебування на обліку з 30.12.09 р. по 07.04.10 р. ОСОБА_2 нараховано та виплачено 1.632,26 грн.; за період перебування на обліку з 19.01.11 р. по 08.04.11 р. відповідачу нараховано та виплачено 5.011,02 грн. Таким чином, загальна суму отриманої ОСОБА_2 допомоги по безробіттю складає 11.811,49 грн.

28.03.2014 р. в результаті звірки баз даних центру зайнятості з Єдиним державним реєстром фізичних осіб-підприємців було встановлено факт реєстрації ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця та на запит Новомиргородського РЦЗ державним реєстратором реєстраційної служби Новомиргородського РУЮ надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18567637 від 22.04.2014 р., у відповідності до якого з 09 вересня 2003 року відповідач був зареєстрований як фізична особа підприємець та з 03 березня 2007 року перебуває в стані припинення за власним рішенням, але станом на дату надання витягу підприємницьку діяльність не припинив.

Порядком розслідування страхових випадків та виплати матеріального забезпечення безробітним, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за № 232/16248, визначено порядок проведення перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

На підставі виявленого факту та на виконання п. 5 вищевказаного Порядку Новомиргородським районним центром зайнятості складений Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 74/2 від 12.05.2014 р., відповідно до якого встановлено, що в період перебування на обліку в центрі зайнятості відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а тому статус безробітного ОСОБА_2 отримав незаконно, оскільки він відносився до категорії зайнятого населення і не міг бути визнаний безробітним.

У зв'язку з цим Новомиргородським районним центром зайнятості 12.05.2014 р. було видано наказ № 53, відповідно до якого наказано вжити заходів по повернення коштів, виплачених ОСОБА_2, як допомога по безробіттю сумі 11.811,49 грн.

У відповідності до п. 7 вищезазначеного Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

12.05.2014 р. на адресу відповідача направлено Лист-претензію № 19 від 12.05.2014 р. разом з наказами про повернення коштів та актом розслідування страхових випадків з пропозицією повернути кошти протягом 15 календарних днів з дня отримання претензії у добровільному порядку. Вказаний наказ центру зайнятості відповідачем не оскаржено, кошти в добровільному порядку не відшкодовано.

У відповідності до ч. 2, ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, застраховані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п/п «б», п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Відповідно п. 3 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Отже, відповідачем порушено умови по отриманню забезпечення на випадок безробіття, оскільки на момент встановлення статусу безробітної та отримання допомоги по безробіттю він був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Згідно із ч. 9 ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в діючій на момент внесення рішення, 03.03.2007 р., редакції) для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням, фізична особа - підприємець або уповноважена ними особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах; довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку. Тобто, саме лише внесення рішення про припинення підприємницької діяльності не являється підставою вважати підприємницьку діяльність припиненою.

Відповідно до п. 15 ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною

особою-підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Згідно повторного Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_1 від 06.05.2016 р. відповідач мав статус фізичної особи-підприємця до 09 липня 2014 року.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що особа, зареєстрована як фізична особа-підприємець, не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю. (Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08.07.2014 р. № 21-79а14)

Проте відповідачем був проігнорований власний обов'язок надання відповідної інформації, що, в свою чергу, спричинило незаконне отримання коштів у вигляді допомоги по безробіттю у розмірі 11.811,49 грн.

Оскільки спір виник щодо правомірності набуття відповідачем права на виплачену позивачем допомогу та стягнення цієї суми з відповідача як з недобросовісного набувача, та має приватно-правовий характер, а не публічний характер, відносини не підпадають під дію пункту 4 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Враховуючи викладене, позивач обґрунтовано вважає, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а справу про повернення сплачених відповідачу сум у вигляді допомоги по безробіттю належить розглядати в порядку цивільного судочинства. Оскільки позивачем заявлені позовні вимоги до фізичної особи про відшкодування коштів за відсутності публічно-правового спору, а отже даний спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 22 вересня 2015 року №21-1884а15.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно пункту 3 частини 2 Цивільного кодексу України є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

В добровільному порядку нарахована сума боргу відповідачем не сплачена.

Окрім пояснень представника позивача ОСОБА_1, вказані обставини також підтверджуються: наказом РЦЗ від 12.05.2014 р., копіями заяв відповідача ОСОБА_2, витягом з наказів, листом - претензією, довідкою від 18.05.2016 р., витягом з ЄДР юридичних та фізичних осіб - підприємців, іншими матеріалами справи.

Суд відкидає заперечення відповідача ОСОБА_2, бо навіть із наданих ним документів витікає, що після подання 03.03.2007 р. заяви про припинення підприємницької діяльності його підприємницька діяльність фактично була припинена 09.07.2014 р. за власним рішенням (реєстраційна дія № 24340060002001087).

Що стосується попереднього розгляду адміністративного позову Новомиргородського районного центру зайнятості Кіровоградської області до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю Кіровоградським окружним адміністративним судом 15.10.2014 р., то за ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 р. постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 р. у справі № 11/811/2653/14 було скасовано та закрито провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 р. ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 р. було залишено без змін.

З приводу пропуску строку позовної давності відповідач ОСОБА_2 не вказав у письмових запереченнях проти позову який саме строк він має на увазі, коли, на його думку, цей строк закінчився та на підставі якого закону, а також не подав заяву про застосування позовної давності.

В той же час позивач зазначив, що строк давності згідно п. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в разі стягнення всіх видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Таким чином, позов потрібно задовольнити у повному обсязі.

За правилами ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 79-80, 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 витрати в справі, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1.378 грн., на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 208-215, 223, 292, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Новомиргородського районного центру зайнятості Кіровоградської області до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Новомиргородського районного центру зайнятості Кіровоградської області, розрахунковий рахунок 37178303901299, МФО 823016, код 20644389, ГУДКУ в Кіровоградській області незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 11.811 (одинадцять тисяч вісімсот одинадцять) гривень 49 коп.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Новомиргородського районного центру зайнятості 1.378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд.

Головуючий:

Головуючий:

суддя С. В. Щенюченко

Згідно з оригіналом:

суддя С.ЩЕНЮЧЕНКО